1. Віра єдина — дві гілки

(спільне та відмінне

в католицизмі та православ'ї)

 

У1054 році на Нікейському Соборі відбувся поділ хри­стиянства на православ 'я та католицизм. Католицька гілка ві­росповідання є найпоширенішою в християнському світі, зокре­ма, у більшості країн Західної та Південно-Західної Європи (Іспанія, Франція, Італія, Португалія, Німеччина, Австрія, Польща, Бельгія, Чехія, Словаччина, Угорщина), в Латинській Америці та США. Вагомий вплив на духовний розвиток суспільс­тва католицизм має в країнах Прибалтики, Західної України та Білорусії. Загальна чисельність католиків у світі складає понад 1100 млн. Центром римо-католицької Церкви є папська держава Ватикан, розташований на території Риму, який з 1870 року є офіційною резиденцією Пап і Римської Курії, має всі державні атрибути, в тому числі дипломатичні відносини з понад ста країнами світу. При Папі існує уряд, який очолює кардинал — статс-секретар. Окрім того, за вирішення церковних справ у

Ватикані існує дорадчий орган — Синод, створений рішенням ІІ Ватиканського Собору. Ватикан має широку мережу універси­тетів, академій (у тому числі Папську академію наук), коледжів і семінарій.

У католицькій гілці християнства надзвичайно велике значен­ня надається церковним утворенням — Церква є представником Бога на землі (ця традиція обґрунтовується в роботах Августина Блаженного — «Сповідь» та «Про два гради»). Спасіння людини, обтяженої первородним гріхом, можливе тільки через посеред­ництво церкви — звідси особливе значення надається таїнству сповіді, целібату (заборона на статеві стосунки) та причастя.

Католицизм визнає сім таїнств: євхаристія (причастя), хре­щення, каяття, миропомазання, соборування, священство і шлюб (на відміну від православ' я шлюб у католицизмі є нерозрив­ним — розлучення заборонено). Таїнство хрещення здійснюється шляхом обливання водою, в той час як у православних — зану­ренням у воду. Таїнство миропомазання (конфірмації, або вступ у «дорослий вік») здійснюється в семи-восьмирічному віці.

Окрім спільного для всіх християнських течій визнання існу­вання раю та пекла, католицька церква відстоює вчення про чис­тилище — проміжне місце, де очищаються душі грішників у процесі проходження суворих випробувань. Догмат про чисти­лище був прийнятий Флорентійським Собором у 1439 році і під­тверджений у 1562 року Тридентським Собором.

Для католицизму характерне вшанування Богородиці — Діви Марії. В 1854 році був затверджений догмат про непорочне за­чаття Діви Марії, а в 1950 році — про тілесне вознесіння Богома­тері, відповідно до якого Пресвята Богородиця Приснодіва була взята на небо «з душею і тілом для слави небесної». У 1954 році встановлено спеціальне свято, присвячене «королеві небес».

Засновником католицької церкви вважається Святий Петро, який став «каменем віри», а її главою — намісник Ісуса Христа на землі Папа Римський. Першим єпископом Риму був власне сам Петро, страчений у І ст. шляхом розп'яття на перевернутому хрес­ті — апостол наказав своїм катам розіп' яти його саме так, оскільки вважав, що він не заслуговує на розп' яття, якому був підданий Христос. Щодо статусу Папи прийнято догмат, згідно з яким він є непогрішимим, а всі його енцикліки (офіційні промови) такими, що не піддаються критиці чи сумніву. Керівництво паствою (віру­ючими) Папа здійснює через посередництво Римської Курії — центрального адміністративного апарату, якому підпорядковані дев' ять конгрегацій (курують різні напрями діяльності церкви), дванадцять рад, три трибунали та три канцелярії. Згідно з рішен­ням ІІ Ватиканського Собору, при Папі діє з правом дорадчого голосу церковний Синод, який скликається один раз на рік. До його складу входять, окрім кардиналів — безпосередніх предста­вників церковної влади на певній території, патріархи та митро­полити східних католицьких церков (зокрема, від Української греко-католицької — кардинал Любомир Гузар), представники національних єпископських конфесій, чернечих орденів та осіб, персонально призначених Папою.

Католицька церква нараховує понад 400 тис. священиків, в обов' язки яких, навіть на найнижчих щаблях ієрархії, входить дотримання целібату.

Важливе значення в католицькій церкві надається чернецтву, яке об' єднане в конгрегації та братства. Нині нараховується близько 140 чернечих орденів, якими керує Ватиканська конгрегація у справах освяченого та апостольського життя. Чернечі об'єднання займають­ся місіонерською діяльністю та доброчинністю. Найбільш впливо­вими є домініканці, францисканці та орден єзуїтів, представники якого нараховують близько 72 тис. членів у 87 країнах світу, викла­дають у 475 університетах світу, займають провідні посади в урядах держав та керують засобами масової інформації.

Розвитку католицизму, на відміну від православ' я та протеста­нтизму, властиве таке явище, як анджортаменто — церковна ре­форма, спрямована на оновлення як соціальної доктрини церкви, так і її доктринальних принципів. Зокрема, ці проблеми обговорю­валися на ІІ Ватиканському Соборі, сесії якого проходили в 1962­1965 роках. Після тривалих дискусій було прийнято 16 документів з різноманітних теологічних і соціальних питань, зокрема, зробле­на поступка щодо поєднання латинського богослужіння з місце­вими звичаями, особливо в азіатських і африканських країнах — використання національної мови, музики тощо.