4. ПОСЛУГИ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І

Інвестиційні банки залучають капітал для фінансування пізніх стадій життєвого циклу фірм шляхом продажу акцій наукомістких компаній на фондових ринках.

Функції виробника інноваційного продукту виконує інноваційне підприємство (фірма), або ж, як прийнято називати його на заході, — венчур: підприємство, яке займається розробкою, виробництвом та подальшою реалізацією принципово нових продуктів (послуг) та (або) нових технологій, та (або) нових організаційних форм господарювання.

Коло інвесторів венчурного бізнесу є надзвичайно широким: це пенсійні та благодійні фонди, страхові компанії, різноманітні державні структури, приватні інвестори тощо.

Також інвестування у венчурну діяльність можуть здійснювати інвестиційні та комер­ційні банки. Оскільки інвестиційна діяльність є першочерговим завданням інвестицій­них банків, їм належить більш вагома роль у венчурному фінансуванні. В ролі інвесто­рів венчурної діяльності інвестиційні банки беруть участь у формуванні регіональних венчурних фондів через розгалужену мережу філіалів; у формуванні інвестиційних фірм ве­нчурного капіталу; як партнер з обмеженою відповідальністю беруть участь у фондах-партнерствах тощо. Також до процесу венчурного фінансування широко залучені неінсти-туційні інвестори: університети, наукові центри, дослідні інститути, промислові підприємс­тва, різноманітні організації та установи тощо. Вони можуть виступати як самостійні інвес­тори, або діяти через венчурних посередників.

У загальному вигляді послуги фінансових інститутів у сфері інноваційної діяльності можна зобразити в такому вигляді.

1) Організаційно-управлінські послуги пов'язані з передачею суб'єкту сфери іннова­ційної діяльності (СІД) інтелектуального продукту. Ці послуги охоплюють широкий клас по­слуг інформаційного, юридичного та рекламного забезпечення; послуг із сертифікації інно­ваційної продукції; різноманітних консалтингових послуг: із загальних питань управління та антикризового управління, аудиту, інжинірингові та реінжинірингові послуги тощо. Консалтингові послуги:

а)         Проектне управління включає розроблення інноваційного проекту, проектний аналіз
і власне управління проектом. Ці складові комплексної послуги проектного управління мо-
жуть бути затребувані окремо одна без одної.

І

До класу консалтингових послуг, що найбільш затребувані у сфері інноваційно! діяльнос­ті, належать послуги проектного управління та послуги з експертизи.

б)         Проектний аналіз провадиться з метою оцінювання доцільності надання фінансових
послуг для реалізації інноваційного проекту, його життєздатності та ефективності, а також
перевірки фінансово-економічних показників, розрахованих у проекті. Висновки проектно-
го аналізу є підставою для прийняття рішення інститутом щодо надання певних фінансових
послуг заявнику інноваційного проекту.

Екологічна експертиза є видом науково-практичної діяльності спеціально уповнова­жених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Вона ґру­нтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці до проектних, прое­ктних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких можуть негативно впливати або впливають на стан довкілля і спрямовані на підготовку висновків про відповідність запла­нованої діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля, раціональне ви­користання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Об'єктом цих експертиз у інноваційному проекті є науково-технічна розробка, техноло­гія, що впроваджується у виробництво згідно з проектом.

2) Фінансові послуги, які надаються суб'єктам інноваційного процесу, визначаються стадією цього процесу та статусом і завданнями діяльності інституту, що надає ці послуги.

Для визначення місця послуг розглянемо модель інституційного забезпечення іннова­ційного процесу, наведену на рис. 14.2.

Фінансування інноваційних процесів на засадах повернення вкладених коштів здійс­нюється на стадії впровадження у виробництво результатів закінчених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, науково-технічних розробок.

Механізмом поворотного фінансування і відповідними послугами може бути: позика, кредит, лізинг, сумісна (спільна) діяльність, фінансова інвестиція.

Державні фінансові інститути, що забезпечують реалізацію державної політики підтри­мки інноваційної діяльності за пріоритетними напрямками науково-технічного розвитку, здійснюють фінансування інноваційних проектів на пільгових умовах повернення наданого фінансування.

Слід зазначити, що послуги потрібні і надаються суб'єкту інноваційної діяльності на будь-якому етапі інноваційного процесу та забезпечують його зв'язок з фінансовими інсти­тутами й інноваційними структурами в цьому процесі.

Критерій класифікації інновацій може бути закладений у конкретизації сфери реалізації й функціональній складовій інновацій.

За сферою реалізації розрізняють науково-технічні й соціально-економічні інновації.

За ознакою функціональності можна, на наш погляд, визначити інновації продуктові, управлінські й технологічні. До продуктових інновацій ставляться застосування нових ма­теріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих, одержання принципово нових продуктів. До управлінських — нові методи організації виробництва.

Управлінські інновації можуть бути пов'язані, наприклад, зі створенням нових організацій­них структур у складі підприємства або ринку.

Інновації фінансових ринків можуть розвиватися як автономно, так і під тиском ринку або державного регулювання (індуковані інновації). Автономні інновації виникають спон­танно, тобто спочатку виникає будь-який новий продукт, схема або ідея, а потім починають думати, як їх вигідно використати. У випадку з індукованими інноваціями спочатку виникає проблемна ситуація, а інновація з'являється як результат пошуку виходу з неї. Індуковані інновації можуть бути реакцією на умови, що змінюються, ринку або зовнішніх умов функ­ціонування, наприклад, зміни вимог державних регулювальних органів або умов оподатко­вування.


Більшість фінансових інновацій є індукованими, оскільки були викликані необхідністю ада­птації до основних змін у цій галузі: збільшенню ризиків внаслідок посилення нестабільності фінансових ринків і зміні правил і процедур державного регулювання (жорсткість вимог до ка­піталу й надійності банків). Не останню роль відіграли й такі процеси, як глобалізація, зростання взаємозалежності фінансових ринків, посилення нестійкості фінансових систем.

 

Подпись: Безповоротне фінансування
(Субсидія, грант)
ЕННОВА- І ІЙНИЙ ПРОЦЕС


Джерела фінансування інноваційних проектів ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

 

Держ.

Вен-

Спеціа-

Спеці-

 

іннова-

чурні

лізовані

алізова-

 

ційні

фонди

НБФКУ

ні банки

 

фонди

 

 

 

 

 

Позика,

Фінан-

Кредит,

Кредит,

 

 

субси-

сова ін-

лізинг,

лізинг,

 

 

дія

вестиція

гарантія

гарантія

1

 

 

  

 

 

ф

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подпись: Виробництво інно¬ваційної продукції|    Н-Т Пр оект |

проведення НДДКР, результати: науково-технічна розробка технологія наукова устан о в а науково-виробниче підприємство


Інновація-процес


 

Інноваційний проект (ІП)

 

Підготовка виробни­цтва, в пр ов адження у виробництво

 

 

 

 

 


 

 

Надання спеціального правового режи­му стимулювання інноваційної діяль­ності учасниками ТП за їх зареєстрова­ними ІП

Надання в оренду виробничих приміщень,   наукового облад­нання, консалтинг, інформаційні послуги

Розробка інноваційних проектів, консалтинг,   інжиніринг, реін-жиніринг

ТЕХНОПАРК (ТП)

ІННОВАЦІЙНИЙ БВНЕС-

ІНКУБАТОР

КОНСАЛТИНГОВА,

ІНЖИНІРИНГОВА ФІРМА

ІННОВАЦІЙНІ СТРУКТУРИ

підтримки інноваційної діяльності

 

1 Скорочення:   ДНТП - державні науково-технічні програми;

НДДКР - науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи; НБФКУ - небанківські фінансово-кредитні установи;

 

Рис. 14.2. Загальна модель інституційного забезпечення інноваційного процесу

Таким чином, інновація загалом є продуктом людської діяльності, отриманим у резуль­таті вкладення факторів виробництва в інноваційну ідею (винахід) для реалізації на практи­ці з метою підвищення ефективності суспільного виробництва.

Під фінансовою інновацією ми розуміємо фінансову технологію, що забезпечує більш ефективний перерозподіл фінансових ресурсів, прибутковості, ризиків, ліквідності й інфор­мації з метою витягу додаткового прибутку з такого перерозподілу, але ще не набула поши­рення в умовах конкретного ринку.

Під «умовами конкретного ринку» розуміють сукупність географічних, тимчасових й економіко-правових параметрів, що визначають конкретний фінансовий ринок або його се­гмент. Це зауваження необхідно для визначення того, щоб відокремити інноваційні й не ін­новаційні фінансові продукти, наприклад, на російському фінансовому ринку, для якого де­які неінноваційні продукти західних країн — наприклад, іпотечні облігації, — є фінансовими інноваціями. Водночас поняття «поширення» може трактуватися досить неод­нозначно й розумітися дещо суб'єктивно.

Фінансові ринки мають ряд особливостей, які відрізняють їх від інших ринків, що існу­ють в економічній системі. По-перше, на них присутній особливий товар — гроші, які ма­ють ряд специфічних характеристик, що випливають із їхньої сутності й функцій.

Тому фінансові ринки переважно відповідають вимогам зробленого ринку, ніж будь-хто інший. У розвиненій економіці фінансові ринки виступають як кластери (особливих сегмен­тів), через які конкурентний ефект передається іншим ринкам. По-друге, на фінансових ри­нках необхідно оцінювати еволюцію вартості грошей із часом. По-третє, робота на фінансо­вих ринках припускає багатоваріантність розвитку подій у майбутньому, що веде до значних ризиків. Тому фактор ризику відіграє тут першорядну роль при виборі варіантів проведення угод.