§ 40. Правопис часток не та ні

І. Написання частки не

1. Не пишеться разом із словами, якщо вони без не окремо не вжива­ються (не виконує роль префікса): а) з іменниками: негода, нена­висть, нетерплячка, необхідність; б) з прикметниками: неозорий, незмірний, непоборний, невгасимий, невловимий, неподоланний, незрівнянний, незбагненний; в) з дієсловами: ненавидіти, неволи­ти, незчутися, нехтувати; г) з дієприслівниками, утвореними від дієслів, у яких не пишеться разом: нехтуючи, ненавидячи; ґ) з діє­прикметниками: непохитний, нечуваний; д) з прислівниками: не­щодавно, невтомно, ненароком, нехотя.

Примітка. Варто розмежовувати, коли дієслова здужати, слави­ти, покоїтися, стямитися пишуться з не разом, а коли окремо. Якщо частка не вживається для заперечення, то пишеться окремо, на це вказу­ють значення дієслів: не здужати (те саме, що й не могти, не подолати), не славити (не прославляти), не покоїтися (не спочивати, не лежати), не стямитися (не повернутися до тями). Із префіксом не- ці слова мають інше значення: нездужати (хворіти), неславити (ганьбити), непокоїтися (турбуватися), нестямитися (втратити самовладання).

Не пишеться разом з іменниками, прикметниками та прислівника­ми, якщо в сполученні із цим префіксом вони набувають нового, протилежного значення: неспеціаліст, небилиця, недруг; непря­мий, непоширений, невеликий; неголосно, немало, небагато. Такі іменники, прикметники, прислівники можна замінити іншими, близькими за значенням словами (синонімами) без не: неволя — рабство, недоля — лихо, невеселий — смутний, недовгий — ко­роткий.

Якщо частка не вживається для заперечення наявності предмета, дії, ознаки тощо, то вона пишеться окремо. Найчастіше це запере­чення підсилюється протиставленням із сполучником а: не щас­тя, а горе; не славить, а гудить; не реальний, а уявний; не швид­ко, а повільно.

У реченні протиставлення може бути відсутнє, але його можна до­мислити: Це не брат (а товариш). Це не рожева сукня (а блакитна).

Примітка 1. Якщо зіставляються не прямо протилежні поняття, а сумісні, які одночасно приписуються предметові чи дії як їх ознаки, тобто протиставляється значення не тієї лексеми, що виражена сло­вом з не, то в таких випадках не з різними частинами мови пишеться разом; найчастіше при цьому вживається сполучник але: дерево не­старе, але міцне; діти співали неголосно, але дружно; невисокий, але сильний голос.

Примітка 2. Якщо протиставлення в реченні відсутнє, то не з при­кметниками та прислівниками пишеться разом чи окремо залежно від змісту: при ствердженні — разом, при запереченні — окремо:

Робота неважка, саме припала випускникові до душі. Не великомов-на була та Чайчиха, не привітна: якась хмара повила її навіки (Марко Вовчок). Також написання залежить від змісту, який вкладається у ви­словлювання: До станції недалеко. Чи не далеко він живе від станції? Ця гора невисока (є невисока). Ця гора не висока (не є висока).

Примітка 3. З короткими прикметниками не пишеться окремо: не рад, не повен, не певен, не повинен, не варт.

Не пишеться разом з дієприкметниками, що не мають при собі пояснювальних слів (досить часто такі дієприкметники в реченні

переходять у прикметники): невідправлена кореспонденція, не­сповита дитина, нескошене жито, непередбачена перешкода, не-складений іспит.

Якщо при дієприкметнику є будь-яке пояснювальне слово, на­віть частка, а також у разі протиставлення із сполучниками а, але з ді­єприкметниками не пишеться окремо: не відправлена вчасно кореспон­денція, зовсім не сповита дитина, ще не скошене жито, ніким не пе­редбачена перешкода, не складений мною іспит; Тільки мав [поет] та­лан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).

Окремо пишеться частка не з дієсловами дійсного, умовного та наказового способу (за винятком тих, що не вживаються без не, та починаються префіксом недо-); не пишеться окремо і з дієприс­лівниками, утвореними від таких дієслів: не знаю, не співає, не вірять; не складу, не прикрасиш, не зможуть; не згадав, не від­мовила, не присягались; не читала б, не відпочив би, не вклоня­лися б; не зустрічай, не супереч, не грішіть, не гаймося; не при­крашаючи, не згадавши, не суперечачи, не присягавшись, не зміг­ши, не відпочиваючи.

Увага! Дієприслівник не дивлячись уживається в значенні, пов'яза­ному з дією «дивитися», «бачити»: Виправдовувався, не дивлячись мені у вічі. Ненормативним є: Спортивні змагання з біатлону відбулися, не дивлячись на погану погоду, потрібно: незважаючи на погану погоду.

Варто розрізняти написання частки не з дієсловами, що мають префікс до- (за загальним правилом не пишеться окремо): не до­торкатися, не долучитися, не доповідати, не допрацювати, і на­писання дієслів, що починаються з префікса недо- (ці дієслова означають половинчастість, неповноту дії, часто фізичну ваду чи постійну повторювану дію, не пишеться з ними разом): недобача­ти (погано бачити), недоїдати (голодувати), недочувати (погано чути), недосипати (недосипляти) (мало спати), недооцінювати (знижувати оцінку), недолюблювати (відчувати неприязнь), не­довиконувати (виконувати неповністю), недоплатити (заплатити не повністю); Не досолить — не доїсть (Народна творчість).

Усіляких нудних зібрань однокласники недолюблювали. Взимку Микулі з Вістою довелось дуже важко. Вони недоїдали, голодува­ли (С. Скляренко). Він недочував, але: Він не дочув моїх слів.

Дієприкметники пишуться разом з префіксом недо-, якщо утво­рені від дієслів із цим же префіксом (переважно із значенням неповної якості): недосолений, недосушений, недочитаний, недо­укомплектований, недорахований; Сльозою акварель розмита на недокінченій картині (Р. Братунь).

Іменники, прикметники, прислівники з префіксом недо- пишуться разом: недобиток, недоїдок, недокрів'я, недоторканність, не­докомплект; недокрівний, недоладний, недолужний, недосяжний; недоречно, недостатньо (але: не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не до шмиґи).

Не пишеться окремо з прикметниками та прислівниками, що мають при собі пояснювальні займенники або прислівники із часткою ні, а також слова: далеко, зовсім, аж ніяк; аж ніяк не влучний вислів, нітрохи не компетентна порада, далеко не нове шосе, зовсім не смішно, ніколи не сумно, аж ніяк не страшно. Увага! За наявності інших пояснювальних слів прикметники з не

пишуться разом: незнайомий читачам автор, невідома нам адреса, не­правильне в даному випадку рішення, нездібний до математики учень.

Але якщо такий прикметник з не входить до складу звороту, що стоїть після означуваного іменника й логічно підкреслює заперечення, то не з прикметником пишеться окремо: твір, не підвладний часові.

Не пишеться окремо з незмінюваними присудковими словами: не дуже, не цілком, не зовсім, не досить, не треба, не можна, не гаразд, не жаль; з предикативними прислівниками: не видно, не чутно, не потрібно; з дієслівними формами на -но, -то: не зро­блено, не виміряно, не пошито, не відкрито.

Примітка. Якщо іменники, прикметники та прислівники на -о ви­конують функцію присудкових слів у питальних реченнях при логічно­му підкресленні заперечення (можливі частки хіба, чи), то не з такими словами пишеться окремо: Хіба не правда, що питання надзвичайно

актуальне? Чи не зрозумілий цей висновок сам по собі? Хіба не цікаво відвідати ще раз відреставровану експозицію?

Частка не, уживана як префікс в іменниках — власних назвах, пи­шеться через дефіс: не-Європа, але в загальних — разом: нелюди-на, неістота.

Слід розрізняти присудкове слово немає (нема), яке з не пишеть­ся разом, та дієслово мати в третій особі однини теперішнього часу, яке з часткою не пишеться окремо: якщо російською мовою перекладаємо нет, потрібно писати разом українське слово немає, якщо російською перекладаємо — не имеет, українською варто писати окремо — не має: У мене немає (нет) часу. Він не має (не имеет) часу.

13.       Із числівниками, займенниками, прийменниками, сполучниками,
вигуками частка не пишеться окремо: не сто, не двадцятий, не
твій, не вони (але: прикметник неабиякий), не при пам 'яті, не за
правилами (але: прийменник незважаючи на та сполучник не-
зважаючи на те що), не тому що виправдовувався, не ах який.
Увага! Якщо не зважаючи — дієприслівник із часткою не, то пи-
шеться окремо: Працював добре, не зважаючи ні на які обставини.

 

II. Написання частки ні

Частка ні пишеться разом із займенниками, якщо вона не від­окремлена від наступного займенника прийменником: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки, нікому, нічим, нікотрому.

Частка ні пишеться разом із прислівниками: ніяк, ніде, ніколи, ніз­відкіля, нітрохи, нізвідки, ніпочім, ніпочому (у значенні «деше­во»), але: ні при чому.

Частка ні в складі займенників пишеться окремо, якщо в непря­мих відмінках вона відділяється від займенників прийменником: ні в кого, ні до чого, ні з ким, ні на якому, ні в скількох.

Увага! Ненормативними є вирази: в нікого, до нікого, до нічого, за ніякі.

4.    Ні в інших випадках пишеться окремо, це поширюється й на стій­кі фразеологічні вислови типу ні се ні те, ні риба ні м 'ясо, ні сюди ні туди, ні так ні сяк, ні живий ні мертвий тощо. Увага! Варто розрізняти написання залежно від значення слів: нізащо (ні за яких обставин, ніколи) — прислівник: Нам ніколи юними не бути... І того, що втрачено колись, Вже нізащо в світі не вернути (Л. Дмитерко); ні за що (даремно, ні за яку річ) — займенник із при­йменником та заперечна частка: ні за що не відповідає; пропасти ні за що; ні за що (немає за що) — займенник із прийменником та заперечна частка: ні за що дякувати.

Нінащо (нанівець) — прислівник: Тепер душа, тепер серце зве­лися нінащо: «Буде добре, аби гроші, Хоть ти і ледащо ^(Українські поети-романтики...); ні на що (ні для чого, ні на якусь потребу) — за­йменник з прийменником та часткою: ні на що не скаржитися, ні на що не здатний.

 

Вправа127

Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть написання за допомо­гою відповідних правил.

1.         1. Піднімається щось чорне, (не) видиме, але грізне (В. Лис).

2.         (Не) лінуйся (ні) (до) чого доброго (Володимир Мономах). 3. Хто
соромиться визнати (не) доліки свої, той з часом безсоромно виправдо-
вуватиме своє (не) вігластво, яке є найбільшою вадою (Г. Сковорода).

(Не) весело на світі жить, Коли (не) ма кого любить (Т. Шевченко).

Є каяття, да вороття (не) має (Л. Глібов). 6. Сум (не) має дна (Леся Українка). 7. (Не) швидкою, але впевненою ходою крокувала дівчи­на (не) знайомим містом. 8. Чи варто було стільки років побиватися, (не) досипляти, (не) доїдати, щоб такого кінця діждати (Л. Яновська). 9. (Не) прочитає мати всіх тих (не) написаних листів, на які такі скупі діти. (Я. Балога). 10. Один бюлетень (не) дійсний. 11. (Не) взявшись за сокиру, хати (не) зробиш (Народна творчість).

ІІ. 1. — Де наших могил (не) має, Романе... Наші люди скрізь бували (О. Гончар). 2. Я... увесь вік злидні годував, (не) доїдав, (не) допивав (М. Кропивницький). 3. Вражений запорозькою тактикою, французький

інженер Боплан верещав, як (не) дорізаний, намагаючись налагодити артилерійський вогонь (О. Довженко). 4. Життя значно складніше, ба­гате на різні (не) сподіванки й (не) передбачені, а часто навіть і екс­тремальні ситуації (М. Слабошпицький). 5. Сьогодні він у (не) ласці, але завтра обставини можуть раптом змінитися, і він знову з'явиться у столиці, у вищому світі (З. Тулуб). 6. У неї серце обкипає кров'ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та (не) достачу терпить її Йосип (Па­нас Мирний). 7. О музи геліконів степових! О жриці вогнищ, вже дав­но погаслих! Вода джерел, од спеки (не) живих, була (не) вельми щедра для Пегасів (Л. Костенко). 8. Любити відчайдушно, як весна, (Не) на-видіти, як зима, (не) щадно, — Се повноцінність. Але (не) сповна, Коли (не) маєш таланту прощати (Б. Олійник). 9. (Не) нависть розпалити (не) важко, людство розпалювало її вже (не) раз і в колосальних масштабах, а як потім загасити її? (О. Гончар). 10. За екзамен одержав (не) задо­вільно. 11. За екзамен одержав (не) задовільно, а відмінно.

ІІІ. 1. Тут, у яругах, по снігу ще (не) ходжено... 2. Згодом дістає бо­рошно, місить тісто, збираючись у киплячому баранячому жирі го­тувати борцоки — їжу хоч і (не) хитру, зате смачну. 3. (Ні) коли собі (не) зізнаюсь, що помилилась. 4. Ці люди наділені (не) вигаданою, а реальною магією. 5. В одноманітних рухах сніжинок-танцюристок від­чувалась (не) показна краса, проста гармонія, проте водночас у красі та гармонії снігового танцю вгадувалась прихована погроза, пришестя чо­гось (не) минучого й (не) відворотного, від чого (не) сховаєшся, а му­сиш уповні спізнати його навалу. 6. Дід зводиться з колоди на причіл­ку хати і, в одній руці тримаючи (не) долатану саджалку, другу кладе на твою теплу голову, гладить шкарубкою долонею, що дере так, наче дубова кора. 7. — Ще мати її жива, тільки (не) дочуває, славна така... 8. (Не) вже і я маю причетність до цього космосу, (не) вже і моє життя складає частку людського космосу. 9. У підлітковому віці процес фор­мування, як і процес оформлення, ще (не) закінчений, остаточний об­раз має постати (не) (в) довзі. 10. Кожна людина — це (не) написаний роман, та чи про всіх напишеш? 11. Сам на себе став (не) схожий, і цю переміну помітили люди: якась гризота гризе Кирика, бач, перевівся чоловік (на) (ні) (що) (Із творів Є. Гуцала).

1. (Ні) хто її (не) побачить (ні) где і (ні) (з) ким, усе за роботою та по господарству, цілий день рук (не) поклада (Г. Квітка-Основ'янен-ко). 2. Отакі тепер козаки на світі... (Ні) (на) (що) переведеться Запо­рожжя (С. Васильченко). 3. (Ні) яких вагань і компромісів (З. Тулуб). 4. Двадцять вісім літ прожив Ігор, а (ні) коли (не) носив за пазухою каменюк, (ні) (на) кого (не) нападав тишком (Ю. Шовкопляс). 5. Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік (ні) (на) (ві) (що)! (Г. Квітка-Основ'яненко). 6. Кобзарю, знаєш, нелегка епоха — оцей двадцятий невгомонний вік. Завихрень — безліч. Тиші — (ані) трохи (Л. Костенко). 7. (Не) буде з таких хазяїнів добра; переведуться (ні) (на) (се) (ні) (на) (те) (Г. Квіт-ка-Основ'яненко). 8. І жаль, коли б до квітня (не) дожив Мій жовтий день, що завжди трохи недо. (В. Балдинюк). 9. (Ні) (в) (який) час (ні) (за) (яких) обставин (ні) (хто) й (ні) (що) (не) примусить його (ні) (чого) робити попри власного бажання чи переконань. 10. (Ні) чим (не) помежовані рядки пливуть перед очима, розпливаються навсібіч, як люд у низинах Личаківської (А. Содомора). 11. Життя (не) має ціни, а воля дорожча за життя (Народна творчість).

1. Була постава вчительки (не) схилена (А. Бортняк). 2. І от біля обеліска Слави, що височить над Славутичем, у людському вирі ми (не) сподівано побачили: у гімнастерці, вузькій спідниці, чобітках і пі­лотці, ніби щойно зійшла з фотографії воєнних років, алеєю парку йде (не) молода, але струнка ще жінка, а поряд з нею, також у військовій формі, чоловік (В. Мацюк). 3. (Не) сказанний жах обняв Соломію (М. Коцюбинський). 4. Порвалася (не) скінчена розмова (Леся Укра­їнка). 5. Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось диво­вижних трав та альпійських квітів, досі (не) бачених нею (О. Гончар). 6. Хлопці сиділи біля багать і провадили (не) скінченні розмови на вся­кі теми (П. Вершигора). 7. (Не) званому гостю місце за дверима (На­родна творчість). 8. (Не) помічений нами Сергій стояв на відчиненій хвіртці (М. Коцюбинський). 9. Ой, чия ж то хата (не) заметеная, а чия ж то дівчина (не) заплетеная (Народна творчість). 10. Перевелись ого­роди (ні) (на) (що) (І. Манжура). 11. Дружній череді вовк (не) страш­ний (Народна творчість).

VI. 1. Бійці (не) хтували (не) безпекою, рвалися вперед (І. Ле). 2. За торішню ціну я (ні) (за) (що) на світі [не працюватиму] (М. Кро-пивницький). 3. Молода, (не) витрачена сила хвилею вдарила в груди (М. Коцюбинський). 4. Ідуть же люди в Оренбурзькі степи, покупили там за поміччю банку землі (ні) (по) (чому) (І. Карпенко-Карий). 5. (Ні) (за) (що) не відповідає. 6. (Ні) (се) (ні) (тницю) плеще мій язик, та що вдію з язиком? (Є. Гуцало). 7. Йому було якось соромно, (ні) яково че­рез те, що от він, такий молодий, такий ще порівняно (не) вправний, став відомим усьому світові, тоді як його вчителя знає тільки оце ма­леньке сонне місто на березі теплого моря (П. Загребельний). 8. Це ді­єслово (не) дійсного способу, а умовного. 9. Хоч архітектурна осно­ва, внутрішнє оформлення Софії Київської зберегли свій первісний ви­гляд, та це (не) означає, що інтер'єр собору залишився (не) (до) тор­каним (За Д. Степовиком). 10. До любої (не) боги (не) має далекої до­роги. 11. На тобі, (не) боже, що мені (не) гоже (Народна творчість).

 

Вправа 128

Перепишіть, поясніть написання часток не та ні за допомогою правил. Чи можливі варіанти?

I. 1. Рівними рядочками вишикувались ще недобудовані і вже, видно, зовсім готові, навіть заселені, ніби брати-близнюки, один в один, нові­сінькі, мов перемиті, будинки (Ю. Збанацький). 2. Дощ непричесаний чи пересолений Кривить направо й наліво гримаси (В. Балдинюк). 3. Хтось сказав: якщо хоч один учень пішов дорогою свого вчителя, то такий учи­тель жив на світі не даремно (Ю. Петрашевич). 4. Він пошив у дурні своїх недругів, а сам конем красномовства вискочив на сухе (М. Стель­мах). 5. Неможливо жити без любові до чогось або ж до когось, — жити, не віддаючи чи не всього себе цій любові... (Ю. Шовкопляс). 6. Сей змі­нив на домівку і шану і владу, Щоб знайти біля комина тишу й пораду, Він сім'ї своїй серце і душу оддав, То й незчувся, як рідне за рідним схо­вав (Я. Щоголів). 7. Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще нелегше — жить на дві душі! (Л. Костенко). 8. Щоб схилити на свій бік недобро­зичливого до киян князя, вирішено було спокусити володаря землі Сіве­рянської вістями про княжну Чорну (Д. Міщенко). 9. Хіба то безсовісно,

що я недосипав ночей, недоїдав шматка хліба та все працював, щоб себе і сім'ю свою зарятувати від злиднів (М. Кропивницький). 10. Примчав маленький «джип». Анрі-Жак помітив його лише тоді, коли він прикро загальмував на повній швидкості позад нього, офіцер скочив на дорогу й став галасувати, мов недорізаний (Ю. Яновський). 11. Так і пропали мої коні ні за що, ні про що (І. Нечуй-Левицький).

1. Жінки втомились бути не прекрасними (Л. Костенко). 2. Сам здаюся собі недорікуватим, не можу бути веселим і дотепним (О. Гу-реїв). 3. Ніколи не соромся запитувати про те, чого не знаєш (Араб­ська мудрість). 4. Здати роботу недбалу або недороблену він не міг (З. Тулуб). 5. Нехлюйське ставлення до мови, убогість лексики, стан­дартизація висловів. — чи ж не в цьому найтяжчі гріхи письмен­ника (О. Левада). 6. Культурна людина завжди стежить за собою, ні­коли не втрачає почуття міри й не дозволяє собі некоректних виразів. (Ю. Шовкопляс). 7. Калюжа була таки, нівроку, нічогенька (Ю. Смо-лич). 8. У мене нема ні таких гаїв, ні таких широченних лугів (П. Ку -ліш). 9. Спершу дуже трудно було: молодий-таки, небувалий, не вче­ний як слід (А. Головко). 10. Факт, який мав він на увазі, був явно не­переконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці (А. Головко). 11. Кожен робив своє діло мовчки, не перекидаючись сло­вом, не ділячись думкою (Панас Мирний).

1. З себе був о. Хведор огрядний, тілистий, невисокий, але пле­чистий (І. Нечуй-Левицький). 2. Сон пана Кшивокольського не­довгий, уривчастий, наповнений тривогою за недороблену кимось роботу, каяттям, що там недостояв, там недоглянув, там довірився (Г. Хоткевич). 3. Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Дру­зі повітроплавців непокоїлись (М. Трублаїні). 4. Немає спокою йому ніде. 5. Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий (Словник Б. Грінченка). 6. Заздріша та радіша, що знов сама з дочкою, вона багато дечого не­добачала довго (Марко Вовчок). 7. Від нас до університету не далеко. 8. На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (І. Рябокляч). 9. Від нас до університету недалеко. 10. Наша річка не

глибока, а мілка; у сусідньому ж селі річка неглибока, але холодна. 11. Артемко говорить німецькою не погано, а добре; Христинка ж спілкується німецькою непогано, але з акцентом.

 

©А Якщо Ви набрали зайву вагу і Вашій фігурі загрожують недо­ліки — використовуйте народні засоби, наприклад, траву. У ви­сокій траві недоліки фігури майже непомітні.