3. Неорелігії в Україні

 

Виникнення нетрадиційних релігій в Україні має свою історію. Слід зазначити, що, по-перше, частина нетрадиційних культів експортується в Україну з інших країн (наприклад, Свід­ки Єгови), по-друге, виникають і власні неорелігійні течії (Біле Братство, Рун-віра).

Руйнування радянського простору супроводжувалося глибокою соціально-економічною кризою та політичною нестабільністю. Мі­льйони людей опинилися на межі виживання і в ситуації ідеологіч­ної дезорієнтації. Колишні радянські ідеали-ідоли були знищені, а нових ніхто не запропонував. Це породило соціальний песимізм і відчай. Традиційна для України православна церква за часів атеїзму втратила свої позиції, сама переживала інституційну кризу і тому не досить активно запропонувала українцям свою опіку. Варто згадати, що внаслідок певних політичних подій у самому православ' ї не бу­ло єдності між Українською Православною Церквою Московського Патріархату (УПЦ МП) і Українською Православною Церквою Ки­ївського Патріархату (УПЦ КП). Як наслідок, Україна стала ареною для виникнення і поширення нових релігій.

Контингент релігійних організацій нового напряму в Україні складають переважно люди з невисоким рівнем освіти, часто з порушеними соціальними зв' язками (непрацюючі, домогоспода­рки, пенсіонери, розлучені і самотні) або ті, що відмовилися від виконання громадського обов' язку (відмова від служби в армії, від присвоєння ідентифікаційного коду тощо). В Україні спосте­рігається соціальна поляризація суспільства, тому що середній клас знаходиться у стані формування. Серед прихильників нових релігійних організацій переважно люди незаможні, які приходять за співчуттям, підтримкою, інколи і за матеріальною допомогою.

Серед прихильників нових релігій в Україні варто виділити три групи:

Помірно віруючі. Це не сталий контингент організації. Лю­ди, які знаходяться у стадії пошуку, допускають внутрішні сум­ніви, виступають проти радикалізму, інколи розчаровуються і втрачають зв' язок з організацією.

Переконані віруючі. Знаються на догматиці і культовій практиці, є активними учасниками всіляких заходів, складають основу організації.

Фанатики. З нетерпимістю ставляться до інакомислячих. Критику організації сприймають як власну образу, схильні до ек­стремістських дій.

В Україні діє приблизно 6 тис. релігійних організацій (а це май­же 5 млн адептів), з них близько 50 мають впливові центри за кор­доном, які надають фінансову і організаційну допомогу. Організації, як правило, регламентують питання сімейно-шлюбних відносин, ставлення до влади, навколишнього світу, протиставляють свій «чи­стий» образ життя «гріховному» світу, по-своєму тлумачать запові­ді, оспівуючи Бога в сучасних популярних мотивах. Ні у кого не ви­кликає подиву священик з мікрофоном у руці на стадіоні чи на танцювальному майданчику. Сучасні релігійні організації не ігно­рують надбання науково-технічного прогресу, діти безкоштовно отримують ази комп' ютерної грамоти, вивчають іноземні мови, спіл­куються з іноземними місіонерами. Слова «секта», «гіпноз», «релі­гійний авторитаризм» не популярні. У суспільстві панує стан не-орелігійної ейфорії, що викликає настороженість православних священників. Ніхто не хоче, щоб його «рятували із секти».

Спостерігаючи одне з новітніх богослужінь, помітили, що чим артистичніший пастор, чим талановитіше він жестикулює і роз­махує Біблією, фанатичніше і голосніше звертається до неба, чим більше децибелів видобувають церковні музиканти зі своїх елек­троінструментів, тим сильніші почуття слухачів і щиріші пожер­тви. Здавалося, що бажання знову і знову пережити подібні емо­ції і відчуття єднання спонукатимуть ще раз відвідати служіння. В релігійних общинах учасників знають персонально, завдяки чому релігійна громадськість опікується життям своїх «сестер» і «братів»: і продуктами допоможе, і ліками, і недужого догляне.

В Україні діяльність нових релігійних організацій є надзви­чайно різноплановою, наприклад, «Армія порятунку» (штаб-квартири в Києві, Донецьку, Харкові, Криму) завдяки переважно пожертвам із США, Швейцарії та Франції утримує три соціально-медичних центри для людей похилого віку, лікувально-реа­білітаційний центр для наркоманів та алкоголіків. Представники деяких релігійних культів (сатаністи) здійснюють акти вандаліз­му. Східні (орієнталістичні) церкви пропонують новачкам оволо­діти способами керування психічною енергією «кундаліні» і «ча-кри». В колишніх палацах культури знахарки влаштовують платні сеанси зцілень, демонструючи релігійну атрибутику, ліце­нзії і сертифікати, з українських телеканалів віщують американ­ські, африканські та інші проповідники, розраховуючи на грома­дян держави з тисячолітньою християнською традицією.

Це ситуація релігійного плюралізму, яка межує з анархізмом. Нові релігії, декламуючи піклування, допомогу і порятунок, час­то експлуатують фізичну і психічну залежність людей.

Нові релігії в Україні — феномен, який чекає свого ґрунтов­ного вивчення. Вони ще не виявили себе повною мірою, адже мають зовсім дитячий вік свого існування. Але вже зараз їх мож­на поділити на дві групи. Перша — теократичні організації. На­приклад, Свідки Єгови, які сповідують не стільки дотримування таїнств та обрядів, скільки пропаганду віровчення «від домівки до домівки» і нагадують більше не релігійну організацію, а фір­му, що організовує бізнес на релігії. Слід зауважити, що, на дум­ку одних релігієзнавців, Свідки Єгови — це течія протестантиз­му, тобто традиційної релігії, на думку інших — варіант не сучасної, а старої нетрадиційної релігійності. Однозначно дана організація є новою для України. Друга — авторитарні, або хари-зматичні, організації (наприклад, Велике Біле Братство, Церква останнього заповіту).

Одним з найбільш сумнозвісних нових релігійних об' єднань України стало «Велике Біле Братство» (1990), організатором яко­го і автором віровчення був Ю. Кривоногов, колишній співробіт­ник Київського інституту людини. Проголосивши себе пророком Юоаном Свамі і живою богинею Марією Деві Христос свою дружину (Марію Цвигун), він у 1994 році відмовився від створе­ної ним організації і віровчення. Біле Братство мало вплив на до­лі багатьох людей в Україні.

Організація відповідала класичним характеристикам релігій­ного культу. Біле Братство нараховувало приблизно 1 тис. адеп­тів, сповідувало зневагу до всіх існуючих богів, окрім Марії Деві Христос — живої матері Бога, яка ототожнювала себе з Софією (Премудрістю божою) і вважала, що Софійський собор у Києві присвячений саме їй. Послідовники повинні були одягатися у бі­лий одяг, проповідувати вчення на вулицях, залишити сім' ї і пере­бувати в комунах. Після трагічних подій 21 листопада 1993 року у

Києві, пов'язаних з очікуванням оголошеного Страшного Суду, організатори секти були притягнуті до кримінальної відповідаль­ності, а дехто навіть потрапив до психіатричних лікарень, потре­буючи допомоги у соціальній реабілітації. На цьому історія Ве­ликого Білого Братства закінчилася.

Засновником ще однієї вітчизняної неорелігії був відомий лі­тературознавець, лінгвіст, етнограф і краєзнавець, американський громадянин українського походження Л. Силенко (1965). РУН-віра (Рідна українська національна віра) має небагато прихильни­ків, але викликає неоднозначний інтерес. Силенко не погоджу­ється з датою прийняття християнства, наполягаючи на тому, що насправді вчення Ісуса Христа, віра в Нього, в Святу Трійцю бу­ли прийняті давніми українцями ще у 35-му році, коли Андрій Первозванний з'явився на Дніпрі серед скіфів-орачів і став про­повідувати Слово Господнє, а потім поставив дерев'яний Хрест на Старокиївській горі, де сьогодні височить Андріївська церква. Українські жреці-волхви сприяли сприйняттю християнства у стародавній Україні.

Віра в Ісуса Христа, на думку Силенка, не позбавляла україн­ців права бути сонцепоклонниками (язичниками). Гармонійне по­єднання двох релігій — сонячної і християнської — віроломно зруйнував князь Володимир. 988 рік — дата варварського зни­щення язичництва, тисячолітньої віри давніх українців, їх духов­ності і єдності з природою, з рідною землею. «Мага Віра» — нова українська Біблія. РУН — це віра в єдиного Господа на ім' я Даж-бог. Вона містить 17 заповідей РУН-віри і 7 законів праведного життя. Ось деякі з них:

^ люби свого бога;

^ не поклоняйся чужим богам;

^ самоудосконалюй розум, душу і тіло;

^ шануй рідних;

^ вір у себе;

^ виховуй дітей у дусі РУН-віри.

У поведінці, за РУН-вірою, треба демонструвати цілеспрямо­ваність і героїзм, бути справедливим і дисциплінованим, дотри­муватися національного навіть у побуті і смакових уподобаннях.

Активна релігійна практика РУН-віру не супроводжувала. Поширення неорелігій в Україні є елементом світового релігій­ного процесу, що супроводжується зростанням кількості і масо­вості релігійних організацій. Проте слід пам' ятати, що більше не завжди краще, можливо повернення до основ християнства стане новою сторінкою в розвитку релігійного життя в Україні.

Питання для самоконтролю

Назвіть об'єктивні і суб'єктивні вияви кризових явищ в релігіїХХ-ХХІ ст.

Розкрийте зміст і форми нетрадиційних релігій.

Назвіть особливості і причини секуляризаційних процесів в Україні.

Поясніть, чому, на ваш погляд, послідовником не­традиційних релігій є переважно молодь.

Обґрунтуйте причини синтетичності, синкрети­чності і еклектичності неорелігій.

Поясніть, чому нетрадиційні релігії висувають на перший план емоційно-психологічний аспект, екстра­вагантність зовнішнього вигляду і культової практи­ки.

Проаналізуйте відомі вам наслідки діяльності но­вітніх нетрадиційних релігійних організацій в Україні.

Назвіть і прокоментуйте особливості нових релі­гійних течій та організацій в Україні.

 

Тематика рефератів

Неохристиянство в Україні: витоки, сутність, фо­рми.

Особливості та класифікація нових релігійних те­чій в Україні.

Релігії орієнталістського напряму (Товариство Свідомості Крішни, послідовники Саї Баби, Омо-центр, Аум Сінрікьо — на вибір студента).

Виникнення та розвиток езотеричних об'єднань.

Сайєнтологічні рухи (Діанетика, Християнська Наука, Наука Розуму — на вибір студента).

Нові релігійні течії в контексті дегуманізації євро­пейської культури.


Література

Балагушкин Е. Г. Критика современных нетрадици­онных религий. Истоки, сущность, влияние на молодежь. — М., 1983.

Гуревич П. С. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. — М., 1985.

Петрик В. М., Ліхтенштейн Е. В., Сьомін С. В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України. Монографія (Навч. посібник). —

К., 2002.

Колодний А. М. РУН віра (Рідна Українська Націона­льна віра). — К., 2002.

Дудар Н. П., Пилипович П. О. Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). — К.,

2002.

Митрохин Л. Н. Религии «Нового века». — М., 1985.

Религиоведение: Учебное пособие / Под ред. П. К. Лобазова. — Харьков, 2004.

Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного, Б. Ло­мовика. — К., 1996.