4.3.2.1. Планування раціонального природокористування

У наш час масштаби і темпи розвитку  продуктивних сил потре- бують особливої уваги науки і практики до проблем удосконалення планування, раціонального природокористування, використання вторинної сировини, охорони навколишнього середовища.

В умовах інтенсифікації виробництва до планування природо- користування ставляються нові вимоги:

1)   забезпечити оптимальні  темпи і пропорції в розвитку груп галу- зей, що займаються  відтворенням і використанням сировини;

2)   зміцнити   взаємозв’язок планування природокористування з плануванням науково-технічного прогресу,  розвитку  окремих галузей та сфер народного господарства.

Методологія планування раціонального використання природ- них ресурсів і охорони навколишнього середовища  включає сукуп- ність мети і завдань,  принципів,  методів, організаційну структуру, систему показників,  логічну послідовність  процесів і етапів, нор- мативів,  що  базуються   на  теорії  короткострокового планування економіки. Така методологія побудована на загальних принципах планування розвитку  народного  господарства,  а також на вимогах, що враховують  специфіку відтворення природних  ресурсів  та гос- подарську діяльність у природоємких галузях.

Економічна наука  і практика  господарювання висувають  завдання розробки та подальшого удосконалення науково обгрунтованих планових рішень на всіх стадіях освоєння природних ресурсів. При цьому органіч- но повинні сполучатися галузеві та територіальні інтереси на всіх рівнях управління – народне господарство, галузь, об’єднання, підприємство.

Процес  планування природокористування включає  такі етапи: прогнозування, перспективне та поточне планування оперативне регулювання,  облік, контроль, аналіз. За рівнями  планування мож-


на виділити: народне господарство, галузь, підгалузь, об’єднання, підприємство, ділянки.  За ресурсною ознакою планується раціо- нальне використання матеріальних,  трудових, фінансових  і природ- них (земельних, водних, мінеральних, лісових ресурсів, повітряного басейну) та інших ресурсів, а також засобів виробництва.

Планування за стадіями підготовки  і використання ресурсів здійснюється за підготовчими  роботами, видобуванням, первинною переробкою, за переділом, утилізацією вторинних ресурсів, етапами відтворення ресурсів.

За виробничою ознакою і функціональними підсистемами  мож- на виділити  такі напрямки (види) планування:

1)   планування науково-технічного прогресу;

2)   виробничих потужностей  та використання основних фондів;

3)   виробництво основної продукції та допоміжних процесів;

4)   матеріально-технічне забезпечення;

5)   транспорт;

6)   реалізація  продукції;

7)   розвиток  і функціонування самої системи планування.

Всі вказані  напрямки так чи інакше  пов’язані  з раціональним природокористуванням та охороною навколишнього середовища.

Ефективність планування природокористування визначається організаційною структурою.

В нових умовах господарювання підприємствам (об’єднанням) належить головна роль у плануванні і здійсненні політики ресурсоз- береження. Для цих цілей необхідно розробляти науково обгрунто- вані нормативи  природокористування на тривалу  перспективу,  як вартісні, так і натуральні. Особливо важливою у цьому зв’язку є сис- тема планового ціноутворення.