3. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СИСТЕМИ НАДАННЯ ПОСЛУГ У СФЕРІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основними принципами здійснення державної інноваційної політики є:

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у роз­витку інноваційної діяльності;

ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;

здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просу­вання на зовнішній ринок;

фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

За видами економічної діяльності більшою за середню частка інноваційно активних під­приємств у 2007 році була серед підприємств з виробництва коксу та продуктів нафто­переробки (33,3 % загальної кількості промислових підприємств), машинобудування (23,3 %), хімічної на нафтохімічної промисловості (21,6 %), а також металургійного ви­робництва та виробництва готових металевих виробів (15,0 %).

Послуги у сфері інноваційної діяльності (СІД) є процедурою передавання матеріальних та нематеріальних ресурсів (об'єктів інтелектуальної власності) між суб'єктами інноваційної ді­яльності, що здійснюється за їхньою згодою, з встановленими правовідносинами та визначе­ними умовами для забезпечення впровадження у сферу споживання об'єктів інноваційної дія­льності.

Послуги, що надаються суб'єктам інноваційної діяльності характеризуються за видами предмета передавання на:

послуги організаційно-управлінської' підтримки інноваційних процесів, що пов'язані з передачі нематеріальних ресурсів — продукту інтелектуальної праці, і включають послуги консультативного, інжинірингового, реінжинірингового характеру (консалтинг), інформа­ційні, а також проектний аналіз, експертизу тощо;

фінансові послуги, що пов'язані з передачею фінансових ресурсів і які містять пряме фі­нансування (інвестування) інноваційних процесів (або їх окремих стадій) із використанням різ­них механізмів фінансування, а саме: на безповоротній основі — субсидії, гранти; на поворотній основі — позика, кредит, лізинг, проведення спільної діяльності, фінансові інвестиції;

послуги організаційно-фінансової та матеріально-технічної підтримки інноваційних процесів.

 

 


Структурна типологія послуг у сфері інноваційної діяльності наведена на рис. 14.1.

Інноваційний проект як процес послідовної реалізації запланованого комплексу заходів, під­порядкованих меті просування продукту інтелектуальної праці у сферу споживання, має свій часовий вимір — життєвий цикл проекту (ЖЦП). Кожен проект проходить свій цикл від виник­нення ідеї реалізації проекту до його завершення послідовно через фази (стадії) свого розвитку. Кожна фаза проекту вимагає певних зусиль, управлінського та ресурсного забезпечення. Відпо­відно до стандарту розробки та розгляду інвестиційних проектів Організації промислового роз­витку ООН (UNIDO), розрізняють такі основні фази ЖЦП:

передінвестиційна фаза, що включає концептуальне опрацювання ідеї проекту, його розроблення, аналіз та експертизу проекту, коригування запланованих проектних заходів, прийняття рішення фінансовим інститутом про фінансування проекту;

інвестиційна фаза, що включає фінансування проекту, підготовку виробництва, впрова­дження об'єкта інноваційної діяльності у виробництво;

експлуатаційна фаза — включає освоєння виробництва інноваційної продукції, по­ширення її у сфері споживання і відшкодування фінансування проекту фінансовому інсти­туту (інвестору).

Інноваційний проект обов'язково повинен мати відповідний комплект технічної, органі­заційно-планової, а також розрахункової та аналітичної фінансово-економічної документа­ції опису цих заходів на основі бізнес-плану проекту і документів про правоздатність заяв­ника проекту.

Розроблення бізнес-плану інноваційного проекту має забезпечити комплексний системний підхід щодо вирішення конкретної мети — отримання кінцевого комерційного результату інно­ваційного процесу, обгрунтований вибір шляхів найбільш ефективної реалізації проекту, збала­нсованість фінансових і матеріально-технічних ресурсів, задіяних для виконання проекту, вра­хування й оцінку ризиків реалізації проекту.

Сама процедура розроблення документації інноваційного проекту, його управління і супро­водження є окремими видами послуг, надання яких є основним видом діяльності консалтинго­вих та інжинірингових фірм.

При цьому використовуються системи підтримки прийняття рішень (СППР) на базі спе­ціально пристосованих до процедури розроблення та управління інноваційними проектами потужних програмних продуктів, серед яких в Україні набув поширення комплекс програм: Project Expert, Audit Expert, Forecast Expert, Marketing Expert, розроблені корпорацією <<ПРО-ИНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ>> (Москва). Виключну правомочність на використання та поширення цих програмних продуктів в Україні має СП «Технології та інвестиційний кон­салтинг» (СП «ТІКОН»).

Критерії відбору інноваційних проектів

Ефективність є вирішальним критерієм для проведення процедури відбору інноваційних проектів, вибору конкретного механізму та умов надання фінансових послуг для реаліза­ції проекту.

Науково-технічна ефективність оцінюється з позицій впровадження новітньої техно­логії, нового продукту, що відповідають кращим світовим зразкам або їх перевершують; вирішення проблем енерго- та ресурсозбереження, подолання технічної відсталості в галузі при реалізації інноваційного проекту; використання за проектом науково-технічних рішень, що захищені авторськими правами, патентами тощо.

Соціальна ефективність охоплює такі кількісні та якісні показники, як кількість створених або збережених робочих місць за проектом, поліпшення умов праці, вирішення завдяки проекту соціальних, екологічних проблем виробництва, регіону, подолання експортної залежності тощо.

Економічна ефективність інноваційного проекту оцінюється на основі даних фінансо­вого плану проекту та звіту про прибутки і збитки проекту (з урахуванням коефіцієнтів ди­сконтування та інфляції) системою таких основних показників:

Чистий дисконтований дохід (ЧДД).

Індекс прибутковості (ІП).

Внутрішня норма рентабельності (ВНР).

Період окупності (ПО).

Чистий дисконтований дохід визначається як різниця між сумою приведених до поча­ткового моменту часу надходжень від реалізації проекту, що генеруються протягом вико­нання проекту, та сумою приведених до початкового моменту часу витрат на проект.

т p    т C

ЧДД = E-L -е-Ч (1)

t=1 at    t=1 at

де T — кількість періодів (кварталів, років); t — номер періоду;

Pt — надходження, що були отримані у t-му періоді; Ct — витрати t-го періоду;

т

at =Y[ ((1 + rt) • (1 + pt)) — коефіцієнт приведення до цін початкового періоду;

t=1

де rt — коефіцієнт дисконтування за t-й період (квартал, рік); pt — коефіцієнт інфляції за t-й період.

Індекс прибутковості (ІП) — визначається як відношення суми надходжень від реалі­зації проекту, приведених до початкового моменту часу, до суми витрат на проект, також приведених до початкового моменту часу, і розраховується за формулою:

(2)

Внутрішня норма рентабельності (ВНР) визначається як норма дисконту, при якій розмір приведених надходжень дорівнює розміру приведених витрат на проект, тобто ЧДД-0.

І ВНР характеризує норму прибутку на капітал, що інвестований у проект.

Наприклад, якщо ВНР деякого проекту дорівнює 10 % на період, то це фактично означає, що з кожним періодом інвестований капітал збільшується в 1,1 рази впродовж терміну вико­нання проекту. ВНР визначається шляхом чисельного рішення формули 1 при ЧДД=0.

Період окупності (ПО) — це інтервал часу від початку реалізації проекту, за який дося­гається рівність сумарних надходжень і сумарних витрат на проект і за межами якого при­ведений прибуток залишається додатним. При ідентифікації проекту його період окупності порівнюється з періодом реалізації проекту.

Бюджетна ефективність — визначається загальною сумою надходжень податків, збо­рів до державного та місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів від діяльнос­ті інноваційного виробництва та реалізації його продукції.

Основні методи фінансування інноваційних проектів:

Компанія здійснює фінансування інноваційних та інвестиційних проектів за рахунок власних і залучених коштів компанії у вигляді фінансового кредиту, товарного кредиту (то­ргівля на виплат), фінансового чи оперативного лізингу (оренди), фінансової інвестиції, а також шляхом організації сумісної діяльності з виконавцями інноваційних проектів та ін­шими учасниками інноваційної діяльності.

Фінансовий кредит — кредит (позика), який надається, зазвичай, для фінансуван­ня до 70 % вартості інноваційного або інвестиційного проекту. Фінансовий кредит (по­зика) надається, зазвичай, на термін до 3-х, а в окремих випадках — до 5 років. Пога­шення кредиту здійснюється у порядку, визначеному кредитним договором.

І Кредит надається після залучення власних коштів для реалізації проекту.

Основними умовами надання кредитів є: поворотність, забезпеченість, строковість, пла­тність та цільове використання.

Рішення про фінансування та кредитування інноваційного проекту в розмірі до 10 % статутного капіталу приймає кредитна рада компанії, а понад 10 % — правління компанії за погодженням зі спостережною радою компанії.

Компанія використовує схему двохетапного розгляду та відбору проектів, що перед­бачає:

 

попередній розгляд інноваційної пропозиції: комплекту документів, що оформлюється заявником проекту відповідно до вимог компанії, для стислого опису інноваційного проекту і надання інформації про підприємство-заявника проекту;

розгляд і проектний аналіз бізнес-плану інноваційного проекту, підготовленого заяв­ником проекту в разі схвалення загалом інноваційної пропозиції, а також встановленої іден­тифікацією відповідності інноваційної пропозиції проекту пріоритетному напрямку іннова­ційного розвитку економіки держави, галузі, регіону.

Інноваційна пропозиція подається заявником проекту до регіонального відділення компанії (за місцем реєстрації заявника).

Експертиза інноваційних проектів проводиться спеціалістами відділень.

За підготовленим заявником бізнес-планом інноваційного проекту провадиться фінансово-економічний аналіз з метою отримання якісної і максимально повної оцінки господарсько-фінансової діяльності заявника проекту, його платоспроможності та кре­дитоспроможності.

При аналізі документів заявника проекту особлива увага приділяється таким питання:

дієздатність, відповідальність і компетентність керівників проекту, якість звітів та ін­ших документів;

ділова репутація заявника проекту (готовність не тільки повернути кредит і сплатити відсотки за користування ним, а й виконати всі зобов'язання за умовами контрактів чи до­говорів);

здатність заявника вести прибуткову діяльність з урахуванням умов, що впливають на його фінансовий стан;

ефективність та окупність проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування.

І Перевага надається заставі рухомого і нерухомого майна.

8) Рішення щодо фінансування інноваційного проекту приймає кредитна рада компанії на своєму засіданні за результатами розгляду бізнес-плану інноваційного проекту з виснов­ками фінансово-економічного аналізу.

У 2007 році інновації впроваджували 1186 підприємств, у т.ч.:

515 підприємств впроваджували нові технологічні процеси, кількість яких склала 1419, з них маловідходних і ресурсозберігаючих — 634 процеси;

564 підприємства впровадили 2526 найменувань інноваційних видів продукції, з яких 881 — нові види машин, устаткування, прилади, апарати тощо.

Достатність і реальність гарантії задоволення вимог компанії, а також впевненість у на­лежному виконанні заявником (виконавцем) своїх зобов'язань визначає компанія.