6.5. Видобуток, транспортування і переробка вугілля

Процес видобування вугілля супроводжується пиловими  і газо- вими викидами. При підземному видобуванні вугілля основними джерелами  забруднення атмосферного  повітря  є газово-пилові ви- киди з гірничих виробків і газово-пилові виділення  з породних від-


валів. Видобування 2 млрд т вугілля  супроводжується виділенням

27 млрд м3  метану і 16,8 млрд м3  двоокису вуглецю. З підземних гір- ничих виробків шахт у атмосферу Землі щорічно потрапляє близько

0,2 млн т пилу.

Внаслідок  того, що при  здійснення вибухових  робіт  у шахтах можливі пожежі метану і вугільного пилу, для запобігання запален- ня газо-пилово-повітряної суміші застосовують  різноманітні засоби створення охоронного середовища: водорозмежувальні і форсунко- ві завіси, повітряно-механічну піну, заповнення шпурів, розпилення порошкоподібних інгібіторів і інше. Високими захисними  засобами можуть бути водні форснкові завіси.

Для створення необхідних умов праці на вугільних  шахтах й на розрізах  особливу  увагу необхідно приділити попередженню окис- лення  і самозаймання вугілля.  Ендогенні  пожежі, які виникають  у підземних виробках  шахт, призводять до великих  матеріальних ви- трат, виникнення небезпечних  ситуацій для гірників, витрат корис- них копалин.

Істотними факторами забруднення атмосферного  повітря  є та- кож виділення  значної кількості пилу, газоутворень,  у тому числі отруйних продуктів  і смогу, з поверхні обвалів порід, що обумовле- но ерозією, окисленням і згоранням у териконах породи, яка містить значну кількість  вугілля.

Відкрита розробка вугілля  супроводжується ще більш інтен- сивним  забрудненням навколишнього середовища. Воно виникає  в результаті машинного руйнування порід, буріння свердловин, тран- спортування вугілля,  ерозії поверхні  відвалів.  Буріння призводить до викидів  пилу від 30 до 120 мг/с  при пилопоглинанні та до 2200 мг/с  без пилопоглинання. Під час технологічного  вибуху в повітря викидається на значну висоту до 100-200 т пилу.

Для запобігання вказаних явищ у кар’єрах та на автомобільних доро- гах використовуюють спеціальні  методи боротьби з пилом. При роботі екскаваторів,  бульдозерів,  скреперів, вантажних  машин основним засо- бом пиловидалення є зрошення. При роботі бурових верстатів, де широ- ко використовуються пилопоглинальне устаткування, використовують водно-повітряні суміші. У зимовий час (при температурі повітря -20°С) використовують розчини солей хлоридів магнію, кальцію, натрію.

На автомобільних шляхах,  розрізах  і кар’єрах використовують зрошення  водою або розчинами  гігроскопічних солей, які покриті


порошкоподібними, гранульованими гігроскопічними солями  і ін- шими пилов’яжучими речовинами.

Досить значними є площі землі, яка відчужені від сільськогоспо- дарського виробництва під терикони  та відкриту  розробку  вугілля. Це потребує великих витрат на подальшу рекультивацію цих земель з метою повернення  її у господарський обіг.

Транспортування вугілля,  особливо залізницею  у відкритих  ва- гонах, супроводжується втратами  до 1,5% палива.  Збитки значних запасів  вугілля   обумовлено   великими   труднощами,   які  поясню- ються самозайманням вугілля. Це вимагає втілення  заходів для ізо- лювання  вугілля  від проникнення повітря,  виконання спеціальної технології,  формування і розробки  великих  штабелів  вугілля  спе- ціальними механізмами  створення контролю  за якістю вугілля,  що зберігається.

Приготування та спалювання паливного  пилу  у парогенерато- рах потребують вирішення проблеми вибухонебезпечності, тому що ці вибухи призводять до тяжких аварій, іноді з нещасними  випадка- ми і руйнуванням обладнання. Це завдання вирішується за рахунок виготовлення корпусів обладнання, які витримують максимальний тиск вибуху, активного заглушення вибухів інгібіторами.

Ефективним засобом  зниження цих втрат  є комплексна  пере- робка твердих  видів  палива:  коксування кам’яного вугілля,  напів- коксування твердих видів, газифікація паливної  сировини,  гідро- генізація твердого палива, енерготехнологічна переробка палива. Однак, на жаль, у наш час широко використовується лише кок- сування   кам’яного  вугілля   і  частково  сланцепереробка. Останні технології поки що знаходяться на стадії експериментування або дослідно-промислових випробувань та потребують  рішення  ще ба- гатьох організаційних та економічних  питань.  Екологічний вплив ТЕС  у значній  мірі визначається якістю палива.  Узагальнений по- казник шкідливості палива розраховується на тонну умовного пали- ва, яке складається з показників шкідливості окремих  інгредієнтів. Основна  частка сумарної шкідливості припадає  на попіл, на друго- му місці - оксиди сірки, на третьому – оксиди азоту.