§ 47. Розділові знаки при відокремлених членах речення

Відокремлення — це смислове та інтонаційне виділення дру­горядних членів речення для надання їм особливої значеннєвої ваги й більшої самостійності. Відокремлюватися можуть лише другорядні члени речення за допомогою ком чи тире.

 

І. Відокремлені узгоджені та неузгоджені означення

Комами виділяються:

Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зво­ротом, які стоять після означуваного слова: Я в людей попрошу тіль­ки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених (Л. Костенко). Із очима, повни­ми сліз, Шура гаряче тиснула йому руку (О. Гончар). Знову уявляю я твоє обличчя, зморшками укрите, повне суму вщерть (В. Сосюра).

Кілька непоширених або поширених узгоджених означень, ви­ражених прикметниками чи дієприкметниками, які вживаються після іменника, перед яким уже є узгоджене означення: Далекий обрій, синій, неосяжний, манив мандрівника чимось таємничим, незвіданим. Невиспане сонце, жовтогаряче, несміливе, визир­нуло з-за далекої пущі. Луг стелеться рівно, мов ткана із шовку скатертина, зелена, вишита білими, жовтими та червоними квітами (За Є. Гуцалом).

Примітка 1. Якщо означення перед іменником виражене займен­ником, то означення після іменника можуть не відокремлюватися: Мої літа молоді непомітно так промайнули. І з найбільшої висоти бачу я ваші руки загрубілі... (О. Гончар).

Не відокремлюються й так звані препозитивно-постпозитивні не-поширені узгоджені означення, тобто подібні за значенням, але одне вживається перед означуваним словом, а друге — після: Пахло жов­тавим листом кленовим і бур 'янами (А. Головко). Материна могила уросла густою травою зеленою... (Марко Вовчок).

Примітка 2. Якщо перед означуваним іменником немає узгодже­ного означення, то непоширені означення, що вживаються після імен­ника, можуть відокремлюватися чи не відокремлюватися за бажанням автора: Темрява, глибока й холодна, розлилася над світом, і, здавало­ся, її ні перейти, ні перелетіти (О. Гончар). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М. Коцюбинський). Човни невеликі, стрімкі неслися над водою, як чайки. Сніги чисті, не­топтані переливаються бузковими тонами (За В. Козаченком).

Прикметникові та дієприкметникові звороти, що вживаються пе­ред означуваним словом і мають додатковий обставинний від­тінок причини: Зачіплений цією розмовою за живе, сибіряк роз­повів присутнім одну із своїх мисливських історій (О. Гончар). Зо­грітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коцюбинський). Спо­лохані Віктором, троє змовників почали тікати (О. Копиленко). Увага! Такий відокремлений зворот досить легко перебудувати на

підрядну обставинну частину причини: Троє змовників почали тікати, бо були сполохані Віктором.

Якщо подібна перебудова неможлива, то зворот є невідокремле-ним членом речення, оскільки має лише означальне значення: Вкриті маскувальними сітками міномети стоять у ячейках. Перебудоване речення з підрядною обставинною частиною причини не має зміс­ту: Міномети стоять у ячейках, тому що вкриті маскувальними сітками. А якби не були вкриті, то й не стояли б? Отже, у цьому реченні дієприкметниковий зворот має означальне значення й вико­нує функцію невідокремленого поширеного узгодженого означення. Інші приклади: Вмиті росами квіти злегка похитувались (І. Цюпа). Посаджене матір'ю насіння зійде, закрасується по всьому городі (М. Стельмах).

Означення, що стосуються особового займенника, незалежно від позиції в реченні: Життям і канчуками вчений, він, загнаний на самий низ, останній гривеник Шевченку на перший пам 'ятник приніс (Б. Олійник). До тебе повернуся Без зайвих слів я, прощена й нова (В. Балдинюк).

Означення, відірвані від означуваного слова іншими членами ре­чення, особливо присудком: Дівчата стовпилися біля перил, захо­плені краєвидом, сповнені передчуттям чогось радісного, бен­тежно-щасливого (О. Гончар). Брудний, страшний, захеканий і тремтячий від люті, ввалився Скула у свою квартиру (О. Бой-ченко). Ліворуч, чітко окреслені на тлі річки, чорніли контури великого мосту (В. Козаченко).

Одиничне означення, а також два й більше непоширених озна­чень, якщо вони мають обставинний відтінок або уточнюють зна­чення означуваного слова: Косуля, стривожена, зникла в гущави­ні лісу. Бійці, притихлі й насторожені, гостро стежили за кож­ним рухом Сагайди (О. Гончар).

Найчастіше поширені чи непоширені узгоджені означення, що стосуються пропущеного в реченні означуваного слова: Висока думка в'юнитись не вміє.... Морозами бита, муштрована по­киддю, виходила сива з тих академій (Л. Костенко). Ніжним пу­хом узялись верби. Може, заслухались, заворожені, вчаровані зву­ками срібних сурем, які в піднебессі пронесли на своїх крилах жу­равлі, повертаючись у рідні краї? (Є. Гуцало). Дніпровські по­роги! Десь вони тут, занурені в глибинах, затоплені високо під­нятими водами (О. Гончар).

Неузгоджені означення, що відносяться до власної назви чи осо­бового займенника: Ганна, з її охотою до роботи, безпосередніс­тю, щирістю та привітністю, теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим (В. Козаченко). Він, із сірими палкими очи­ма, непокірним чубом, із дитячими ямочками на щоках, справ­ляв приємне враження на моїх батьків.

Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмін­ках, якщо стоять поряд з узгодженими: Напроти кінець лави за­йняв пасажир, чистенько одягнений і свіжовиголений, з вусами довгими, закрученими вниз (О. Копиленко).

Примітка. В інших випадках неузгоджені означення відокремлю­ються чи не відокремлюються за бажанням автора: Посеред лісу про­стора галява з плакучою березою і з великим престарим дубом (Леся

Українка). Широкі ворота з хворосту були одчинені навстіж (І. Нечуй-Левицький). Лікарка, з високою зачіскою, уважними карими очима, здавалася схожою на його сестру. Город, з такими рідними соняха­ми, картоплею, гарбузами, снився майже кожної ночі.

 

Кома не ставиться:

Між двома однорідними означеннями, вираженими дієприкмет­никовими зворотами та з'єднаними неповторюваним єднальним сполучником (і (й), та): За полем побачили кручу, оповиту ран­ковим туманом і порослу низьким чагарником. Блищали сте­бла папороті, вже злегка прижовклі й обнизані краплями роси (За Є. Гуцалом).

Якщо означення при іменнику чи займеннику стосується більше присудка, ніж підмета: Школярі поверталися з поля веселі й натом-лені. Грицько прибіг додому голодний і лютий (Панас Мирний).

Якщо означення, виражені дієприкметниковими зворотами, стоять після означальних, вказівних, присвійних та неозначених займен­ників: Все мною давно вже забуте ніби оживало перед очима знову. Усі запрошені на свято збиралися біля старої альтанки.

 

Тире виділяються:

За бажанням автора для інтонаційно-смислового виділення кіль­ка відокремлених означень: Під шал оплесків сходила Вутань-ка — сяюча, розпашіла — з трибуни (О. Гончар). Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він суворішав тільки біля домни (Ю. Яновський). Пісня, мов сама ллється з душі, голос не знає на­туги й утоми — рівний, тонкий та високий (Панас Мирний).

Неузгоджені означення, виражені інфінітивом, якщо перед ними можна поставити слова а саме: Необхідно виконати розпоря­дження декана — підготувати святковий випуск факультет­ської газети. Кожен із нас вирішував питання — їхати або за­лишатися — чи не вперше в житті.

Після інфінітивних відокремлених означень замість тире може бути кома, якщо далі (після неузгодженого означення — інфінітива) за

правилами мусить бути кома: Учителька мала намір — додатково по­працювати над важкою темою з нашим класом, щоб якісно підготу­ватися до контрольного тесту.

Якщо ж інтонаційного виділення та характерної паузи немає, то таке означення не відокремлюється: У неї була звичка голосно говори­ти. Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко).

 

II. Відокремлені прикладки

Відокремлюються прикладки в таких випадках:

Якщо вживаються після означуваного слова (найчастіше поширені прикладки): Приїзду онуків, своїх маленьких помічників, бабуся завжди раділа. Ананас, чудовий дар природи тропіків, схожий на велику кедрову шишку вагою два-три кілограми (О. Новиков-Прибой).

Коли поширена прикладка вживається перед означуваним імен­ником і має додатковий обставинний відтінок причини: Людина енциклопедичних знань, мій батько міг дати відповідь на будь-яке питання. У минулому боцман, директор школи легко справ­лявся з лавіруванням між великими й малими суднами на підходах до порту.

Примітка. Якщо така прикладка має лише означальне значення, то комами не відокремлюється: Основоположник українського по­етичного кіно Олександр Довженко зумів поєднати у своїй творчос­ті глибокий філософський епос і потужний ліричний струмінь. Вірші «королеви української поезії» ХХ століття Ліни Костенко увібрали в себе складну свідомість сучасної людини, є емоційно-образним і вод­ночас філософським переживанням нею апокаліптичної довколишньої дійсності (З підручника).

Коли стосуються особових займенників (такі прикладки від­окремлюються завжди, незалежно від позиції в реченні стосовно означуваного слова): Він, Роман, не дасть йому загинути (М. Ко­цюбинський). Митець самобутній і неповторний, він [Остап Ви­шня] формувався й зростав на ґрунті народного життя... (І. Зуб).

Якщо прикладка, виражена загальним іменником, стосується власної назви й уживається після неї: Сіверцев, високий, вродли­вий блондин з акуратними бакенбардами, дивився на нього не-порозуміло, здивовано (О. Гончар). Олексій Штепа, молодий ко­зак, кість від кості козацького племені, лежав на вершині кур­гана в замаскованому кулеметному окопі (Л. Первомайський).

Коли прикладка приєднується за допомогою слів родом, на ім'я, на ймення, на прізвище, так званий тощо: В. Винниченко, родом із Єлисаветградщини, ніколи не забував рідних місць. У журбі отакій і подружився Давид з одним австріяком, на імення Стах (А. Головко).

Прикладки із сполучником як, коли вони мають значення причи­ни: Івась, як менший, завжди терпів від Карпа (Панас Мирний). У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими трудноща­ми (О. Гончар). Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький).

Примітка. Якщо прикладка з як не має відтінку причини, а озна­чає «у ролі кого, чого», то комами не виділяється: Як архітектурна пам'ятка античного зодчества в Україні Царський курган IV століт­тя до нашої ери, відкритий біля Керчі 1837року, зберігся і його мож­на оглянути (З посібника). Володар дум російської революційно-демо­кратичної інтелігенції М. Чернишевський та його оточення зустріли Шевченка як сподіваного й бажаного однодумця (З газети). Як кадро­вий офіцер, учасник великих битв я закликаю вас [учителів] докласти всіх зусиль, щоб виховане вами покоління за будь-яких обставин не осо­ромило своїх батьків і дідів, щоб гідно продовжувало героїчні традиції нашого народу (Г. Карпезо).

 

Тире ставиться:

1. Якщо поширена, рідше непоширена прикладка вживається в аб­солютному кінці речення чи його структурної частини, щоб від­різнити її від однорідних членів речення або щоб підкреслити її пояснювальне значення (останнє можливе й у середині речення): Вийме кетяжок калини — сузір'я спечених кровинок (Є. Гуцало).

Як обіцяє директор Валерій Іванович, влаштують тоді ще одні захоплюючі змагання — перегони на човнах (О. Гончар). Якщо ви хочете, щоб юнацтво відчувало невгамовну жадобу до знань, дбайте про найголовніші, найважливіші вогнища духовної куль­тури — бібліотеки (В. Сухомлинський). Нас було троє: один усів-ся в кабіні з водієм, а ми з Віктором Вовком — моїм товаришем по курсу та по гуртожитській кімнаті — примостилися в ку­зові (Є. Гуцало).

Якщо прикладка виділяється тире в середині речення, а після неї за умовами контексту повинна вживатися кома, то ставиться лише перше тире перед відокремленою прикладкою: Наш тренер — привітна та розумна людина, вийшовши на пенсію, організував дворову футбольну команду.

Така ж постановка розділових знаків, коли прикладка стосується одного чи кількох різних однорідних членів речення: Під час конфе­ренції виступили Олена Білоножко — переможець обласної олімпіа­ди, Тарас Швець — призер шкільного конкурсу творчих робіт, Віктор Дідик — студент-практикант.

Якщо поширена прикладка вживається перед означуваним словом і має обставинний відтінок: Репресований комуністичним режи­мом поет-дисидент — Василь Стус у своїх поезіях відходив від традиційно емоційної стихії української лірики, намагався осмис­лити трагедію світу крізь призму філософії стоїчного існування (За підручником).

 

III. Відокремлені обставини

1. Відокремлюються, як правило, обставини, виражені дієприслівни­ковими зворотами: Повіяв легенький вітерець, струшуючи з лис­ту неопалі краплі (Панас Мирний). Як тяжко стукать у чужі оселі, бездомним бувши на своїй землі (Л. Костенко). Мчить се­рединою ріки легкий глісер, залишаючи позаду себе буруни шу­мовиння, збиваючи два високих вали води (В. Козаченко).

Примітка 1. Відокремлені обставини способу дії, виражені діє­прислівниковими зворотами, можуть уживатися із сполучниками ніби, наче, неначе, мов тощо: Враз, наче змовившись, Хома і Маковей ме­тають одночасно (О. Гончар). Тихо, немов крадучись, підповзає до пе­рону військовий ешелон (А. Шиян).

Примітка 2. Якщо фразеологізм, що має у своєму складі дієприс­лівниковий зворот, уживається в ролі присудка, утворюючи з дієсловом єдине ціле, то такий зворот комами не виділяється: Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти склавши руки (Леся Українка). Робітники, інже­нери, вчені, академіки, майстри мистецтва і майстри плавок, забоїв, верстатів — всі працюють не покладаючи рук (О. Довженко).

Проте навіть у таких випадках дієприслівниковий зворот може виділятися, особливо, коли вживається перед дієсловом-присудком: Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти, склавши руки (В. Кучер). Євген Вікторович, не покладаючи рук, пра­цює над великою науковою працею з хірургії (За І. Ле).

2.         Виділяються комами обставини, виражені одиничними дієприс-
лівниками: Не спиняючись, прямую до молодої верби і обома
руками обвиваю вербовий стан (Ю. Збанацький). Заграє смерть
іржавою трубою, Та я, забувши, що минає строк, На край світів
блукати за тобою Піду у жовтій куряві зірок (В. Симоненко).
Примітка. Одиничний дієприслівник, що вживається безпосеред-
ньо після дієслова-присудка, часто в абсолютному кінці речення в ролі
обставини способу дії й за значенням близький до прислівника, бо втра-
тив значення додаткової дії, як правило, комами не виділяється: Бійці
сиділи деякий час задумавшись (О. Гончар). Та спати сидячи було не-
зручно, він хутко прокинувся (Л. Дмитерко).

3.         Дієприслівники та дієприслівникові звороти, що вживаються піс-
ля сполучників сурядності та підрядності, у вимові від них паузою
не відділяються, проте на письмі відокремлюються від сполучника
комою, коли цей сполучник стосується інших членів чи з'єднує
складові частини речення: Тільки один птах не злетів, а, тягнучи
по землі крило, одбіг трохи й зупинився, наставивши на Кузьку блискучі оченята (Григір Тютюнник). Мов легендарний Ан­тей, що, припавши до рідної матері-землі, набрався нової сили, змужнів Шевченко після повернення з України (Ю. Федькович). Примітка. Якщо сполучники і, а виконують роль підсилювальних часток до відокремлених обставин, то виділяються комою разом з об­ставиною: Люда швидко поспішала додому, а перейшовши місток, на­віть не помітила, що річка вже замерзла. Переходячи дорогу, подивись наліво, а дійшовши до середини вулиці, подивись направо (З правил ву­личного руху). Ївши, гріється, а робивши, мерзне (Народна творчість).

Не ставиться кома перед неповторюваними сполучниками і, та (=і), або, чи, які з'єднують дві однорідні відокремлені обставини, виражені дієприслівниками чи дієприслівниковими зворотами: Хлопець пішов, не оглядаючись і словом не заперечуючи крив­дників (Ю. Збанацький). Помчали темнії хмари далі, зоставляючи по своєму сліду воду, понеслись вони на другий край, гудучи та блимаючи (Панас Мирний). Потрапивши в атмосферу Землі і розжарившись, метеор залишає на короткий час світлий слід, який указує траєкторію його польоту (З підручника). Примітка. Якщо такий сполучник не з'єднує однорідні обставини,

а стосується інших членів або частин речення, то кома може ставитися як перед таким сполучником, так і після нього: А Кузька обнишпорив усі кущі довкола, шукаючи Однокрила, і, не знайшовши, пробрався в своє кубло (Григір Тютюнник).

Не ставиться кома, якщо обставина, виражена дієприслівниковим зворотом чи одиничним дієприслівником, є однорідним членом з іншим, невідокремленим членом речення й сполучається з ним єднальним сполучником: Перекладач переглядав веб-сторінку швидко й не звертаючи ні на кого уваги.

Не відокремлюється обставина, виражена дієприслівниковим зво­ротом, якщо вона починається підсилювальною часткою і (й): Можна творити мистецтво й не вдаючись до плагіату.

Не відокремлюється дієприслівниковий зворот, утворений діє­прислівником та сполучним словом який у складі підрядної

означальної частини складнопідрядного речення: На краю села зу­стріла та сама верба, прощаючись із якою навіть не мріяв про повернення. Напруження власних зусиль, досягнутий працею успіх, радість розумової праці — ось три сходинки, піднімаючись по яких дитина йде до міцних, осмислених знань (В. Сухомлинський).

Як правило, відокремлюються обставини допусту, що вживаються з прийменником незважаючи на: Незважаючи на невдачу, на­стрій у всіх був бадьорий (Л. Дмитерко). Незважаючи на таке свавілля, Хома, розглянувши свій портрет, був задоволений (О. Гончар).

За бажанням автора відокремлюються чи не відокремлюються обставини, виражені іменниками з прийменниками чи приймен­никовим сполученням слів: залежно від, відповідно до, згідно з, подібно до, у зв'язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за бра­ком, за відсутністю, на відміну від та ін.: Революційно настроєні фронтовики, всупереч волі офіцерів, домоглися свого (І. Цюпа). У спеку й дощ — без паніки — і ясним гожим днем з учителем бо­таніки ми влітку в мандри йдем (Д. Білоус). Згідно з наказом ди­ректора підприємства раціоналізатори нагороджені путівками та грошовими преміями (З газети).

 

IV. Відокремлені додатки

Обов'язово виділяються комами додатки із прийменниками крім (окрім), опріч, що мають значення виключення: Крім птахів, іс­нують риби, що вміють літати. На світі все знайдеш, крім рід­ної матері (Народна творчість). Ці долини одвіку родили, Окрім жита, таланти і сили (Т. Масенко).

Відокремлюються також найчастіше додатки зі словами за винят­ком, включаючи, наприклад, навіть, особливо, зокрема тощо, які означають виключення, включення чи заміщення: Столітня війна (1336-1453 років) між Англією і Францією закінчилася май­же повним вигнанням англійців з континенту, за винятком міс­та Кале (З посібника).

Додаток, виражений інфінітивом із прийменником замість, від­окремлюється: Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями (О. Забужко).

Примітка. Якщо прийменник замість синонімічний до приймен­ника за, такий додаток комами не відокремлюється: Поїдь замість мене (за мене) у відрядження. Виступи замість брата (за брата) на

концерті.

Відокремлюються додатки, які вводяться за допомогою приймен­ника щодо разом із часткою то: Щодо нового комп'ютерного класу, то обіцяли фінансово допомогти колишні випускники. Якщо частки то немає, такі додатки не відокремлюються: Не було

заперечень щодо пропозиції відвідати краєзнавчий музей.

Досить рідко (за бажанням автора) додатки відокремлюються тире: Зараз же ні за чим не шкодую — крім власних помилок (О. Яровий).

 

Вправа 143

Розставте, де потрібно, розділові знаки. Визначте умови від­окремлення чи невідокремлення узгоджених та неузгоджених означень, підкресливши ці другорядні члени в реченнях хвилястою лінією. І. 1. Прижухлі на серпневому сонці ніким не кошені бур'яни і тра­ви стояли обабіч дороги в людський зріст (В. Яворівський). 2. Лиш на­роди явлені у Слові достойно жити можуть на землі (Л. Костенко). 3. Жайворонки в небесній глибині дзвенять, сонце розгойдується в небі тепле яскраве... (С. Скляренко). 4. Оздоблена інеєм вражає красою па­пороть... (Н. Пільчук). 5. Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань (В. Симоненко). 6. Відроджений взимку Даждьбог вивів у світ заквітчану, умаєну княгиню Весну та показав лісам, горам, степам, лугам, людям і богам (Ю. Опільський). 7. Смугаста птаха вся з жов­тих та чорних пер сяяла рудим чубом, сидячи на сучку осики, а дзьоба мала довгого й тонкого (Є. Гуцало). 8. І кожна бляшка, панцир, окуття і на прикрасах вирізьблені драми — це панорами скіфського життя уві­чнені по золоту майстрами (Л. Костенко). 9. А вже на вечір застелений

вишиваною скатертиною стіл під образами обвитими рушниками було заставлено мисками, полумисками, тарілками й тарілочками, що на ви­шитій скатерці творили новий узор, додавали нових барв (Є. Гуцало).

10.       Пошарпані грозами подзьобані осколками снарядів думають свою
безконечну думу почорнілі цегляні стіни, лупиться під палючим сон-
цем старенький вимитий дощами дах, задумливо шепочуться над шко-
лою ставні осокори (Ю. Збанацький).

11.       1. За селом у яругах порослих лісом сніг спершу сіявся на бліді
коси померхлих трав, шарудів по опалому листю, бився об гілля, від-
скакував од чорних стовбурів, хурделився по закущених терниною кру-
чах, сірів димом поміж глоду й горішини (Є. Гуцало). 2. У ті часи в од-
ному з веселих шкільних вікон облямованих синьою як небо смуж-
кою допізна блищав жовтавий вогник (Ю. Збанацький). 3. Ось ти ідеш
повільною ходою і слухаєш, як день шумить життям, а ми малі ві-
таємось з тобою, і тепло так всміхаєшся ти нам (В. Сосюра). 4. Вог-
ке після плавання в басейні волосся акуратно розчесано гребінцем
(Є. Гуцало). 5. Товаришка дитячих літ М. Рильського Віра Шпилевич
так характеризує його в період навчання: «Скромний, серйозний, над-
звичайно сором'язливий він багато читав і наполегливо продовжував
свою літературну працю» (І.Ільєнко). 6. Вузлуватий, широкий в плечах,
трохи незграбний, з високими грудьми й дужими руками він здається
старшим від своїх літ (С. Скляренко). 7. Мені випала щаслива пла-
нета родитися в степу (О. Ковінька). 8. Було щось жорстоко-безглузде в
цьому ударі судьби, життя його таке стійке раніше мовби похитнулося
(О. Гончар). 9. Знесилений хлопчик зупинився. 10. Чіпка сидить на-
суплений жовтий аж зелений (Панас Мирний).

 

Впарва144

Перепишіть, розставляючи, де потрібно, розділові знаки при від­окремлених прикладках, поясніть власний вибір, укажіть можливі варіанти.

І. 1. Колискові пісні призначені тільки для одного слухача ди­тини і мають тільки одного виконавця матір або близьку людину (Ан­тологія укр. нар. творчості). 2. Тільки вузьке коло дослідників гортало

сторінки виняткового історичного джерела «Реєстру всього війська Запорозького» цієї живої криниці нашої віковічної культури і духо­вності (Я. Дзира). 3. Зима гостя весела й свавільна завітала в край, то про кого ж тоді балакати, як не про зиму, кого ж тоді славославити, як не зиму! (Є. Гуцало). 4. У літописців є найстрашніша зброя замовчу­вання (П. Загребельний). 5. Франсуа за національністю француз не­погано розумів українську мову. 6. Не бійтесь відвести кілька уроків з кожного предмета найдивовижнішому, найпрекраснішому людському заняттю зустрічі з книжкою (В. Сухомлинський). 7. їй зимі кортить по­чути добре слово і з уст людських, та щоб у тому слові — й про ве­лич зими, й про силу зими, й про красу зими! (Є. Гуцало). 8. У срібній тиші урочистих пауз — магічний рух з-під темних запинал — старий фотограф містечковий Фауст хвилини діловито зупиняв (Л. Костен­ко). 9. Гор бог Сонця Стародавнього Єгипту зображувався як чоловік з головою яструба. 10. Як символ польоту поетичного натхнення Пегас крилатий кінь відомий нам з давньогрецьких легенд (З посібника).

ІІ. 1. Як творець міжнародної мови есперанто польський лікар-окуліст Людвіг Заменгоф прославився у всьому світі. 2. Буває, що слово відоме давно, а знає не кожен, що значить воно. І тут у пригоді стає визначник скарбів наших мовних тлумачний словник (Д. Білоус). 3. В міфічну ста­ровину були кентаври істота з головою й тулубом людини і кінським крупом на струнких і безвідмовних кінських ногах (Є. Гуцало). 4. По­міряв їй пульс. І, як штамп на конверті, майнув на руці татуйований но­мер компостер Дахау, табору смерті (Л. Костенко). 5. Герої прози митця [Олеся Гончара] втілюють його ідеал людини захисника, творця, мис­лителя, господаря на своїй землі (З підручника). 6. У нас космонавтів є конкретна програма, цілеспрямовані задуми (П. Попович). 7. Ідуть мої супутники тополі. Лежать мої сучасники сніги (Л. Костенко). 8. Коляску вкотили Мелашка і дядько Захар дебелий, жилавий санітар (А. Хиж-няк). 9. Як гірко слухати оті терпкі слова І як не заздрить вам і молодос­ті вашій Цій сповненій вина і не надпитій чаші Цій гострій свіжості пе­редсвітніх годин Цій смужечці зорі над білим сном долин! (М. Зеров). 10. Як сталося, що Іванченко здібний шахтар опинився на відшибі мо­лодіжного трудового колективу? (О. Донченко).

 

Вправа 145

Перепишіть речення, поясніть розділові знаки при відокремлених означеннях та прикладках або причини невідокремлення останніх.

1. У нього були дивні очі — кольору повільної грозової хмари (Л. Костенко). 2. Це не погляд, а женьшень, корінь життя, наділений даром піднімати тонус (Є. Гуцало). 3. І радісним буремним громом спадають з неба блискавиці, Тарасові провісні птиці — слова шугають над Дніпром (В. Стус). 4. А дійсно: твої очі — то душа, Такі ясні і ка­ламутно-сині, Кінець у непочатого вірша, Віршований початок у люди­ні (В. Балдинюк). 5. Він простягає букет жоржин — багряних, радісних (Є. Гуцало). 6. Сумна та невесела сіла вона на лаві край столу і під­перлась рукою під щоку (Панас Мирний). 7. Одна з найкращих гумо­ресок Остапа Вишні — «Ярмарок» — створена на контрастах баченого (Б. Пришва). 8. Стоять верби, опушені зелененьким листям, і здається, чують сплески журавлиних сурем у піднебессі, легенький, бентежли-вий передзвін — прозорий, кришталевий (Є. Гуцало). 9. Тільки ж сяйва замало, замало тепла, Бо зоря — щонайкраща — далеко була... (Р. Луб-ківський). 10. Таки справді в них [колодязях-журавлях] — високих, де­рев'яних — є оце постійне прагнення злету (Є. Гуцало). 11. Завжди я прагнув побачить тебе, дорогу свою матір, Завжди про долю твою [Лемківщини] вдень і вночі турбувавсь (П. Русин).

1. У найбільшій словозбірні України — Лексичній картотеці укра­їнської мови — можна знайти лише дві ілюстрації зі словом співаниця: одне речення з коломийки, а друге з часопису «Наука і суспільство» (І. Вихованець). 2. Із шипшини троянди вирощує вчитель, Посивілий, мов сад восени, чоловік (Н. Гнатюк). 3. Коли подруга повернулася — свіжа, сяюча, — вона сказала: — А в мене з голови не виходить поїздка (О. Гуреїв). 4. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат (Панас Мирний). 5. У білій хустинці маленькій, наперед крайками зап'ята, свитка розстебнута, і очі горять, а обличчя рум'яне од жартів (А. Головко). 6. Урочиста і заворожена про­ходила за високими вікнами синя лісова ніч (О. Донченко). 7. Через усі

завали — Продажність, ницість, лесть — За Словом простували Обо­в'язок і Честь (Є. Сверстюк). 8. Стрибало низом перекотиполе, обшуга­не, закурене, руде (І. Драч). 9. Знічений, задубілий, зупиняюся в куточку біля судника, а невірні ноги починають бити дрижаки (М. Стельмах).

10.       Остап Вишня — видатний український письменник, широко знаний
у нашій країні та за рубежем — ввійшов у літературу як високоталано-
витий майстер сатири і гумору (За І. Зубом). 11. До вас звертається кни-
га: Ось на світло дня виринаю, рада, Знов яснію вся в білосніжній шаті,
Знов у всій красі, променисточола, Нині пишаюсь (П. Русин).

 

Вправа 146

Перепишіть, розставляючи розділові знаки при відокремлених об­ставинах. Свій вибір поясніть за допомогою правил.

1.         1. Схаменувшись я згадала, з якою метою він сюди навідався...

2.         Нарізавши під вікнами на подвір'ї півоній ми подалися звивистою
дорогою, що горнучись до гори спиналась усе вище. 3. І на прощання
подарувавши мені свою обеззброюючу усмішку Фернандель пішов.
4. Помічаючи й не помічаючи вродливий зимовий день чманіючи вча-
ділою від горя головою Максим Ковтяга ступив у сіни. 5. Придивив-
шись не помітив ні білки, ні птахів, зате за стовбуром щось ховалось.
6. Пісня-павутинка тремтіла на губах не відриваючись і не відлітаючи
в пустельне сонячне безбережжя далини. 7. Двері з кімнати означу-
вались ліворуч, і я не розглядаючись сквапно відчуваючи повзучих від
страху по спині мурах ступила крок, другий водночас прислухаючись
намагаючись уловити будь-який підозрілий звук (З творів Є. Гуцала).
8. На невисокому дерев' яному ліжку згорнувшись клубком спала ді-
вчина розшарівшись важко дихаючи і час від часу здригаючись уві сні
всім тілом (О. Гончар). 9. Річка зламавши кригу вийшла з берегів і за-
лила всю заплаву (В. Козаченко). 10. Завдяки самовідданості матроса
Володимира Бучного наш корабель лишився на плаву (Д. Ткач).

11.       1. Тільки Вова щиро без жодних сумнівів любив Миколу (О. Ко-
пиленко). 2. Стоїть юнак над самою водою підставивши лоскотливим

хвилям мускулясті ноги мружачи від сонця блакитні очі молодий, задоволений, гарний мимоволі привертаючи до себе людську увагу (В. Козаченко). 3. На яблуні переливчасто заспівала іволга і війнувши яскравим пір'ям перелетіла на друге дерево (М. Стельмах). 4. Якщо письменник працюючи не бачить за словами того, про що він пише, то й читач нічого не побачить за ними (К. Паустовський). 5. На кожній хвилі найбільших наукових відкриттів, які змінюють уявлення людини про світ, сама наука й самі вчені тягнуться до мистецтва та літератури немовби шукаючи допомоги прагнучи через поетичні узагальнення й художні образи легше ввійти в плоть і кров духовної культури людства, у свідомість суспільства (М. Шагінян). 6. І не склепивши навіть вій Здолавши невимовну втому Дрімав солдат не збивши стрій На марші пішому нічному... (Г. Камінна). 7. Тільки маючи дуже здорове коріння на якому тримається стовбур тільки маючи під собою ґрунт а над со­бою — сонце, хмарину і дощ дерево може вигілкувати свою крону, вер­ховіттям торкнутися неба, зашуміти листям уозонюючи повітря і тим самим зберігаючи на планеті таку потрібну для життя екологічну рів­новагу (А. Григоренко). 8. Чіпка наперекір світові й людям якийсь ве­селий, радий (Панас Мирний). 9. Вставлені конструкції на відміну від вставних передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена (З посібника). 10. Соромлячись сміючись і закриваючись рукавом Максим поривався сховатись за хлопців (С. Васильченко).

 

Вправа147

Поясніть пунктограми при відокремлених обставинах, укажіть варіанти вибору розділових знаків.

1. Застрекотала сорока, наче подаючи комусь знак, і, несподіва­но появившись, тепер обіч перелітала від дерева до дерева (Є. Гуцало). 2. І, тільки нас побачивши, не стримала вона [вчителька] сльозу, і то лише на мить (А. Бортняк). 3. Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Гончар). 4. Нависло низь­ко хмар глухе склепіння, і, шурхаючи крилами об них, летять чай­ки (М. Бажан). 5. Данило пішов не чуючи ніг, в очах зосталася довга

біла Шведова шабля і двір, повний квітів (Ю. Яновський). 6. Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, в'ючись гадюками по ровах, щось глухо булькочучи, грізно пінячи; зашуміла вода на низині, шукаючи виходу, і, не знаходячи, щось белькотіла своїм бульбашковим язиком, наче сердилась. (Панас Мирний). 7. Пірнаючи та виринаючи він плив все далі й далі від берега, поки зовсім не зник з наших очей. 8. Солдат сів і, сидячи, підняв руки. 9. Гай лежав розплас­тавшись. 10. Попри всі злигодні і турботи переднього краю, Хома на­віть погладшав (З творів О. Гончара).

 

Вправа 148

Запишіть речення, розставте розділові знаки при відокремлених додатках, поясніть пунктограми за допомогою правил.

1. Людей у жертву праукраїнці не приносили за винятком над­звичайних подій, коли дозволялося пожертвувати полоненими або зло­чинцями (Із журналу). 2. Щаслива Аравія — таку назву дали античні географи південно-західній частині Аравійського півострова за велику плодючість і природні багатства цих земель зокрема наявність золота (Із посібника). 3. — Ти, Кузьку, не ображайся, — вже м'якше сказав Оксен, — але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник). 4. Безперечно, володіння новітніми ком­п'ютерними технологіями, знання кількох іноземних мов, ґрунтовна професійна підготовка особливо юридична — такі вимоги ставить жит­тя перед молодими високоосвіченими фахівцями в різних галузях науки, техніки, виробництва тощо. 5. Окрім звичайних уроків які Ревуцький проводив жваво й захоплююче, він знайомив гімназистів з позапрограмо­вим матеріалом... (І.Ільєнко). 6. «Листи до сина» В. О. Сухомлинського за винятком окремих уривків уперше були опубліковані в п'ятитомнику вибраних творів. 7. — Пам'ятайте ж, Варварочко, що в домі опріч вас нікого немає (М. Коцюбинський). 8. Прибуток розподіляється між фі­ліями компанії за винятком коштів необхідних для закупівлі нового об­ладнання. 9. Замість дорогої, вишуканої дрібнички юнак подарував ко­ханій власні вірші. 10. Диякон, а за ним усі крім Руфіна підходять під благословення до єпископа (Леся Українка).

 

Вправа 149

Перепишіть, поясніть пунктограми при відокремлених додатках. Чи можливі варіанти постановки розділових знаків?

1. На першому плані у Довженка, крім справ людини, — її духо­вний світ, широта її ідейного кругозору, її здатність «відкриватися» все­народному і вселюдському (Л. Новиченко). 2. Антон Рибалко, на відмі­ну від Сліпеня, був родом з Правобережної України (В. Лис). 3. Самієву здавалось уже, що це не Воронцов, всупереч йому, послав гінця за пра­пором, а що це зробив особисто він, «хазяїн» (О. Гончар). 4. Ніщо: ні рани, ні контузії, ні оточення, ні хвороба — ніщо, окрім всевладної смерті, не перетне шляху солдатові, не перешкодить виконати свій обо­в'язок до кінця (Ю. Збанацький). 5. Ми починаємо читати надто рано і, внаслідок нашої крайньої молодості й розумової незрілості, мимоволі привчаємося бачити забаву в тому процесі, який по-справжньому по­винен бути серйозною й глибоко обдуманою бесідою людини з люд­ством (Д. Писарев). 6. Замість єднання та братерства між двома на­родами, єзуїти в колегіях посіяли пекельну ненависть та ворогування (І. Нечуй-Левицький). 7. Ні птиць, ані людей, Опріч ясної зірки в ви­сокості (А. Малишко). 8. Замість виснаженої, смертельно втомленої колони, пролітали перед ним зараз лави інших, мовби окрилених лю­дей (О. Гончар). 9. На ногах у нього замість чобіт вільшані личаки (А. Шиян). 10. Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не ро­блю, і це мене гризе немало (М. Коцюбинський). 11. На відміну від ін­ших книжок, у цьому романі [«Елементал»] власні назви та імена не змінено (В. Шкляр).

 

Вправа 150

Визначте відокремлені члени речення, підкресліть їх відповідним чином, розставте розділові знаки.

1. Я дивився їй вслід мружачись від сонця і думаючи що мені нічо­го тепер не треба крім цієї квіткової галявини крім літнього сонця і цієї надзвичайно милої дівчини (О. Жовна). 2. Потрощені артилерійськими снарядами явори, дуби, сосни, ялини стовбичили як жебраки-каліки на

пагорбах полігона (В. Яворівський). 3. Зосередившись я роздивилась на траві, серед опалого листя, химерне створіння, що очікувально за­вмерло подивоване, мабуть, нашою присутністю (Є. Гуцало). 4. Ось улітку (квіти на газонах), сміючись біжать дівчата юні будівельниці в комбінезонах крейдою оббризкані красуні (Д. Білоус). 5. Курячись тонкими пластівцями туману слався степ, і ота брила жовто-вишнево­го меду, що лежала раннього досвітку на обрії, вже розтанула розмита потужним сяйвом сонця (Є. Гуцало). 6. Наперекір суховіям та чорним бурям повсюди йде вона [біла акація] за людиною заходячи аж сюди, до самого мертвого моря, де крім солі вже ніщо не росте... (О. Гончар). 7. Колядка лежав не розтуляючи повік стомлений знаннями спочива­ючи душею (П. Загребельний). 8. Зводячи стіни першого добротного будинку на центральній вулиці Свирид Карпович поклав початок у відбудові рідного села поруйнованого фашистами (З газети). 9. Ілонка стояла не чуючи себе приголомшена незвичайним виглядом сержанта (О. Гончар). 10. Учитель дуже любив своє дітище алею маленьких ка­штанів вирощених з плодів (В. Сухомлинський). 11. Захоплений успі­хами свого вихованця старший лейтенант не помічав або просто не надавав значення проявам зазнайства і чванькуватості, що останнім часом стали розвиватися в характері Маслюка (І. Багмут). 12. За дору­ченням Ашшурбаніпала царя Ассирії відомого своєю бібліотекою зна­йденою археологами в середині дев'ятнадцятого століття під час роз­копок ніневійських палаців його чиновники їздили по містах та хра­мах Вавилонії купуючи старовинні таблички або знімаючи з них ко­пії (За З. Єрмаковою).

 

ВПРАВА 151

Напишіть міні-твір на одну з тем, використовуючи відокремле­ні члени речення: «Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль», «Відмикаю світанок скрипічним ключем», «Кожен фініш — це, по суті, старт».

 

©А «Кожній тварі по парі», — сказав учитель, виставляючи оцінки.