1.3.6. Теорія регіонального міжгалузевого балансу «витрати-випуск».

Теорія  ґрунтується на регіональному міжгалузевому балан- сі виробництва й розподілу продукції. У СРСР модель цього ба- лансу  була  обґрунтована  в  1930-х  роках  ученими-економістами B. В. Новожиловим і Л. В. Канторовичем. У світовій практиці вона відома за назвою схеми «витрати-випуск» економіста  Василя  Ле- онтьєва [9], що емігрував на початку 1920-х років із СРСР спочат- ку до Німеччини,  а у 1931 р. – до США. Балансова модель дозволяє


простежити сучасний стан і зробити прогноз як внутрішньорайон- них, так і міжрайонних зв'язків (зокрема,  товарних і грошових по- токів)  для  окремих  секторів  економіки.  Вона  використовується для цілей короткострокового та довгострокового прогнозування розвитку  регіонів.

Головна  мета  міжгалузевого балансу  (МГБ) – відображення процесу створення й розподілу  суспільного  продукту  в межах ре- гіону. Аналіз МГБ дозволяє дати комплексну характеристику про- цесу формування й використання сукупного суспільного продукту в галузевому  розрізі. В основу вартісного  балансу покладений по- діл сукупного продукту  на дві частини, що відіграють різну роль у процесі  суспільного  відтворення, – проміжного  й кінцевого  про- дукту.

ij

 
Перший розділ МГБ (перший квадрант) – це таблиця міжгалузевих виробничих зв'язків. У рядках і стовпцях балансу в однаковому поряд- ку перелічуються ті самі галузі матеріального виробництва; показники, вміщені на перетинаннях рядків  і стовпців, являють  собою величини міжгалузевих потоків продукції.  В економіко-математичній моделі МГБ такі показники позначаються x , де i – номер галузі-виробника, j – номер галузі-споживача продукції. Якщо позначити  кількість  продук- ції однієї галузі, необхідної для виробництва одиниці продукції іншої

галузі, через а , а через x – обсяг продукції галузі-споживача, то між-

ij          j


галузевий  потік галузей і й j складе а × x . Показники а


називаються


коефіцієнтами прямих витрат.


ij          j           ij


i

 
У другому розділі балансу відображається структура  кінцевого продукту, у третьому  – формування його вартості. Кінцевий  про- дукт галузі і прийнято позначати  у . У четвертому розділі (квадран- ті) відображаються елементи  перерозподілу й кінцевого викорис- тання національного доходу.

Для розрахунків вартісного  балансу застосовується економіко- математична  модель, яка зветься  рівняння Леонтьєва й у матрич- ному записі виглядає в такий спосіб:

АХ + Y = X,

ij

 
де X – вектор-стовпець обсягів виробництва;  Y – те ж кінцевого продукту; А = [а ] – матриця коефіцієнтів прямих витрат.

Рішення рівняння відносно  X дозволяє виявити обсяг продук- ції кожної галузі, необхідний для одержання наміченої кількості кінцевої  продукції  (Y), або, навпаки,  визначити кінцевий  продукт. Як бачимо, що береться в рівнянні  за невідоме – X або Y, залежить


ij

 
від постановки  завдання.  Процес його вирішення пов'язаний з роз- рахунками  коефіцієнтів повних  витрат  (b ) продукції  i-ї галузі  на одиницю  продукції  j-ї галузі.  Включивши їх до зазначеного  вище рівняння, перетворимо  його в наступне:

X = BY.

ij

 
Таким  чином, одержимо  рішення  відносно X. Якщо відомі кое- фіцієнти  b , можна робити розрахунки  різних  варіантів  балансу на перспективний період, виходячи із заданої кількості кінцевого про- дукту, що є найважливішим завданням регіонального  стратегічного планування.