4. Релігія і суспільство в контексті глобалізаційних реалій сьогодення

 

Сучасна суспільна ситуація характеризується загост­ренням проблем національної, державної і духовної безпеки, фо­кус яких окреслюється тим, що:

Визначальною мегатенденцією сучасної епохи є тріумф ін­дивідуалізму. Центральне місце в суспільстві займає індивід, який заміщає в цій ролі плем' я, націю, групу тощо, на свій розсуд обирає середовище, самостійно визначає свої дії і несе особисту відповідальність за власні вчинки, створює нові відносини і цін­ності, релігійний вияв яких може бути джерелом як етнічної, на­ціональної консолідації так і за певних умов — виявом руйнівної, асоціальної, антинаціональної сили.

Зміни в інформаційних та біологічних технологіях, підні­маючи лаштунки над таємницею життя, детермінують кризові явища в спіріосфері. У зв' язку з цим актуалізуються питання ду­ховної безпеки (нові експериментальні технології в керуванні ма­совою та індивідуальною свідомістю тощо). Не тільки людське тіло, а й дух потрапляє в сферу товарних відносин. Відбувається десакралізація особи, яка розглядається як механічна складова в галузі проектування, виробництва і застосування технологій ін­формації.

Держава поступово перестає бути базовим інститутом полі­тичної системи і політичної організації суспільства. Процеси творення нової архітектури світового співтовариства спричиню­ють руйнацію взаємозв'язку основних складників державної ор­ганізації — власної території, власного населення, уряду, грошо­вої одиниці та ін., а відтак ставлять під сумнів їх функціональну спроможність, створюючи цим загрозу державній безпеці. Релі­гія, феноменально перебуваючи щодо держави поза контекстом (в умовах демократичного суспільства), водночас у конфесійних своїх виявах константно взаємопоєднана з нею.

Посилення креативного (інноваційного) компонента в пост-індустріальних суспільствах детермінує широкомасштабні зміни в релігійному і політичному житті. Політика і релігія — важливі під­системи сучасного суспільства, які перебувають у функціональних взаємозв' язках між собою та з іншими суспільними підсистемами і суспільством у цілому. Зумовлення політикою релігійних змін, трансформацій, її концентроване виявлення у релігії, а з іншого боку — зворотний вплив релігії на політику (формулювання по­літичних ідей у відповідь на потреби релігійної сфери суспільно­го життя) свідчить про процеси політизації релігії і клерикалізації суспільства, які ведуть до виродження первісного призначення й функціональності і політики, і релігії та загрожують суспільній безпеці.

У контексті глобалізаційних реалій актуалізується питання співвідношення релігії (релігійної діяльності) з економікою. Істо­рія людства переконує, що релігія і економіка не такі вже й дале­кі, як здається на перший погляд, а можна сказати — навпаки. Хоча й раннє християнство вбачало в багатстві причину вічних мук: вміння «робити гроші» — небезпека, багата людина — пер­ший кандидат на прокляття. Проте ідеї боротьби за віру Христо­ву, боротьби з єресями прикривали комерційні справи, що при­водило до розширення земельних володінь і податкового поля церкви. А вже Реформація і Ренесанс вміння «робити гроші» зво­дять в ранг божої милості та головного обов'язку. Однак слід на­голосити на суттєвій різниці в тенденціях сучасного суспільства і навіть недавнього минулого. Якщо донедавна вирішальним еко­номічним чинником була земля, потім капітал, то зараз в еконо­міці на передній план виходить не матеріальне, а духовне (інфо­рмаційне) виробництво, сутнісним фактором якого є Людина.

Всі вищеозначені зміни відбуваються на тлі зростаючої вестер-нізації (чи навіть американізації). Прозахідна орієнтація в релігій­ній сфері набуває форми фетишизації. Американізація способу буття релігій передусім виявляється в уніфікації й комерціалізації релігії (релігія перетворюється у бізнес, спосіб заробляння грошей) та поширенні поп-релігійності. Глобальні межі уніфікації релігії визначаються передусім засобами масової комунікації (особливо телебаченням), для яких не існує кордонів. А, як відомо, традицій­ні релігії сформувалися в суспільствах, що існували в певних кор­донах. На противагу їм сучасні релігії перетинають завдяки сучас­ним технологіям в галузі комунікації і транспорту будь-які часові і просторові межі. Тому реформовані традиційні релігії, відстоюю­чи свободу свого буття, намагаються створити спротив культур­ному імперіалізму, ідеалізованому західному способу життя, який витісняє національні, етнічні, традиційні для певного народу нор­ми і цінності, звичаї і мораль, моделі сімейного життя, способи ви­робництва і споживання і насамкінець — релігійні вірування. А інколи релігія є дієвим (а то й єдиним) чинником збереження наці­ональної самобутності, культурної автономності тощо, особливо якщо це стосується свободи буття національних меншин і корін­них народів України (євреї, караїми та ін.).

Таким чином, спільна наднаціональна координація у сфері еко­номічних, політичних, культурних та інших відносин знаменує тенденцію переходу від ізоляції до глобалізації людської спільно­ти, що характеризується як засвоєння і оволодіння єдиним світо­вим простором і визначається становленням нового типу відно­син у системі «людина — світ». Це детермінує питання місця і форм участі у даному процесі України, яка в результаті зміни сві­тоглядної парадигми і ціннісних орієнтацій опинилась у стані не тільки соціально-економічних, а й духовно-культурних флуктуа­цій (випадкових відхилень від усталених норм).

Упорядкування і стабілізація культурно-цивілізаційного пос­тупу України на мікрорівні (розбудова демократичної соціально-правової держави, становлення національної свідомості, відро­дження ідеї національної духовності, утвердження пріоритету за­гальнолюдських цінностей у масовій свідомості) і входження до нової макроструктури в якості рівно- і повноправного члена сві­тового співтовариства можлива за наявності певного диссипатив-ного чинника.

В умовах руйнації і розпаду монолітної системи взаємозв'яз­ків між соціально-економічними, політичними і соціокультурни-ми структурами в державі роль цього чинника за певних обста­вин може виконати релігія, яка, охопивши всі сфери людського буття (окрему людину-особистість, сім' ю, економіку, політику, виховання тощо), була б каталізатором створення глобальної сис­теми саморегулювання стосунків людини з навколишнім середо­вищем, суспільства — з природою.

Проте зауважимо, що сучасну релігійну ситуацію, яка харак­теризується станами контакту, зіткнення і конфлікту, можна вва­жати кризовою. Кризові процеси у релігійній сфері супровод­жуються відтворенням старих усталених стереотипів і догм, нетерпимістю, гіперкритицизмом щодо інших поглядів, вірувань, конфесій тощо, відсутністю самокритичності, месіанством (пре­тензією на абсолютну істину) та фактичним сповідуванням по­двійної моралі. Це в свою чергу призводить до загострення як між-, так і внутрішньоконфесійних відносин, роз' єднання церкви і суспільства, релігії і культури, суспільної дезінтеграції. Можли­вою причиною цього явища є об'єктивоване усуспільнення релі­гійних відносин, що переставали виконувати свої специфічні фун­кції й перетворювались у механічний спотворений придаток суспільних відносин.

Вихід з такого становища можливий за умови міжцерковного діалогу та діалогу між державою і церквою, які будувалися б на принципах толерантності, взаємоповаги, порозуміння, дотриман­ня свободи совісті та права вибору. А для цього необхідне ство­рення усталеної світоглядної позиції на засадах релігійного плю­ралізму, яка орієнтувала б не на феномен релігійної відмінності, а на формування нової цілісності як поліфонії багатоманітності ре­лігій. Лише за таких умов релігія може претендувати на роль ру­шія суспільно-цивілізаційного розвитку і каталізатора у вирішен­ні глобальних проблем людства.

 

Питання для самоконтролю

Як змінилося співвідношення релігії і політики в Україні? Які чинники детермінують ці елементи?

Які елементи визначають взаємозв'язок релігії і права?

У чому полягає специфіка Церкви як особливого організаційного утворення духовної влади?

Охарактеризуйте феномен світських релігій. Виз­начте причини їх виникнення.

Як рівень релігійної свободи у суспільстві впливає на функціонування суспільних відносин?

Назвіть ознаки нової суспільної релігійної, правової ситуації в Україні.

Які статті Конституції України стосуються релігії?

Які переваги релігійної діяльності щодо політичної і економічної діяльності закріплені законодавцем і в яких нормативно-правових актах?

Які наслідки може мати зрощування релігії і полі­тики?

 

Назвіть чинники, які в сучасних умовах детермі­нують загострення проблем національної, державної та духовної безпеки.

Які зміни відбулися у співвідношенні релігії та еко­номіки в контексті глобалізаційних реалій?

Які ознаки та можливі наслідки вестернізації релі­гійного життя?

 

Теми рефератів

Релігія як регулятор суспільних відносин.

Моделі державно-церковних відносин.

Взаємодія релігії і права в регулюванні шлюбно-сімейних відносин.

Релігійний чинник у функціонуванні політичних партій.

Релігійні трансформації в контексті глобалізацій-них перспектив майбутнього.

 

Література

Академічне релігієзнавство / За ред. А. Колодного. — К.: Світ знань, 2000.

Конституція України. — К., 1996.

Правові основи свободи совісті, релігії та релігійних ор­ганізацій. Збірка документів / За ред. М. Бабія. — К., 2002.

Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Ломо­вика. — К., 1996.


Релігійна свобода: моделі державно-церковних відносин / За ред. А. Колодного. — К., 1998.

Толерантність: теорія і практика. Збірка статей і докумен­тів / За ред. М. Бабія. — К., 2004.

Церква і політика: від президентських виборів 2004 до парламентських виборів 2006 року / Упорядники А. Колод­ний та Л. Пилипович. — К., 2005.

Яроцький П. Релігієзнавство. — К., 2004.