1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

 

Іпотека — вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у во­лодінні у іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право при невиконанні боржником зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами згідно з законодавством.

Заставне зобов'язання — документ, що видається позичальником кредитору для під­твердження його права у разі невиконання забезпеченого заставою зобов'язання отримати переважне задоволення претензій з вартості заставленого майна.

Іпотечний кредит — позика, надана з врахуванням спеціальних принципів кредитування під заставу нерухомого майна на середньо- та довгостроковій основі з метою купівлі, будівництва, реконструкції, модернізації об'єктів нерухомого майна, освоєння і забудови земельних ділянок, досягнення певного економічного чи соціального ефекту.

Заставник — власник заставленого майна, який має право відчужувати майно, а також особа, якій власник передав майно і право застави на це майно.

Нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Предмет іпотеки — майно, пов'язане із землею, — будівля, споруда, квартира, підпри­ємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, та інше майно, відне­сене законодавством до нерухомого, а також земельні ділянки та багаторічні насадження, що належать громадянам на праві приватної власності.

Кредитор (іпотекодержатель) — юридична особа, що приймає в забезпечення своєї вимоги нерухоме майно. Кредиторами за іпотекою можуть бути іпотечні банки, спеціальні іпотечні компанії, а також звичайні комерційні банки.

Іпотечний ринок — система економіко-правових відносин, що виникають між суб'єктами суспільного відтворення на фінансовому ринку на основі певних економіч­них принципів та правових норм з приводу акумулювання вільних грошових ресурсів, їх розміщення у формі іпотечних кредитів та рефінансування іпотечних активів з метою досягнення економічного чи соціального ефекту.


Позичальник (іпотекодавець) — фізична чи юридична особа, що надає нерухоме майно в заставу для забезпечення свого боргу. Іпотекодавцем може бути боржник або третя особа. По­зичальник повинен бути власником майна, що закладається, або мати на нього право господар­ського володіння.

Іпотечний кредитор — фінансова установа, крім спеціалізованої іпотечної установи, яка відповідно до законодавства має право надавати кредити (позики), виконання зо­бов'язань боржників за якими забезпечене іпотекою, та/або яка набула право вимоги за за­безпеченими іпотекою кредитами (позиками) від інших осіб.

Іпотечний сертифікат — іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками.

Іпотечні облігації — облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпече­не іпотечним покриттям. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами та засвідчу­ють внесення грошових коштів їх власником і підтверджує зобов'язання емітента від­шкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право за­довольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.

Іпотечне покриття — іпотечні активи, а також інші активи, які відповідно до законо­давства, проспекту емісії та реєстру іпотечного покриття забезпечують виконання зо­бов'язань емітента за іпотечними облігаціями.

Іпотечний актив — право вимоги за забезпеченим іпотекою грошовим зобов'язанням боржника.

Іпотечний пул — об'єднання іпотек за іпотечними договорами, що забезпечує вико­нання основних зобов'язань, реформованих у консолідований іпотечний борг.

Іпотечний борг — основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого за­безпечене іпотекою.

Фонд операцій з нерухомістю (ФОН) — кошти, отримані управителем ФОН в управ­ління, а також нерухомість та інше майно, майнові права і доходи, набуті від управління цими коштами.

Фонд фінансування будівництва (ФФБ) — кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Управитель — фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію.

Фінансування будівництва — використання управителем отриманих в управління ко­штів на спорудження об'єктів будівництва за умовами договору.