2.1.3.  Оцінка  демографічного потенціалу.

Демографічний потенціал регіону відбивають показники насе- лення території з погляду його відтворення.

Населення оцінюється  не тільки за кількістю  людей, за його щільністю  (число  жителів  на 1 кв. км), але й за допомогою розра- хунків демографічних коефіцієнтів, які являють  собою відношен- ня тих або інших демографічних величин до чисельності  населення або його певної частини й виражаються у відносних одиницях,  від- сотках або проміле (на 1000 чоловік).

Відповідно  до специфіки відносин,  що ними відбиваються, де- мографічні коефіцієнти розділяють  на два класи: «А» – коефіцієнти швидкості  зміни (руху)  населення та інтенсивності  демографічних процесів; «Б» – структурні  коефіцієнти [11, с. 111].

У класі  “А” виділяють  різновиди  демографічних коефіцієнтів, які характеризують:

1)   швидкість  зміни  населення в цілому  як сукупності  людей, що постійно змінюється  під впливом  демографічних подій, які збільшують або зменшують її;

2)   інтенсивність демографічних процесів.

Коефіцієнти руху населення включають коефіцієнти зростан- ня  населення,  які  відбивають  співвідношення чисельностей  насе- лення на два моменти часу, на дві дати, і коефіцієнти приросту на- селення, які обчислюють як різницю чисельностей  населення на дві дати – абсолютний приріст, віднесений до середньорічного населен-


ня. Якщо враховувати джерела приросту населення,  то розрізняють коефіцієнт природного  приросту  (різниця кількостей  народжень  і смертей, віднесена  до середньорічного  населення) і коефіцієнт мі- граційного  приросту  (різниця кількостей  прибулих  і вибулих,  від- несена до середньорічного  населення).

Серед коефіцієнтів інтенсивності  демографічних процесів най- частіше використовуються коефіцієнти народжуваності, смертнос- ті, прибуття,  вибуття,  шлюбності,  розлучуваності (розраховуються на 1000 чоловік усього населення або їх груп).

Структурні коефіцієнти (клас «Б»)  бувають двох видів:

1)   показники навантаженості, що вимірюють співвідношення окре- мих частин населення між собою й іншими частинами  населен- ня;

2)   показники частоти демографічних подій у групах населення.

До першого виду відносяться коефіцієнти співвідношення ста- тей (кількість чоловіків,  що припадає  на 1000 жінок),  демографіч- ного навантаження (чисельність непрацездатних на 1000 чоловік у працездатному віці), а також індекс дітності (відношення кількості дітей молодшого віку до кількості  жінок, які за віком можуть бути їхніми матерями).

До другого виду відносяться, наприклад, коефіцієнти зайнятості (частка  зайнятих осіб серед осіб певного віку та статі) і сімейності (кількість родин на 1000 чоловік населення).

Крім того, для аналізу  демографічного потенціалу  регіонів  до- сліджуються показники структури  населення,  які  характеризують відношення частин населення до його загальної чисельності, напри- клад, частки чоловіків  або жінок, міського та сільського населення, осіб різних національностей, різного віросповідання тощо.

Результати кількісного  аналізу  тенденцій відтворення населен- ня широко  використовуються при оцінці їх можливого  впливу  на майбутні  чисельність  і склад населення,  тобто для демографічного прогнозування.

Демографічний прогноз – це науково обґрунтоване передбачен- ня головних  параметрів  руху населення та майбутньої  демографіч- ної ситуації: чисельності,  статево-вікової та сімейної структур насе- лення, народжуваності, смертності, міграції, якісних характеристик населення [11, с. 117]. Демографічний прогноз виступає у формі перспективного обчислення показників населення, побудованого на певних гіпотезах щодо майбутньої динаміки народжуваності, смерт-


ності й міграції. Найпоширенішим методом демографічного прогно- зування  є метод переміщення статевовікових груп населення.