1.4. Точки зіткнення екології  і економіки природокористування (сучасні підходи)

Відокремлення економіки  природокористування пов’язане з класифікацією економічних  наук і їх систематизацією. Системати- зуючою ознакою економічних  наук є виробничі відносини. В основі класифікації економічних  наук лежить ознака фундаментальності і конкретності (специфічності) виробничих відносин. У зв’язку з цим розрізняють фундаментальні науки і науки прикладні (конкретно- економічні). Фундаментальною економічною  наукою є економічна теорія.

В системі виробничих відносин виділяють (в залежності від рівня взаємозв’язку з продуктивними силами) організаційно-економічні, організаційно-технічні, а також управлінські відносини.

Класифікація наук за ознаками  специфічності і конкретності виробничих відносин дозволяє відмітити в прикладній економічній науці дві групи:

а)   організаційно-економічні;

б)   організаційні-технічні науки.

Головне завдання організаційно-економічних наук – досліджен- ня механізму дії економічних законів у конкретній області людської діяльності.  Предметом  організаційно-технічних наук  є досліджен- ня системного  функціонування продуктивних сил відповідно  до їх природи,  рівня  розвитку  згідно  з характерними для  даної області економіки виробничими відносинами.

Система економічних  наук наведена на рис. 1.5.

Таким  чином, економіка  природокористування входить до гру- пи організаційно-економічних наук.

Предметом  економіки  природокористування, як науки, є дослі- дження еколого-економічних відносин, які виникають у процесі від- творення  природних  ресурсів.


 

Економічна теорія


 

Науки,


Прикладні економічні науки


Історичні


методи


Організаційно-

економічні науки


Організаційно- технічні науки


науки


 

Науки  управління

Рис. 1.5. Система економічних  наук

Економіка  природокористування не тільки вивчає еколого- економічні  закономірності відтворення природних  ресурсів,  але й показує  той конкретний механізм, який  необхідно  привести  в дію, для того щоб вирішити  проблеми природокористування.

Об’єктом економіки природокористування виступають еколого- економічні  системи різного масштабу і рівня. Комплексний харак- тер екологічних  проблем, інтегрований об’єкт економіки  природо- користування обумовлює наявність взаємозв’язків з економічними і природними науками. Особливо широкі контакти економіки приро- докористування з такими  економічними науками,  як планування і прогнозування економічного розвитку, статистика, економіка праці, економічна кібернетика,  регіональна економіка і т. ін.

Найбільш близький взаємозв’язок економіки  природокористу- вання  з  природними науками  (екологією,   геологією,  грунтознав- ством тощо). Ці зв’язки полягають в необхідності визначення шляхів наукового вирішення екологічних завдань природокористування.

Економіка природокористування безпосередньо пов’язана з тех- нічними науками, оскільки  екологізація виробництва вимагає облі- ку нових досягнень  науки  і техніки.  Важливою  умовою успішного вирішення техніко-економічних проблем  є створення наукового напрямку,  який би став теоретичною основою оптимізації  взаємодії технології і природи. В цьому відношенні заслуговує  на увагу точка зору польських  вчених, які запропонували нову науку – созотехні- ку (“созо” – захист),  метою якої  є розробка  технічних  рішень, які направлені  на охорону навколишнього середовища. Результатами созотехнічних розробок мають бути напіввідкриті (з очисними спо- рудами  і устаткуванням) і закриті  (замкнутий цикл)  технологічні процеси.


Велике значення для економіки природокористування мають взаємозв’язки з географічними науками, які призвані  на сучасному етапі комплексно розробляти проблеми  регіонального  природоко- ристування, раціональної експлуатації природних  ресурсів Землі, цілеспрямовано перетворювати навколишнє природне  середовище. Економіка  природокористування у своїх дослідженнях застосовує важливий науковий  метод географічних  наук – метод районування.

Розвиток економіки  природокористування, як функціональної науки, що володіє високим рівнем наукової абстракції, дозволяє ме- тодологічно правильно визначити підхід до дослідження часткових еколого-економічних проблем,  якими  займаються  близькі  їй галу- зеві економіки: економіка лісового господарства, економіка водного господарства та ін.

Головним завданням економіки  природокористування є дослі- дження природоохоронного механізму функціонування народного господарства  в умовах ринкової  економіки.  Розробка такого механіз- му має охоплювати три взаємопов’язані стадії відтворення природних ресурсів: встановлення, експлуатацію  і переробку. В першу чергу не- обхідно дослідити: економічні наслідки розвитку науково-технічного процесу, як головного важеля інтенсифікації суспільного виробництва; вплив  інвестиційної і структурної політики  на стані навколишнього середовища  і відтворення природних  ресурсів;  систему  екологічного управління та методи природоохоронного господарювання; міжнарод- не співробітництво у сфері відновлення природних ресурсів.

Загальним методом пізнання є матеріальна динаміка – філософ- ська основа усіх наук.

Активно використовується також історичний  метод пізнання. Важливим методом економіки  природокористування є систем-

ний метод дослідження,  який полягає у визначенні  утворюючих систему складових  чистин і взаємодіючих  з нею об’єктів навколиш- нього середовища,  у встановленні структури  системи, тобто сукуп- ності внутрішніх  зв’язків і відносин,  а також зв’язків між еколого- економічною системою і навколишнім середовищем, у встановленні функції  еколого-економічної системи, яка визначає  характер  зміни її компонентів і зв’язків між ними.

Практичне втілення  системного  методу полягає  в розробці  ці- льових комплексних програм, а також у системному аналізі проблем відновлення природних  ресурсів.


Особлива  роль належить  нормативному методу дослідження,  а саме: застосуванню  екологічних  нормативів  (гранично допустимій концентрації (ГДК),  гранично  допустимим  викидам  (ГДВ),  нормі зелених зон, заповідників і ін.). Головне їх призначення – визначити об’єктивні межі допустимих антропогенних навантажень на біосфе- ру. В економіці  природокористування застосовують  інші нормати- ви, наприклад,  нормативи  експлуатації природних  ресурсів (розра- хункова  лісосіка),  відходів, економічної  ефективності капітальних вкладень в охорону природи тощо. Без необхідної нормативної бази не можуть удосконалюватись господарчий  механізм природокорис- тування,  система планування і прогнозування, система керування і управління.

В економіці природокористування використовують також економіко-математичний, статистичний, аналітичний методи, мето- ди експертних  оцінок та ін.