3.5. Сполучення потреб екологізації виробничих процесів з вимогами економічного зростання галузей народного господарства

Високі  темпи  зростання  продуктивних сил, розвиток  науково- технічної революції ставлять проблему сполучення бурхливого збільшення продуктивних сил з гармонійним розвитком природи, постійно ускладнюють  завдання оптимізації  в еколого-економічних системах.

Концепції обмеженого розвитку продуктивних сил, а то і “нульо- вого зростання” є цілком неправильними, що заперечує всьому ходу історичного  розвитку  людського суспільства.  В цей же час за умов інтернаціонального розвитку  еколого-економічних систем  подаль- ше відтворення продуктивних сил неминуче  призведе  до дефіциту основних видів природних  ресурсів і поряд з цим до неприпустимо високого рівня забруднення навколишнього середовища. Справа не тільки  в тому, що валові показники викидів  в атмосферу  і викиду


брудних вод у водоймища  у більшості галузей народного господар- ства ще великі,  але і в загальному,  край  низькому  коефіцієнті ко- рисного використання природних ресурсів (з 26 т різних матеріалів, які добуваються  щорічно в середньому розрахунку  на одну людину, тільки  0,5 т складає  корисний  продукт.  Решту  утворюють  відходи, що повертаються  до природного середовища).

Охорону природи неможливо  протиставити розвитку  продук- тивних сил. У той же час розвиток  виробництва, продуктивних сил вимагає  обов’язкового  врахування екологічних  принципів і факто- рів. Подальший розвиток суспільного виробництва неможливий без його екологічної  перебудови, екологізації  усіх його ланок. Цей про- цес, пов’язаний з НТП, є його обов’язковою вимогою.

Екологізація виробництва – процес багатоетапний. На його по- чаткових ланках знаходиться лише покращення відкритої моделі ви- робництва  за рахунок  устаткування технологічних засобів з метою економії природних  ресурсів і скорочення  шкідливих  споруджень.

Подальший розвиток  екологізації виробництва передбачає:

-           впровадження маловідходних і замкнутих  технологій, організа- цію використання відходів одних підприємств іншими, а також утилізацію  відходів споживання;

-           на вищих ланках екологізації знаходяться системи комплексно- го безвідходного виробництва з доповнюючими їх спеціальними комбінатами з переробки всіх промислових і побутових відходів у матеріали, що придатні для господарського використання. В майбутньому  передбачається максимальне розширення вироб- ничих  зв’язків  між  територіально-виробничими  комплексами, які створені на системі замкнутих природно-технічних комплек- сів.

В СНД  чимало  зроблено  для практичного впровадження за- мкнутих технологічних систем, елементів перспективних безвідход- них систем. Наприклад, на підприємстві з виробництва фероспла- вів побудовані  закриті  печі, в яких ступінь очищення  газів досягає

99,9%. Економічний ефект  від застосування відхідних  газів  однієї електропечі для енергетичних  потреб складає 84 тис. руб. за рік. Пе- рехід на замкнутий технологічний процес на Сумгаїтському заводі синтетичного  каучуку  дозволив  вилучати  з викидів  сірчану кисло- ту, спирт, стирол,  що забезпечує  підприємству додатковий  річний ефект у розмірі 1 млн. руб.


Прикладом вирішення завдання раціонального водоспоживання і покращення стану водних ресурсів є Магнітогорський промисло- вий вузол. Тут щодобово на виробничі  цілі і господарсько-побутові потреби використовується 6,3 млн м3  води. Але при цьому близько

86% усієї потреби в воді покривається за рахунок застосування зво- ротного водопостачання і повторного використання стічних вод.

Ряд  виробництв і підприємств,  що не скидають  жодного кубо- метра стічних  вод, тобто які мають замкнутий цикл  використання води, створено в целюлозно-паперовій промисловості. В результаті скоротилося збирання води з водоймищ на 30-40% при одночасному збільшенні  виробництва на 25-30%.

Однак перехід до загального впровадження комплексних безвід- ходних  систем  – справа  майбутнього.  На кожному  етапі розвитку виробництва. Завдання полягає  у впровадженні не просто екологі- зованої технології, а найбільш  економічно-ефективної для даного етапу (з урахуванням необхідних соціальних  обмежень).

Екологізація суспільного  виробництва – це не тільки  маловід- ходна або безвідходна  технологія,  але і відповідна  організація  всієї системи планування і господарських розрахункових відносин.

У наш час вирішення екологічних проблем у межах виробничих систем перш за все пов’язано з удосконаленням двох напрямків:

1)   економне, комплексне використання природних ресурсів (у пер- шу чергу мінерально-сировинних, водних);

2)   ліквідація   або  обмеження   негативного   впливу   господарської сфери на навколишнє середовище (у процесі виробництва).

При цьому зв’язок раціонального використання природних  ре- сурсів з рівнем ефективності виробництва є очевидним.

Поряд  з традиційними напрямками раціонального використан- ня ресурсів в останні роки все в більшій мірі заявив  про себе у ви- робничих  системах  природоохоронний напрямок.  Здійснення його не дає максимального та термінового  прибутку  народному госпо- дарству (а тим більше галузі, підприємству, де здійснюються  ці за- ходи). Цей напрямок  ставить своєю метою перш за все підтримання необхідних для життєдіяльності людини і суспільного виробництва стандартних умов (чистоти води, повітря, грунту), виключення можливостей вичерпання водних, лісових. рибних і інших ресурсів. Прямий ефект від цього напрямку  природокористування не завжди можна спостерігати.


У цей же час було б методологічно  неправильним чітко роз- межувати  між собою раціональне ресурсовикористання і природо- охоронний  напрямок.  Вони постійно  переплітаються і дуже важко встановити,  де закінчується один напрямок  і починається інший (а в подальшому  з переходом  до комплексних безвідходних  систем, вони взагалі зливаються). Адже забруднення повітряного і водного басейнів пов’язане з викидом до атмосфери  або гідросфери  і цінних елементів. Тому природоохоронна діяльність  у сфері загального виробництва не обмежується лише очищенням  викидів,  а включає утилізацію найрізноманітіших елементів, як у промисловому, так і в сільськогосподарському виробництві.

Слід  зазначити,  що  необхідність  вирішення екологічних  про- блем у значній мірі стимулює процес технічного переозброєння під- приємств, модернізації обладнання. По мірі старіння основних фон- дів зростає частка витрат, необхідних для знешкодження в загальній вартості продукції, стає нерентабельним застосування сучасного газоочисного  і пиловловлювального обладнання  на технологічних лініях  застарілого  типу. До того ж необхідність  природоохоронних заходів сприяє  процесу зростання  концентрації виробництва, тому що при цьому скорочується рівень витрат  з очищення  на одиницю продукції.

Завдання полягає в тому, щоб привести у відповідність народно- господарську  ефективність і інтереси галузей та підприємств з точ- ки зору впровадження заходів щодо запобігання шкідливих впливів виробництва. При цьому вирішення проблеми  народногосподар- ської ефективності, екологізації  виробництва припускає,  зокрема, погодження економічних,  соціальних  і екологічних  критеріїв  при обгрунтуванні вибору нової технології, впровадження тих чи інших моделей.

Одним  з важливих  критеріїв  впровадження нових  технологій є їх екологічне  удосконалення в порівнянні з технологіями,  що ра- ніш застосовувалися (наприклад, скорочення  шкідливих викидів на одиницю  продукції).  Але ступінь екологічної  чистоти  моделі нової техніки  не може розглядатися абстрактно,  поза масштабами  її на- родногосподарського або локального  використання.

У зв’язку з цим одним з важливих  етапів процедури  прийнят- тя рішень для досягнення  максимальної ефективності екологічних витрат (або точніше, витрат на впровадження екологічно удоскона- леної техніки)  є оцінка  всього обсягу забруднення, яке може бути


внаслідок  використання нової  техніки  в народному  господарстві, регіон, ТВК протягом всього прогнозованого строку служби:

T


QH    = ∑ QMt

O


x Mt  x T ',


н

 
де Q – величина  очікуваного  обсягу забруднення при викорис- танні нової техніки;

Q

 

Mt

 
- маса забруднення, яка має місце у зв’язку  з використан-

ням однієї моделі техніки (або одиничного технологічного процесу)

протягом року;

t

 
M  - чисельність використаної в народному господарстві техніки даного виду протягом року;

T’ - прогнозований середній строк служби нової техніки.

Оскільки необхідною  передумовою   екологізації   виробництва є усунення  можливості  погіршення  екологічного  стану у країні  за умов зростання  суспільного  виробництва, доцільно  додержуватись таких умов:

Qнов.техн<Qстар.техн., в окремих випадках:

Qнов. техн.<Qстар.техн.

Недотримання цих вимог потребує подальшого  удосконалення моделі.