9.3. Обгрунтування нормативного коефіцієнта екологічної ефективності капітальних вкладень

При обгрунтуванні економічної  ефективності природоохорон- них заходів принципово важливим  питанням  є правильно сформу- льоване посилання, визначення суспільно виправданого граничного переділу  витрат  на охорону  природи  – нормативного  коефіцієнта екологічної  ефективності капітальних вкладень. Даний норматив встановлюється з урахуванням цільового призначення середозахис- них витрат – розвиток  екологічної  сфери народного  господарства  і підтримання екологічної рівноваги на конкретній території.

Підхід  до  оцінки  всієї  природоохоронної діяльності   суспіль- ства грунтується на розгляді  взаємодії  суспільства  і природи  через призму  безпосереднього  відтворення біологічних  елементів  (живої речовини) екологічних  систем. Ефективність витрат на природо- охоронні заходи в цьому випадку повинна порівнюватися з резуль- тативністю витрат на створення екосистем.

Виходячи  з того, що визначальну екологічну  функцію  на Землі виконують ліси, і враховуючи тенденцію “наступу” на лісові екосис- теми  сільськогосподарських і міських  земель,  можна  припустити, що ефективність витрат на їх створення є гранично допустимою для підтримання сприятливих екологічних умов на певній території. Лі- сові екосистеми на певній території являють собою своєрідну біо- логічну фабрику, що виконує різноманітні екологічні функції. Якщо витрати на їх створення з народногосподарської точки зору резуль- тативні, то і витрати  на охорону природи, що характеризується та- ким же рівнем економічної ефективності, слід визнати доцільними.

Отже,  рівень  нормативного   коефіцієнта екологічної  ефектив- ності треба обгрунтувати  шляхом  встановлення специфіки визна- чення економічної  ефективності природоохоронних заходів у такій галузі екологічної сфери, як лісове господарство.


Методика  визначення результативності капітальних вкладень припускає,  що нормативний коефіцієнт ефективності обернено пропорційний  терміну   окупності   –  найважливішому показнику ефективності капітальних вкладень. Його величина  визначається зіставленням капітальних вкладень з економією поточних виробни- чих витрат. Вкладені засоби у виробництво лісових ресурсів можуть окупатися тільки по мірі завершення всього циклу відтворення, включаючи природний хід зростання  і доспівання  насаджень. Вели- чину нормативного  коефіцієнта екологічної  ефективності (Е)  мож- на прорахувати за формулою:

,

де Т – вік зрілості насаджень.

Спілість лісу – це така його вікова стадія, в якій з максимальною ефективністю найбільш  повно задовольняються потреби суспіль- ства в середозахисних і експлуатаційних функціях.  Для поширеної в Україні сосни вік спілості складає близько 100 років. Проте вік спілості не може повністю бути основою відзначення нормативно- го коефіцієнта екологічної  ефективності, тому що він не дозволяє не ураховувати ту обставину,  що у лісовому господарстві протягом довгого часу виробництво компенсується просторово-віковим ря- дом (ПВР) насаджень  (від одного року до віку спілості),  тими за- пасами лісу, якими володіє виробництво. Саме ця обставина дає можливість  розглядати термін утворення кожної окремої ділянки  з урахуванням формування і функціонування усього виробничого за- пасу лісу, а не віку спілості окремо взятої  деревини.  Відповідно  до просторово-вікового ряду капіталовкладення направляються в різні вікові стадії одночасно. Таким чином, реальний  строк їх заморожу- вання пов’язаний  з фактичним віковим розподілом  насаджень. З переходом насаджень  до віку спілості відбувається розморожуван- ня вкладених  засобів. Якщо насадження ближче до віку спілості, то раніше настає термін “розморожування”, і навпаки.  В цілому строк заморожування засобів, які вкладаються в конкретну  вікову сукуп- ність, визначається не віком спілості окремого насадження,  а серед- нім віком всієї сукупності, який можна визначити за формулою:


 

n

Ti

t =    i =1         ,

n

де t – середній вік просторово-вікового ряду насаджень, р.;

Тi – вік насадження і-го гектара просторово–вікового ряду на- саджень, р.;

n – кількість  гектарів ПВР.

У тих випадках, коли ПВР відсутній, строк “заморожування” до- рівнює віку спілості окремо взятого насадження.

Виходячи  з усього вищевикладеного, нормативний коефіцієнт екологічної ефективності дорівнює:

E = 1  ,

t

де t  – середній вік просторово-вікового ряду насаджень, р.; Е – нормативний коефіцієнт екологічної ефективності.