1.3.5.  Теорія економічних потенціалів.

ij

 
Вихідною передумовою  даної теорії є гравітаційна модель, згід- но з якою інтенсивність ділових зв'язків I  між регіонами  i і j пере- буває в прямо пропорційній залежності  від добутку їх економічних характеристик (наприклад, ємностей  ринків) і в обернено  пропо- рційній – від відстані між ними:


 

звідки виводиться формула економічного потенціалу  регіону:

I

 

P

 
n          n

V         ij     j


i  =       =

j =1  Pi


,

j =1  dij


 

де V – економічний потенціал і-го регіону, Р – економічний по-


i

ij

 
казник j-го регіону, d


j

– відстань між і-м і j-м регіонами, n – кількість


регіонів.

Одним з перших цю модель в 1929 р. використав американський учений  У. Рейлі  для вивчення  питань роздрібної  торгівлі.  Пізніше (в 1947 р.) американський астрофізик Дж. Стюарт указав на ізо- морфний зв'язок даної концепції  з фізичним законом гравітації, за- пропонувавши формулу  демографічного потенціалу  як показника просторової взаємодії населених пунктів:

n   Pj

Vi = Pi  +    a  ,

j =1 rij


j

 

ij

 
де Р – людність  населеного  пункту j, r


– відстань між і-м і j-м


населеними пунктами, n – загальна кількість населених пунктів, а –

емпіричний параметричний коефіцієнт.

Американський географ Вільям Уорнтц, що працював зі Сюартом, використовуючи гравітаційну модель для вивчення потенціалу  населення [6, с. 579-580],  влучно  відбив її суть у на- ступнім висловлюванні: «...якщо потрібно визначити економічне відношення даного  пункту до всього  господарського простору в цілому, метод гравітаційного моделювання є незамінним» [20, с. 232].

Використовуючи формулу  економічного потенціалу,  американ- ський географ Чонсі Харріс запропонував розраховувати потенціа- ли збуту регіональних ринків і застосував цей метод для визначення потенціалів збуту національного ринку США [8]. Ч. Харріс як регіо- нальні ринки розглядав  графства США, показником місткості яких він визначив  обсяг роздрібної  торгівлі,  а показником відстані  між


ними – транспортні витрати за умови доставки товарів із центру од- ного графства в центр іншого.

Унаслідок  проведеної  роботи  Ч. Харріс  одержав  карту  потен- ціалів збуту для США, яка, на його думку, відображає  доступність будь-якого графства для загального ринку країни. За його розрахун- ками, високими  потенціалами збуту  відзначаються графства  Про- мислового поясу, який розкинувся від північно-східного узбережжя вглиб країни уздовж Великих  озер, а найбільше значення  потенціа- лу збуту має місто Нью-Йорк.

Крім того, Ч. Харріс запропонував також формулу для роз- рахунку  транспортних витрат  за умови  доставки  товарів  з одно- го регіонального  ринку  на всі інші (інакше  кажучи,  на загальний ринок):

n

TCi = Pj  dij ,

j =1

і

 
де ТС – сумарні транспортні витрати і-го ринку, а всі інші позна- чення ті ж, що й у попередній формулі.

Стосовно загального ринку США пунктом з найменшими тран- спортними витратами виявився Форт-Уейн (штат Індіана).  Розбіж- ність ринку з найбільшим потенціалом  збуту (Нью-Йорк) і ринку з найменшими транспортними витратами (Форт-Уейн) пояснюється тим, що значення  потенціалу  збуту ринку певної місткості зі збіль- шенням відповідного відстані зменшується меншою мірою, ніж під- вищуються  транспортні витрати.  Внаслідок  цього «великий ринок, який перебуває на значній відстані від заданого пункту, мало впли- ває на потенціал, який у ньому створюється,  але значно підвищує транспортні витрати,  пов'язані з обслуговуванням загального  рин- ку... з цієї точки» [8, с. 459-460].