§ 43. Узгодження підмета з присудком

Підмет і присудок перебувають у предикативному зв'язку, який не ототожнюється ні із сурядним, ні з підрядним. Не розглядається він і в словосполученнях, бо на основі головних членів формується речен­ня, а не словосполучення. Між підметом і присудком існує особливий зв'язок координації, тобто уподібнення граматичних форм. Формально зв' язок між підметом і присудком має багато спільного з узгодженням.

Простий підмет, виражений іменником, займенником, субстанти-вованим словом, і присудок, виражений дієвідмінюваною формою дієслова чи словами прикметникової парадигми, уподібнюються в роді й числі: Сонце заходить, Гори чорніють, Пташечка тих­не, Поле німіє (Т. Шевченко). Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила (Леся Українка).

Коли підмет виражений словами, які не мають категорії числа й роду (числівником, інфінітивом тощо), то узгодження між го­ловними членами речення не буває: П'ятнадцять ділиться на п'ять. Шестеро сіло (сіли). Всього-на-всього — прислівник. У — прийменник. Ворога знищити — велика заслуга, але дру­га захистити — це велика честь (В. Сухомлинський). У та­ких випадках числові й родові форми присудка не зумовлюються відповідними формами підмета.

Увага! Якщо підмет — невідмінюване слово, то дієслово-прису-док у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу та в наказово­му способі має форму однини, а в минулому часі дійсного способу та в умовному способі — форму середнього роду однини: Працювати з та­ким консультантом випадає не кожному! (О. Копиленко). Тисячоголосе «ура» покотилося берегом (О. Гончар). Оце «чому» не давало й мені спокою (Ю. Збанацький). «Треба» розбивається об «не хочу» (З газе­ти). Можливо, це «потім» і не настане (О.Іваненко).

Якщо підмет виражений сполученням займенника хтось із..., дехто з..., кожний з... та іменника чи займенника в родовому відмінку множини, присудок має форму однини: І кожний з нас те знав, що слави нам не буде, ні пам 'яті в людей за сей

кривавий труд... (І. Франко). Хтось із учнів допомагав. Дехто з них усвідомив.

При підметі, вираженому словосполученням, що складається з іменників більшість, меншість, частина + іменник у родовому відмінку множини, постпозитивний присудок має переважно фор­му однини (у минулому часі та умовному способі — жіночого роду): Більшість студентів працювала (працює) над науковими темами. Можлива й форма множини: Більшість студентів пра­цювали (працюють) над науковими темами.

Увага! Препозитивний присудок при такому підметі має форму однини: Зареєструвалась більшість учасників наради.

Завжди в однині вживається постпозитивний присудок, коли слова більшість, меншість, частина мають при собі означення: Абсолютна більшість учених працювала у ВНЗ і наукових установах. Більша час­тина книг потрапляє до читача вчасно.

Якщо підмет виражений словосполученнями, куди входять сло­ва багато, мало, чимало, кілька, декілька + іменник у родовому відмінку множини, присудок переважно буває в однині, у ми­нулому часі та умовному способі — у формі середнього роду: Ба­гато київських живописців працювало над темою історії Києва. Декілька осіб відвідало виставку. Найбільше службовців пра­цювало в сфері планування та обліку. Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський).

Увага! Якщо при підметах наявні слова тільки, лише, всього з обмежувальним значенням, то препозитивний присудок має фор­му однини: Виступило всього три особи. Поїде тільки двадцять студентів.

Без таких обмежувальних слів препозитивний присудок може мати форму як однини, так і множини: У залі зібралося до кількасот осіб. А також: Вже стояли декілька возів з зерном, сіллю, рибою, декілька стільців перекупок (Панас Мирний).

Однорідні присудки можуть чергуватися в числових фор­мах: Кілька парубків скочило до танцю, потягли за собою дівчат (М. Коцюбинський).

Коли підмет виражений словосполученнями, до складу яких вхо­дять слова стільки, скільки присудок уживається переважно в однині: Скільки їх смілих, відважних борців зрана лягло в домо­вину (П. Грабовський). Скільки турбот випало на рік. Але зрід­ка присудок може мати й форму множини: О, скільки на землі без­зубих Бояться сонця і води (П. Тичина).

Якщо підмет виражений сполученням кількісного числівника та іменника в називному відмінку (числівники два, три, чотири) або в родовому відмінку множини (числівники п'ять, шість...), то присудок може мати форму як однини, так і множини: Чо­тири студенти зайшло (зайшли). Шість років Левкові минуло (М. Стельмах). У фіртку пара за парою ввійшли дванадцятеро хлопців і дванадцятеро дівчат (Ю. Смолич).

У складних реченнях при такому підметі присудок уживається в множині: Не вертаються три брати, По світу блукають, А три шляхи широкії терном заростають (Т. Шевченко). Там три верби схилилися, мов журяться вони (Л. Глібов).

Увага! При підметі, вираженому кількісним (неозначено-кількіс­ним) числівником та іменником у родовому відмінку множини + імен­ник (що означає неістоту) у родовому відмінку, дієслово-присудок має форму однини, незалежно від його місця в реченні: Зібралося шість (кілька) номерів свіжих журналів. У шафі висить два пальта.

Коли при підметі є означення, то присудок набуває форми мно­жини: Ті десять сторінок будуть читатися вдруге.

Якщо в підметі числівник ужито з іменником років, присудок ужи­вається тільки в однині: Минуло десять років.

Коли підмет виражений словосполученнями, до складу яких вхо­дять слова половина, півтора, півтори + іменник у родовому відмінку, надається перевага присудку у формі однини: Половина озер обміліла. Півтора року вже минуло.

Якщо іменник означає групу осіб, то присудок частіше вживаєть­ся в множині: Половина групи студентів одержали дипломи медсес­тер. Можлива множинна форма присудка й тоді, коли при іменниках, які входять до складу підмета, наявні означення в множині: Ці пів­тора року пролетіли швидко. Останні півтори години планувалися

для екскурсії.

На числову форму присудка може впливати і його місце в реченні. Якщо присудок відсунутий від групи підмета, то він уживається переважно в множині: Двоє робітників, ніби змовляючись, обе­режно брали ящики з машини і так же бережно ставили їх на землю (В. Собко).

При підметі, який виражає приблизну кількість, присудок має форму однини: Книжок із двадцять лежало на столі. Студен­тів із п'ятнадцять працювало в кабінеті.

Форму однини мають присудки й тоді, коли підмети виражені кіль­кісними числівниками з прийменниками коло, біля, понад, до, з (які ра­зом із числівниками позначають приблизну кількість) та іменником у родовому відмінку множини: Вздовж перону стояло зо два десятки ва­гонів (Н. Рибак). Понад три сотні книжок надійшло до бібліотеки.

Якщо приблизна кількість розчленовується на окремі одиниці, то присудок може мати форму множини: Дві-три бджоли сновигали лі­ниво... (І. Нечуй-Левицький).

Якщо підмет виражений сполученням збірних числівників та за­йменників нас, вас, їх, присудок уживається в однині: Їх десяте­ро поїхало. Нас троє залишилося. Вас шестеро піде завтра.

Дієслова, які мають взаємно-зворотне значення (зустрічатися, ві­татися, прощатися), при підметах, виражених кількісно-іменним словосполученням, мають форму множини, бо вони завжди вка­зують на роздільність дії, тобто на числову форму присудка впли­ває семантика: Три студенти зустрілися у вестибюлі. Два то­вариші щиро обнялися.

При підметах, виражених сполученням іменників зі значенням су­купності (гурт, табун, стадо, група тощо) у називному відмінку однини та іменників у родовому відмінку множини, присудок ко­ординує свої граматичні форми відповідно до граматичних форм першого компонента словосполучення: І вся ця група гір від низу до самісінького верху заросла густим ялиновим лісом (І. Нечуй-Левицький). На поляні з'явилася група невідомих людей (А. Ши-ян). Великий гурт людей стоїть коло похилої хати (Леся Укра­їнка). У однім великім лісі жило стадо Слонів (І. Франко). Далеко од берега грає в морі табун веселих дельфінів (М. Коцюбинський). 14. При соціативних підметах, тобто таких, що виражені словосполу­ченнями із значенням сумісності (їх складові компоненти: імен­ник (займенник) у називному відмінку + прийменник з + іменник (займенник) в орудному відмінку), присудок уживається в мно­жині: Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом (А. Ма­лишко). Спершу вона з братом вагалися — йти чи не йти на лег­коатлетів (Є. Гуцало). Батько із сином виходять із затінку на сонце (О. Донченко). Якщо такий підмет розривається присудком, то останній координується в числі з першим компонентом під­мета: Професор пішов зі студентами в аудиторію. Хоч присудок і вживається в однині, проте підметом варто вважати сполучення професор зі студентами, бо дія, виражена присудком, однаковою мірою стосується обох компонентів (пор.: Професор і студенти пішли в аудиторію). У реченні Професор зі студентами про­водить консультацію присудок пов' язується лише з особою про­фесора й уживається в однині, а іменник в орудному відмінку (зі студентами) виконує функцію додатка.

Отже, при соціативному підметі присудок може варіювати числові форми. Соціативність підмета встановлюється не стільки граматично (за числовою формою присудка), як контекстуально. Пор.: Оленка із се­строю Маринкою граються і Оленка з лялькою Маринкою грається. У першому випадку присудок у множині, бо підмет соціативний, а в другому — в однині, тому що він координується тільки з іменником-під-метом у називному відмінку, другий іменник в орудному відмінку ви­конує функцію додатка (Оленка і сестра Маринка граються — мож­лива семантико-синтаксична структура, а Оленка і лялька Маринка граються — неможлива).

При підметах типу ми з ним, ви з ним, вони з ним присудок ужи­вається у формі множини: Ми з ним працювали в одній установі. Ви з

ним училися в одному класі. Присудок буває в однині при підметі-за-йменнику в однині: Я з ним не погодився. Вона з ними не спілкувалася.

При однорідних підметах препозитивний присудок може мати фор­му як множини (частіше), так і однини (в останньому випадку він координується в усіх граматичних формах з найближчим до нього однорідним підметом): Зародили нам в артілі і пшениця й вино­град (С. Олійник). Береже життя народу наша сила молода, кри­ла правди і свободи, крила миру і труда (Д. Павличко). Множинній формі присудка надається перевага, коли найближчий з однорідних підметів ужитий в однині, але весь ряд являє собою назви людей: Осталися сиротами старий батько й мати (Т. Шевченко). Пре­позитивний присудок із постфіксом -ся теж має форму множини, коли дія, що стосується кожного з підметів, сприймається як су­місна: В цю мить з'єднались річка і канал (І. Муратов). Постпозитивний присудок при однорідних підметах уживається

переважно в множині: Біла скатертина на столі та помиті лави сі­яли чистотою (М. Коцюбинський). Завод і лан, село і місто злились в єдину пісню чисту (М. Рильський). Постпозитивний присудок, коорди­нуючись у числі з останнім однорідним підметом, в однині буває дуже рідко й зумовлюється найчастіше особливостями віршової мови: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине (Т. Шевченко). Нехай ні жар, ні холод не спинить вас! (І. Франко). При розділових відношеннях між однорідними підметами постпозитивний присудок уживається в одни­ні, указуючи на те, що суб'єктом, з яким пов'язується дія, є один з од­норідних підметів: Спросоння не добереш, чи то людина, чи вітрець, чи місяць золотою пучкою стукає в шибки (М. Стельмах).

Інтерпозитивний присудок буває переважно при протиставних відношеннях між однорідними підметами. Форма його числа й роду координується з відповідними граматичними формами під­мета, який стоїть перед ним: Роботу не студент виконав, а учні. Постпозитивний присудок при протиставних відношеннях має форму множини: І вже не один, а всі стояли перед найважливі­шим вибором у житті.

Присудок у формі однини при підметі, що має форму однини, ужи­вається тоді, коли особу називають на «ви» з метою висловлення ввічливості, пошани (використовується так звана граматична мно­жина): мама просили, тато пішли, бабусенька хочуть, Ви кра­сиві, дідусь хворі, Якби моя бабуся встали (Остап Вишня). Примітка. Не варто плутати підмети та звертання (останні можуть

граматично пов'язуватися з присудком у реченні). Про це дивіться: § 49 (розділ I, п.7).

Присудок у минулому часі матиме форму чоловічого роду, якщо підметом є іменник чоловічого роду на позначення професії, на­віть коли ним називається особа жінки: Менеджер запропонував; кутюр 'є відкрив дефіле; президент фірми привітав.

Якщо ж із іменником на позначення професії вживається жіноче ім' я та прізвище, то присудок має форму жіночого роду: Менеджер Сікорська запропонувала; кутюр'є Шанель відкрила дефіле; прези­дент фірми Оксана Собко привітала.

Якщо підмет має означення-прикладку власну назву, то присудок узгоджується з підметом: Магазин «Товари Кіровоградщини» взяв участь у благодійній акції. Газета «21-й канал» оголосила до­даткову передплату.

Якщо в ролі підмета вживається власна назва, то присудок узго­джується з нею, а не з пропущеною загальною назвою: «Товари Кіровоградщини» взяли участь у благодійній акції. «21-й канал» оголосив додаткову передплату.

 

Вправа 133

Перепишіть, підкресліть головні члени речення, поясніть правила їх узгодження. Укажіть можливі варіанти.

I. 1. Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні... (В. Сосюра). 2. Го -ловною темою їхніх розмов була перемога, марш, Прага, чиїсь ми­лозвучні вірші (О. Гончар). 3. Ні-ні, не тіні від віття стелилися вни­зу, бігали по стовбурах, то рухалися роги, то йшло назустріч багато

мовчазних, весняних оленів... (Є. Гуцало). 4. Більш як сто років на Потебню посилається та цікавиться його ідеями велика кількість ав­торів (Із журналу). 5. Вслід за ними то тут, то там за садками про­ривалося незрозуміле, виюче, розкотисте а-а-а!.. а-а-а! (О. Гончар). 6. Лишатися на місці — означає пристати на все добре і зле (Із жур­налу). 7. Ще, може, найбільше подобалося Німому купати коней... (П. Загребельний). 8. Ох, хоча б швидше приходило те «завтра» (В. Ка-нівець). 9. Дехто з мовознавців, як зазначалося, вважає, що поділ слів на склади певною мірою пов' язаний з морфологічним членуванням слів... (Н. Плевако). 10. Коли були ще баба молодими, вони були ве­селі, як Хуррем (Л. Костенко). 11. Три безлічі бульбашок котяться й ко -тяться вітром І жаб' ячі очі на мене здивовано мружать (В. Балдинюк). 12. Триста лих мені дивиться в вічі (Б. Олійник).

ІІ. 1.... Три місяці пробігло, мов кораблі веселі в морі — всіма цвітами процвітані, добрим скарбом переповнені (П. Тичина). 2. Це «ні» про­звучало з такою внутрішньою непохитністю, що Ілля Миколайович біль­ше не питав його (В. Канівець). 3. Пані молода, виходьте до нас, Бо ми не знаєм дороги до вас (Г. Маковій). 4. Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя ві­чна, Ми з вами ідемо дорогою старою. (М. Вінграновський). 5. Встали мама, встали й татко. (П. Тичина). 6. Вийдіть, пані, до нас, Викупіть ві­нок у нас, Із білесеньким сиром, З молодесеньким сином (Народна твор­чість). 7. І мати Яринку називають — мій чорнобривець (М. Стельмах). 8. Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло (Т. Шевченко). 9. Вже Данько з матір' ю наближався до дверей, як раптом, де не взявшись, ви­котилось йому під ноги кудлате собача (О. Гончар). 10. В просторій кім­наті стояло щось із п'ятнадцять столиків (М. Трублаїні). 11. Півсотні літ минуло з того, чимало вибігло води, як привели шляхи Рудого се­лянським хлопчиком сюди (М. Упеник). 12. Три дівчини, студентки-аг-рономи, йшли взимку по доріжці польовій (М. Рильський).

 

Вправа134

Перепишіть, розкриваючи дужки, підкресліть головні члени ре­чення, поясніть правила їх координації, укажіть можливі варіанти.

1.         1. Катерина з братом аж (злякатися)... (Є. Гуцало). 2. Багато вче-
них (вважати), що при складоподілі потрібно враховувати характер
сполучуваності звуків... (Н. Плевако). 3. Для Маркерія ж Світлана ли-
шалася так само маленькою білявою дівчинкою, (лунати) йому в вухах
давнє її «не стрибай!» (П. Загребельний). 4. І те «дочко», сказане з та-
кою материнською любов'ю, (зворушити) дівчину до сліз (М. Стель-
мах). 5. То з моїх грудей пекучим льодом (вирватися) «я» (М. Ко-
цюбинський). 6. І знову «ура!» (покотитися) лісом (М. Стельмах). 7. Це
«ой» (тягнутися, підноситися) все вище й вище (Я. Баш). 8. Більшість
(не підтримати) запропонований проект постанови. 9. Мене (подиву-
вати) оте «старший за мене» (М. Чабанівський). 10. Я не забув тебе, за-
воде, хоч вже (пройти) багато літ (В. Сосюра).

1. Батько з сином (поставити) скляні банки з півоніями на скром­ну могилку, порослу шовковою травою, поміж якої в'юнилася біло­ока березка та стриміли петрові батоги (Є. Гуцало). 2. Усі 20 студентів (узяти) участь у геологічній експедиції. 3. Переважна більшість овець (прокидатися — мин. час) разом із пастухом (За П. Коельо). 4. Шес­теро гостей (завітати — мин. час) на входини. 5. Решта студентів (по­їхати — мин. час) до Угорщини. 6. Лише п'ять хвилин (залишитися) до третього дзвінка. 7. Більшість учнів сьогодні на уроках (відповідати) добре. 8. Райвно (скликати) нараду директорів шкіл. 9. Минулого року музичні школи міста (закінчити) близько 50 учнів. 10. Двадцять юних музикантів (з учнів) самовіддано (дути) у труби (С. Колесник).

1. Невеликії три літа марно (пролетіти — мин. час) (Т. Шевченко).

 

(Пройти — мин. час) в мовчанні кілька хвилин (М. Коцюбинський).

Сто градусів Цельсія (визначати — тепер. час) температуру кипіння води при тиску 760 мм ртутного стовпа (Із підручника). 4. їх семеро (вижити — мин. час) після того тяжкого бою. 5. Частина промислових виробів (іти — тепер. час) на експорт. 6. Усього двоє переможців олім­піади (побувати — мин. час) в «Артеку». 7. Душ з п'ять хлопців (мос­титися — мин. час) коло столу з книжками (С. Васильченко). 8. П'я­тірка сивих плотарів (сидіти — мин. час) в тінях яворів (А. Малишко). 9. П' ять сивих плотарів (сидіти — мин. час) в тінях яворів. 10. (Не при­йнятись — мин. час) три ясени (Т. Шевченко).

©0> Син телефонує додому:

—Ма, привіт! Тата поклич! Тату, привіт! «Динамо» виграло?

Так, звичайно! Маму покликати?

Угу... Ма, чула? Тато дозволив!