6. КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПОСЛУГ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Інноваційний розвиток в Україні відбувається в несприятливих умовах, на цьому етапі інноваційна діяльність в Україні не відповідає вимогам і централізованої, і ринкової еконо­міки, а за обсягами та якісними показниками не спроможна вирішувати проблеми перехід­ного етапу української економіки:

забезпечення використання потужного науково-виробничого потенціалу країни;

забезпечення нормального функціонування та конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, подолання незбалансованості між його окремими сегментами та елементами, що були орієнтовані на обслуговування потреб колишнього загальносоюзного комплексу;

подолання науково-технічної, технологічної відсталості окремих галузей матеріально­го виробництва, їх ресурсного та енергоємного витратного характеру;

прискорення розвитку наукомістких та високотехнологічних галузей і виробництв, здатних забезпечити попит внутрішнього ринку, поліпшити експортний потенціал.

Причини, які обмежують інноваційну діяльність, пов'язані з нестабільністю фінансового стану та відсутністю власних коштів промислових підприємств, надмірними кредитними став­ками банків і відсутністю довгострокового кредитування, відсутністю широкої підтримки інвес­тиційної та інноваційної діяльності державою, недостатніми законодавчим забезпеченням і фі­нансовими й економічними стимулами підтримки та розвитку інноваційної діяльності, слабкими мотиваційними чинниками впровадження інновацій, незацікавленістю приватних та іноземних інвесторів в інноваційному інвестуванні, нерозвиненою інфраструктурою підтримки та супроводження інноваційної діяльності.

Розмір вкладених венчурними фондами коштів в Україні становить не більше 1 % від що­річних надходжень в європейські венчурні фонди, отримують венчурне фінансування ли­ше 1-2 % приватних підприємств.

Сьогодні в Україні в наукових та бізнес колах все частіше наголошується на необхідності активного використання механізму венчурного фінансування як провідного джерела фінансово­го забезпечення інноваційної діяльності, але практичних заходів у цьому напрямку майже не здійснюється. Лише три фінансові інституції (Western NIS Enterprise Fund, EuroVentures, та фонд «Україна») працюють на постійній основі у сфері венчурного фінансування в Україні, що майже повністю унеможливлює конкурентну боротьбу між ними. Крім того, названі фінансові інсти­туції є іноземними за юрисдикцією, походженням капіталу та складом керівництва, українських же фондів на сьогоднішній день не зареєстровано. Загальна сума залученого цими фондами ка­піталу знаходиться в межах 200—300 млн дол., але фактично ними інвестовано не більше 100 млн, що фактично складає не більше 2 доларів в розрахунку на людину. Для порівняння: щоріч­ні надходження у венчурні фонди Західної Європи в останні роки були на рівні 50—60 доларів на людину. За даними статистики Російської Асоціації Венчурного Інвестування на сьогодні у венчурних фондах Росії зібрано 2,5—3 млрд євро, наприкінці 1998 року ними було інвестовано 375 млн євро в 125 компаній.

На сьогодні, розвиток венчурного бізнесу в Україні стримується рядом суб'єктивних та об'єктивних факторів:

Загальна нестабільність економічної ситуації в Україні, нерозвиненість фондового ри­нку, який повинен бути невід'ємним складовим елементом венчурного механізму.

Відсутність чіткої політики сприяння розвитку венчурного бізнесу з боку держави, що, своєю чергою, породжує відсутність економічної зацікавленості більшості господарю­ючих суб'єктів у практичній реалізації інноваційних проектів.

Недосконала податкова політика, в якій не враховані особливості інноваційної ді­яльності (підвищена міра ризику, значний часовий лаг).

Несприятлива для венчурного бізнесу кредитна політика більшості фінансово-кредитних установ України (висока кредитна ставка тощо).

Низький рівень обізнаності вітчизняних інвесторів з можливостями та перспективами венчурного бізнесу.

Недосконалість та суперечливість законодавства, яке регулює сферу венчурного біз­несу в Україні.

Обмеженість шляхів виходу з інвестицій, що знову таки можна частково пояснити не­достатнім розвитком фондового ринку та відсутністю у вітчизняних інвесторів коштів, до­статніх для викупу добре «розкручених» компаній. Іноземних інвесторів певною мірою від­лякує загальна нестабільна економічна ситуація в країні.

Перспективи розвитку послуг у сфері інноваційної діяльності

Система інституційного забезпечення розвитку інноваційних процесів має включати:

державні центральні і місцеві владні органи для розроблення пріоритетів і стратегії дер­жавної інноваційної політики та механізмів її реалізації на загальнодержавному, регіональному та галузевому рівнях;

відповідну законодавчу та нормативно-правову бази сприяння інноваційним проце­сам. Основним законом у цій законодавчій базі має стати Закон України «Про інноваційну діяльність», за яким визначаються правові, економічні та організаційні засади розвитку ін­новаційної діяльності;

систему фінансових інститутів, задіяних для фінансового забезпечення інноваційної діяльності в галузевих і регіональних секторах економіки;

розвинуту мережу інноваційних структур впровадження та підтримки інноваційних процесів, до якої входять технопарки, інноваційні бізнес-інкубатори та центри, консалтин­гові та інжинірингові фірми, центри експертизи тощо.

Умови України дозволяють визначити такими пріоритетами інноваційної діяльності літако­будування, суднобудування, матеріалознавство, ракетобудування, біотехнологї, виробницт­во потужного енергетичного устаткування, впровадження енерго-, ресурсозберігаючих та інформаційних технологій, створення нових зразків військової зброї тощо.

Основними засадами державної інноваційної політики повинні стати:

формування інноваційних пріоритетів на державному, регіональному і галузевих рів­нях, що в умовах обмежених ресурсів повинно мати селективний характер і базуватися на ретельно обміркованій стратегії вибору пріоритетів;

визначення в інноваційних пріоритетах «інноваційних лідерів» (точки зростання), тобто об'єктів реалізації інноваційних проектів, що за відповідних інвестицій забезпе­чать економічне зростання, реалізацію новітніх технологій, позбавлять критичного ім­порту та інше;

впровадження програмно-цільового і проектного управління для реалізації визначених державних, галузевих, регіональних інноваційних пріоритетів;

зміцнення державної системи науково-технічної, фінансово-економічної, екологічної експертизи інвестиційних та інноваційних проектів і широке використання рейтингової си­стеми та конкурсних засад відбору проектів;

створення законодавчих, організаційних, економічних механізмів, націлених на інно­ваційне оновлення виробництв;

трансфер сучасних технологій і відповідного технологічного обладнання для іннова­ційного оновлення виробництв;

залучення фінансових структур, іноземних інвесторів до спільного інвестування інно­ваційних проектів.

І

Венчурний капітал є одним з найефективніших інструментів комерціалізації наукових но­вовведень та підвищення конкурентноздатності національної економіки.

Слід визнати, що розвиток індустрії венчурного капіталу є довгостроковим завданням, виконання якого неможливе без відповідної політики з боку держави. Плани національно­го розвитку та промислова політика держави повинні розглядати венчурний капітал як частину їх стратегії розвитку, оскільки саме венчурний капітал є одним із найкра­щих інструментів підвищення конкурентноздатності української економіки.

Щоб досягти цієї мети необхідно:

проводити регулярні дослідження та оцінку потреб в капіталі серед малих та середніх підприємств та контролювати поточний стан венчурного капіталу, який вже використовується;

необхідно створити венчурні фонди із залученням національного капіталу та націо­нальних кадрів. Слід також враховувати, що однією з основних умов розвитку ринку венчу­рного капіталу є успішне функціонування в країні фондового ринку, зокрема ринку цінних паперів високотехнологічних підприємств, існування якого логічно випливає з існування в країні системи підтримки та стимулювання інноваційної діяльності;

створити юридичну базу та адекватний механізм реалізації законів, які б сприяли розвитку венчурного бізнесу, вдосконалення та спрощення процедури ліцензування та ре­єстрації фондів венчурного капіталу;

створити умови та законодавчу базу, які б дозволяли інституційним інвесторам (страховим компаніям, пенсійним фондам) інвестувати у інноваційний бізнес;

підвищувати рівень обізнаності вітчизняних інвесторів та підприємців з можли­востями та перспективами венчурного бізнесу.

7 травня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України № 439 затверджено Державну цільову програму розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки.

Мета цієї програми полягає у створенні правових, економічних і організаційних умов для розвитку та ефективного функціонування системи інформаційно-аналітичного забезпе­чення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного роз­витку економіки як основи реалізації такої державної політики.

Програма передбачає здійснення низки заходів, реалізація яких спрямована на підви­щення рівня конкурентоспроможності економіки шляхом удосконалення механізмів стиму­лювання інноваційної діяльності на основі моніторингу стану інноваційного розвитку еко­номіки, прогнозування відповідних тенденцій.

Фінансування Програми має здійснюватися за рахунок коштів, які передбачаються у державному бюджеті для виконання заходів, визначених Програмою, а також за рахунок коштів грантів міжнародних організацій та інших джерел.

14 травня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України № 447 затверджено Дер­жавну цільову програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009— 2013 роки».

Мета програми полягає у створенні протягом 2009-2013 років в Україні інноваційної інфраструктури, здатної забезпечити ефективне використання вітчизняного науково-технічного потенціалу, підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності націо­нальної економіки.

Програма передбачає здійснення низки заходів, реалізація яких спрямована на забезпе­чення функціонування інноваційної інфраструктури підтримки малого інноваційного бізне­су; забезпечення розвитку мережі нових елементів інноваційної інфраструктури; підвищен­ня інноваційної активності промислових підприємств; прискорення темпів випуску інноваційної продукції; залучення інвестицій для реалізації інноваційної продукції.

Фінансування Програми має здійснюватися за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інвестицій підприємств та організацій, грантів міжнародних організацій.

Ці заходи допоможуть створити механізм залучення як вітчизняного, так і закордонного капі­талу для фінансування інноваційного процесу та перетворити інноваційне інвестування на альтер­нативний або додатковий вид середньострокового і довгострокового фінансування в Україні.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Мета та основні завдання інноваційної діяльності.

Розвиток інститутів на ринку послуг у сфері інноваційної діяльності в Україні.

Об'єднання інститутів у сфері інноваційної діяльності.

Загальна структура інститутів у сфері інноваційної діяльності.

Класифікація послуг у сфері інноваційної діяльності.

Організаційно-управлінські послуги у сфері інноваційної діяльності.

Фінансові послуги у сфері інноваційної діяльності.

Послуги з організаційно-фінансової та матеріально-технічної підтримки інноваційних проектів.

Об'єднання інститутів у сфері інноваційної діяльності.

 

Загальна структура інститутів у сфері інноваційної діяльності та характеристики їх діяльності в Україні.

Базові терміни і поняття: суб'єкти та об'єкти у сфері інноваційної діяльності, поняття інноваційної діяльності.

 

Принципи і методи надання послуг у сфері інноваційної діяльності.

Спеціальні вимоги (гарантії та обмеження) до інноваційних проектів.

Дати визначення інноваційного процесу.

Правові відносини між суб'єктами інноваційної діяльності.

16.       Права, обов'язки та відповідальність інститутів і виконавців інноваційних проектів (обов'язки,
права та відповідальність інститутів й виконавців проектів).

Оплата послуг у сфері інноваційної діяльності.

Стан розвитку інноваційної діяльності та фактори, що обмежують її розвиток.

Пропозиції щодо поліпшення інституційного забезпечення інноваційного типу розвитку економіки.

Проблеми розвитку послуг у сфері інноваційної діяльності.

Послуги Українського міжнародного фонду венчурного капіталу New Force.

Послуги ЗАТ «Кредитно-гарантійна установа».

23.       Фінансові інститути у сфері інноваційної діяльності (інноваційні фонди, венчурні фонди та венчурне
фінансування, інноваційні структури, технопарки, інноваційні центри, інноваційні бізнес-інкубатори.

Розвиток інститутів на ринку послуг у сфері інноваційної діяльності в Україні.

Класифікація послуг у сфері інноваційної діяльності.

Стан розвитку інноваційної діяльності та фактори, що обмежують її розвиток.

Пропозиції щодо поліпшення інституційного забезпечення інноваційного типу розвитку економіки.

Послуги Української державної інноваційної компанії.

Послуги з організаційно-фінансової та матеріально-технічної підтримки інноваційних проектів.

Технологічні парки та пріоритетні напрямки їхньої діяльності.

31.       Базові поняття: інноваційні фонди, венчурні фонди та венчурне фінансування, інноваційні структу-
ри, технопарки, інноваційні центри, інноваційні бізнес-інкубатори.

Передумови розвитку інноваційних процесів в Україні.

Перспективи розвитку послуг у сфері інноваційної діяльності

Формування коштів Держіннофонду та галузевих інноваційних фондів.

35.       Основні завдання та функції діяльності Держіннофонду; результати та проблеми у діяльності ін-
нофонду.

Об'єднання інститутів у сфері інноваційної діяльності.

Загальна структура інститутів у сфері інноваційної діяльності.

Принципи і методи надання послуг у сфері інноваційної діяльності.

Науково-технічні та інноваційні проекти.

Загальна процедура розгляду та критерії відбору інноваційних проектів.

41.       Права, обов'язки та відповідальність інститутів і виконавців інноваційних проектів (обов'язки, права
та відповідальність інститутів й виконавців проектів).

42.       Консалтингові послуги, науково-технічні та екологічні експертизи у сфері інноваційної діяльності.

43.       Позика, лізинг, фінансовий кредит, сумісна діяльність, фінансова інвестиція у сфері інноваційної
діяльності.

44.       Технологічні парки та їх діяльність в Україні.

 

ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Варіант індивідуального контрольного завдання № 1 2, 5, 13, 15, 18, 22, 27, 33, 40, 44

Варіант індивідуального контрольного завдання № 2 1, 4, 11, 14, 17, 21, 24, 28, 31, 32

9, 2, 12, 16, 20, 25, 29, 34, 37, 41 Варіант індивідуального контрольного завдання № 4

7, 5, 19, 23, 26, 30, 35, 36, 42, 43 Варіант індивідуального контрольного завдання № 5

2, 9, 17, 21, 44, 25, 28, 38, 39, 40 Варіант індивідуального контрольного завдання № 6

6,         10, 18, 22, 26, 30, 34, 38, 42, 44
Варіант індивідуального контрольного завдання № 7

9,         1, 16, 19, 21, 24, 27, 30, 33, 36
Варіант індивідуального контрольного завдання № 8

2,         7, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 11
Варіант індивідуального контрольного завдання № 9

10,       8, 25, 12, 16, 20, 29, 34, 37, 41
Варіант індивідуального контрольного завдання № 10

3,         5, 22, 15, 18, 27, 33, 40, 44, 13
Варіант індивідуального контрольного завдання № 11

10, 8, 32, 11,24, 14, 17, 21, 28, 31 Варіант індивідуального контрольного завдання № 12

5, 13, 15, 18, 22, 27, 33, 40, 44 Варіант індивідуального контрольного завдання № 13

1, 4, 11, 14, 17, 21, 24, 28, 31, 32 Варіант індивідуального контрольного завдання № 14

7, 37, 12, 16, 20, 25, 29, 34, 41 Варіант індивідуального контрольного завдання № 15

7,         6, 10, 23, 26, 30, 35, 36, 42, 43

 

ЛІТЕРАТУРА: 8, 20, 21, 22, 23, 29, 36, 39, 45, 46, 48, 55, 63, 114, 136, 133, 173, 174, 181, 185, 200, 206, 192, 237, 238