3. ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ НАДАННЯ ПОСЛУГ ІНОЗЕМНИМИ ФІНАНСОВИМИ УСТАНОВАМИ

Державні зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій за умови їх ефе­ктивного використання є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріорите­тних проектів соціального та економічного розвитку, інструментом інституційних перетво­рень та міжнародної інтеграції України.

Принципи діяльності іноземних фінансових установ визначаються їх статусом та спеці­алізацією.

Міжнародний валютний фонд не є ані банком розвитку, ані світовим центральним ба­нком. МВФ не має формальної влади щодо внутрішньої економічної політики країн-членів. Експерти фонду лише надають поради з тих чи інших питань, які, на їхню думку, можуть вплинути на ефективність використання кредитів МВФ.

І

Згідно зі Статутом МВФ, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу.

Надаючи такі транші, МВФ керується двома принципами:

Об'єднані валютні ресурси, що перебувають у розпорядженні фонду, повинні вико­ристовуватися в інтересах всієї світової спільноти.

Фонд повинен бути впевненим, що країна-позичальник має реальний план ефективного вирішення своїх економічних проблем, які призвели до потреби в кредитуванні.

Саме ці два принципи вимагають того, щоб експерти фонду узгоджували план запропо­нованих реформ.

Світовий банк (Міжнародний банк реконструкції та розвитку) за своїм статутом також може надавати кредити лише державним органам країн-членів.

Але це не унеможливлює отримання кредитів на фінансування конкретних інвестицій­них проектів, якщо держава (Міністерство фінансів або інший уповноважений орган) бере на себе фінансові зобов'язання щодо обслуговування такого кредиту (сплата відсотків і по­вернення основної суми) та моніторинг за його використанням. Україна розподіляє кредити Світового банку на «системні» (які використовуються для фінансування заходів з реформу­вання економічної системи та підтримки платіжного балансу країни, дають загальнонаціо­нальний ефект і повертаються за рахунок бюджету) та «інвестиційні» (які спрямовуються на фінансування конкретного проекту, що повинен принести позитивний фінансовий ре­зультат, за рахунок якого і планується повертати позику).

На сьогодні співпраця нашої держави зі Світовим банком здійснюється за такими напрямками: державний сектор; фінансовий сектор; приватний сектор; сільське господарство; енергетич­ний сектор; соціальний сектор; екологія; муніципальний розвиток та інфраструктура; проекти глобального розвитку; галузь інформативно-комунікаційних технологій.

Одним з основних принципів фінансування з боку банку є одночасна участь у ньому країни-позичальника, від якої вимагається забезпечити, зазвичай, 20—30 % загальної суми проекту.

І

Головним принципом діяльності МФК є доповнення та підтримка інвестицій приватного капіталу, а не конкуренція з ними.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК), на відміну від МВФ та МБРР, надає свої фінансові послуги виключно приватним компаніям (бажано — високорентабельним).

Мета діяльності МФК — сприяння розвитку приватного підприємництва — досягається трьо­ма головними шляхами: а) допомогою у фінансуванні (спільно з приватними інвесторами) проми­слових підприємств у тих випадках, коли для цих цілей недостатньо приватного капіталу на при­йнятних умовах; б) створенням умов, які сприяють надходженню місцевого та іноземного приватного капіталу у промислову сферу економіки; в) сприянням створенню та розвитку ринків капіталу. Фінансові операції МФК здійснюються у трьох формах: 1) кредитування приватних компаній; 2) безпосередньо інвестування власного капіталу і капіталу приватних інвесторів у про­мислові та фінансові компанії; 3) гарантії розміщення цінних паперів, що емітуються промисло­вими та фінансовими компаніями. При цьому МФК не може робити інвестицій, які перевищують 25 % капіталу компанії-реципієнта. Кредити та інвестиції корпорації робляться з перспективою подальшого продажу цінних паперів, якими оформлюються такі операції (облігацій та акцій) при­ватним інвесторам. Одним із принципів, який відрізняє діяльність МФК від інших міжнародних фінансових організацій, є участь у фінансуванні ризикових (венчурних) проектів і створенні міс­цевих компаній з фінансування промислового розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є спеціалізованою регіональ­ною фінансовою установою, тому основний принцип його діяльності полягає в забезпеченні фінансування структурних реформ на території «країн діяльності» (countries of operations) банку, до яких належать: Албанія, Болгарія, Естонія, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія, а також країни, що утворилися після розпаду СРСР та Югославії.

Через надання позик та здійснення інвестицій ЄБРР стимулює надходження до приватного та державного секторів економіки згаданих країн додаткових фінансових ресурсів, допомагає мобі­лізувати місцевий капітал на реалізацію проектів розвитку національної економіки.

До складу акціонерів банку входять країни цього й інших регіонів світу (у т. ч. США, Канаду та Японію), а також Європейське співтовариство і Європейський інвести­ційний банк. Порівняно з іншими міжнародними фінансовими організаціями найголов­нішою перевагою банку, крім регіональної спрямованості, є те, що він може діяти у державному, а також у приватному секторах і має у своєму розпорядженні найширший набір гнучких інструментів фінансування.

Стратегія ЄБРР спрямована на підтримку структурних та галузевих економічних ре­форм шляхом розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва. ЄБРР сприяє роз­витку приватного сектора, зміцненню фінансових закладів та правових систем, а також розвитку інфраструктури, яка є необхідною для підтримки приватного сектора.

Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємицею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 року СОТ поклика­на регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986—1994 рр.). Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;

регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

відмова від використання кількісних та інших обмежень;

транспарентність торговельної політики;

 

врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів. Найважливішими функціями СОТ є:

контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавле­ними країнами-членами;

врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, що стосується компетенції СОТ;

співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями. Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумовувати в такий спосіб:

створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами-членами СОТ, у т. ч. транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національ­них інтересів і в такий спосіб — усунення дискримінації;

можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтере­сів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни-члени СОТ беруть зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних до­кументів, об'єднаних терміном «Багатосторонні торговельні угоди» (БТУ). Таким чином, із пра­вової точки зору система СОТ є своєрідним багатостороннім контрактом (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97 % усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Іноземні комерційні банки у своїй діяльності з надання послуг українським резидентам керуються, передусім, такими принципами, як належне забезпечення гарантій повернення наданих кредитних коштів і сприяння розвитку торгових відносин з відповідною країною місцезнаходження банку. Виходячи з цих принципів, вони надають перевагу кредитуванню за умови отримання гарантій уряду, інших іноземних банків або першокласних українських банків. Крім того, при здійсненні такого кредитування вони створюють спеціальні резервні фонди (в деяких країнах створення таких фондів у розмірі до 100 % суми наданого кредиту вимагають офіційні органи банківського нагляду), що значно підвищує процентні ставки, за якими може бути надано позику. При експортному кредитуванні перевага надається торго­вим угодам, які підписані з партнером з країни місцезнаходження банку (бажано — клієн­том цього банку). При проектному фінансуванні переваги надаються тим, у реалізації якого беруть участь іноземні компанії. З урахуванням згаданих вище принципів вирішальним є віднесення України до країн, в яких банк взагалі здійснює операції за наявності вільного лі­міту кредитних вкладень. Тому, насамперед, слід звертатися до банків, які створили (або мають намір створити) в Україні свої дочірні банки або представництва.

Вимоги при отриманні кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України:

анкета позичальника з додатками;

техніко-економічне обґрунтування, або бізнес-план, проекту;

зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів (робіт, послуг).