§ 5. Чергування та правопис голосних

В українській мові відбувається низка позиційних змін голосних, як наприклад: найдавніші чергування — [е] — [о], [е] — [і], [і] — [а], [о] — [а] та інші; пізніші чергування — [о], [е] з [і]; [о] з [е] після ши­плячих та [й]; [о], [е] з нулем звука тощо. Більшість із них не становлять великих проблем під час написання.

 

І. Найдавніші чергування голосних

Зміну звуків під час таких чергувань не можна пояснити законами сучасної української мови, тому їх потрібно запам'ятати. Відбуваються вони в першу чергу в дієсловах, рідше — в іменниках чи прикметниках, утворених від дієслів.

[е] — [о]: вести — водити, нести — носити, мелю — молоти;

[е] — [і]: летіти — літати, текти — витікати, пекти — випікати;

[і] — [а]: сідати — садити, лізти — лазити, гінкий — ганяти;

[о] — [а]: ломити — ламати, скочити — скакати, стояти — стати;

[у] — [а]: трусити — трясти, грузнути — грязь;

[у] — [ов]: кувати — коваль, сунути — совати;

[и] — [і]: ліпити — липнути, сито — сіяти;

[и] — [0]: дожидати — ждати;

[и] — [о] — [0]: бити — бої — б 'ю;

*Курманівська — від Курмани — назви рідного села автора

[и] — [у] — [о] — [0]: засихати — сушити — сохну — висхлий, ди­хати — дух — здохнути — тхнути; [і] — [и] — [о] — [0]: вінок — вити — сувої — в 'ю.

 

II. Пізніші чергування голосних

1. Чергування [о], [е] з [і] — одна з найхарактерніших рис укра­їнської мови, тому що властиве тільки нашій мові й не відбувається в жодній іншій слов' янській. Звуки [о] та [е] вживаються у відкритому складі, звук [і] — у закритому, якщо не діє явище аналогії. Це чер­гування досить поширене, відбувається при словозміні та при сло­вотворенні різних частин мови в префіксах, коренях, суфіксах та закінченнях: відзивати — одзивати, свій — своєму, порядність — по­рядності, якім — якому.

Особливу увагу слід звернути на такі слова: Київ, Київщина, київ­ський — Києва, Миколаїв, Миколаївщина, миколаївський — Миколаєва, Копачів, копачівський — Копачева, Ржищів, ржищівський — Ржищева, Витачів, витачівський — Витачева, Чугуїв, чугуївський — Чугуєва. Часто сплутують назви населених пунктів з другою частиною -піль, утворених від поле, та на -поль, що походять від грецького слова по­ліс — місто. У перших у кінцевій частині -піль відбувається чергуван­ня [і] в закритому складі з [о] у відкритому: Тернопіль — Тернополя, Златопіль — Златополя, Бориспіль—Борисполя, Ганнопіль — Ганнополя, Вишнопіль — Вишнополя, Ольгопіль — Ольгополя. У географічних на­звах на — поль зазначене чергування не відбувається: Сімферополь — Сімферополя, Севастополь — Севастополя, Нікополь — Нікополя, Мелітополь — Мелітополя, Маріуполь — Маріуполя, Овідіополь — Овідіополя. Літери, що вживаються в початковій формі, зберігаються й у прикметниках, утворених від назв населених пунктів: Світлопіль — світлопільський, Катеринопіль — катеринопільський, Ряснопіль — ряс-нопільський, Крижопіль — крижопільський; Нікополь — нікопольський, Теофіполь — теофіпольський, Новосевастополь — новосевастополь-ський, Мелітополь — мелітопольський.

У літературній мові фіксуються: Запоріжжя, Запорізька Січ, за­порізький, запоріжці (у значенні — жителі міста Запоріжжя), але запо­рожці (у значенні — козаки) чи запорозькі козаки, запорозьке військо, порівняйте «Запорожець за Дунаєм», «Запорожці пишуть листа ту­рецькому султанові», марка машини — «Запорожець». У текстах дик­тантів, особливо в уривках з історичних творів, можуть уживатися сло­ва: Запорозька Січ, запорозький — як історизми.

Відбувається чергування також в українських чоловічих прізвищах на -ів (-їв): Пономарів — Пономарева, Федорів — Федорова, Лесів — Лесева, Андріїв — Андрієва, Тимофіїв — Тимофієва, Гуреїв — Гуреєва.

Частина слов'янських прізвищ уживається зо чи е, а части­на — зі: Грабовський, Боровиковський, Садовський, Колосовський, Крижановський, Котляревський, Писаревський, але Дідківський, Васильківський, Голованівський, Вериківський, Білоцерківський.

Прізвища російського походження мають суфікси -ов, -ев (-єв), -еєв (-єєв), у яких голосні [о], [е] не чергуються з [і]: Горбачов, Кузнецов, Степанов, Пономарьов, Тимофєєв, Федоров, Лазарев, Муромцев, Нехорошев, Андреєв, Менделєєв. Зазначені суфікси зберіга­ються й у похідних прикметниках: хрущовська епоха, Кіровський ра­йон, Ульяновський район, брежнєвський застій, сусловські заборони, федоровська лікарня тощо. Зберігається [о] в похідних від абревіатури НАТО — натовський, натовець.

Як винятки функціонують: оборогу — оборіг, морогу — моріг, смо­роду — сморід, порогу — поріг, просторінь; погірдний, хоч погорда; діловод, паровоз, тепловоз, медонос, хлібороб, риболов, але теплохід, пішохід, всюдихід, стравохід (частина -хід завжди вживається з і), га­зопровід, носоріг, Козеріг та інші.


2. Чергування [о] з [е] після [ж, ч, ш, дяж] та [й] у сучасній україн­ській мові фіксується в небагатьох словах: чотири — четвертий, пшо­но — пшениця, чорний — черниця, вечора — вечеряти тощо. У біль­шості прикладів потрібно твердити про закономірне чи незакономірне вживання цих голосних після шиплячих та [й].

 

Звуки

Перед складом із звуком

Приклади

[о]

[а] [о]

[у]

[и] (у рос. мові — ЬІ чи інший звук, перед яким приголосний твердий)

жонатий

його жолудь чотири (рос. — четыре) шостий (рос. — шестой)

Примітка. У словах типу баєчка, лієчка, книжечка, чашечка піс­ля букв, що позначають шиплячі та [й], пишеться е, тому що на­ступний звук [ч] колись був м'яким.

Винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, чер­ствий, щедрий, щепа, кочерга, пащека, черпати, щезнути, чемно, чесно; а також гайочок, свіжості, чорнило, чорниці (ягоди), чор­ніти, вечоріти тощо.

 

3. Чергування [о], [е] з нулем звука частіше відбувається при сло­возміні, ніж при словотворенні: сосен (сосон) — сосна, овес — ві­вса, квітень — квітня, журавель — журавля, крапель — крапля, по­сол — посла, кравець — кравця, вогонь — вогню, лінивець — лінивця; сотня — сто, дно — бездонний, праведний — правда, день — дніти, вітер — вітряний.

Особливу увагу слід звернути на слова, у яких чергування [о] чи [е] з нулем звука одночасно відбувається в корені та суфіксі: жрець — жерця, мрець — мерця, жнець — женця, швець — шев­ця, чернець — ченця, але в омонімічних прізвищах чергування з нулем звука не фіксується: Жнець — Жнеця, Швець — Швеця, Чернець — Чернеця. Подібне явище характерне й для інших тотож­них загальних та власних назв: перець — перцю, шершень — шерш­ня, щиголь — щигля, але Перець — Переця, Шершень — Шершеня, Щиголь — Щиголя. У загальній назві лев чергування з нулем звука не відбувається, а для власного імені Лев можливі варіанти: Льва й Лева, Львові й Левові тощо.

4.    Чергування [ри, ли] та [ро, ло] в українській мові зустрічається

дуже рідко: кривавий — кров, глитати — глотка, чорнобривий — бро­ва. У деяких словах сучасної мови фіксуються лише сполуки -ри-, -ли- у відкритих складах: криниця, кришити, крихта, блищати, гри­мати, тримати, бриніти.

 

Вправа 10

Змініть подані слова чи доберіть однокореневі так, щоб відбу­валося чергування. З 'ясуйте умови та причини чергування або вжи­вання певних голосних. Поясніть випадки, коли чергування не від­бувається.

Дзвенять, летіти, дорога, установа, камінь, борона, чернець, жнець, копійок, шматок, лієчка, джерело, місяцехід, шестеро, четвертий, ліні­єчка, бджоляр, щебінь, почепити, відомість, ступінь, кривавий, глотка, добові, боятися, підборіддя, вечорниці, наректи, очікування, земельний, вогненний, смуток, винести, войовничий, сохнути, змагатися, перема­гати, качатися, трясти, узгір' я, велетень, віконце, сотня, смуток, ялин­ка, бранець, дружка.

 

Вправа 11

Запишіть подані слова та сполучення слів у формі родового від­мінка однини, поясніть чергування голосних.

Тернопіль, Севастополь, Світлопіль, Іванопіль, Нікополь, Мелітополь, Горностайпіль, Скалопіль, Михайлопіль, Овідіополь, Жашків, Старокостянтинів, Старий Почаїв, Гур'їв, Великий Карабчіїв, Ананьїв, Малий Зліїв, Оржів, Львів, Миколаїв, Чернігів, Копачів, Солов'їв, Могилів-Подільський, Григоріїв вірш, Матвіїв гість, Юріїв день, Мефодіїв двір, Аркадіїв черпак, Лев Швець, Тиміш Шершень, Яків Щиголь, Федір Перець, гордіїв вузол, дамоклів меч.

 

©О, Справжній джентльмен — це той, хто кота завжди називає ко­том. Навіть коли перечепиться через нього й упаде.