§ 13. Уподібнення приголосних

Явище уподібнення (асиміляції, від лат. аъъгтИаНо—уподібнення) полягає в тому, що один приголосний звук під впливом іншого змінює одну чи кілька диференційних (класифікаційних) ознак. У сучасній українській мові, як правило, явище уподібнення відбувається в усному

 

мовленні й не фіксується орфографічно, найчастіше наступний звук впливає на попередній.

Уподібнення за дзвінкістю відбувається завжди, без обмежень, у середині слова й на стику слів, полягає в тому, що глухий приголо­сний перед наступним дзвінким вимовляється як парний йому дзвін­кий: молотьба [молод'ба], просьба [проз'ба], вокзал [воґзал], футбол [фудбол], хоч би [ход'ж би], ось де [оз' де], як би [йаґ би], наш дім [наж дім].

Уподібнення за глухістю не таке поширене явище (як наприклад, у російській мові), відбувається в таких випадках:

 

Префікс і прийменник з- перед глухими, крім шиплячих, ви­мовляється як [с]: зцілити [с'ц'ілити], зціпити [с'ц'іпиети], зса­дити [садити], зсунути [с:унути] (префікс оглушується, таким чином, лише перед [ц] та [с]), з порогу [с порогу], з кабінету [с каб 'інету], з коромислом [с коромиеслом].

Примітка. Перед к (ка), п (пе), т (те), ф (еф), х (ха) і вимовляєть­ся [с], і пишеться с (ес): скоротити, спорожнити, стурбований, сфотографувати, схвильований.

У словах нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю, дігтяр звук [г] вимов­ляється як [х]: [н'іхт'і], [к' іхт'і], [лехко], [вохко], [д'охт'у]. Примітка. У словах пругкий, пругко, бігкий звук [г] не оглу­шується, вимовляється дзвінко, відповідно до правопису.

Префікси роз- і без- мають подвійну вимову: перший у швид­кому й нормальному, другий у швидкому темпі вимовля­ються з кінцевим [с], у повільному ж темпі (а префікс без- і в нормальному) вимовляються з кінцевим [з ]: розписати [роспиесати] і [розпиесати], безперестанку [беиспеиреистанку] і [беизпеиреистанку]; безквитковий, безповоротний, безсмертя, безталання, безцінь, розкошувати, розповідач, розстелений, роз­тирати, розхристаний, розцвітати.

Уподібнення за місцем і способом творення:

1. Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі (протиставлення цих приголосних можна запам'ятати

за допомогою вислову: ще їжджу — сце їздзу — [ш] — [с], [с']; [ч] — [ц], [ц']; [ж] — [з], [з']; [дяж] — [дяз], [дУ]): с + ш — [ш:]: вирісши, перенісши, масштаб [маштаб] (в остан­ньому слові подовжений [ш:] вимовляється як [ш] нормальної довготи внаслідок стягнення в позиції між голосним та приголо­сним звуками);

з + ш у середині слова — [жш], на межі префіксів роз-, без- та ко­ренів — паралельно [ш:]: підвізши, безшумний, розщедритися, розшаровувати, безшерстий; з + ш на початку слова — [ш:]: зшити;

з + ж — [ж:]: зжовкнути, безжалісний, розжувати, зжинати, безжурний, розжалувати;

з + ч у середині слова — [жч], на межі префіксів роз-, без- та ко­ренів — паралельно [шч]: безчесний, розчистити, розчиняти, розчулити;

з + ч на початку слова — [шч]: зчитувати, зчищати, зчепити, зчорнілий, зчісувати;

+ дж — [ждяж]: з джерела, з джемом, з джазу, з джунглів, з Джамбула.

Це явище — асиміляція свистячих до шиплячих — відбувається й на межі різних слів: клас четвертий [шч], шприц чистий [ч:],ріс школяр [ш:], віз шифер [жш]. 2.    Шиплячі приголосні перед свистячими вимовляються як парні їм свистячі:

ш + с' — [с':]: піднімаєшся, берешся, користуєшся, намагаєшся; ж + с' — [з'с']: зважся, обмежся, розважся, не бентежся, не тривожся, не скаржся;

+ с' — [ц'с']: не морочся, вибачся, убезпечся, не пантеличся, не покалічся;

ш + ц' — [с'ц']: на дошці, у пляшці, на ромашці, на іграшці, на шишці, в усмішці, на мушці, у юшці;

ж + ц' — [з'ц']: на смужці, на стежці, на книжці, на мережці, у діжці, на доріжці, у фляжці;

ч + ц' — [ц':]: у хусточці, на кісточці, у шапочці, на палітурочці, на латочці, у сіточці, на ящірочці, у бухточці.

На межі слів шиплячі перед свистячими не зазнають асимілятив­них змін: дощ затих [шчз], комиш цвіте [шц], наш символ [шс], всупереч цензурі [чц], пейзаж сумний [жс].

Проривні [д] і [т] перед щілинними [з, с, ж, ш] вимовляються як африкати, або зімкнено-щілинні:

д + с — [д'зс]: відступ, дармоїдство, передсердя, підсилити, під­скакувати, підсобляти, підсолоджувати;

д + з — [д'зз]: відзвук, відзнака, надзвуковий, відзначити, передзи­мовий, надзвичайний, підземний;

д + ш — [дяжш]: підшити, відшліфувати, відшукати, рідшати, гладшати, швидше, молодшати, посолодшати; д + ж — [дЛжж]: переджнив'я, відживати, переджовтневий, від­жати;

т + с — [ц]: братство, багатство, лауреатство, марнотрат­ство, контрагентство, банкротство, донкіхотство; т' + с' — [ц':]: змагається, обурюється, загартовується, поєдну­ються, розхитуються, рятуються;

т + ш у нормальному темпі мовлення — [чш], у жвавому мовлен­ні — [ч:]: багатшати, коротшати.

Проривні [д], [т] перед африкатами [дяз, ц, дяж, ч] вимовляють­ся як африкати (зімкнено-щілинні):

д + дз — [д"з:]: віддзеркалити, під дзвіницею, перед дзиґарями, над дзотом, від дзюрчання, перед дзьобом;

д + дж — [д"ж:]: під Джамбулом, над джмелем, над джунглями,

перед джерелом, від джентльмена, від джигіта;

д + ц — [д'зц]: відцуратися, відцвітати, відціля, відцентровий,

відціджений;

д + ч — [дяжч]: відчиняти, відчувати, передчуття, передчасний, надчутливий, надчеревний;

т + ц — [ц:]: коритце, золотце, копитце, болітце; т + ц' — [ц':]: на хвіртці, в обгортці, на картці, у чвертці, у куртці, при удмуртці, митці, закарпатці, читці, винуватці, брат­ці, отці;

т + ч — [ч:]: тітчин, обквітчати, делегатчин, брюнетчин, льот­чик, Вітчизна.

Примітка. Як правило, у школі випадки асиміляції з п. 3 та 4 не розглядаються.

IV.  Уподібнення за м'якістю:

Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н, дяз] (запам'ятати ці звуки допоможе речення — де ти з'їси ці лини) перед м'якими приголосними цієї ж групи вимовляються м'яко: сього[дн]і, [т'л']іти, пі[с'н'а], мі[ц'н']іти, грі[з'н']і, моло[дз'ц']і, [с'н']іг, ірпі[н'с']кий, ку[з'н'а], нагі[л'ц']і, економі[с'т']ів, але: на[вблз'і].

Свистячі [з, ц, с, дяз] перед напівм'якими губними [б', п', в', м', ф'] мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися твердо та м'яко: [зв']ір і [з'в']ір, [св ']іт і [с'в']іт, [цв ']іт і [ц'в']іт, [д'зв нок і [д'з'в']інок, [см']іх і [с'м']іх, [цв'ах] і [ц'в'ах], [св'ато] і [с'в' ато].

Див.: § 2. Орфоепія. II. Вимова приголосних звуків: правило 14 б) та винятки.

 

Вправа 27

Серед поданих нижче слів відшукайте ті, у яких допущені помил­ки. Порівняйте вимову та правопис цих слів.

1. Росщеплення. 2. Бесчесний. 3. Зцідити. 4. Розсортувати. 5. Сце-ментувати. 6. Зфальшивити.

Б. 1. Оптрусити. 2. Впереміжку. 3. Вперемішку. 4. Кісьба. 5. Воґзал. 6. Берехти.

1. Меценацтво. 2. Сподіваєшся. 3. Заквіччати. 4. Вітчизна. 5. Не муцся. 6. Клянешся.

Г. 1. Маштаб. 2. У чашці. 3. У каплицці. 4. Книжці. 5. Точці. 6. На квіцці.

 

Вправа 28

Перекладіть словосполучення українською мовою, поясніть їх ви­мову та правопис.

Пробираться по тропинке. Влажная спецодежда. Пожелание по­дружке успехов. Когти хищника. Уход за ногтями. Легкое задание. В геологической разведке. Наладчик автоматов. В мелкой стружке. По до­рожке вдоль цеха. Сцепленные вагоны. Разыскать в тумбочке. Стиснуть зубы. Беспроцентный заем. Разложенный чертеж. Раскупить акции. Распределить дивиденды. Растопить недоверие. Отпуск на Камчатке.

 

©О, Оголошення: «Протягом тижня в студмістечку очікуються пе­ребої з гарячою та холодною водою. Переб' ються гуртожитки № 2, 3, 4».