§ 51. Складне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні

Складне речення — це речення, що має дві й більше граматичні основи, складається з двох і більше простих частин, між якими існують змістові зв' язки, виражені лексично, граматично та інтонаційно.

Складні речення за характером зв'язку між частинами поділя­ються на сполучникові та безсполучникові. Сполучникові речення у свою чергу поділяються на складносурядні та складнопідрядні.

Складносурядні — це такі складні речення, частини яких рівно­правні за змістом і поєднуються в єдине граматично-смислове ціле за допомогою інтонації та сурядних сполучників (див. § 38 про класифіка­цію сурядних сполучників).

1.    Найчастіше між частинами складносурядного речення ставиться кома: Верби сплакували листом, і золоті сльози гнало за водою (Григір Тютюнник). Сонце впало за гору, але надворі ще довго стояв тихий світ (І. Нечуй-Левицький). Дніпро ще не зовсім звіль­нився від криги, проте навігація почалася. Слова ласкаві, та дум­ки лукаві (Народна творчість). І знову джміль розмружить квіт­ку, і літо гратиме в лото (Л. Костенко). Чи то війнув снігами небосхил, Чи то так сумно розкричалась галич (Г. Світлична). Увага! Перед неповторюваним розділовим сполучником або, чи кома найчастіше ставиться: Річка відбігала від шляху, або дорога на­ближалася до звивистих берегів. Не варто плутати такі речення з по­ширеними простими, у яких одиничний розділовий сполучник з'єднує однорідні члени речення й кома перед ним не ставиться: Річка відбігала від шляху або наближалася до нього звивистими берегами.

Примітка. Кома не ставиться між частинами складносурядного ре­чення, якщо вони поєднуються неповторюваним єднальним сполучником і (й), та (=і), рідше — одиничним розділовим або, чи в таких випадках: І.    Якщо дві частини спільно мають:

а) другорядний член речення, найчастіше — обставину: А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава (В. Со-сюра). На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський);

б)         видільну чи вказівну частку, вставне слово: Лиш трава
нам заграє і вітер затрубить. Отже, ви підете копати
буряки або ми не заплатимо вам за календарний місяць;

в)         спільну підрядну частину: Зеленіли луги і цвіло розмаїття
квітів там, де лише нещодавно було чорно від поораної
снарядами землі. Коли в середині третього тисячоліття
до нашої ери клинопис (особливий вид письма) почали
пристосовувати до своєї мови аккадці, тобто вавилоня-
ни й ассирійці, то система письма зазнала ще більших
змін і багато знаків, зберігши своє значення, набули й но-
вого вже від аккадських слів (За З.Єрмаковою);

г)         дві підрядні однотипні частини, що мають спільну голо-
вну: Є обставини, що задаються наперед і про які слід
говорити (З газети). Нечуйвітер має звичку до схід сонця
вставати, коли на цих водах ще стеляться сиві тумани і
всюди по низинах роса, як вода... (О. Гончар).

ІІ.   Якщо дві частини однотипні:

а)         обидві називні: Безодня й зойк. Гопак і регіт (М. Бажан).
Біль чи смуток;

б)         обидві безособові з подібними головними членами: Туж-
но і лячно. Не їсться й не спиться. Роботи не вистачає
чи здібностей бракує.

Примітка. Якщо головні члени такого речення не однорідні за значенням, за способом вираження головних членів, тоді кома ставиться: Надворі моросить, і зовсім не хочеться за­йматися серйозними справами;

в)         обидві частини питальні або спонукальні: Хто твої батьки і
де ти живеш? Вийди на шлях і прямуй до мети;

г)         обидві частини окличні: Яка природа буйноцвітна і як вирує
скрізь життя!

2. Між частинами складносурядного речення ставиться крапка з ко­мою, якщо вони далекі за змістом, дуже поширені, мають у сво­єму складі інші розділові знаки, при цьому достатньо й однієї з трьох умов: Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвіта­ючи, ясний, теплий, погожий (Панас Мирний).

3. Якщо дві частини складносурядного речення протиставляються, позначають різку зміну подій або друга є ніби наслідком першої, тоді ставиться тире: Сім год мак не родив — і голоду не було (На­родна творчість). Цілковита невідомість поглинала мене — і це було безмежно тужно і лячно (Ю. Смолич). Минуло три роки — і Франка оддали в гімназію (М. Коцюбинський). Він зламав калино­вий кетяг, зірвав кілька ягідок, поклав до рота — й по обличчю пробігла відразлива судома (Є. Гуцало).

 

Вправа 163

Перепишіть, за допомогою правил поясніть пунктограми.

1.         1. Відберіть у народу все — і він усе зможе повернути, але від-
беріть мову, і він ніколи більше уже не створить її (К. Ушинський).

Ненавидь і люби — І варто буде жити чи вмирати! (О. Теліга).

Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею! (В. Со-сюра). 4. Летів крізь вітер мій велосипед, і навкруги була пора щаслива (Л. Горлач). 5. Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар). 6. Тече ріка турбот щоденних; і кожен день — за щастя бій (В. Близнець). 7. Крутнувся грудень сиво над ду­бами — і затремтів, снігами повнячись, багрець (М. Стельмах). 8. Убо­гість слова — це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної «товстошкірості» (В. Сухо-млинський). 9. Біля ґанку товпилась чимала юрба чоловіків і стояли дві брички (А. Головко). 10. Громи стрясають луки-перелуки, і дощ між небом і землею струни сріблясто напинає на вітрах, і чорні хмари на­вівають страх (М. Луків).

ІІ. 1. Часом качка в повітрі дзвенить, чи кажан проти місяця грає (Л. Глібов). 2. То сонечко пече, то вітер його пхає (Панас Мирний). 3. Розпитали, порадились, та й за старостами пішов Марко (Т. Шев­ченко). 4. Чи то волошковий вінок цвіте навкруг, не одцвітає, чи то тракторів легкий димок у далеч вітер заплітає (М. Нагнибіда). 5. То не хвилі котить вітер, не розбурхались моря — то шумить по всьо­му світу славне ім'я Кобзаря (В. Лагода). 6. Часом у блакитній вишині

пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян). 7. Незабаром ліс обірвався, і вони спинилися на краю високої кручі (Я. Баш). 8. По­езія жити не може на смітнику, а без неї життя — це злочин (М. Коцю­бинський). 9. Сніг ще лежав на землі товстим шаром, та весна вже го­тувалася переможницею пройти по землі (О. Бойченко). 10. То іволга у пісні їх дзвенить, то хлопчик, друзів кличучи, свистить, то соловейко розсипає трелі, то колесо немазане скрипить (М. Рильський).

 

Вправа 164

Перепишіть, розставляючи розділові знаки, поясніть пунктогра­ми за допомогою правил. Чи можливі варіанти?

I.          1. Тут було просторо і не дзижчали кулі (В. Малик). 2. Українська
мова для мене — це море, в якого немає дна й берегів і яке настільки
багатоманітне й невичерпне, що ніколи не встановити межі при пізнан-
ні її феномена. В неї рухомий наголос і її важко ввібрати в канонічні
форми граматичних догм, бо вона жива, мінлива, плинна і неоднови-
мірна (В. Шевчук). 3. А коли відлетять в далину журавлі І зів'яну десь
квіткою в житах волошковою, То калина червона на могилі моїй Буде
вічно співати — українською мовою... (Є. Лещук). 4. Дощик перестав
і все навколо запахло, посвіжішало, заблищало (Григір Тютюнник).
5. Здалеку ллються довгі-довгі кінцеві ноти пісні і мені сумно, солодко,
тужно від них (В. Винниченко). 6. Якщо поглянеш з якого-небудь па-
горба вдалину і побачиш далеко на обрії ліс, то цей ліс обов'язково зда-
ється синім. 7. Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кру-
гом (В. Сосюра). 8. Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче
зігнулася (А. Головко). 9. Чого світання так ясніє в небі і ген сріблиться
пісенька дзвінка? (М. Стельмах). 10. На узліссі і на галяві з'явився пер-
ший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка).

II.        1. Ніч темніє і ясніють зорі (Леся Українка). 2. Здавалося і мати ниш-
ком плаче і батько тихо говорить. 3. Спустився вечір і одразу похолод-
нішало (О. Гончар). 4. У ранковому садку або тихо падає роса з дерев
або починають свої віртуозні пасажі солов'ї. 5. Фронт мовчав чи його не
чути було за вітряницею (О. Гончар). 6. На ранок рушився вітер і небо

заволокло розпатланими хмарами (А. Головко). 7. Чи, може, щось наплу­тано віками і атом вручено нам безрозсудно рано? (П. Скунць). 8. Але, на жаль, іронія прозвучала кволенько і Чепчик замислився (М. Хви­льовий). 9. Літа ніколи не повертаються до людини а людина завжди по­вертається до своїх літ (М. Стельмах). 10. Сонце світило ясно крізь лис­тя дерев і бджоли бриніли весело довкола вуликів (О. Маковей).

 

©А Роздаючи зошити з перевіреними творами про домашніх тварин, учителька сказала Владикові:

Чому ти так мало написав? От подивись — Михась так само, як і ти, написав про свого собаку, але в нього вийшло більше двох сторінок, а в тебе всього п 'ятьрядків.

Таж у Михася великий собака, а в мене маленький, — відповів Владик.