5.4.Третій рівень системи – знешкодження відходів

Даний рівень включає в себе різноманітні комплекси заходів су- часного знешкодження сміття.

До цих пір існує уява про відходи, як про досадне ускладнення обставин, які є наслідком  будь-якого  виробництва. Однак  неутилі- зована сировина або викинуті непотрібні вироби і продукти містять багато дуже цінних компонентів,  які можуть бути повністю регене-


ровані  або утилізовані промисловістю і сільським  господарством. Значна  частина сміття може служити додатковим джерелом палива і енергії. Тому система знешкодження відходів. з точки зору охорони навколишнього середовища, повинна бути не тільки бездоганною в санітарно-гігієнічному відношенні, вона повинна базуватися на уяві про відходи як про важливу сировину, що дозволяє скоротити дефі- цит матеріальних енергетичних  ресурсів суспільства.

В  умовах  раціональної  організації   господарства   це  завдання може бути вирішене тільки на основі повної утилізації всієї маси відходів, що утворюються,  тобто шляхом  вторинного  залучення їх у процес виробництва. При цьому на третьому рівні системи відбу- вається  замкнення кругообігу  речовини  і її часткове  повернення  у природне  середовище. Певна кількість  речовини  потрапляє до вто- ринної переробки  у вигляді сировини  або енергії, виконуючи  таким чином новий цикл міграції по виробничих ланках кругообігу.

Кількість  витрат, які неминучі при такому переміщенні речовин по різноманітних рівнях системи, так само, як і інтенсивність круго- обігу, залежить від рівня розвитку технології виробництва і в першу чергу від загального  стану національної економіки.  Справа  в тому, що повна утилізація всієї маси відходів, що формуються по різнома- нітних виробничих каналах в теперішній час виявляється не тільки проблемою технологічною,  але й економічною.  Багато засобів реге- нерацій металів, отримання вуглеводнів з органічної частини відхо- дів шляхом піролізу або газифікації, а також інші методи газифікації надто дорогі, і вторинна  сировина, яку отримують, є неконкуренто- спроможною  порівняно з первісною сировиною.

Необхідно мати на увазі такі обставини. В екологічних розра- хунках вартості утилізації  сміття не береться  до уваги вартість  тієї шкоди,  яку  завдають   навколишньому  середовищу   накопичувані купи відходів. Усування подібного недопрацювання економічного обліку сприяло  б правильній оцінці вторинних  матеріальних ресур- сів, що отримуються з відходів.

За умов правильної системи знешкодження відходів вибір най- більш раціональної схеми утилізації  в багато чому залежить  від структурних особливостей  сміття. Гетерогенна в цілому маса відхо- дів підрозділяється в залежності  від можливості  їх регенерації  або складування на такі категорії:

1.   Органічна  утильна  сировина  – харчові викиди  житлових  забу- дівель, підприємств громадського  харчування, відходи харчової


і консервної  промисловості, сільськогосподарські відходи тощо. Ця категорія викидів розкладається в природних  системах най- більш швидко, що визначає  забруднення повітря,  грунтових  та поверхневих  вод, грунтів.

2.   Вторинна  сировина – папір, металобрухт, кістки, скло та ін., що передається в подальшому  відповідним  галузям  промисловості для регенерації.

3.   Паливні  неутильні  речовини  – гума, деревина, неутильний па- пір та ганчірки, шкіра, поліетиленова упаковка  і інші предмети, які не можуть бути знешкоджені  ніяким  іншим способом, крім спалювання.

4.   Баласт – бите каміння, черепки, ремонтне, будівне сміття і інше, що майже завжди використовується для засипання природних  і антропогенних викопів – канав, кар’єрів, шахт, боліт і ін.

5.   Радіоактивні відходи,  що  виникають   в  атомній  енергетиці,  в деяких  галузях  машинобудування, у спеціалізованих науково- дослідних лабораторіях.

6.   Особливо   токсичні  відходи  – ціаніди,  з’єднання  ртуті,  арсену тощо, тобто речовини в рідкому, газоподібному або твердому ста- ні, що утворюються на різноманітних технологічних стадіях пере- робки первинної речовини в багатьох галузях промисловості.

Дві останні групи відходів, мають серйозну загрозу існуванню людини потребують особливо старанної науково обгрунтованої сис- теми контролю за знешкодженням.