§ 36. Правопис прислівників

Прислівник — самостійна незмінювана частина мови, яка вира­жає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки.

За значенням прислівники поділяють на означальні та обставинні. Означальні поділяються на прислівники:

а)         способу дії: швидко, весело, рішуче, по-вовчому, по-козацьки;

б)         міри або ступеня вияву ознаки: дуже, ледве, абсолютно, стра-
шенно, зовсім, занадто.

Обставинні поділяються на прислівники:

а)         місця: тут, там, здалека, вгору, навколо, всюди, скрізь;

б)         часу: тепер, тоді, вранці, ввечері, восени, влітку, вчора;

в)         причини: згарячу, спересердя, здуру, зосліпу, зопалу, ненароком;

г)         мети: наперекір, навмисно, напоказ, навіщо, нащо.

Від прислівників на -о, -е, співвідносних із якісними прикметника­ми, творяться ступені порівняння таким же чином, як і від якісних при­кметників: гарно — краще, найкраще (якнайкраще, щонайкраще); більш (менш) гарно, найбільш (найменш) гарно тощо.

Найскладнішим є правопис прислівників. Написання деяких слів необхідно просто зазубрювати, бо знання правил мало що дасть в осо­бливо важких випадках. Такі прислівники виділені шрифтом, на них варто звернути особливу увагу. Крім того, кожен індивідуально виби­рає найбільш уживані прислівники, з правописом яких виникають про­блеми, і шляхом постійного переписування заучує ці слова.

 

І. Разом пишуться:

1. Складні прислівники, утворені поєднанням прийменника з при­слівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, під­тюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.

Примітка. Від таких прислівників варто відрізняти сполучен­ня прийменників з незмінюваними словами, уживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: не відкладайте на потім, на завтра (у значенні «на завтрашній день», бо назавтра пишеться ра­зом, коли позначає те саме, що «завтра»), до завтра; за багато про­пусків відраховують і забагато гонору; на багато уваги не розраховуй і набагато простіше; на добраніч, на ура.

Складні прислівники, утворені поєднанням прийменника з імен­ником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вго­лос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам 'ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врі­вень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, до­долу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, над­ворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, на­вздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам' ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напо-чатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, на­решті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, на­споді, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола,

допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, злі­ва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, по­маленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп 'яну.

Складні прислівники, утворені поєднанням прийменника з чис­лівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і под.; водно, заодно, поодинці, спершу.

Складні прислівники, утворені поєднанням прийменника із за­йменником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, по­чому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.

Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменни­ків із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадво­ру, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, на­вряд, навскач, навкіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтіка­ча, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідвіконню, попідтинню, спідлоба.

Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, оба­біч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

Складні прислівники, утворені поєднанням часток аби-, ані-, ні-, де-, чи-, що-, як-, -сь, чим- із будь-якою частиною мови: аби­куди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, ніяк, ні­куди, нітрохи, дедалі, деінде (але: десь-інде), деколи, декуди, чи­мало, щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, що­місяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що), якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, десь, колись, чим­далі, чимскоріш, чимдуж тощо.

Увага! Варто розрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, та прийменники або частки, що окремо вживаються від іменників, прикметників і под. Порівняйте:

Вивчити напам 'ять і На пам 'ять уже не надіюсь.

Уродило овочів доволі і Прагнення до волі.

Доведеться зрештою працювати і Доведеться з рештою випус­кників попрацювати додатково.

Санки поїхали наниз і На низ плаття пришию мереживо.

Зайти всередину і Зайти в середину круга.

Всередині розміщений механізм і Потрібне правило знайшла в се­редині розділу.

Читати уголос і У голос талановитого співака можна закохатися.

Бережи честь замолоду і За молоду зміну не соромно.

Зустрілися востаннє і В останнє літо перед випуском помандру­вав у Карпати.

Бабуся йшла помалу і Піди по малу чашечку.

Тканину згорнули втроє і Матуся ледве встигала зносити речі в троє саней.

Пішли із стадіону удвох і Не було причини для суперечки у двох друзів.

Матч зіграли внічию і Поселили в нічию хатину.

Почому Ваші троянди? і По чому ти ходиш?

Нащо мені чорні брови і На що потрібно звернути увагу в першу чергу?

Ми теж збираємося на екскурсію до Харкова і Він не міг відпові­сти на те ж запитання, що і я.

Примітка. Іноді розрізнити прислівник та прийменник з іменни­ком допомагає наголос: навіки — на віки, надворі — на дворі, набік — на бік, насміх — на сміх, заочі — за очі.

 

ІІ. Окремо пишуться:

1. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та імен­ника, у яких іменники ще не втратили свого конкретного значен­ня, між прийменником та іменником можна вставити узгоджене

означення (прикметник, порядковий числівник, прикметниковий займенник, дієприкметник): без відома, без жалю, без кінця, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку (але наостанку), до пари, до пня, до по­бачення, до пори, до пуття, до речі, до решти (але врешті), до сих пір, до смаку (але всмак), до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок (але наприклад), на льоту, на мить, на ніщо (але нінащо), на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу (але насилу), не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у вічі (але увіч), у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.

2. Пишуться окремо прислівникові сполучення, що складаються з двох іменників (рідше числівників, займенників) у різних відмін­кових формах з одним або двома прийменниками чи без них:

називний + родовий: плоть від плоті; час від часу;

називний + знахідний: бік у бік; день у день; душа в душу; нога в ногу; один в один; раз у раз; рік у рік; рука в руку; сам на сам; слово в слово;

називний + орудний: кінець кінцем; один одинцем; сама само­тою; слово за словом; честь честю; чин чином;

називний + місцевий: слово по слову;

родовий + родовий: з усіх усюд;

родовий + знахідний: від (з) ранку до вечора; з боку на бік; з дня на день; з кінця в кінець; з роду в рід; з рук у руки;

орудний + називний: одним один (одно); одним одна;

орудний + родовий: лицем до лиця;

орудний + знахідний; лицем у лице.

 

Словосполуки, які в реченні виконують роль прислівника та скла­даються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) і наступного іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але складений сполучник тимчасом як) і т. ін. Пор.: Тимчасом як інші хлопці билися між собою, немов півні, або гралися та пустували хорошенько, Остап тим часом усе по­ходжав, та поглядав, та замишляв (Марко Вовчок).

Сполучення прийменника з прикметником: в основному, в цілому; та прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

 

Через дефіс пишуться:

Прислівники, утворені приєднанням до прикметників та займен­ників одночасно префікса (колишнього прийменника) по- та су­фікса (колишнього закінчення) -ому, -єму чи -(к)и: по-східному, по-сусідському, по-материнському, по-бойовому, по-божому, по-лицарськи, по-простацьки, по-людськи, по-міщанськи, по-царськи, по-отецьки, по-парубоцьки, по-твоєму, по-своєму, по-всякому, по-нашому. Пор.: говорити по-українському і по українському руш­нику рясно вишитий барвінок.

Прислівники, утворені від порядкових числівників з прийменни­ком по: по-перше, по-друге, по-шосте і под.

Прислівники на-гора, по-латині.

Неозначені прислівники із частками будь-, -будь, -небудь, каз­на-, хтозна-, бозна-, невідь-, -то: будь-коли, будь-де, куди-будь, коли-будь, де-небудь, як-небудь, казна-коли, казна-як, хтозна-де, хтозна-куди, бозна-як, бозна-коли, невідь-як, невідь-коли, так-то, куди-то.

5.    Складні прислівники, утворені повторенням однакових, синоні­мічних або антонімічних компонентів:

 

без кінця-краю

з давніх-давен

потроху-потроху

більш-менш

з діда-прадіда

просто-напросто

видимо-невидимо

зроду-віку

рано-вранці

вранці-рано

ледве-ледве

рано-пораненьку

врешті-решт

ледь-ледь

рано-ранісінько

вряди-годи

любо-дорого

спідтиха-тиха

ген-ген

мало-помалу

сяк-так

геть-чисто

навік-віки

так-сяк

гидко-бридко

навік-віків

там-сям

давним-давно

навіки-віків

тишком-нишком

де-де

ось-ось

тільки-тільки

десь-інде

от-от

трохи-потроху

десь-інколи

повік-віки

хрест-навхрест

десь-колись

поволі-помалу

часто-густо

 

Через два дефіси пишуться прислівники, утворені повторенням однакових слів, між якими вживається службове слово (частка чи прийменник):

будь-що-будь   всього-на-всього коли-не-коли хоч-не-хоч
віч-на-віч        де-не-де          пліч-о-пліч як-не-як

десь-не-десь пів-на-пів

При цьому в трьох прислівниках повторюється однакова форма родового відмінка з прийменником посередині: пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього.

ніжено-ніжено рано-рано рідко-рідко рясно-рясно

темно-темно тепло-тепло тихо-тихо швидко-швидко

Увага! Не плутайте з російською мовою написання прислівника всього-на-всього — рос.: всего-навсего.

Через дефіс або кому пишуться: багато-багато далеко-далеко близько-близько довго-довго високо-високо дуже-дуже давно-давно низько-низько

 

Вправа 113

Запишіть прислівники та прислівникові сполучення, розкривши дужки, поясніть орфограми.

Випишіть прислівники, омонімічні до сполучень прийменників або часток із змінними самостійними частинами мови (іменниками, при­кметниками, числівниками, займенниками), придумайте на кожен ви­падок по два речення, щоб продемонструвати різницю написання за­лежно від контексту.

(Мало) (по) (малу), (день) (у) (день), (на) гора, (пліч) (о) (пліч), (в) (основному), (на) (завтра) [у значенні «на завтрашній день»], (по) (ка-бардино) (балкарському), (всього) (на) (всього), (на) (відмінно), (мимо) (волі), (з) (вечора), (в) (четверо), (с) (під) (споду), (до) (побачення), (на) (добра) (ніч), (в) (ні) (чию), (з) (давніх) (давен), (на) зло, (в) (тім), (без) (кінця) (краю), (з) (ранку) (до) (вечора), (давним) (давно), (на) (решті), (по) (кримсько) (татарськи), (кінець) (кінцем), (в) (цілому), (сам) (на) (сам), (по) (вашому), (сама) (самотою), (чим) (далі), (у) (сто) (крат), (за) (кордон), (тим) (часом), (з) (роду) (віку), (хрест) (навхрест), (на) (при­клад), (в) (соте), (на) (зразок), (по) (старо) (слов'янському), (до) (решти), (на) (швидку) (руч), (ні) (на) (що), (на) (силу), (на) (виплат), (на) (ніщо), (над) (силу), (у) (віч), (на) (завтра) [у значенні «завтра»], (у) (вічі), (де) (інде), (чим) (дуж), (чим) (швидше), (у) (вісьмох), (на) (сміх), (на) (сміх), (по) (волі), (з) (гори), (на) (останку), (за) (тепла), (до) (речно), (до) (речі), (до) (останку), (перед) (усім), (с) (під) (лоба), (в) середині.

 

Вправа 114

Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть написання прислівни­ків та прислівникових сполучень.

1.         1. У вічі — як лис, а (по) (за) (очі) — як біс (Народна творчість).

2.         Слово «учитель» (з) (давніх) (давен) користується великою пошаною
в народі (М. Рильський). 3. Незвичайно здатна дитина научалась в сіль-
ській школі читати (по) українському, (по) польському, (по) німецькому
(М. Коцюбинський). 4. Коні (час) (від) (часу) били копитами в землю, і
від того вона аж гула, як велетенський дзвін (За І. Цюпою). 5. (З) (дня)

(на) (день) усі чекали закінчення війни (О. Гончар). 6. (Раз) (у) (раз) пришвартовуються океанські пасажирські, вантажні, промислові суд­на (З газети). 7. До колодязів-журавлів (з, с) (покон) (віку) ходять люди по воду (Є. Гуцало). 8. Це нам було все 'дно, що (по) латині (Л. Кос -тенко). 9. (Мало) (по) (малу) вони розговорилися, і Бачура дізнався у хлопця про деякі подробиці його дитинства (М. Чабанівський). 10. Так вони і мовчали майже весь обід, перекидаючись (коли) (не) (коли) не­значними короткими словами (В. Собко). 11. Я забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось (де) (інде) (Леся Українка).

1. (Ліво) руч і (право) руч понад берегами річечки вже заструму­вав тонкими пелюстками надвечірній туманець, повиснув над жовтими травами (Є. Гуцало). 2. За ці чотирнадцять діб балансування над урви­щем, (віч) (на) (віч) із смертю, він, поминувши голубе дитинство, од­разу став дорослим (Б. Олійник). 3. Її гонили (день) (у) (день) на тру­дову повинність (В. Кучер). 4. За своє довговічне існування Києву до­водилося не раз боронитись і бути (до) щенту зруйнованим (П. Панч). 5. (Трохи) (по) (троху) та й зробився таким славним, що всі бандити боялися його, як огню (Збірник «Легенди та перекази»). 6. Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І в малий Райочок мій (з, с) (під) (тиха) (тиха) [прислівник] Підкрадешся, наробиш лиха... (Т. Шевченко). 7. Ковалишину хату, кузню і кусень городу купив (тишком) (нишком) Микита (П. Козланюк). 8. Марта Кирилівна (зо) (зла) зирнула на його [Ломицького], неначе п'ятака дала (І. Нечуй-Левицький). 9. Так, танець (за) (давніх) (давен) На меті мав благочестя (Леся Українка). 10. При­йшли двоногі звірі — убили матір, пограбували, спалили, в руїни пере­творили його (з) (діда) (пра) (діда) рідну землю (А. Головко). 11. Брон-ко багато [грошей] відклав на свої «кавалерські видатки». — Ти що — (пів) (на) (пів)? — з обуренням спитав Завалка, злий на Бронка (І. Вільде).

1. — Боже мій! Яке зерно, (одне) (в) (одне) (М. Чабанівський). 2. Без тачки йти було легше, та Анрі-Жаку більш хотілося лежати, ніж ото (без) (кінця) (краю) переставляти ноги (Ю. Яновський). 3. — Глянь -те-но, скільки в'юнів наловили. Та все (один) (в) (один), — дивується і (в) (одно) (час) підхвалює рибалок Левко (М. Стельмах). 4. (Мимо) волі ловлю себе на тому, що милуюся своїм сином — його манерою не­залежно, майже (по) дорослому триматись, умінням гордо підносити голову, скупувато всміхатись (Є. Гуцало). 5. Принцесо Анно, Ви іще (коли) (не) (будь) У Київ завітайте (за) любки... (І. Драч). 6. (По) малу, (по) волі сходяться (до) купи дві половини воріт гігантичної брами, яка ще ніби зовсім (не) (що) давно здавалася прочиненою (на) (в) (стіж) (О.Ірванець). 7. День був вітряний, небо (де) (не) (де) проглядало серед хмар блакитними березневими вікнами (О. Гончар). 8. Спостерігаючи за піаністом, я зловив себе на думці, що моє порівняння музиканта-вико-навця з тим, хто виконує підрядник поетичного твору, теж кульгає, і то (не) (аби) (як) (А. Содомора). 9. Ситуація ж виняткова: діяти доводиться (часто) (густо) навздогад, бо — перші прокладаєм дорогу. (О. Гончар). 10. (Рано) (по) (раненьку) він виїхав і довго їхав усе полем (Марко Вов­чок). 11. Бабуся той город (сяк) (так) обгородила, а потім (що) весни бі­лила той паркан (Л. Костенко).

ІУ. 1. Товариш його — людина літ під сорок — (на) (сам) (перед) бив у вічі буйним рудим волоссям на голові (М. Коцюбинський). 2. (Рік) (за) (роком) проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу ро­бітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанаць-кий). 3. Мрії (давним) (давно) вивітрилися з голови (І. Вільде). 4. Не (сьогодні) (завтра) до неї прийдуть старости (І. Нечуй-Левицький).

(Там) (сям) були розкидані хати під солом' яною стріхою (З газети).

(Раз) (у) (раз) натягав тятиву, не тямлячи себе від гніву, — доки сотий бранець не звісив чубату голову під його стрілами (М. Пригара). 7. Я. іду просто на нього, [сонце] (лице) (в) (лице) (М. Коцюбинський). 8. Пі­сенька якось незавважливо ввірветься, цибатий журавель зостається на дорозі, а Галя засипа в меншого брата на руках. (Нудно) (нудно)! (Хо -лодно) (холодно)! (Темно) (темно)! (Марко Вовчок). 9. Любов спалила (до) (чиста) Буденність і суєту (В. Малишко). 10. І (на) перед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт (Л. Костенко). 11. (Десь) (не) (десь), в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й пе­рестали, бур'яном позаростали.   (Л. Костенко).

 

Вправа 115

Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть правопис прислівників, прислівникових сполучень та інших частин мови, омонімічних з ними.

1. (В) друге він уже не важився покоряти серця відважних трак­тористок (І. Микитенко). 2. (З) рештою пропозицій під час зборів усі погодилися. 3. Плин часу на різних людей впливає (по) різному: розум­ним додає розуму, дурним — дурості (Є. Дудар). 4. О люди! Люди не­бораки! (На) що здалися вам царі? (На) що здалися вам псарі? (Т. Шев­ченко). 5. (В) друге вікно хтось постукав. 6. І встане правда і любов на світі, і (на) сторожі правди стане труд (В. Симоненко). 7. У сонця не стало настрою, Щоками занурилось в подушку. Йому б розколотися (на) (троє), Та в світі без того повнісінько залишків (В. Балдинюк). 8. (На) що сподіватися? 9. (Де) далі (з) гори [іменник] відкривався все ширший довколишній простір, і коли зійшли (на) верх [гори], (із) від-си (на) (всі) (біч) прослалося у майві городів та садків село, наче про-ллялося вулицями, наче вродило хатами (Є. Гуцало).

1. (З) рештою, не так уже й погано склалося (Ю. Яновський). 2. (На) скільки років сестра старша від тебе? 3. Ви, (на) скільки мені відомо, ще до війни закінчили університет. 4. Командир велів бути (на) сто­рожі, пильнувати (І. Ле). 5. (По) різному життєвому шляху пішов кожен із трьох братів. 6. Не завжди прийдуть на допомогу (в) (мить) тяжку ті, хто співали тобі дифірамби, сподіваючись на твою дружбу чи протекцію.

 

[Меценат]. Нехай (тим) (часом) тут поскачуть міми (Леся Українка).

Коли мене питають: «Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?» — від­мовчуюсь: вони в мені (на) віки, а для мого народу (на) віки... (В. Під-палий). 9. В сухих його очах блищить віддзеркалене світло, яке (по) (де) (куди) блимає по вікнах, та (в) мить це віддзеркалене світло наче бризкає росою, що починає струмувати, ручаїтись (Є. Гуцало).

 

Вправа 116

Із теоретичної частини цього параграфа випишіть усі приклади прислівників та прислівникових сполучень, через день напишіть за цим переліком диктант, виділіть окремо ті слова чи сполучення, у яких Ви допустили помилки, постійно працюйте над запам 'ятовуванням пра­вопису складних для Вас прислівників та прислівникових сполучень.

 

Вправа 117

Виправте помилки в написанні прислівників та прислівникових сполучень.

В різнобіч, повсяк час, по-закарпатському, де-небуть, чим раз, вці-лому, зсередини, дочиста, тишком нишком, по-моєму, всього-навсьо-го, десь-не-десь, раз-по-раз, спід споду, заодно, нажаль, куди завгодно, напрочуд, по латині, надобраніч, до запитання, восновному, безвісти, досмаку, в смак, по чому, мабудь, всеодно, мимохіть, позаторік, ви-димо-не-видимо, по-приятельськи, десь інколи, щодуху, на багато, на ура, пліч-о-пліч, вобріз, з краю в край, спідтиха тиха, одним-одно, один одинцем, нарівні, на віки-віків, в щерть, по вінця.

©А Якщо Ви не склали сесію, не засмучуйтесь, бо це ще не кінець сві­ту, а всього-на-всього Вашого життя.