§ 53. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Безсполучникове — це таке складне речення, у якому рівноправ­ні частини об'єднуються в єдине граматичне ціле за змістом та інтона­цією, без допомоги сполучників чи сполучних слів.

Між частинами безсполучникового речення ставляться кома, крапка з комою, двокрапка та тире. Бувають речення, у яких залежно від інтонації, змісту, вкладеного автором, розділові знаки можуть мати

варіанти, наприклад: Стукнули дверима в сусідчиній хаті, сусідка ви­йшла з дому (Марко Вовчок). Ставиться кома, це означає послідовність дії, інтонація переліку. Стукнули дверима в сусідчиній хаті; сусідка ви­йшла з дому. Значення те саме, коли ставиться крапка з комою, але па­уза на її місці приблизно удвічі довша. Стукнули дверима в сусідчиній хаті: сусідка вийшла з дому. У другій частині міститься причина того, про що мова йде в першій: Стукнули дверима, тому що вийшла су­сідка. Інтонація пояснювальна, характеризується деяким зниженням тону перед двокрапкою, виразною паузою на місці цього знака, а далі речення вимовляється у звичайному або дещо пришвидшеному тем­пі. Стукнули дверима в сусідчиній хаті — сусідка вийшла з дому. Коли ставиться тире, то в першій частині міститься умова, а в другій — на­слідок: Оскільки стукнули дверима в сусідчиній хаті, то сусідка ви­йшла з дому. Тон спочатку підвищується, на місці тире — вичікувальна пауза, потім тон спадає поступово до кінця речення.

Таким чином, у складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація — саме завдяки їй передаються різні смислові зв' язки між частинами речення, що на письмі відображаються за допо­могою різних розділових знаків. Це варто враховувати в диктантах.

Залежно від семантичних зв'язків між частинами складні безспо­лучникові речення умовно поділяються на речення з відносно рівно­правними, незалежними одна від одної частинами (ці речення близькі до складносурядних) і речення з відносно залежними частинами, одна з яких пояснює, доповнює іншу (ці речення близькі до складнопідряд­них). Однак є речення, що становлять «чисту» безсполучниковість, тоб­то не співвідносні із сполучниковими реченнями.

Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні та складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому й діловому.

Незважаючи на все зазначене вище, існують формальні правила постановки розділових знаків між частинами складного безсполучни­кового речення.

1. Якщо частини відносно рівноправні, виражають одночасність, по­слідовність чи сумісність дій, то між ними ставиться кома: Різ­ко й гучно кричить перелякана видра, ось ревуть тюлені, ось

пирхають, чхають і мекають вівці, ось перестрашений дикий кіт нявчить голосно й неприємно, вдоволена рись вуркоче й муркає (Є. Гуцало). Квітують сливи, в'ються над ними очманілі від зимо­вого виснаження бджоли (Я. Балога). Знову сіється сніг, у полях за селом тчуться і тчуться сувої, тонучи в сяйливій млі (Є. Гуцало). Примітка. Якщо між частинами безсполучникового речення є вставне слово, то іноді може ставитися кома, а додатково — тире, щоб показати, до якої саме частини відноситься вставне слово: Хтось по­стукав у двері, — певно, повернулася мама.

Крапка з комою характеризується наявністю граматичного під­силення, уживається в тих же випадках, що й кома, проте в ускладнених ситуаціях: а) коли частини далекі за змістом; б) ду­же поширені; в) мають у своєму складі інші розділові знаки: Ніхто тебе з недолі не врятує; ніхто й не зіб 'є з власної тропи (В. Стус). Шофер сів першим у машину; за ним, щось нерозбір­ливо бормочучи, проліз Андрій, далі Метелиця й Хандога (Є. Гуца­ло). Старий підводиться і, не прощаючись, іде, зникає десь внизу за курганом; разом з ним віддаляється, мелодійно тане в темряві й тронка (О. Гончар).

Двокрапка вживається:

а)         якщо в другій частині міститься причина або підстава того,
про що йде мова в першій: Умовк кобзар, сумуючи: щось руки
не грають (Т. Шевченко). Мертві вороги небезпечніші за жи-
вих: вони невразливі (В. Канівець). До другої частини можна
поставити питання: чому? з якої причини? — і перебудува-
ти її на підрядну причинову: Мертві вороги небезпечніші за
живих (ч о м у?), бо (тому що) вони невразливі;

б)         якщо друга частина конкретизує, уточнює, пояснює першу:
Без милосердя і справедливість у світі звелася б до одного:
око за око, зуб за зуб (В. Захарченко). В молодому яблуневому
садку заєць загледів поживу: там і сям завбачливий господар
накидав потрохи моркви... (Є. Гуцало). У кожного свої при-
страсті, свої дивацтва: один збирає марки, другий монети,
третій колекціонує листівки. Твердохліб же мав слабість до
снопів (І. Цюпа). До другої частини можна поставити питання

що? а що саме? який? як? Між частинами таких складних речень можна вставити а саме;

в)         якщо в першій частині є дієслова мовленнєвої чи мисленнєвої
діяльності типу знати, чути, бачити, розуміти, вирішувати,
дивуватися, дивитися тощо, які разом з відповідною інтона-
цією попереджують, що в наступній частині викладатиметься
певний факт: Вірю: з каменю б'є джерело (А. Малишко). Не
забувай: добре ім 'я цінніше за найбільше багатство. І бачу
я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний
бір (М. Бажан). Такі речення можна перебудувати в складно-
підрядні з підрядним з'ясувальним за допомогою сполучника
що: Вірю, що з каменю б 'є джерело.

Двокрапка ставиться й тоді, коли друга частина фактично є пи­тальною: І вони довго міркували: чи справді прийде коза до воза? (З газети). Люд мовчав і дивувався: що він діє? (Т. Шевченко);

г)         особливим випадком є вживання двокрапки в реченнях-заго-
ловках: Україна: незалежність, демократія, майбутнє (З га-
зети), а також подвійна двокрапка: Ну, це й так зрозуміло:
душа не яблуко: її не поділиш (І. Тургенєв).

Примітка. Якщо хочуть інтонаційно виділити другу частину, то ставлять не двокрапку (хоч такий знак повинен бути за формальними ознаками), а тире (у диктанті зважати на інтонацію): Не копай іншо­му яму — сам упадеш (Народна творчість). Тут було вже зовсім ви­дно — місяць підбився вгору (Ю. Збанацький).

4.    Тире ставиться:

а)         коли частини виражають швидку зміну подій (можна вста-
вити сполучник і): Прокинулась — нема нічого (Т. Шевченко).
Прокинулась — і нема нічого;

б)         коли зміст частин протиставляється (можна поставити спо-
лучники а, але): Совість іржавіє — помста тужавіє
(І. Драч). Совість іржавіє, а помста тужавіє. Наука вчить
багато — життя — ще більше;

в)         якщо зміст частин зіставляється, порівнюється (можна по-
ставити сполучники як, мов, наче, ніби тощо): Почую твій
співучий голос — серед поля колос гойдається (За П. Филипо-вичем). Почую твій співучий голос, ніби серед поля колос гой­дається. Гляне — холодною водою обіллє (Марко Вовчок);

г)         якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того,
про що говориться в першій (можна поставити запитання і
який наслідок? і що це означає?, а також сполучник то): Ви-
мерла мова в устах народу — вимер і народ (К. Ушинський).
Оскільки вимерла мова в устах народу, то вимер і народ. Ви-
пий трохи сього зілля — все лихо загоїть (Т. Шевченко);

ґ) коли перша частина вказує на час дії, про яку говориться в другій частині (можна перебудувати на складнопідрядне з препозитивною підрядною частиною часу зі сполучним засо­бом коли): Розтануть сніги — прилетять птахи. Коли роз­тануть сніги, прилетять птахи.

д)         якщо перша частина вказує на умову, рідше причину того,
про що говориться в другій (можна переробити на склад-
нопідрядне з препозитивною підрядною частиною умови із
сполучником якщо або причини із сполучником оскільки):
Ось хочеш — запитай Юзека (Ю. Збанацький). Якщо хочеш,
то запитай Юзека. На вулиці завірюха — вийти неможливо.
Оскільки на вулиці завірюха, вийти неможливо;


е)         якщо друга частина є приєднувальною, перед нею мож-
на вставити слова такий, так, ось, це: Наказ є наказ — так
його виховали в армії (З газети).

 

 


Примітка 1. У деяких реченнях, де за правилами мало б бути тире, уживається кома: Літо дбає, зима поїдає (Народна творчість).

Примітка 2. Між частинами складного безсполучникового речен­ня може ставитися кома й тире, зокрема в тих випадках, коли дві час­тини за змістом різнопланові: І залишився він у пам'яті як господар усього земного, — іде він неквапливо сонячними просіками, далеко-да­леко (Із довідника).

 

Вправа 167

Запишіть, поясніть розділові знаки між частинами безсполучни­кових складних речень. Чи можливі пунктуаційні варіанти?

1.         1. У стилі козацького бароко створено справжні шедеври націо-
нальної архітектури; його зразки не мають аналогів у світі (Ю. Івашко).

2.         То не грім гримів у захмарених високостях, то гриміла баба Килина;
губи її в'юнились блискавками, що корчились на худому щелепастому
лиці; плескате підборіддя злітало й опускалось, як злітає й опускається
дерев'яний праник, яким при пранні вибивають шмаття на воді; поміж
в' юнистих губів-блискавок язик скидався на зінське щеня, що сікається
й сікається, а вилізти з буди боїться (Є. Гуцало). 3. Поезія здатна на-
дати смислу моєму існуванню — в чому ж криється цей її магічний чар?

(Є. Гуцало). 4. Яка ж хмільна відрада — іти назустріч дням і знать: мине печаль і зрада, покосом ляже сіножать (Ю. Клен). 5. Світанок сплеснув дерев' яним веслом десь неподалік: мабуть, хтось уже вирушив до при­чалу власним човном (В. Шевчук). 6. Три роки Леся майже нічого не пи­сала — поринула в самоосвіту (А. Костенко). 7. Міна буває надвоє: або проміняв, або виміняв (Народна творчість). 8. Зірвався я бігти — страш­но зробилося: ні людей, ні хаток поблизу; як на зло, ще й стежка за­губилася (Григір Тютюнник). 9. Скільки труднощів переборено — все одно здається: досі все було простим і звичайним (За П. Гуріненком).

10.       Мухи сідають на ранах, бджоли на квітах пахучих, добрий все бачить
лиш добре, підлий лиш підле у других (І. Франко).

11.       1. Вийдеш було на берег, глянеш ліворуч — нижче села один по-
ріг сивіє; глянеш вище села — там другий вирує (О. Гончар). 2. В со-
рок третьому в селі засмутились ковалі: нам до хати із сільради чорну
звістку принесли: десь під Харковом в маю впав мій батько у бою, по-
котились сльози в мами на голівоньку мою (Б. Олійник). 3. Тим часом
надворі розвиднілося, ліс ожив, виповнився ранковим гомоном: при-
летів зі сходу гострий вітерець, птахи ожили, синиці цінькали біля
хати, зерен собі шукали, дятел видзвонював об сухий сосновий стов-
бур (Ю. Збанацький). 4. Птахи відлітають восени — людина ж восени
повертається з вирію своїх мандрівок (Є. Гуцало). 5. Йдемо вулицею;
іще з другого кінця побачили: в хаті світиться (Марко Вовчок). 6. Гі-
гантські тіні таємничо затиснулись в ущелині, над водою засріблився
туман; заблищало громаддя машин на дорозі, заграли скелі до місяця
скалками мінералів (О. Гончар). 7. Я не бував за дальніми морями,
чужих доріг ніколи не топтав — в своїм краю під буйними вітрами
щасливим я і вільним виростав. 8. І чую: пульсують соки у тіло моє
з землі. 9. Не шкодуй добра мені, людині, щастя не жалій моїм лі-
там — все одно ті скарби по краплині я тобі закохано віддам (Із тво-
рів В. Симоненка). 10. Не вподобається йому що-небудь — зараз на
піч, укриється рядном і почне звідтіль вичитувати та всі непорядки
в хазяйстві перебирати: і те в нас недобре, і те не так, як у людей, ве-
деться (С. Васильченко).

 

Вправа 168

Перепишіть, поставте розділові знаки, яких, на Вашу думку, не вистачає, поясніть пунктограми.

1. Ґрунтознавство осипалося під ногами орнітологія каркала на тополях (Л. Костенко). 2. Трохи далі в дубняку лунав сухий і чіткий пе­рестук почіплявшись пазурами за стовбури дерев, строкаті дятли знай довбали дзьобами кору, дістаючи з-під неї поживу (Є. Гуцало). 3. Ви­хопи нас, Боже, З хвиль диявольських морів Тягне на дно, під воду Чо­вен людського роду (Давид Дума). 4. Душа пройшла всі стадії печалі Тепер уже сміятися пора (Л. Костенко). 5. Навіть найкращі підручники історії ще нікого в світі історії не навчили її треба в своїй крові, в сво­їй традиції і у своїй культурі мати (В. Липинський). 6. Хочете бути мо­лодими і здоровими залишайтесь молодими й здоровими! (Є. Гуцало). 7. Із діянь апостолів з достатньою ясністю випливає однозначна від­повідь богослужбовою мовою має бути мова того народу, серед яко­го здійснюються релігійні обряди (В. Горбачук). 8. Шарудить листя під ногами скапують жолуді з гілля сонячні плями рудими білками бі­гають по стовбурах чуються скупі пісні невідлетілих пташок (Є. Гу­цало). 9. Хтось у чуттях мілких, а хтось у зрадах Злочинно губить сво­го неба суть Немає лиха лишенько вигадують Нема жалю самі його зо­вуть (Г. Світлична). 10. Горлиці перелетіли в попелястому шумовинні повітря лелеки відпливли на крилах-веслах качки прохурчали сойки майнули рябими крильми зозуля пронеслась (Є. Гуцало).

1. А мудрі кажуть треба жить, й, допоки кров тепліє в жилах, топ­тати ряст, садить город, варити юшку для родини... (Н. Фурса). 2. А по­тім ударила по селу тривога замерзають лебеді треба порятувати лебедів (Є. Гуцало). 3. Здушили сльози не виходь на люди. Болить душа не ви­являй на вид (Л. Костенко). 4. Мій живий настрій немов передається ре­аліям довколишнього світу будинки видаються веселішими дзеленчання трамваїв наділене пристрастю дерева в екстазі голуби в афекті (Є. Гуца­ло). 5. Сосни берегли про запас золоту живицю дуби не поспішали роз­лучитись із дозрілими жолудями берези по-гобсеківському скупували на дорогоцінні монетки віджилого листя (Ю. Збанацький). 6. Перша впала зоря синьо вечір зацвів (Р. Лубківський). 7. Я ж бачив учора в

саду на алеї ішла кароока, ішла чорноброва (А. Малишко). 8. Рідної мами слівце — як літнє сонце хоча на світі й хмарненько, все-таки від нього тепленько (Народна творчість). 9. Хлопці б'ються чорт зна за що вона красива, та ледащо (Народна творчість). 10. «Є» — слово, як мед, солодке «нема» — слово, як полин, гірке (Народна творчість).

ІІІ. 1. У повітрі тихо туман чи кіптява зависли у ньому здіймаються над степом димчастим пологом темні тіні стеляться довгими пояса­ми від заходу аж до сходу (Панас Мирний). 2. І знову сенс людського «бути» Стає прозорим, як сльоза Повітря студного вдихнути І теплим видихнуть назад (Л. Талалай). 3. Якого листя вчора намело раптово осінь відчинила двері... (В. Підпалий). 4. До мого вікна підійшла вес­на розтопилася на шибці квітка льодяна (Д. Павличко). 5. У моїй го­лові вже визріла думка почнуться зимою роботи в полі піду в бри­гаду. 6. Весна таки поставила на своєму відкрутили холодні північні ві­три припинились ранкові заморозки настало тепло. 7. Не учитель при­ганяє учня до діла сам учень повинен обрати для себе роботу (Із тво­рів Ю. Збанацького). 8. Жорна м'яко шамотіли по зерні кіш трясся, як у пропасниці вгорі щось жалібно скрипіло (М. Коцюбинський). 9. Про­лунав постріл з гармати військо стало шикуватися в дві лінії (Ю. Муш-кетик). 10. Навіть сліди людини затерті й закриті поле сховало стежки і дороги (М. Коцюбинський).

 

Вправа169

Запишіть, виправте помилки в постановці розділових знаків, орі­єнтуючись на формальні правила. Укажіть можливі пунктуаційні ва­ріанти.

1. Науково доведено — соняшникова олія за поживністю та засво­юваністю перевищує всі інші рослинні жири (М.Іншин). 2. Продають, хвалять, купують, гудять (Народна творчість). 3. Шелестить пожов­кле листя по діброві — гуляють хмари, сонце спить: ніде не чуть люд­ської мови (Т. Шевченко). 4. Дружба — як дзеркало; розіб'єш, не скла­деш (Народна творчість). 5. То ж дикий терен, при дорозі зростивши листячко лапате, почав під каменем суворим гаряче місце колупа­ти: скрутивши пружно стебла гнучі, він ліз і рив, забувши втому.

(А. Малишко). 6. Дмись не дмись: волом не будеш (Народна творчість). 7. Історію цивілізації можна передати шістьма словами, чим більше зна­єш: тим більше можеш (К. Абе). 8. І такий закон життя; беремо, щоб від­давати (П. Загребельний). 9. Протягом усієї минулої зими я відчував — щось має статися у цьому світі; щось неминуче станеться (Є. Гуцало). 10. Основою стилю, його душею є мова. Це — король на шаховій дошці стилю. Немає короля: не може бути ніякої гри. Немає мови: немає пись­менника (К. Федін).

 

©6 Біля телевізора розмовляють двоє хлопчаків:

Не уявляю, як жили наші предки: не було ж ні радіо, ні теле­бачення, ні комп 'ютера, ні електрики.

От вони й померли...