1.3. Теорії регіональної економіки 1.3.1.  Теорія сільськогосподарського штандорту.

Регіональна економіка як науковий  напрямок  є відносно мо- лодою. Більшість учених  відносять  її зародження до початку  ХIХ століття,  коли  в 1826 р. вийшло  перше видання  книги  німецького дослідника  Іоганна  Генріха фон  Тюнена  «Ізольована держава  в її відношенні до сільського господарства й національної економіки. Дослідження про вплив  хлібних цін, багатства  ґрунту й накладних витрат на землеробство».

У цій роботі І. Тюнен уперше запровадив поняття «ідеального об'єкта» в регіональній економіці під назвою «ізольована держава», про яку він писав: «Уявіть  собі дуже велике місто, розташоване  по- середині родючої рівнини, не прорізаної ніякими судноплавними ріками  й каналами.  Нехай  ця рівнина  має зовсім однаковий  ґрунт, скрізь  однаково  зручний  для  обробки,  і нехай на великій  відстані від міста вона переходить у незаймані простори, які відокремлюють усю державу від іншого світу. На рівнині немає інших міст, крім зга- даного єдиного великого  міста, на яке лягає обов'язок забезпечува- ти всю країну продуктами промислового виробництва і яке, у свою чергу, одержує  продукти  харчування  винятково від навколишньої рівнини»  [14, с. 36].


Оскільки тоді Німеччина була ще аграрною  країною, І. Тюнен розглянув  особливості  раціонального розміщення сільськогоспо- дарського виробництва.

Усі передумови  й припущення в теорії розміщення сільського господарства,  за  Тюненом,  слугують  одній  меті: чітко  визначити роль основних факторів  розміщення й взаємозв'язки між ними. Основну увагу Тюнен приділив  трьом головним факторам  і їх взаємозв'язкам:

1)   відстані від господарства до ринку збуту – міста, що перебуває в центрі рівнини;

2)   цінам на різні види сільськогосподарської продукції;

3)   земельній ренті.

Взаємозв'язки між двома першими  факторами виражені  вкрай просто: ціна, одержувана за одиницю товару, дорівнює ринковій ціні мінус транспортні витрати,  пов'язані з перевезенням товару на ри- нок. Оскільки транспортні витрати збільшуються зі зростанням від- стані від ринку, то будь-який даний продукт,  наприклад пуд жита, являє  більшу цінність при виробленні  в зоні, розташованій поблизу міста, ніж подалі від нього. Третій фактор (земельна рента) визначе- ний як віддача на капіталовкладення в земельні ресурси. У політич- ній економії  цей вид земельної  ренти зветься  диференціальна  рен- та I за місцем розташування.  У її розмірах звичайно  враховується і якість земель.

У межах «ізольованого  держави» просторова диференціація у використанні земель і сільськогосподарському виробництві є ре- зультатом дії трьох факторів:

1)   номенклатури й обсягів аграрного виробництва, необхідного місту;

2)   технології аграрного виробництва й перевезень готової продукції;

3)   прагнення кожного виробника до максимізації земельної  ренти шляхом виробництва таких видів продукції, для яких положен- ня його земель щодо ринку збуту найбільш вигідне.

Взаємодія цих факторів  призвела  до утворення класичних кі- лець (зон, поясів) навколо міста. Ця схема зонування території була розрахована І. Тюненом на основі теоретичних передумов і величез- ного обсягу фактичної інформації, яку він багато років скрупульоз- но збирав, ведучи реальне господарство в маєтку Теллов (герцогство Мекленбург).

Отже, у найближчій до міста зоні найбільш  вигідним є садівни- цтво  й городництво  в комбінації  з молочним  тваринництвом при


стійловому утриманні худоби протягом року. Ґрунтова родючість підтримується за рахунок посиленого  використання добрива. Голо- вна причина формування й стабільності зони – близькість до міста й техніка перевезення. При низьких швидкостях гужового транспорту й відсутності  холодильників виробництво свіжого молока, овочів і фруктів буде давати найбільший прибуток в умовах достатнього по- питу міського ринку.

Друга зона буде зайнята лісовим господарством, що постачає до міста дрова – на той час головний  енергоносій  – і ділову деревину. І. Тюнен детально обґрунтував, що лісове господарство дає найбіль- шу ренту в цьому поясі порівняно з іншими видами землекористу- вання.

Слідом за зоною лісового господарства  знаходяться три зони, у яких жито є важливим ринковим продуктом. Істотні відмінності між цими зонами визначаються інтенсивністю землеробства.  Із зростан- ням відстані  від міста знижуються виробничі  витрати  на вирощу- вання жита, що призводить  до відповідного зниження врожайності.

У третій зоні в господарствах  застосовується шестирічна  інтен- сивна сівозміна. Жито  займає третину земель; на інших землях ви- рощуються картопля,  конюшина, ячмінь і віка. Картопля, як і жито, йдуть на ринок.  Віка використовується для здобрення  ґрунту  і як зелений корм для худоби влітку. Ґрунтова родючість підтримується за допомогою гною, пари відсутні, узимку  ведеться  стійлова  відго- дівля худоби.

У четвертій зоні застосовується семирічна сівозміна, у якій жито займає  тільки  1/7  земель, за ним іде ячмінь  (один  рік), овес (один рік), пар (один рік), пасовище (три роки). Для ринку призначають- ся жито, плодоовочева  продукція й продукція тваринництва: масло, сир і, можливо, жива худоба. Подібна продукція не настільки  швид- ко псується, як свіже молоко, тому її можна виробляти на більшому видаленні від ринку.

П'ята  зона – остання, де повідну роль відіграють зернові – жито в комбінації  із тваринницькою продукцією.  У цій зоні панує  три- пільна сівозміна, структура якої проста: третина землі під житом, третина під пасовищем, третина під паром.

У шостій зоні рентабельним є екстенсивне  пасовищне  тварин- ництво. На ринок іде тільки тваринницька продукція,  а жито виро- щується для власних потреб.


Нарешті,  сьома,  найвіддаленіша, зона  представлена  натураль- ним господарством у вигляді полювання  й збирання.

Теорія «ізольованого держави» та її модифікації були застосова- ні для розміщення сільського господарства в ХIХ столітті. Структу- ри землекористування навколо  багатьох європейських і американ- ських міст формувалися у своїх основних рисах за теорією Тюнена, яка багато в чому пояснювала територіальні структури  й розміщен- ня типів господарства.