§ 16. Уживання м'якого знака

І. М'який знак пишеться:

Після літер д (де), т (те), з (зе), с (ес), ц (це), л (ел), н (ен) (де ти з'їси ці лини), що позначають м'які приголосні, в абсолютному кінці слів, у середині слів перед о та перед твердими нешипля-чими приголосними, у тому числі в родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи І відміни та іменників се­реднього роду м'якої групи ІІ відміни на -нн(я), -ц(е): вождь, дьо­готь, паморозь, увесь, гаманець, карамель, мішень, тьохкати, дзьоб, сьомий, цьогорічний, льон, у нього, дядько, батько, низько, військо, хвацько, вітальний, сонько; читалень, стаєнь, вишень, ву­лиць, полуниць, лижниць, умінь, поздоровлень, доручень, сердець, віконець, кілець.

У словах на -зький, -ський, -цький, -зькість, -ськість, -цькість, -зько, -сько, -цько, -зькому, -ському, -цькому, -зьки, -ськи, -цьки, -енька, -енько, -онька, -онько, -енький, -есенький, -ісі-нький, -усінький, -юсінький: слизький, сусідський, читацький, близькість, громадськість, хвацькість, низько, картоплисько, чу­дернацько, по-киргизькому, по-геройському, по-розбійницькому, по-французьки, по-лицарськи, по-парубоцьки, вербиченька, мі­сяченько, ластівонька, дитятонько, смаглявенький, м 'якесенький, однісінький, мацюпусінький, дрібнюсінький.

Винятки. Якщо сполучення -зк-, -ск- не є одним суфіксом, то м'який знак не пишеться: баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий. Таке на­писання зберігається й у похідних утвореннях: боязкість, боязко, різкість, різко тощо.

Після літери л (ел) перед наступними м'якими, напівм'якими, ши­плячими приголосними, якщо звук [л'] вимовляється м'яко: їдаль­ня, ґуральня, пальці, постояльці, умільці, мільйон, павільйон, ме­дальйон, Тернопільщина, Гальченко, Михальчук, Безпальча, Гуль-чак, Пахольченко, Смольський.

Після л (ел) завжди пишеться м' який знак перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о), навіть якщо його не було у твірному слові:

маршал — маршальський, маршальство, ангел — ангельський, ідол — ідольський, посол — посольський, посольство, консул — консульський, консульство, рибалка — рибальський, рибальство, любитель — любительський, любительство. Винятки. Після л (ел) в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о) м'який знак не пишеться: пужално, держално, ціпилно, сапилно, кочержилно, але в зменшених формах м'який знак пишеться: пу-жальце, держальце та ін.

У дієслівних закінченнях третьої особи однини та множини те­перішнього й майбутнього часу дійсного способу, у дієсловах на­казового способу після літер, що позначають м'які приголосні; причому в дієсловах перед постфіксом -ся (-сь) м'який знак збе­рігається: намагається, рипить, чекають, палахкотить, кри­чіть, навчіть, зліпіть, дирчить, пищить, завадять, хиляться, відкриваються, зберуть, іскряться, сядь, станьмо, киньте, під­нось — підносься, але підніс — піднісся.

У буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-, якщо вони походять від -льк-, -ньк-, -ськ-. Коли ж сполучення -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч- утворені від -лк-, -нк-, -ск-, то м'я­кий знак не пишеться. Зверніть особливу увагу на це правило! В основному воно стосується іменників першої відміни переважно жіночого роду на -к(а). Якщо в початковій формі такого слова пи­шеться м' який знак, то він зберігається в давальному та місцевому відмінках однини, а також у присвійних прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ин. І навпаки, коли в називному відмінку однини в іменнику жіночого (дуже рідко чоловічого, наприклад: хлопчинка) роду перед -к(а) м'який знак не вживається, то не­залежно від вимови м'який знак не пишеться в давальному, міс­цевому відмінках однини та похідних присвійних прикметниках на -ин (останні творяться від назв істот):

 

 

-льк-

-лк-

Н. в. одн.

Галька

галка (птах)

Д. та М. в. одн.

(при) Гальці [л'ц'ї]

(на) галці [лці]

Присв. прикм. на -ин

Гальчин

галчин

 

 

-ньк-

-нк-

Н. в. одн.

ненька

ненка (ненець)

Д. та М. в. одн.

(при) неньці [н'ц'ї]

(при) ненці [нцї]

Присв. прикм. на -ин

неньчин

ненчин

 

-ськ-

-ск-

Н. в. одн.

Ориська

Параска

Д. та М. в. одн.

(при) Орисьці [с'ц'ї]

(при) Парасці [сцї]

Присв. прикм. на -ин

Орисьчин

Парасчин

Інші приклади: приятельці, приятельчин, бо приятелька; учи­тельці, учительчин, бо учителька; козульці, козульчин, бо козулька; на скельці, бо скелька; в осельці, бо оселька; на топольці, бо тополь­ка; на парасольці, бо парасолька; няньці, няньчин, бо нянька; доньці, доньчин, бо донька; на ліщиноньці, бо ліщинонька; Рисьці, Рисьчин, бо Риська (від Ореста); Марисьці, Марисьчин, бо Мариська; Прісьці, Прісьчин, бо Пріська; білці, білчин, бо білка; перепілці, перепілчин, бо перепілка; монголці, монголчин, бо монголка; у профспілці, бо проф­спілка; на сопілці, бо сопілка; вихованці, вихованчин, бо вихованка; па­рижанці, парижанчин, бо парижанка; у вишиванці, бо вишиванка; на ладанці, бо ладанка; на лежанці, бо лежанка; на чеканці, бо чеканка; гусці, гусчин, бо гуска; лисці, лисчин, бо лиска; метисці, метисчин, бо метиска; у рясці, бо ряска; у тенісці, бо теніска; на ковбасці, бо ков­баска; на пасці, бо паска.

Примітка. Увага! Коли м'який знак уживається у формі назив­ного відмінка інших іменників, то він зберігається й у всіх непрямих відмінках; якщо ж у називному відмінку м' якого знака нема, то не пи­шеться він і в непрямих відмінкових формах: редька — редьці, забудь­ко — забудьків, бузько — бузьків, кузька — кузьці, Кузьма — Кузьмі, батько — батьків, письмо — на письмі, більмо — на більмі, гальмо — на гальмі, хвалько — хвальків, пальто — у пальті, кицька — кицьці, цяць­ка — цяцьці, але: ягідка — ягідці, низка — низці, клітка—у клітці, пас­мо — у пасмі.

ІІ. М'який знак не пишеться:

Після р (ер) у кінці складу чи слова: секретар, перукар, пластир, янтар, бунтар, воротар, інвентар, буквар, тепер, ушкварте, про­парте, обмірте, перевірте, утихомирте, тюрма, Харків, бур (від буря), ларки.

Виняток: Горький.

Перед о при м'якій вимові звука [р'] на початку та в середині складу м'який знак пишеться: забрьоханий, згорьований, трьох, трьом, чотирьох, чотирьом (але чотирма).

Після літер, що позначають постійно тверді губні та шиплячі при­голосні звуки [б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, дяж]: дріб, насип, кров, сім, верф, настіж, паж, грабіж, Січ, не морщте, нехворощ, пишеш, туш, котедж.

Після букв на позначення м'яких приголосних, крім л (ел), перед іншими м'якими чи напівм'якими: колодязні (хоч колодязь), вінця, кінцівка, гордістю, обачність, блакитні (хоч блакить), помут­ніти, смітити, щастя, кузня, після, пісня, спів, майбутнє, світ, сміх.

Винятки: різьбяр, тьмяний; див. також примітку до розділу І, 5-го правила.

Після н (ен), д (де), т (те) перед наступними шиплячими та пе­ред суфіксами -ськ(ий), -ств(о): інший, менший, тонший, інжир, цвірінчати (хоч цвірінькати), кінчик, вінчати, бакенщик, Грін-ченко, Зінчук, Камінчук, Клименчук, Порохончук, Панчишин, Сен-ченко, Радченко, Федченко, Осадчук, Радчук, Федчишин, промін­чик (хоч промінь), Уманщина, уманський (хоч Умань), кубанський (хоч Кубань), шампанський (хоч Шампань), кінський (хоч кінь), велетенський (хоч велетень), прип 'ятський (хоч Прип 'ять), ка­надський, шведський, громадський, безбатченко (хоч батько), Яблонський, Познанський, селянство, преосвященство, блажен­ство, чаклунство.

Винятки: няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія, По-киньчереда (українське прізвище).

Примітка. У деяких посібниках, підручниках, довідниках, на­віть в українському правописі до зазначеного правила подають

винятки доньчин, няньчин, неньчин. Це видається недоцільним, оскільки написання цих слів регламентує окреме правило — див. розділ І, 5-е правило. Тоді до винятків потрібно відносити весь список слів на -ньчин.

Між двома однаковими літерами на позначення м'якого подовже­ного звука: каміння, буття, життя, значеннєвий, гіллястий, ко­лосся, приладдя, переллєш, спросоння, навчання, міццю, сіллю, га­луззю, міддю, лляний (хоч льняний).

Але: підносься (бо піднось), кицьці, цяцьці (бо кицька, цяцька) тощо.

Після ц (це) у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомов­ного походження, а також у деяких вигуках: плац, шприц, палац, кварц, паяц, Галац; бац, буц, гоц, клац. Прізвища, утворені від ви­гуків та звуконаслідувальних слів, зберігають твердий кінцевий [ц]: Гоц, Пац, але: Буць, Миць, Праць, Тоць тощо.

В українських власних назвах (іменах та деяких прізвищах осіб) перед я: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян (ім'я, але пріз­вище Касьян), Севастян; Дяченко, Касяненко, Третяк.

Але: Кальян, Тальянчук.

 

Вправа 37

Замість крапок поставте, де треба, м 'який знак.

Пот...мянін...ня, куз...ня, ц...вірін...чати, мільйонер, дуд...ці, гіл...ці, віз...му, колодяз...ні, в'яз...кіс...т..., мен...ший, Гор...кий, гір. кий, у долин. ці, тан. ці, низ. ко, шіст. сот, п' ят. десят, кут. ній, Мирон. чук, Ман. чжурія, віз. мут. ся, Кол. с. кий, плат. ня, кіл. кіс. т.. , майбут. нє, вітал. ня, ц. огоріч. ний, стіл. ці, л. ляний, аптекар., рибал. ці, рибал. чин, одмір. те, піч., суміш., Уман. щина, близ. нята, нен. чин, галуз. ці, Гуцул. щина, Волин_ с.кий (прізвище), Хар...ків, не морщ...те.

 

Вправа 38

Від іменників утворіть прикметники, додаючи до них суфікс -ськ(ий). В одну колонку випишіть слова, у яких перед цим суфіксом

пишеться м 'який знак, у другу — ті, у яких м 'який знак у цій позиції не пишеться.

Рязань, селяни, Чукотка, завод, маршал, різьбяр, Урал, Ковель, люди, гуцул, Арал, шахтар, Курили, любитель, Чигирин, Умань, Польща, Ірпінь, Сімферополь, рибалка, Прип'ять, Ізмаїл, Тула, Бершадь, чудь, велетень, Чорнобиль, кінь, село, Хорол, спілка, Познань, Коростень, Ворзель, Ясногородка, Азербайджан, Бретань, Ангола, Кубань, Ніжин, Константинополь.

 

Вправа 39

Серед поданих нижче слів відшукайте ті, у яких допущені помилки.

A.        1. Жменці. 2. Грядці. 3. Господинці. 4. Авосьці. 5. Мисьці. 6. Кульці.
Б.    1. Уляна. 2. Касьян. 3. Омельян. 4. Третьяковська. 5. Паньчук.

6. Михальченко (три перші слова — власні імена).

B.        1. Дзеленьчання. 2. Бриньчання. З. Пустуньчик. 4. Льняний. 5. Під-
нісься. 6. Женьшень.

 

Вправа 40

Перекладіть слова українською мовою. Запишіть їх, зіставте правопис.

Украинский, Сечь, дочь, секретарь, сегодня, узкий, инженер, верфь, рукопись, дробь, отрежь, слесарь, Керчь, вещь, Сибирь, рос­кошь, богатырь, доброволец, степь, вставьте, радуешься, смотришь, календарь, тюрьма, знакомься, фальшь, экономьте, редактируешь, во­семьсот, шестьдесят, разбираешься, турецкий, девятьсот, пятьдесят, венчать, дворец.

 

Вправа 41

В одну колонку запишіть слова без м 'якого знака, у другу — із м 'я­ким знаком. Окремо виділіть слова, у яких уживання м 'якого знака за­лежить від конкретного лексичного значення чи певної словоформи. І. Матін...чин, жител... ці, у шпаргал...ці, Пріс..ці, сиротинон... чин, монгол. ці, кобзон. ці, гуцул. чин, блондин. ці, Пріс. чин, подружен. ці, на карамел. ці, у пісен. ці, мусульман. ці, на

фіран.  ці, у мас. ці, на карусел. ці, Мос. чин, гуцул. ці, сиротин. ці, Марин. ці, Тос. чин, на криничен. ці, у цибул.. ці, театрал. чин, на шпил. ці, зозул. чин, у лан. ці, блондин. чин, на черешен. ці, у гуморес. ці, Світлан. ці, у читал. ці, Тос.. ці, у скрин. ці, худібон. ці, ескімос. ці, зозул. ці, у колисан.  ці, нен. чин, Маринон. ці, нен.   ці (національність), рибин. ці, рибон. ці.

ІІ. Лихоман. ці, у глибин. ці, у колис. ці, ескімос. чин, у ку-хон. ці, у сукон. ці, у цидул. ці, сиротин. чин, молдаван. ці, Світ-ланон. ці, на брун. ці, зозулен. чин, на хмаринон. ці, Оленон. ці, у футбол. ці, ластівон. ці, на стежин. ці, рибалон. чин, сироти-нон. ці, у лічил. ці, бджілон. ці, русал. чин, дружинон. ці, руса-лон. чин, бджіл. ці, матін. ці, бенгал. ці, на скатертин. ці, Зос. ці, на скатертинон. ці, на прас. ці, у ряжан. ці, у скорботон. ці, слу-жан. чин, тітон. ці, вагонет. ці, сніжин. ці, на вивіс. ці, яблун. ці, у запас. ці, снігурон. ці, у колисон. ці.

 

Вправа 42

Перепишіть речення, вставляючи, де це потрібно, м' який знак.

1. Ластівка ден. починає, а соловей його кін. чає (Народна твор­чість). 2. Косарі вмивают. ся до сонця чистою, студеною водою з го­лубої, доброї криниці (М. Рильський). 3. Отак і сходят. ся піс. ня і життя, присмерк давнини і світанок с. годення (В. Сосюра). 4. Веле-тен. с. кі бачу цілі я на обріях с. вітів (М. Рильський). 5. Запарувала рілля, т. мяно заблищали на сон. ці одвернуті лемешами скиби зем­лі (Григорій Тютюнник). 6. Усе залежит. від люд. с. ких зіниц.: в широких відіб'єт. ся вся епоха, у звужених — збіговис. ко дрібниц. (Л. Костенко). 7. Відгодована зліс.. .т..., і хитріс.. .т..., і закута в броню брехня атакуют... добро і щиріс.т... серед ночі й білого дня (В. Си-моненко). 8. Народ ніяк не стане нян...читис... з таким, який йому чу­жий (П. Тичина). 9. Голова робіткому зазирнула у вагон.. .чик бульдо­зеристів (О. Гончар). 10. Мово моя україн...с...ка, бат...ківс...ка, материн.. .с.. .ка, рідна мені до болю — дужий я із тобою (В. Бичко).

1. Сам Орфей не був корифей. Він навіт. не бував у Спіл. ці. Сидів собі і грав на сопіл. ці (Л. Костенко). 2. На невеликому терені

НИНІШН...ОЇ Уман...щини розміщувалося понад 253 поселення аріїв (М.Іванченко). 3. Проводили купальський обряд на березі річ..лш, на леваді, луках чи лісовій галявин... ці, але з неодмінною умовою — наявніс.тю води (За В. Скуратівським). 4. З отця Василя зірвало ви­хором його скуфійку і понесло гет... униз по Д... ністровс... кій до­лині, у хорунжого мало-мало не вирвало з рук хоругви і тіл...ки-но держал... но уломило (М. Старицький). 5. Настала ніч... жас.ка і хи-мородна. Купал... с.ка ніч...(М. Бажан). 6. Летіт..., соловейки, На нашу земел...ку, Спіпііт..., ластівоньки, Пасти корівоНьKи! (На­родна творчість). 7. Берізка пол...ова згортає квіточ...ки віНьЧиком у парасольку — на негоду (З народних прикмет). 8. Місто Хар...ків розтаШоване на древн. ому городищі, де Лопан., приймаючи свою ліву притоку Хар...ків, впадає в Уди (М. Янко). 9. Подумати тільки, що коїться на терені Корсун...щини (С. Колесник). 10. Вночі [Улас] спав як убитий, не чуючи мелодійного побрин. кування гітари в теплі серпневі ночі (Григорій Тютюнник).

 

©Q> Кирилко зупиняє машину:

Дядьку, підвезіть до школи.

Я їду в інший бік.

Тим краще.