Туризм являє собою гарний приклад зв’язку, який існує між еко- номічним розвитком і навколишнім середовищем з усіма супутніми корисностями. Напруження і потенційні  конфлікти, тиск на навко- лишнє  середовище  виникають  внаслідок  масового  туризму,  який стане значно більшим  у майбутнє  десятиріччя. Таким чином, необ- хідно розвивати  національні і регіональні  об’єднані плани з управ- ління туризмом для лісових, гірських та прибережних районів.

Елементи  в цих стратегіях, які прямо залежать від взаємодії ту- ризму і навколишнього середовища, передбачають: контроль  за ви- користанням земель, встановленням правил щодо нових споруд і боротьби проти нелегального будування житла; управління в’їздом власного транспорту  в туристичні регіони; суворе використання екологічних  стандартів щодо шуму, питної води, води для купання; нормування рідких  відходів та викидів  у повітря  (враховуючи ви- киди в промислових зонах туристичних районів); розробку аморти- зованих зон навколо дуже еластичних  районів і периферійну підго- товку людей, які управляють туристичними регіонами.