4. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ДЕПОЗИТАРНИХ УСТАНОВ

Національний депозитарій України зареєстрований 17 травня 1999 року. Статутний фонд становить 5 млн гривень, 86 % акцій належить державі, якими управляє ДКЦПФР, 4,4 % належить НБУ, 9,6 % акцій належить 21 учаснику фондового ринку.

Для виконання своїх функцій депозитарні фінансові установи здійснюють певний ком­плекс депозитарних операцій.

Для забезпечення зберігання цінних паперів депозитарні установи здійснюють такі депозитарні операції:

приймання сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

зберігання сертифікатів цінних паперів на пред'явника;

зберігання свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

транспортування сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

видача сертифікатів цінних паперів, які зберігалися депозитарною установою;

перевірка сертифікатів цінних паперів на справжність (автентичність) і на наявність усіх установлених законодавством України реквізитів;

інвентаризація сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

інші операції, що можуть бути віднесені законодавством до функції зберігання цінних па­перів.

Депозитарії, крім перелічених вище операцій, виконують такі депозитарні операції:

приймання глобальних та тимчасових глобальних сертифікатів;

зберігання глобальних та тимчасових глобальних сертифікатів;

інвентаризація глобальних та тимчасових глобальних сертифікатів.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах депозитарні установи здійснюють такі депозитарні операції:

адміністративні операції;

облікові операції;

інформаційні операції.

Адміністративні операції — депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах, внесення змін до анкети рахунка, закриття рахунків у цінних паперах, зміни способу збері­гання цінних паперів та інших змін, не пов'язаних зі зміною залишків цінних паперів на ра­хунках у цінних паперах.

Облікові операції — депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відо­браження операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна місця зберігання (знаходження) депозитарних активів. До облікових операцій депозитарних установ належать операції зарахування, списання, переказу, переміщення цінних паперів.

Інформаційні операції — депозитарні операції, наслідком яких є видача виписок і дові­док з рахунка у цінних паперах та іншої інформації щодо операцій депонентів або клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами депонентів або клієнтів та інших осіб згідно з їх повноваженнями на отримання такої інформації.

До інформаційних операцій депозитарних установ належать операції з підготовки та видачі:

виписок або довідок з рахунку у цінних паперах;

інформаційних довідок;

інформації щодо операцій емітента (у т. ч. надання інформації про проведення емітен­том загальних зборів, використання права голосу тощо);

■          довідково-аналітичних матеріалів, що характеризують ринок цінних паперів. Видача виписки з рахунку у цінних паперах, яка є підтвердженням прав власності на цінні

папери, що обліковуються на рахунку у цінних паперах, є виключно операцією зберігачів.

Для обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів депо­зитарні установи виконують депозитарні операції, наслідками яких є відображення на раху­нках у цінних паперах таких операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів:

викуп — придбання емітентом випущених ним цінних паперів для їх подальшого пере­продажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання;

дроблення — зменшення номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одноча­сним збільшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;

консолідація — збільшення номінальної вартості цінних паперів певного випуску з од­ночасним зменшенням їх кількості без зміни обсягу випуску;

конвертація — обмін емітентом цінних паперів одного випуску на цінні папери іншого випуску згідно з умовами їх випуску;

анулювання — сукупність дій емітента щодо припинення дії всіх прав, що надають цінні папери;

погашення — сукупність дій емітента щодо припинення обігу цінних паперів та їх ану­лювання відповідно до умов випуску;

операції, пов'язані зі зміною розміру статутного фонду акціонерного товариства; виплата емітентом доходів за випущеними ним цінними паперами; операції, пов'язані з реорганізацією;

інші операції, що можуть бути віднесені, відповідно до законодавства, до функції об­слуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Клієнтами депозитарію є:

^ зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір;

емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуго­вування емісії цінних паперів;

інші депозитарії, з якими укладені договори про кореспондентські відносини.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депози­таріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з од­ночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів (рис. 17.2). Для здійснення клі­рингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати відповідний дозвіл.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки.

 

РОЗРАХУНКОВО-КЛІРИНГОВИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ


РОЗРАХУНКОВИЙ БАНК

 

 

 

Організатори торгівлі ЦП

І

Торговці ЦП


 

н


Зберігач

Зберігач

 

Рахунки у ЦП власників

Банк    І

 

 

^         Банк |

А

Грошові рахунки власників

 

Рис. 17.2. Схема розрахунків за угодами щодо цінних паперів

 

У структурі національної депозитарної системи України діє три депозитарії:

Національний депозитарій України;

ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз»;

Депозитарій Національного банку України. Коротко розглянемо послуги, які надають ці депозитарії.

Національний депозитарій України. Виключною компетенцією Національного депо­зитарію України є:

стандартизація депозитарного обліку;

стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (коди­фікація) цінних паперів;

встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установа­ми інших країн, контроль за кореспондентськими відносинами учасників Національної де­позитарної системи з депозитарними установами інших країн.

Депозитарій ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз».

Депозитарій ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» заснований у березні 1997 р. Зареє­стрований статутний фонд — близько 5 млн грн, має ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів на здійснення депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності за угодами щодо цінних паперів.

Відповідно до Статуту, предметом діяльності товариства є:

^ обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів; ^ відповідальне зберігання цінних паперів у документарній та бездокументарній формах;

^ обслуговування обігу цінних паперів у бездокументарній формі;

^ знерухомлення цінних паперів і подальше обслуговування угод за ними та операцій емітента;

регламентація та обслуговування механізмів позички і застави цінних паперів;

кліринг і розрахунки за угодами з цінними паперами;

^ здійснення операцій, що підтримують процедури клірингу та розрахунків по цінних паперах;

^ здійснення реальної поставки чи переміщення цінних паперів з рахунків у цінних па­перах;

^ здійснення операцій щодо одержання від емітентів на власний рахунок доходів з цін­них паперів для поадльшого перерахування цих коштів зберігачам.

Депозитарій Національного банку України здійснює обслуговування обігу державних цінних паперів. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними па­перами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

 

4. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ ДЕПОЗИТАРІЮ

 

Відповідальним за організацію виконання вимог законодавства України з питань запобі­гання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та організацію вну­трішньої системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шля­хом, є керівник депозитарію.

Керівник депозитарію наказом призначає (звільняє) відповідального працівника, а також затверджує його Посадову інструкцію.

У відокремлених підрозділах депозитарію, за поданням керівника відокремленого під­розділу та за погодженням з відповідальним працівником депозитарію, призначається від­повідальний працівник відокремленого підрозділу. Відповідальний працівник відокремле­ного підрозділу підзвітний тільки керівнику депозитарію.

У схемі (рис. 17.3) наведена структура внутрішнього фінансового моніторингу депози­тарію.

 

Депозитарій

 

Відповідальний працівник відокремленого підрозділу № 1 надає інформацію про виявлену фінансову опера­цію відповідальному пра­цівнику депозитарію, звітує керівнику депозитарію

 

Відповідальний працівник відокремленого підрозділу № 2 надає інформацію про виявлену фінансову опера­цію відповідальному пра­цівнику депозитарію, звітує керівнику депозитарію


звіт

 

о р п

і « і я І я і и -г-ч

-

І о 1-3 І о ! С


Керівник депозитарію відповідає за організацію системи внутріш­нього фінансового моніторингу, призначає відповідального пра­цівника депозитарію та відокрем­лених підрозділів

т

звіт

І

Відповідальний працівник депо­зитарію відповідає за координа­цію системи внутрішнього фінан­сового моніторингу, звітує керів­нику депозитарію

 

Відповідальний працівник відокремленого підрозділу № 3 надає інформацію про виявлену фінансову опе­рацію відповідальному де­позитарію, звітує керівни­ку депозитарію

Повідомлення про фінансову операцію

            X        

Державний комітет фінансового моніторингу України

 

Рис. 17.3. Схема розрахунків за угодами щодо цінних паперів

Координація діяльності з проведення депозитарієм (відокремленими підрозділами) за­ходів з фінансового моніторингу покладається на відповідального працівника депозитарію.

На час відсутності відповідального працівника депозитарію (відокремленого підрозді­лу), або неможливості виконання покладених на нього обов'язків (відпустка, хвороба, від­рядження тощо), керівник депозитарію призначає особу, що тимчасово виконуватиме обов'язки відповідального працівника депозитарію (відокремленого підрозділу). На особу, що тимчасово виконує обов'язки відповідального працівника депозитарію (відокремленого підрозділу), поширюються права, обов'язки та вимоги, встановлені для відповідального працівника депозитарію (відокремленого підрозділу).

Відповідальний працівник депозитарію (відокремленого підрозділу) виконує свої поса­дові обов'язки на підставі Посадової інструкції, затвердженої керівником депозитарію.

За незгоди відповідального працівника з вказівками керівника депозитарію щодо органі­зації системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та інших питань стосовно проведення фінансового моніторингу відповідальний працівник може повідомити про це Держфінмоніторинг України та Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, з письмовим викладенням своїх заперечень.

 

6. КОНКУРЕНТІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Розвиток цивілізованої системи біржової торгівлі, незалежне функціонування національної депозитарної системи передбачає створення центрального депозитарію України. Скасування Меморандуму між Урядом України, Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Урядом

США, яким були встановлені обмеження щодо виконання Національним депозитарієм України (НДУ) основних функцій, передбачених законодавством (депозитарна та розрахунково-клірингова діяльність), та втрата чинності відповідного Указу Президента України, що було зроблено навесні 2006 року на виконання відповідного рішення РНБОУ, утворили умови для розвитку і функціонування НДУ як системного інституту Національної депозитарної системи України (НДСУ).

Виконання всіх функцій центрального депозитарію базується на використанні можливо­стей новостворених елементів:

національної інформаційної мережі та системи передачі даних;

резервного обчислювального центру;

центру сертифікації ключів.

Більшість зазначених заходів здійснюються за рахунок асигнувань Державного бюджету в рамках виконання Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України.

Згідно з постановою КМУ від 21.12.04, № 1707 «Про затвердження Державної програми роз­витку Національної депозитарної системи України», у 2005—2007 рр. мало бути виділено 600 млн грн, однак фактично НДУ отримав лише 59,0 млн грн.

Таким чином, це дає можливість перейти від існуючої моделі НДСУ, яка включає крім НДУ, ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС) та депозитарій НБУ, до нової моделі, яка не передбачатиме наявність приватного сектору.

Варто зазначити, що такий варіант НДСУ, певною мірою суперечить світовій практиці. Так, серед сорока восьми країн, як розвинених, так і таких, що розвиваються, лише у п'яти депозитарії знаходяться під контролем або у частковій власності держави, яка в особі Міні­стерства фінансів володіє частиною акцій: це Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Поль­ща та Словаччина. У інших країнах депозитарії мають різну структуру власності, яка розпо­ділена, переважно, між фондовими біржами, банками, брокерами — дилерами, інвестиційними фондами та іншими учасниками ринку.

Крім того, на користь створення центрального депозитарію на базі МФС свідчить:

кількість клієнтів МФС станом на 01.01.2006 становила 143, тоді як НДУ станом на 15.02.2008 р. — 60 клієнтів;

сумарна вартість цінних паперів на обслуговуванні у МФС складає більше 40,3 млрд грн., НДУ — 3,15 млрд грн.

Отже, для того, щоб досягти заявлених Урядом України цілей щодо покращення інвес­тиційного клімату, реформи фінансового сектору та переходу на стандарти Євросоюзу, над­звичайно важливо забезпечити інтегрованість і незалежність депозитарної системи в Украї­ні. Найоптимальнішим шляхом досягнення цілей щодо покращення інвестиційного клімату, реформи фінансового сектору та переходу на стандарти Євросоюзу стала б подальша розбу­дова вже доведених на практиці сильних сторін депозитарію МФ С.

Уряду України, у співпраці з українським приватним сектором та міжнародними фінан­совими і донорським організаціями варто розробити план заходів для створення централь­ного депозитарію, з переважною участю та у власності учасників фондового ринку України. На підтримку цієї мети необхідно, по-перше, створити український центральний депози­тарій під переважним контролем приватного сектору.

Щоб відповідати визнаним міжнародним нормам, депозитарій має бути створений на основі домінуючої приватної власності. Ідеальним був би варіант, коли б депозитарій по­вністю знаходився у приватній власності учасників ринку без будь-якої участі держави. Якщо держава наполягає на тому, щоб мати певну частку в депозитарії, це повинен бути не­значний пакет, яким має управляти Національний банк України. Власниками депозитарію повинно бути широке коло учасників ринку, жоден з яких не може прямо чи опосередкова­но володіти більш ніж 5 % голосуючих акцій, які знаходяться в обігу.

Це запобігатиме неналежному впливові однієї групи на діяльність депозитарію.

Оскільки МФС ефективно працює як український депозитарій з 1997 року і користуєть­ся довірою і повагою учасників ринку, необхідно, щоб Центральний депозитарій був за­снований на базі цієї установи. Операції МФС загалом відповідають міжнародним нормам, і підсилення цієї установи не призведе до перебоїв у функціонуванні ринку, а також не ви­магатиме додаткового фінансування з занадто напруженого державного бюджету. Також важливим є те, що ця установа має як необхідне програмне забезпечення, так і кваліфікова­ний персонал, і належним чином виконує найважливіші депозитарні функції для України.

Ризики ринку цінних паперів мають хеджуватися через фінансові деривативи (ф'ючерси та опціони на цінні папери, процентні ставки, фондові індекси тощо), об­лік та розрахунки за якими мають бути прерогативою Національної депозитарної системи України.

По-друге, важливим у цьому напрямку є зміцнення нагляду з боку ДКЦПФР.

ДКЦПФР слід негайно надати юридичні повноваження (Указом Президента чи в інший спо­сіб) щодо розслідування всіх проблем у системі реєстраторів та застосування всіх необхідних заходів з метою вдосконалення системи відповідно до найкращої міжнародної практики.

Інша суттєва проблема на ринку України — це спроби маніпулювання реєстрами, що засвідчують право власності і знаходяться у різних реєстраторів. Першим кроком на шляху її вирішення могла б стати ліквідація «кишенькових реєстраторів», вирішення проблеми «телефонного права», які призводять до виникнення подвійних реєстрів, а та­кож введення дисциплінарних санкцій, включно з анулюванням ліцензії тих реєстрато­рів, які порушують закон і перепродають реєстри.

ДКЦПФР слід поліпшити функцію нагляду шляхом зміцнення існуючих саморегулі-вних організацій, надавши їм повноваження ліквідовувати такі махінації задля безпеки та надійності системи.

Вимогою положень Комісії повинно бути, щоб інформація про усі угоди з цінними па­перами була доступною учасникам організованого ринку.

Таким чином, розбудова Національної депозитарної системи є необхідною умовою подальшого розвитку фондового ринку в Україні. Облік цінних паперів має здійснюватися всіма депозитарними установами відповідно до єдиних правил та технологічних процедур, що відповідають міжнародним стандартам.

Національна депозитарна система повинна забезпечувати захист прав власників цінних паперів шляхом зниження ризиків у процесі обігу цінних паперів, чіткого регулювання сис­теми розподілу ризиків, пов'язаних із здійсненням угод. Функціонально діюча система ви­конання угод щодо цінних паперів та реєстрації прав на цінні папери має запобігати шах­райству та іншим зловживанням при здійсненні угод з цінними паперами, підвищувати міру гарантованості належної оплати за придбані цінні папери, забезпечувати надійне зберіган­ня. Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку в Україні має бути досягнута реальна централізація депозитарного обліку шляхом створення Центрально­го депозитарію відповідно до визначених «Групою Тридцяти» (О-30) і Рекомендаціями Міжнародної Асоціації з питань обслуговування цінних паперів (Рекомендації-2000) вимог до таких національних інститутів.

Враховуючи те, що Національна депозитарна система повинна забезпечити одночас­но потреби функціонування ринку цінних паперів як механізму залучення інвестицій, системи корпоративного управління, сприяти залученню коштів населення на фінансо­вий ринок, розвитку пенсійної системи, ринку фінансових послуг банків та небанківсь-ких фінансових установ, ринку нерухомості та ринку похідних цінних паперів (дерива-тивів), базовим активом яких є цінні папери, валютні цінності та енергетичні та сировинні ресурси, зволікання з її впорядкуванням може спричинити загрозу економіч­ній і соціальній безпеці України.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ Рівень I

1. Професійну розрахунково-клірингову діяльність за операціями щодо ЦП здійснює:

реєстратор;

зберігай;

депозитарій;

всі відповіді вірні.

2.         ЦП для здійснення депозитарієм клірингу та розрахунків за угодами щодо них повинні
бути депоновані у:

депозитарії контрагента;

цьому депозитарії;

зберігана;

реєстратора.

3.         Депозитарій зобов'язаний забезпечувати зберігання зареєстрованих розпоряджень кліє-
нтів протягом... років:

п'яти;

шести;

семи;

трьох.

4.         Фондова біржа з обраним нею депозитарієм укладає договір про:

надання інформації;

кліринг та розрахунки;

надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами;

здійснення розрахунково-касового обслуговування.

5.         Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку підзвітна:

Верховній Раді України;

Кабінету Міністрів України;

Президенту України;

Кабінету Міністрів України та Президенту України.

6.         Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями щодо ЦП у Національному депо-
зитарії встановлює:

Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів;

НБУ за погодженням з Президеном;

НБУ за погодженням з ДКЦПФР;

ДКЦПФР.

7.         Кліринговий депозитарій за результатами звірки отриманих розпоряджень за угодами
щодо ЦП складає відомість:

сквитованих розпоряджень;

технічну відомість;

несквитованих розпоряджень;

відповідь А і В.

8.         Операція депозитарію щодо встановлення збігу реквізитів розпорядження на переказ (по-
ставку) ЦП та розпорядження на одержання ЦП — це:

звірка;

кліринг;

квитування;

перевірка.

9.         В яких межах акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства?

у межах належного їм майна;

у межах належних їм акцій;

у межах належного їм майна підприємства;

у межах сплаченої суми за акції товариства.

10.       Посадові особи професійних учасників ринку цінних паперів за порушення вимог чинного
законодавства несуть відповідальність:

адміністративну;

кримінальну і майнову;

кримінальну або майнову;

майнову.

Рівень II

Що таке кліринговий депозитарій?

Що вважається розрахунково-кліринговою діяльністю?

Який банк вважається розрахунковим банком?

Які документи депозитарій одержує від своїх клієнтів за угодами щодо ЦП, укладеними на фондо­вій біржі?

Який договір з депозитарієм укладають торговці ЦП, що не мають ліцензії на здійснення профе­сійної депозитарної діяльності як зберігана?


Що таке звірка?

Що таке кліринг?

Що таке квитування?

На який рахунок зараховуються грошові кошти від клієнтів-одержувачів для виконання поставки ЦП проти платежу?

Що таке технічний рахунок?

Дати характеритику реєстру власників іменних цінних паперів.

З чого складається система реєстру?

Які документи має право вимагати реєстроутримувач для визначення підстав щодо внесення змін до системи реєстру?

Які особи мають право подавати реєстроутримувачу документи щодо здійснення операцій пере­міщення ЦП на рахунках номінальних утримувачів?

Які повноваження може надавати уповноваженій особі власник особового рахунк в системі реєстру?

Хто може бути номінальним утримувачем в системі реєстру?

Які дії зобов'язаний здійснити номінальний утримувач у випадку письмової вимоги реєстроутри-мувача?

На підставі чого реєстроутримувач здійснює всі зміни до системи реєстру або надає інформацію про її стан?

На підставі яких документів в системі реєстру оформлюється перехід права власності за наслід­ками цивільно-правових угод?

Яким органом встановлюється максимальний розмір тарифів на послуги реєстратора?


Варіант індивідуального контрольного завдання № 10

I р.

3, 5, 7, 9, 10

II р.

22, 15, 18

Варіант індивідуального контрольного завдання № 11

I р.

1, 4, 6, 10, 8

II р.

11, 24, 14

Варіант індивідуального контрольного завдання № 12

I р.

2, 5, 7, 9, 3

II р.

13, 15, 18

Варіант індивідуального контрольного завдання № 13

I р.

1, 4, 6, 10, 8

II р.

11, 21, 24

Варіант індивідуального контрольного завдання № 14

I р.

3, 7, 4, 9, 2

II р.

12, 20, 25

Варіант індивідуального контрольного завдання № 15

I р.

7, 6, 10, 1, 5

II р.

19, 23, 26

 

ЛІТЕРАТУРА: 31, 53, 82, 89, 117, 118, 127, 143, 144, 145, 146, 150, 151


ПОСЛУГИ ТОРГІВЦІВ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Основні терміни та поняття.

Державне регулювання та контроль діяльності торговців цінним па­перами.

Загальні принципи системи надання фінансових послуг торговцями цінними паперами.

Характеристика основних фінансових послуг торгівців цінними па­перами.

Конкуренті стратегії розвитку послуг торгівців цінними паперами на фондового ринку України в умовах глобалізації.

 

1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, у т. ч. право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна ак­ціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товарист­вом, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбача­ють зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Договір андеррайтингу — договір, який укладається між торговцем (андеррайтером) та емітентом щодо розміщення цінних паперів торговцем за дорученням, від імені та за рахунок емітента за винагороду.

Договір доручення — договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити щодо цінних паперів від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії — договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язана за доручен­ням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів щодо цінних паперів від свого імені, за рахунок комітента.

Договір на брокерське обслуговування — договір, укладений між торговцем та клієн­том на визначений строк, який передбачає надання послуг клієнту щодо укладання право-чинів з цінними паперами на підставі разових замовлень клієнта.

Договір на виконання — договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів, який уклада­ється торговцем з третьою особою на виконання умов договору (комісії, доручення, анде-райтингу, договору управління) та разового замовлення.

Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

Емітент — юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держа­ва в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісій­ні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фон­ду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фо­нді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Інвестори в цінні папери — фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до за­конодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та ко­рпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компа­ній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок


цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вар­тості фінансових активів.

Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечений іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

Казначейське зобов'язання України — державний цінний папір, що розміщується ви­ключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Дер­жавного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає вла­снику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відноси­ни позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохыд за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесе­ного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента.

І

Торгівці ЦП — професійні учасники РЦП — господарські товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банки.

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з пра­вом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів

Приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безопла­тне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житло­вого фонду, земельного фонду

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку — неприбутко­ве об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондо­вому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до кри­теріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчу­ють грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (ви­дала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а та­кож можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

 

2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЦІВ ЦІННИМ ПАПЕРАМИ

 

Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання при провадженні професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами.

Відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, статей 3, 4, 7, 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 16, 17, 19, 20 — 27 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Законів України «Про госпо­дарські товариства», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підпри­ємців», «Про банки і банківську діяльність», інших нормативно-правових актів та з метою визначення кваліфікаційних, організаційних, технологічних та інших вимог для проваджен­ня діяльності з торгівлі цінними паперами, ДКЦПФР розробила та затвердила своїм рішен­ням від 26 травня 2006 р. № 346 «Ліцензійніумови провадження професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами».

Вимоги, встановлені ними, повинні виконуватись ліцензіатами (торговцями цінними папе­рами, у тому числі банками) протягом усього строку дії ліцензії.

Умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з то­ргівлі цінними паперами передбачають такы вимоги з боку ДКЦПФР.

Ліцензіат може здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку — діяльність з торгівлі цінними паперами відповідно до отриманої ліцензії тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку (далі — СРО) та внесення ліцензіата (крім банку) до державного реєстру фінансових уста­нов, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, відповідно до Порядку форму­вання та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку (далі — Комісія) від 14.07.2004, № 296, зареєстрованого в Міністерстві юсти­ції України 02.08.2004 за № 957/9556.

Ліцензіат повинен здійснювати професійну діяльність за місцезнаходженням, зазна­ченим у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (крім випадку здійснення цієї діяльності відокремленим підрозділом юридичної особи, який здійснює професійну діяль­ність на підставі відповідної копії ліцензії), у приміщенні, повністю відокремленому від приміщень інших юридичних осіб.

Сертифіковані фахівці (у тому числі керівні посадові особи) ліцензіата повинні відпо­відати кваліфікаційним вимогам, встановленим для видачі ліцензії.

У разі виникнення у торгівця цінними паперами факту зменшення визначеної кількості сертифікованих фахівців (у тому числі керівних посадових осіб) у процесі здійснення дія­льності ліцензіату необхідно протягом трьох місяців відновити потрібну кількість та повідомити про це ДКЦПФР.

Ліцензіат зобов'язаний мати обладнання та програмне забезпечення, які відповідають вимогам його діяльності та обсягу інформації, що обробляється, у тому числі пристрій для безперебійного електроживлення та не менше двох комп'ютерів, а також засоби зв'язку (електронна пошта, телефон, факс).

Ліцензіат для провадження професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами повинен:

^ розробити положення про провадження діяльності з торгівлі цінними паперами; ^ розробити положення про філію або інший відокремлений підрозділ, яким надані пов­новаження здійснювати діяльність з торгівлі цінними паперами (у разі створення таких ві­докремлених підрозділів);

^ розробити положення про внутрішній контроль;

призначити контролера;

^ розробити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення не пізніше першої проведеної операції або укладеного договору;

призначити працівника, відповідального за здійснення внутрішнього фінансового мо­ніторингу протягом одного робочого дня з дати отримання ліцензії, якщо такий працівник не був призначений раніше, та затвердити його посадову інструкцію.

Банк, який провадить професійну діяльність на фондовому ринку — діяльність з торгівлі цін­ними паперами, керується постановами Правління Національного банку України від 17.07.2001, № 275 «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо­вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» від 03.10.2005, № 358, «Про затверджен­ня Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України», від 17.06.2004 № 280 «Про затвердження Плану рахунків Бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», зареєстрова­ною в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 918/9517.

Державний контроль за виконанням зазначених вимог здійснює ДКЦПФР, а також її те­риторіальні органи відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цін­них паперів в Україні» та інших нормативно-правових актыв Комісії.

3. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ТОРГОВЦЯМИ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Торгівці цінними паперами надають свої послуги, виходячи з таких принципів:

законність;

довіра між замовником і клієнтом;

пріоритетність інтересів клієнта;

дотримання правил професійної етики;

відповідальність;

платність;

компетентність і професійність.

Згідно з чинним законодавством, професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фо­ндовому ринку провадиться торговцями цінними паперами — господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Відповідно до Закону № 3480 торговець цінними паперами може провадити дилерську ді­яльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менше 120 ти­сяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами — не менше 300 тисяч гривень, андеррайтинг — не менше 600 тисяч гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може пе­ревищувати 10 %.

Торговцю цінними паперами забороняється перепродавати (обмінювати) цінні папери власного випуску.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними па­перами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом — фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними па­перами з компанією з управління активами.

Договір доручення, договір комісії або договір про управління цінними паперами уклада­ються з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Права та обов'язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо цінних паперів, порядок звіт­ності торговця перед його клієнтом, порядок і умови виплати торговцю винагороди визначають­ся у договорі, що укладається між ними.

Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами на найвигідні-ших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у по­рядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кож­ного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у влас­ності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випа­дках, установлених законодавством, — також з Національним банком України. На грошові ко­шти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, якы не пов'язані зі здійсненням ним функцій управителя.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта за­раховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клі­єнтами про використання їх грошових коштів.

Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами.

Договором про управління цінними паперами може бути передбачений розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати на обрану ним фондову біржу ін­формацію про всі вчинені ним правочини з цінними паперами в строки і порядку, визначені правилами фондової біржі.

Обов'язки торгівців цінними паперами:

діяти в інтересах клієнта;

попереджати клієнтів (крім випадків володіння інформацією, що становить комер­ційну таємницю) про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обміну цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що при-дбаватимуться;

надавати клієнту інформацію щодо курсів цінних паперів;

виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором;

насамперед виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім власні операції з такими цінними паперами;

за наявності у торгівця зацікавленості, яка перешкоджає йому виконати замовлення кліє­нта на найбільш вигідних умовах, торгівець цінними паперами зобов'язаний негайно повідоми­ти про це клієнта.

При здійсненні торгівцем купівлі-продажу цінних паперів шляхом оприлюднення на за­явлених умовах (ціна, мінімальна та максимальна кількість цінних паперів, термін дії зазна­чених умов), торгівець зобов'язаний укладати договори на цих умовах. За відмови торгівця від укладання договорів на заявлених умовах йому може бути висунутий позов про приму­сове укладення такого договору та/або відшкодування завданих збитків.

 

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ТОРГІВЦІВ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами містить:

брокерську діяльність;

дилерську діяльність;

андеррайтинг;

діяльність з управління цінними паперами.

Брокерська діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Дилерська діяльність — укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових дого­ворів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випад­ків, передбачених законом.

Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

дарування та спадкування цінних паперів;

операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Андеррайтинг — розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може брати на себе зо­бов'язання за домовленістю з емітентом щодо гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити повний або частковий ви­куп нереалізованих цінних паперів за визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань.

З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укла­дати між собою договір про спільну діяльність.

Діяльність з управління цінними паперами — діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, при­значеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

Суть послуги з управління цінними паперами полягає в здійсненні торговцем цінними па­перами в межах компетенції, наданої договором з клієнтом, комплексу дій і заходів щодо належних клієнту цінних паперів для досягнення визначеної договором мети.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними па­перами з фізичними та юридичними особами.

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

розміщення емітентом власних цінних паперів;

викуп емітентом власних цінних паперів;

проведення юридичними особами та фізичними особами — підприємцями розрахун­ків з використанням векселів та/або заставних;

провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів дору­чення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами;

внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Оскільки основна робота торгівців цінними паперами пов'язана з укладанням цивільно-правових угод, розглянемо загальні вимоги до договорів, які укладають торгівці, визначе­ними відповідно до Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними па­перами, затверджених рішенням ДКЦПФР від 12.12.2006 р., № 1449.

У договорах обов'язково мають бути зазначені:

реквізити ідентифікації договору;

реквізити сторін:

для юридичної особи: повне найменування; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ

для юридичної особи резидента; номер реєстрації — для юридичної особи нерезиден­та; для фізичної особи:

 

прізвище, ім'я, по батькові, ідентифікаційний номер та дані паспорта (або інший документ, що відповідно до законодавства засвідчує особу) — для фізичної особи рези­дента;

прізвище ім'я, ідентифікаційний номер, за наявності, та дані паспорта (або інший доку­мент, що, відповідно до законодавства, засвідчує особу) — для фізичної особи нерезидента; міс­цезнаходження сторін;

 

номер та дату видачі торговцю ліцензії на здійснення відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку;

у разі, якщо клієнтом (контрагентом) за договором є професійний учасник фондо­вого ринку, вказуються серія, номер та дата видачі йому ліцензії на здійснення відпові­дного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів; предмет договору; права та обов'язки сторін;

відповідальність сторін і порядок розгляду спорів, а саме: обсяг відповідальності сторін, умови, за яких сторони звільняються від відповідальності, а також застереження щодо порядку вирішення спорів, що можуть виникнути між сторонами в процесі виконання договору;

строк дії договору (у разі укладання строкового договору);

порядок зміни умов договору;

умови дострокового розірвання договору;

відомості про засоби зв'язку та зв'язку між сторонами договору, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв'язок у разі, якщо такими не є особи, що підписали договір.