§ 18. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків

Досить часто сплутують два терміни: «подовження» та «подво­єння». Подовжуються в українській мові лише приголосні звуки, тоб­то перший термін — фонетичний. Причини цього явища різні: давня про­гресивна асиміляція за місцем і способом творення попереднього м'я­кого приголосного звука з наступним [й], наприклад: життя, знання, сіллю, ніччю, фонетичні зміни в процесі словотворення: гайдамаччина, каччин, випадковий збіг приголосних на межі значущих частин сло­ва (морфем): беззубий, кінний та інші. Подвоюватися можуть літери на позначення подовжених приголосних звуків. Термін «подвоєння» сто­сується галузі орфографії чи графіки. Тому-то можливі варіанти при по­ясненні. Наприклад: слово «знання» має подовжений приголосний [н':] унаслідок давньої прогресивної суміжної повної асиміляції за місцем і способом творення звука [н'] з наступним [й], результат якої закріпився орфографічно в іменнику середнього роду ІІ відміни на -я в позиції між

двома голосними. Також у цьому слові відбувається подвоєння букви н (єн) (тобто пишуться дві літери н (ен)) у результаті закріплення орфо­графічно (на письмі) наслідку давньої прогресивної суміжної повної аси­міляції за місцем і способом творення в іменнику середнього роду ІІ від­міни на -я в позиції між двома голосними. Інший приклад: у слові «кін­ний» подовжується звук [н:] унаслідок збігу на межі кореня й суфікса; у цьому ж слові відбувається подвоєння букви н (єн) на межі значущих частин слова — кореня й суфікса. В орфографії розглядаються випадки подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків.

 

І. Подвоєння на межі морфем (значущих частин слова)

На межі двох префіксів: возз'єднання, беззастережний, ввійти, ззамолоду, ззовні, беззаперечний.

На межі префікса й кореня: ввезти, беззвучний, беззлобність, об­білити, оббризканий, наддалекий, наддністрянський, наддунай­ський, відданість, віддерти, віддієслівний, віддзеркалений, перед­день, переддощовий, піввідра, піввіку, півватний, півверсти, спів­вітчизник, Беззубко, Піддубник.

На стику кореня й суфікса (найчастіше при цьому до останньої букви н (єн) кореня додаються такі словотворчі форманти -н(ий), -н(ій), -ниц(я), -ник: балконний, ресторанний, баклажанний, уклінний, щозмінний, осінній, ранній, сторонній, віконниця, охо­ронниця, манекенниця, винниця, відмінниця, караванник, багато­гранник, пісенник, ожинник, малинник, чинник, наколінник, се­зонник, прикордонник, Царинний, Курінний, Парокінний, Винник, Линник, Тютюнник, а також у похідних утвореннях: кінний — кін­нота, стінний — стіннівка, безвинний — безвинно — безвинність, гостинний — гостинно — гостинність тощо.

Увага! Слово священик пишеться без подвоєння.

На стикові двох суфіксів: письменник, старовинний, рослинність, тваринник, поіменний, воєнний.

У дієсловах на межі кореня на -с та постфікса -ся (афікса, що вжи­вається після закінчення, у цьому випадку після нульової флексії): розрісся, понісся, пасся, трясся, піднісся, але підносься.

6. На межі частин складного слова: деффак (дефектологічний фа­культет), юннат (юний натураліст), міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат), заввідділу (завідувач відді­лу), страйкком (страйковий комітет), омметр, вакуумметр.

 

ІІ. Подовження звуків унаслідок давньої асиміляції

У позиції між двома голосними подовжені м'які [д':, т':, з':, с':, ц':, л':, н':] (де ти з'їси ці лини) та напівм'які шиплячі [ж':, ч':, ш':]

утворилися внаслідок давньої прогресивної суміжної повної асиміляції попереднього м'якого приголосного та наступного [й], результати якої закріпилися орфографічно. Зазначені подовжені приголосні відповідно позначаються подвоєними буквами в таких випадках:

У всіх відмінкових формах деяких іменників І відміни чоловічого та жіночого роду (за винятком форми родового множини із за­кінченням -ей: статей, проте статтею; бадей, проте баддею): суддя, рілля, стаття, баддя, Ілля, судді, суддею, суддів, ріллі, ріл­лю, ріллею, статті, статтю, баддями, у баддях, Іллі, Іллю, Іл­лею, Ілле тощо, зберігається подвоєння і в похідних утвореннях: суддівство, суддівський, Ілліч, Іллєнко, Іллюк, Ілляш, Ілляшенко. Примітка. Не подовжуються приголосні в словах: кутя, попадя, свиня, а також у формах числівника третє, третя, третю.

У всіх відмінкових формах іменників середнього роду ІІ від­міни, що в називному однини мають закінчення -я (крім форм ро­дового множини з нульовою флексією типу знарядь, піддаш, об­лич, знань, оголошень): міжряддя, міжряддю, на міжрядді, узбе­режжя, узбережжю, на узбережжі, пониззя, пониззю, на пониззі, провалля, проваллю, проваллями, дозвілля, дозвіллю, на дозвіллі, вишивання, вишиванню, у вишиванні, випробовування, випробо­вуванню, у випробовуванні, протиставлення, протиставленню, у протиставленні, узлісся, узліссю, на узліссі, кровопролиття, кровопролиттю, у кровопролитті, відкриття, відкриттів, від­криттями, почуття, почуттів, у почуттях, узбіччя, узбіччю, на узбіччі, узвишшя, узвишшю, на узвишші. Подовження зберігається в похідних словах: гілля — гіллястий, життя — життєдайний.

Примітка 1. В іменниках середнього роду IV відміни подовжен­ня не відбувається: порося, теля, козеня, маля, оленя, вороненя та інші.

Примітка 2. Не відбувається подвоєння в іменниках середнього роду II відміни на -я в початковій формі, якщо перед закінченням фіксується збіг двох приголосних, тобто немає позиції приголо­сного між двома голосними: зап 'ястя, передмістя, щастя, тертя, осердя, причастя, перехрестя, узгір 'я, недокрів 'я; подібне явище характерне для похідних слів: подільський від Поділля, трипіль­ський від Трипілля, покутський від Покуття, закарпатський від Закарпаття, заліський від Залісся.

У формі орудного відмінка однини перед закінченням -ю в позиції між двома голосними іменників жіночого роду III відміни: оже­леддю, сповіддю, маззю, памороззю, педаллю, фореллю, горизон­таллю, геранню, гортанню, іпостассю, м' якоттю, пам' яттю, міццю, подорожжю, північчю, ніччю, піччю, тушшю, розкішшю. Примітка. Проте при збігові двох різних приголосних подовжен­ня не відбувається: нехворощю (буква щ (ща) завжди позначає два звуки [шч]), жовчю, Керчю, фальшю, праведністю, начитаністю, поміркованістю, богобоязливістю, цікавістю, честю, матір 'ю, кров 'ю, любов 'ю (у трьох останніх прикладах збіг приголосних [рй] та [вй]).

Перед я, ю в прислівниках: зрання, навмання, спросоння, попід­тинню, попідвіконню.

Перед є, ю (у просторіччі перед я) у формах теперішнього часу ді­єслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю, переллєш, налляти.

 

III. Написання -нн- у прикметникових суфіксах

1. Дві літери н (ен) пишуться в наголошених прикметникових су­фіксах - е нн(ий), -а нн(ий) (-янн(ий)), що вказують на біль­шу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості, а також на мож­ливість або неможливість дії: силенний, численний, нужденний, здоровенний, широченний, страшенний, височенний, незбагненний,

здійсненний, недозволенний, неспаленний, зціленний, непримиренний, невблаганний, недоторканний, несказанний, пізнаванний, неподо­ланний, непізнанний, неописанний, безнастанний, бездиханний, незрівнянний, порівнянний, непорівнянний тощо. 2. Подвоюється - нн- у прикметниках на -єнн( ий), -анн(ий) (-янн(ий)) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, огненний (вогненний), священний, преосвященний, мерзенний, окаянний, спасенний, богоспасенний, а також: боже ственний, старанний, притаманний, непритаманний, захланний, прощенний, непрощенний, нужденний, дерзновенний, сокровенний, стражденний, оглашенний, покаянний, осіянний, спонтанний, благоуханний, первозданний, жертвенний. Увага! Можливе паралельне вживання прикметника явлений і явленний (церковне слово із значенням «чудодійний»: явлена (явленна) ікона, не плутати із дієприкметником явлений (який з'явився), наголос на першому складі).

Написання -нн- чи -н- зберігається в похідних іменниках та прислівниках: незрівнянність, незрівнянно, бо незрівнянний; непри­миренність, непримиренно, бо непримиренний; проте: вихованість, виховано, бо вихований; шаленість, шалено, бо шалений.

Примітка.

Не подвоюється буква н (ен) у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках (у тому числі й субстантивованих): буквений, казармений, пореформений, дерев'яний, олов'яний, конопляний, пшоняний, вогняний, по-томствений, царствений, клятвений, скажений, навіжений, шалений, червлений, сирокопчений, довгожданий, свячений, склений, тороплений, кип 'ячений, збуджений, зважений, жаданий, даний, студений, введений, накладений, поораний, забезпечений, хрещений, закоханий, підданий, учений, військовозобов 'язаний, наречений, полонений. Проте — натхнений (дієприкметник) і натхненний (прикметник).

Потрібно розрізняти однозвучні прикметники та дієприк­метники. У прикметниках найчастіше наголошений суфікс і пишуться дві літери -нн-, а в дієприкметниках часто цей суфікс

ненаголошений і завжди пишеться одна буква н (ен): здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний — прикметник) і нездоланий (якого не подолали — дієприкметник), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований — дієприкметник) та інші.

Проте увага! З однією літерою н (ен) завжди пишуться: печений, варений, завчений, бережений, товчений, точений, копчений (при­кметники з наголошеним суфіксом) і печений, варений, завчений, бережений, товчений, точений, копчений (дієприкметники з на­голосом на корені чи префіксі).

 

IV. Інші випадки подвоєння

Подвоюються букви на позначення подовжених приголосних зву­ків у словах: бовван, лляний, овва, ссати, а також здебільшого лі­тери на позначення сонорних приголосних переважно в запозиче­них двоскладових, іноді три- та багатоскладових власних іменах: Ганна, Іванна, Алла, Белла, Жанна, Інна, Нонна, Елла, Емма, Ві-олетта, Аполлінарія, Ізабелла, Сусанна, Аполлон, Палладій, Ген-надій тощо. Подовження зберігається в похідних словах: бов­ваніти, виссати, ссавці, Ганнин, Геннадіїв.

Примітка. Не подвоюються в українській мові букви в іменах: Інокентій, Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агрипина та інших.

Подвоюється буква ч (че) в іменниках жіночого роду І відміни із суфіксом -ин(а), утворених від прикметників на -цьк(ий): гайдамацький — гайдамаччина, турецький — Туреччина, крі­пацький — кріпаччина, вояцький — вояччина, словацький — Сло­ваччина, німецький — Німеччина, вінницький — Вінниччина, до­нецький — Донеччина, козацький — козаччина.

Виняток. Галичина, слово утворене, очевидно, від Галич, а не від прикметника галицький, хоча можлива подвійна мотивація.

Відбувається подвоєння -чч- у присвійних прикметниках на -ин, утворених від іменників жіночого роду на -чка (перед голосним переднього ряду [и] приголосний [к] чергується із [ч]): Марієч-ка — Марієччин, Галиночка — Галиноччин, Лідочка — Лідоччин,

донечка — донеччин, панночка — панноччин, лисичка — лисиччин, качечка — качеччин, собачка — собаччин, переписувачка — пе-реписуваччин, узбечка — узбеччин, ненечка — ненеччин, кішеч­ка — кішеччин, внучка — внуччин.

 

Вправа 47

Перепишіть слова, замість крапок поставте, де це потрібно, про­пущені букви. Поясніть правопис.

Бов...аніти, зозулеч...ин, домен...ий, монотонний, пружин...ий, с.авці, без...емел...я, півватний, повніст...ю, навмання, обез...ара-жен. я, безліч. ю, Покут. я, затвердін. я, співач. ин, стат. ей, стат. ею, сільгосп. одаток, без. аборон. ий, л. яний, сміт. єпро-від, без. акон. ість, самовлад. я, прилад. я, врожайніст. ю, фронто-вич. ин, машин. обудівний, незлічен. ий, машин. о-тракторний, ви-мушен. ий, дан. ий, під. ан. ий, лисич. ин, під. ослідний, роз. єд-нан. ий, без. астережний, зав. ід. ілен. я, роз. ява, Він. ич. ина, Лівобереж...я, налаяти, міськ. ..ом, переніс... я, піднос ... я, підніс... я, трьохсот... исячний, швач... ин, район... ий, Галич... ина.

 

Вправа 48

Перекладіть слова з російської мови українською. В одну колонку випишіть слова, у яких приголосні подовжуються, у другу — без по­довження.

Отраслью, значением, спросонок, счастье, обобщение, верфью, на­пряженность, досье, третье, дневной, чугунный, старательный, бетон­ный, рысью, Обью, поверье, бессодержательный, предместье, апель­синный, отделиться, бессмертие, конферансье, эскадрилья, огрубелос­тью, Пермью, Поволжье, скатертью, шестидесятилетие, поколение, гос­тья, Побужье, спиралью, поднебесье.

 

Вправа 49

Перепишіть словосполучення, розкриваючи дужки. Із п 'ятьма сло­восполученнями (на вибір) складіть речення.

Спонта(н,нн)е випромінюва(н,нн)я, розкри(т,тт)я глиби(н,нн)их законів природи,використа(н,нн)янауковихдосягне(н,нн)ь, маши(н,нн)е ві(д,дд)іле(н,нн)я, небаче(н,нн)е відкри(т,тт)я, автоматизова(н,нн)е проектува(н,нн)я та планува(н,нн)я, щоде(н,нн)а ві(д,дд)ача, п'ятнадця тимільйо(н,нн)ий комп'ютер, весня(н,нн)е бездорі(ж,жж)я, здобу(т,тт)я авторитету, оволоді(н,нн)я спеціальніс(т,тт)ю, погоди(н,нн)а оплата, о(б,бб)ігти (з,зз)аду, обговоре(н,нн)я ста(т,тт)ей, су(д,дд)івське ріше(н,нн)я, довгожда(н,нн)ий свяще(н,нн)ик, божестве(н,нн)а первозда(н,нн)ість, закоха(н,нн)а нарече(н,нн)а, притама(н,нн)ий на­шій ментальності, освіче(н,нн)і пі(д,дд)а(н,нн)і, благослове(н,нн)а Ві(н,нн)и(ч,чч)ина, свяще(н,нн)а дерзнове(н,нн)ість, виклада(ч,чч)ина натхне(н,нн)ість, Га(н,нн)а бо(в,вв)аніла на осо(н,нн)і, запроше(н,нн)і до місь(к,кк)ому, стодвадцятип'ятирі(ч,чч)язднянародже(н,нн)я, тря(с,сс)я рі(л,лл)ею попідти(н,нн)ю, ми(т,тт)ю підні(с,сс)я, обе(з,зз)араже(н,нн)я угі(д,дд)ь, з І(л,лл)ею І(л,лл)ічем, сокрове(н,нн)ий жи(т,тт)єпис.

 

Вправа 50

Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис слів, у яких відбувається подвоєння літер.

І. 1. Тисячолі(т,тт)я вкраїнського слова — катува(н,нн)я, гань­би — і чека(н,нн)я, що по(л,лл)ється співуча мова, та звучить все лун­кіше — мовча(н,нн)я (В. Пахаренко). 2. Благослове(н,нн)а ця тиша дозріва(н,нн)я землі, дозріва(н,нн)я надій хлібороба (М. Стельмах). 3. Ось і шатристий дуб із дуплом за(в,вв)ишки з людський зріст, де зо­всім недавно довелось перечікувати грозу, коли обвалювались блис­кавки й громи, а ти сам собі увижався дубом, що закоренився в земну твердь, що підні(с,сс)я до небесного безме(ж,жж)я (Є. Гуцало). 4. Соко­виту, напоє(н,нн)у зеле(н,нн)ю порість розметали шляхи далечі(н,нн)ю високою (А. Малишко). 5. Затамувавши подих, тремтячи від недобрих передчу(т,тт)ів, через щілину в балко(н,нн)их пі(в,вв)ідчине(н,нн)их дверях я зазирнула до кімнати (Є. Гуцало). 6. Над головою проні(с,сс)я, клекочучи лю(т,тт)ю, снаряд... (М. Бажан). 7. І особисте щас(т,тт)я, і власні бажа(н,нн)я, всі мрії і всі почу(т,тт)я ми зі(л,лл)яли в одне-єди(н,нн)е стремлі(н,нн)я, прагне(н,нн)я перемоги (О. Гончар).

8. Вогне(н,нн)им потоком (л,лл)ється з мартена розплавле(н,нн)а сталь для тракторів, для верстатів, для тисяч машин (Із журналу). 9. Не за­здри тим, котрі творять бе(з,зз)ако(н,нн)я (В. Мономах). 10. У тих чи тих знаках, образах, сюжетах, темах тощо ві(д,дд)зеркалюється мудра цілісність світу нашого (В. Скуратівський).

1. Через африканську випале(н, нн)у сава(н,нн) у котився в шале(н,нн) ому галопі безбережний табун антилоп (Є. Гуцало). 2. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказа(н,нн)е лишилось несказа(н,нн)им (Л. Костенко). 3. Ще одним ново(в,вв)еде(н,нн)ям, ймовірно запозиче(н,нн)им із Азії, було застосува(н,нн)я першого ме-та(л,лл)у — міді (О. Субтельний). 4. Блаже(н,нн)ий муж на лукаву Не вступає раду (Т. Шевченко). 5. Коли рі(л,лл)ю намислюють засія­ти збі(ж,жж)ям, то добре її приготовляють (П. Могила). 6. Хто живе в благослове(н,нн)ому подру(ж,жж)і, той живе розважливо (К. Са-кович). 7. Горить усе: живе і мертве. Сире гі(л,лл)я(ч,чч)я й хмиз су­хий (В. Тимченко). 8. Крізь чужи(н,нн)омовні хащі Пробиравсь я, пробираюсь... (П. Ротач). 9. (Л,лл)ється світло в оксамиті хмар За не­спокій тихого дозві(л,лл)я, Мов неви(н,нн)ість золотих примар, Мов солодке і духмя(н,нн)е зі(л,лл)я (К. Рубан). 10. Старша Трохимова до­чка Мар'яна вдало вийшла заміж за свяще(н,нн)ика з сусіднього села і як «матушка» стала вільною (В. Лис).

1. Зустріч з вели(ч,чч)ю робить нас скромнішими (Григір Тю­тюнник). 2. Вслухайся лиш: мати, мама, ненька — Неповторне мило-зву(ч,чч)я слів! Ра(н,нн)ій жайвір голосом тоненьким Шле віта(н,нн)я з росяних полів (В. Григоренко). 3. Приірпі(н,нн)я — створе(н,нн)а при­родою яскрава перлина в короні зеленої зони київського кільця здоро­в'я (З газети). 4. Велика, свяще(н,нн)а і прекрасна любов до Батьківщи­ни жила, живе й житиме в усіх чесних і щирих серцях (В. Симоненко). 5. Піти б навма(н,нн)я до такого бага(т,тт)я, може, повернулося б те, що не вертається, і розтопилися у тілі холодний біль, холодний щем, нудьга холодна, що у снах не покидала його (М. Стельмах). 6. Хати на рівнинах Закарпа(т,тт)я оточе(н,нн)і садками, вибіле(н, нн)і; високі дахи криті соломою, з великими пі(д,дд)а(ш,шш)ями вздовж головно­го фасаду, де дуже часто влаштовують галерею-підхижу (Із журналу).

1. А після урага(н,нн)ої вітря(н,нн)ої бурі натрощило гі(л,лл)я не тіль­ки на горі, а й у селі, з сільради сказали, аби троще(н,нн)е гі(л,лл)я з обійс(т,тт)ь повиносили на дорогу, поскладали під загорожами (Є. Гу­цало). 8. Як хочеться вину, що душу (с,сс)е, Звалить на когось! (Б. Олій­ник). 9. Андрій, вийшовши з машини, йде по стежці, ро(з,зз)ирається, по­тім рве ожину (Є. Гуцало). 10. Ці трударі, працюючи від світанку до ночі, ще примудрялися у міжря(д,дд)ях і на узбі(ч,чч)ях основних культур ви­ростити на продаж десятки то(н,нн) солодких кавунів (Із журналу).

IV. І за зустрі(ч,чч)ю, і за розмовою стояло щось значно більше. Кость Дейнека був невпізна(н,нн)ий (Є. Гуцало). 2. Прозрі(н,нн)я нам уже не притама(н,нн)і (Л. Костенко). 3. Я вчилась на бібліотечному ві(д,дд)іле(н,нн)і, вона збиралася стати клубним працівником, по­вернутись на Ві(н,нн)и(ч,чч)ину у рідне село, яке й послало її на на-вча(н,нн)я (Є. Гуцало). 4. Щось несказа(н,нн)о чарівне і зворушливе криється в природі, коли під місяцем бо(в,вв)аніють чи іскряться розливчастим відливом чубаті полукіпки (М. Стельмах). 5. Всі ми разом творимо велелю(д,дд)я, але хіба кожне з нас не самотнє на цьо­му велелю(д,дд)і? (Є. Гуцало). 6. На кожнім кроці — зна(н,нн)я, зна-(н,нн)я, — інакше йтимеш ти навма(н,нн)я (Д. Білоус). 1. Чи нам су­дились пошуки натхне(н,нн)і, зна(н,нн)я якісь нові і нестеме(н,нн)і? Чи тільки смуток золотої згадки з неміря(н,нн)ого обширу загадки? (Л. Костенко). 8. Ця осі(н,нн)єва символіка, Листогорі(н,нн)я бісове! (В. Балдинюк). 9. В осі(н,нн)ю глиб (В,вв)і(л,лл)явся хлип Віоліни... (П. Верлен; перекл. з франц. С. Гординського). 10. У голові таке сну­валось — годі розібрати. Передчу(т,тт)я незна(н,нн)ого жи(т,тт)я, вроста(н,нн)я у безхмарне майбу(т,тт)я — і сум за тим, що довелось пізнати (Л. Горлач).

 

©А — Татку, — питає хлопчик, — чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище?

Звичайно.

То напиши його, будь ласка, у моєму щоденнику.