§ 33. Правопис дієслів

Дієслово — самостійна частина мови, що вказує на дію чи стан предмета й відповідає на питання: щ о р о б и т и? щ о з р о б и т и? До системи дієслова входять такі форми:

Інфінітив (неозначена форма) є початковою формою дієслова: ви­магати, користуватися, прийти, започаткувати. Граматичний показник — суфікс -ти (-ть — у розмовному стилі) у

шкільному курсі розглядають як закінчення. Інфінітив характеризуєть­ся тільки категоріями виду, стану, перехідності/неперехідності й умов­но не змінюється. До недієвідмінюваних відносяться зменшено-пест­ливі інфінітивні форми із словотворчими формантами -т(к)и, -т(очк)и, -т(оньк)и, -т(ун)і, -т(ус)і, -ці, -т(унц)і: їсточки, їстоньки, їстки, питоньки, питки, спатоньки, спатки, спатуні, спатусі, спатуньці, сіс-точки, сістоньки, тупочки, тупоньки, житоньки, хлюпоньки, хлюпоч-ки, гулятоньки, гуляточки, купоньки, купусі, купці та інші.

Особові — це такі форми дієслова, що змінюються за особами та числами: форми дійсного способу теперішнього та майбутнього часу, а також дієслова наказового способу: відзначаю, напишеш, будемо надсилати, креслитимемо, стань, заспокойся.

Родові — це форми дієслова, що змінюються за родами й чис­лами: дієслова дійсного способу минулого часу та умовного спо­собу: відволікав, нагадало, минуло, пишалися, додав би, намагала­ся б, проектували б.

Дієприкметник: запланований, пожовтілий, покинутий.

Дієприслівник: задокументувавши, співаючи, правлячи, відірвавшись.

Безособові форми на -но, -то: зазначено, переплетено, відкрито. Ці слова є незмінюваними, уживаються в реченнях як присудкові слова — головні члени безособових речень.

Усі дієслівні форми творяться від двох основ: основи інфінітива та основи теперішнього часу.

Основу інфінітива визначають, відкинувши від неозначеної фор­ми дієслова закінчення (інфінітивний суфікс) -ти (або -ть, що вживається тільки в розмовній мові, інколи — у поезії): молоти­ти, пророс-ти, відня-ти, кресли-ти, да-ти, жи-ти, мог-ти, пе-реобладнува-ти.

Від основи інфінітива творяться:

а)         форми минулого часу: блима-ти — блима-в;

б)         форми умовного способу: сни-ти — сни-в би;

в)         активні дієприкметники доконаного виду: збідні-ти — збід-
ні-лий;

г)         пасивні дієприкметники: нагрі-ти — нагрі-тий;

ґ) форми на -но, -то: почу-ти — почу-то, заколиса-ти — заколиса-но;

д)         дієприслівники доконаного виду: нагріти — нагрі-вши.

Основу теперішнього часу виділяють шляхом відокремлення від форми 3-ї особи множини закінчення -ать, -уть (на фонетичному рівні): вез-уть, біж-ать, тормоз'-ать, лл'-уть, край-уть, крой-ать. Від основи теперішнього часу утворюються:

а)         усі особові форми дієслів теперішнього часу: нес-уть —
нес-у, нес-еш, нес-е, нес-емо (форми типу несем характерні
для розмовної та поетичної мови), нес-ете;

б)         особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду:
простеж-ать — простеж-у, простеж-иш, простеж-ить,
простеж-имо...;

в)         особові форми наказового способу: підструж-ать —
підструж-и, підструж-імо, підструж-іть;

г)         дієприкметники теперішнього часу: крокуй-уть — кро-
куй-учий (орфографічно — крокуючий);

ґ) дієприслівники недоконаного виду: надсилай-уть — надси-лай-учи (орфографічно надсилаючи).

Дві дієслівні основи можуть збігатися: нес-ти — нес-уть, тряс­ти — тряс-уть, плив-ти — плив-уть — чи не збігатися: вишколи­ти — вишкол'-ать, пек-ти — печ-уть, малюва-ти — малюй-уть.

Дієслівні форми бувають доконаного (щ о з р о б и т и?) та недо-конаного (щ о р о б и т и?) виду, є перехідними (вимагають залежного слова в знахідному відмінку без прийменника чи в родовому без при­йменника, коли перед дієсловом є заперечна частка не або залежне сло­во позначає частину від цілого): видати книжку, відкоркувавши пляш­ку, написав натюрморт, не відвідала виставки, налити чаю, насипаючи цукру; та неперехідними (усі інші дієслівні форми, зокрема на -ся): від­почити на природі, подивившись на джерело, почитав би в бібліотеці, працюючи над рефератом.

Дієслова можуть бути дійсного, умовного та наказового способу. У дійсному способі мають форми теперішнього, майбутнього та ми­нулого часу. У теперішньому часі дієслова тільки недоконаного виду (вишиває), у минулому — доконаного (вишила) й недоконаного (виши­вала), у майбутньому часі розрізняють три форми: просту доконаного виду (вишиє); складну недоконаного виду (вишиватиме) та складену недоконаного виду (буде вишивати).

 

І. Дієвідмінювання

Процес зміни дієслів теперішнього та майбутнього часу за осо­бами й числами називається дієвідмінюванням. Розширене розуміння цього терміна означає повну дієслівну словозміну за способами, часа­ми, особами. Протиставляється іменній словозміні за родами, числами, відмінками.

Дієслова в теперішньому та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами та числами. За характером особових закінчень поділяються на І та ІІ дієвідміни, окремо виділяється так звана архаїчна дієвідміна.

1. До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини (для недоконаного виду — теперішнього часу, для доконаного виду — у простій формі майбутнього часу) мають закінчення -уть (-ють), а також першу літеру (тематичний голосний) е (є) в закінченнях 2, 3-ї особи однини та 1, 2-ї особи множини: живуть, живеш, живе, живемо, живете; відполірують, відполіруєш, відполірує, відполі­руємо, відполіруєте.


2. До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини ма­ють закінчення -ать (-ять), а також першу букву закінчення и (ї) в усіх формах, крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини: ва­жать, важиш, важить, важимо, важите; стоять, стоїш, сто­їть, стоїмо, стоїте.

3. Окрему архаїчну дієвідміну мають дієслова: дати, їсти, вісти (у сучасній мові тільки з префіксами — відповісти, розповісти) і бути.

 

Особа

Одн.

дати

Множ.

дати

Одн.

їсти

Множ.

їсти

Однина розповісти

Множина розповісти

1-а

дам

дамо

їм

їмо

розповім

розповімо

2-а

даси

дасте

їси

їсте

розповіси

розповісте

3-а

дасть

дадуть

їсть

їдять

розповість

розповідять

Примітка. У 3-й особі множини дієслова на — повісти, як пра­вило, не вживаються, їх значення передається іншими словами: будуть розповідати, розповідатимуть, розкажуть; відповісти — дадуть від­повідь; доповісти — повідомлять, прозвітують тощо.

4. Від дієслова бути вживається тільки форма є, що заступає всі інші форми (інколи в поетичній мові для 1-ї та 3-ї особи одни­ни — єсть); зрідка вживаються ще архаїчні форми: для 2-ї особи однини — єси, а для 3-ї особи множини — суть. У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни.

Складна та складена форми недоконаного виду майбутнього часу також змінюються за особами й числами.

Дієслова складної форми майбутнього часу творяться від інфіні­тива додаванням скорочених особових форм колишнього дієслова

яти (йму...)     му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть, які стали

сучасними дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом:

носитиму, носитимеш, носитиме, носитимемо, носитимете, носитимуть.

Складена форма майбутнього часу утворюється поєднанням осо­бових форм допоміжного дієслова бути з інфінітивом: буду носи­ти, будеш носити, буде носити, будемо носити, будете носити, будуть носити.

У минулому часі дійсного способу та в умовному способі дієсло­ва змінюються за родами й числами: креслив, креслила, креслило, крес­лили; накреслив, накреслила, накреслило, накреслили; в 'язав би, в 'язала б, в 'язало б, в 'язали б; зав 'язав би, зав 'язала б, зав 'язало б, зав 'язали б.

Уживаються в українській мові й форми давноминулого часу, які виражають дію, що тривала деякий час, але була перервана іншою дією в минулому. Такі форми творяться приєднанням до форм минулого часу даного дієслова відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: грав був, грала була, грало було, грали були.

У наказовому способі дієслова змінюються за особами й числами.

При цьому 1-а особа однини не утворюється, а 3-я особа однини та множини утворюється за допомогою часток хай, нехай, які до­даються до форм 3-ї особи однини та множини дієслів теперіш­нього (недоконаний вид) чи простої форми майбутнього часу (доконаний вид): хай трудиться, нехай відпочинуть.

Спеціальні форми наказового способу творяться в 2-й особі одни­ни за допомогою закінчення -и чи нульового: твори, лети, проси, веди; лікуй, порадь, стань, ляж; 1-а особа множини має закінчен­ня -імо (-ім), -мо: творімо (творім), летімо (летім), просімо (про­сім), ведімо (ведім); лікуймо, порадьмо, станьмо, ляжмо; 2-а особа множини характеризується закінченнями -іть, -те: творіть, ле­тіть, просіть, ведіть; лікуйте, порадьте, станьте, ляжте.

Закінчення з першим голосним (-и, -імо (-ім), -іть) бувають:

а)         під наголосом: тремти, тремтімо (тремтім), тремтіть;

б)         у дієсловах з наголошеним префіксом ви-: витри, витрімо
(витрім), витріть;

в)         у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного:
збагнути — збагни, збагнімо (збагнім), збагніть;

г)         у дієсловах з основою на -р, -л після приголосного: закресли,
закреслімо (закреслім), закресліть.

В інших випадках уживаються закінчення -0, -мо, -те:

а)         після голосних: ріж, ріжмо, ріжте;

б)         після букв б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: повір, повірмо, повірте;

в)         після букв д, т, з, с, л, н, які позначають м'які звуки: глянь,
гляньмо, гляньте.

Від дієслова їсти форми наказового способу такі: їж, їжмо, їжте.

6.         Для дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми:
доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати).
Примітка. Під впливом російської мови, у якій немає спеціально-
го морфологічного засобу для вираження наказовості-спонукальності
(пор.: изберём лучших, будем вежливы), зведено до мінімуму вживання
форм наказового способу 1-ї особи множини із закінченням -імо в за-
кликах: захистимо природу — потрібно захистімо природу, оберемо
кращих до Верховної Ради — потрібно оберімо найкращих до Верховної
Ради, будемо ввічливими — потрібно будьмо ввічливими.

Варто також уникати надмірного вживання спонукальних кон­струкцій типу давайте заспіваємо, давайте підемо — краще заспівай­мо, ходім(о).

Увага! Не всі дієслова мають повний набір граматичних форм. Так звану неповну парадигму (тобто утворюють лише деякі окремі форми) мають:

а) дієслова, що позначають явища природи, стан людини, уявлення про долю, міру наявності чогось; вони утворюють форми 3-ї осо­би однини теперішнього та майбутнього часу, а також середнього роду однини минулого часу: завіває — завівало, стуманіє —

стуманіло, дозволяється — дозволялося, щастить — щастило, бракує — бракувало, лихоманить — лихоманило, не вистачає — не вистачало;

б)         дієслова, що позначають дії або стани тварин у прямому значенні,
не можуть мати форм 1-ї особи однини та множини: іржати, гав-
кати, нявкати, щенитися, мохнатіти, доїтися, ягнитися, му-
кати, хрюкати;

в)         префіксальні дієслова з розподільним значенням, що вживаються
тільки в множині, не утворюють особових і родових форм од-
нини: понаходити, потруїтися, поприїздити, пострашитися, по-
томитися, посхоплюватися, порозбігатися, повгріватися; до цієї
групи відносяться дієслова із значенням масової дії, але не в спо-
лученні із збірними іменниками: з' юрмитися, гуртуватися, ро-
зійтися, товпитися, кучкуватися;

г)         дієслова, які в прямому лексичному значенні вказують на про-
цеси, дії, характерні для живої й неживої природи, хімічні реакції
тощо, утворюють лише 3-ю особу однини та множини: окислюва-
тися, витлівати, націджуватися, вистоятися, квітнути, розтя-
гуватися, вимолотися, колоситися, розпушитися, абсорбуватися,
духмяніти, вивітрюватися;

ґ) незначна кількість дієслів у прямому значенні утворює форми 3-ї особи множини теперішнього й майбутнього часу та родові фор­ми множини минулого часу: сплестися, тужавіти, порозбивати­ся, похолонути.

 

ІІ. Визначення дієвідміни дієслова

Якщо за особовими закінченнями (І, п. 1, 2) важко визначити ді­євідміну дієслова, то її визначають за неозначеною формою дієслова. 1. Якщо основа інфінітива закінчується на суфікси -и-, -і- (-ї-) чи -а- після шиплячого і цей суфікс в 1-й особі однини та в 3-й особі множини випадає, то дієслово належить до ІІ дієвідміни. Практично для перевірки можна ставити дієслово лише в 1-й особі однини. Наприклад: бачити — я бачу, суфікс -и- ви­падає, отже, дієслово належить до ІІ дієвідміни: бачиш, бачать;

муркотіти — муркочу: муркотиш, муркотять; гоїти — гою: гоїш, гоять; кричати — кричу: кричиш, кричать.

Якщо в дієсловах такі суфікси не випадають або їх немає, то ді­єслова належать до І дієвідміни: радіти — радію: радієш, ра­діють; біліти — білію: білієш, біліють; бажати — бажаю: ба­жаєш, бажають; сіяти, полоти, кинути, будувати, пасти, буль­котати, терти тощо.

У дієсловах жити, лити, крити, мити, чути, шити, жати, по-
чати -и- та -а  не суфікси (ці літери входять до кореня), тому

перераховані дієслова також належать до І дієвідміни.

Із цього правила є винятки:

а)         дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати (хоч у них суфікси
-і-, -а- випадають) належать до І дієвідміни;

б)         дієслова бігти, боятися, стояти, спати належать до ІІ ді-
євідміни;

в)         дієслово сукати може утворювати форми І (сукаєш, сука-
ють) та ІІ (сучиш, сучать) дієвідмін.

Іноді дієслова, подібні за звучанням та однакові чи близькі за зна­ченням, залежно від характеру основ можуть належати до різних дієвідмін: гуркотати — гуркочеш, гуркочуть і гуркотіти — гур­котиш, гуркотять; слати — стелеш, стелють і стелити — стелиш, стелять; хропти — хропеш, хропуть і хропіти — хропиш, хроплять; бурмотати — бурмочеш, бурмочуть і бур­мотіти — бурмотиш, бурмотять; волокти — волочеш, воло­чуть і волочити — волочиш, волочать; свистати — свищеш, свищуть і свистіти — свистиш, свистять; рости — ростеш, ростуть і ростити — ростиш, ростять та інші.

 

Вправа 102

І. Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами, поясніть, яким способом Ви їх визначали; утворіть форми 2-ї особи однини та 3-ї осо­би множини.

Нити, варити, волочити, вивітрюватися, брязкотіти, доїти, летіти, вити (гніздо), вити (вовком), лити, свистіти, цокотіти, ревіти, вертіти, стояти, жовтіти, кувати, полоти, дати, хотіти, мостити, бігти, заважати,

полоскати, ростити, їсти, садити, брязкотати, боронити, труїти, гуртува­тися, ловити, рвати, морочитися, ламати, розгніжджуватися, колихати, водити, напружуватися, свистати, спати, спростити, лазити, бити, сла­ти (лист), слати (ковдру), розповісти, пекти, гніватися, колисати, бур­мотіти, мекати, сукати, товпитися, стелити, іржати, волокти, гоїти, со­піти, боятися, їздити, завадити, ломити, розгніздитися, узятися, котити, качати, морозити, заморожувати, сипати, міркувати, розвиднятися.

ІІ. Із поданих дієслів виберіть одне доконаного й одне недоконаного виду, поставте кожне з них у всіх можливих категоріях способу, часу, числа, особи та роду.

 

Вправа 103

Від поданих у 102-й вправі дієслів утворіть усі можливі форми наказового та умовного способу. Зверніть увагу на особливості їх тво­рення.

Від цих же дієслів утворіть форму 3-ї особи однини. Поясніть уживання закінчень. Які типові помилки характерні для цих форм?

Випишіть дієслова, які мають неповні парадигми, уживаючись у прямому значенні. Укажіть причини такого явища, подайте всі мож­ливі форми цих дієслів.

 

Вправа104

Перепишіть речення, вставляючи пропущені букви. Обґрунтуйте свій вибір за допомогою правил.

І. 1. Найкращий зв'язок з космічним кораблем здійсню... ться тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходиться на одній прямій (Із жур­налу). 2. Нічого в світі не чин... ться без причини (М. Кропивницький). 3. Діло сяк-так волочаться, та покинути не хоч...ться (Народна твор­чість). 4. На південному сході африканської Кенії в супроводі оглушли­вого грому величезні блискавки проор...ть небо в середньому 210 ра­зів на рік (За Г. Скарлато). 5. Часом лютий змилуються, що людина роздягн. ться, але часом такий гострий, що замерзн. ш аж до кос­тей (Народна творчість). 6. Спитай себе крізь вицвілі часи: Ти хоч...ш бути, як нащадки сі? (П. Селецький). 7. Чудесні дива ход...ть по морях І ман. ..ть нас, і закликають ніжно. Та що нам їхній бунтівливий стяг, Коли не стяг це нашої вітчизни! (Ю. Яновський). 8. Народ не тільки ко­ристуються готовими зразками прислів'їв, які одержав у спадщину від попередніх поколінь, а й рясно твор...ть нові (М. Пазяк). 9. Як ти смут. шся, вороги тіш. ться (Народна творчість). 10. Тільки один Чіпка не лягає: ход. ть, нуд. ться, кара. ться.   (Панас Мирний).

1. Вимірювання віку гірських порід провадиться методом «ра­діоактивного годинника» — залежно від вмісту продуктів радіоак­тивного розпаду в мінералах (Г. Скарлато). 2. Як собі постел. ш, так і спатим. ш, як посі. ш, так і жатим. ш (Народна творчість). 3. Хоч...ться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути у прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць.(Ю. Яновський). 4. Не насуш. ш насіння — посуш. ш голо­ву (Народна творчість). 5. В арабських країнах пригощання гостя ка­вою — стародавня традиція, а кава вважа. ться національним напоєм (Г. Скарлато). 6. Нам зорі на двох не діл...ться. Земля нам на двох не діл. ться — сарматський простір єдин (П. Селецький). 7. Як колесо лама. ться, мужик ума набира. ться (Народна творчість). 8. Там роз­простор... ться думка, мов дух чебрецю (Т. Журба). 9. Ростим...ться билиною у лузі, Зітхатим. ться вітром у полях. Гадатим. ться в ра­дості і в тузі — Та де ж він, де, мій призабутий шлях? (Т. Андрушко). 10. Здійма. ться над берегом Сули, Хот. ть воскреснути іржаві стіни, Та губляться дороги, що лягли Через усі століття України (Л. Лиман).

1. Стріча. ться на стрітення зима з літом, побор. ться, кому йти наперед, кому вертатися назад. 2. Роби, роби, то й матим. ш, по­сій жито, то й жатим. ш. 3. Де оком не доглян. ш, там калиткою до­плат. ш. 4. Коли стел. ться доріжка, козакові не до ліжка. 5. Тихо їд...ш — біду дожен...ш, швидко їд...ш — на біду наскоч...ш. 6. Що буде, те й буде, ми все перебуд. м. 7. Як руки скро. ть, так спин­ка знос. ть. 8. Поки сірому скрут. ться, то куцому змел. ться. 9. Не кле.. .ться робота у нашого Федота. 10. Від сердитої жінки постарієш, а від доброї помолоді. ш (Народна творчість).

1. Де мел...ть, там розсипають. 2. Там ліниво працю...ться, де пожитку не чу...ться. 3. Не хвалися, як почина...ш, а хвалися, як закінч... ш. 4. Швидко пісня співаються, та не швидко склада... ться. 5. Гарна дівчина швидше сподобаються всім, ніж одному. 6. Бач...ть очі ревниві дальше, ніж орлині. 7. Весною розумний жен...ться, а дур­на заміж іде, восени дурний жен... ться, а розумна заміж іде. 8. Коли батько рибалка, то й діти у воду дивл...ться. 9. Мала дитина — не висп...шся, більша дитина — не наїс... шся, велика дитина — не одягн... шся. 10. На молодості, як на білім папері, що хочеш, те й за-пиш. ш (Народна творчість).

1. Як батька покинеш, то й сам загинеш. 2. Материна любов ні­коли не зміню... ться. 3. Яблуко від яблуні далеко не одкот...ться, а як одкот. ться, то хвостиком оберн. ться. 4. Вразливе слово від дітей — гірше за болячку, бо не го...ться. 5. Життя люб...ть того, хто за нього бор...ться, а нищ...ть того, хто йому підда...ться. 6. Розкіш твор...ть біль: як приход. ть — смакує, як виход. ть — катує. 7. Більше за-бува.. .ться, як пам'ята.. .ться. 8. На пам'ять свою скарж.. .ться кожен, а на розум ніхто. 9. Несмілого від невмілого не розпізна. ш. 10. Від те­плого слова і лід розмерза. ться (Народна творчість).

.І. 1. Чоловік довіда...ться тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає. 2. Без знання і постоли не поши. ш. 3. Де слова з ділом роз-ход... ться, там непорядки вод... ться. 4. Удар забува...ться, а сло­во пам'ята...ться. 5. Холодним словом серце не запал...ш. 6. Як з ка­меня води не витисн. ш, так від нього не почу. ш доброго слова. 7. Не завжди говори, що зна. ш, а завжди знай, що говор. ш. 8. Хто своєї мови цура. ться, хай сам себе стида. ться. 9. Тисячу раз по-жалі. ш, що сказав, а раз, що змовчав. 10. Дружба род. ться в біді, а гарту. ться в труді (Народна творчість).

 

Вправа105

Виправте помилки у вживанні дієслівних форм. І.    1. Про підсумки атестації члени комісії нехай доповідять на педраді. 2. Я не кажу (від кадити) фіміам перед владою. 3. Давайте

помандруємо неповторними кримськими туристськими маршрутами. 4. Я не ходю второваними стежками, а намагаюся шукати нових шля­хів. 5. Студенти обов'язково розповідять про неймовірні пригоди, які сталися під час археологічних розкопок. 6. Будемо допитливими в прагненні відкрити таємниці нашої планети, у розв' язанні загадок стародавніх цивілізацій. 7. Возю, косю, садю, їздю — усе роблю, за все болію. 8. Давайте відсвяткуємо 9 листопада — День української писемності та мови. 9. Вітер з травами говоре, верби низько хиле.

10.       Я вибачаюсь, мамо, моя голубко сива!

11.       1. Влітку поступатиму в Київський національний університет.
2. Не мішало б ще раз повторити вивчені правила. 3. Чи підписався
ти на часопис «Дивослово»? 4. Деякі вчені рахують, що 30 червня
1908 року в глушині Східносибірської тайги в басейні Підкам'яної
Тунгуски вибухнуло гігантське небесне тіло — чи метеорит, чи ко-
мета. 5. Давайте поміркуємо над безліччю дивовижних і незвичайних
речей, які дарує нам природа. 6. Редакція приносить свої вибачення
за публікацію неперевіреної інформації. 7. Нарешті приступили до
обговорення доповіді. 8. Рахуйтеся з думкою своїх батьків. 9. Комісія
намітила низку заходів щодо впровадження української мови у сферу
ділового спілкування. 10. Давайте співставимо успішність студентів
на першому та другому курсах.

 

©А Учитель:

Ярославе, постав у наказовому способі дієслово «мовчати».

Ша!