Тема 10. Розвиток і формування особистості

Хід заняття

І. Обговорення  теоретичних питань

1.  Характеристика понять «розвиток» і «формування» особис- тості.


 

2. Основні  теорії розвитку особистості в дитинстві.

3. Розвиток і формування самосвідомості.

ІІ. Самостійна робота

Перевірте, чи  знаєте Ви основні поняття теми: особистісна незалежність, персональна свобода, соціальні чинники,  мотиви ді- яльності, органічні потреби, комплекси, базові  риси  особистості, життєва сталість, самоактуалізація, сенс життя, мотиваційна сфера, внутрішні протиріччя, зовнішні стимули, самосвідомість, самооцін- ка, світогляд, соціальна активність, егоцентризм мислення, кризо- вий період, гіперопіка.


ІІІ. Виконання завдань


Завдання 1


 

На  думку К.  Роджерса,  основною перешкодою для  розвитку адекватного сприйняття  і  реалістичного усвідомлення власного

«Я»  виступає деяка «умова цінності». Як  тільки дитина починає себе усвідомлювати, відзначає К. Роджерс, у неї розвивається по- треба  в любові  і позитивній увазі. Любов  настільки важлива для малюка, що  він  починає керуватися в своїй  поведінці не стільки тим, що підтримує і посилює його  організм, скільки можливістю отримати материнську любов. Дитина починає діяти  так,  щоб отримати любов  і схвалення незалежно від  того,  чи  це  добре  для неї самої. Діти можуть діяти проти своїх власних інтересів, а в резуль- таті  у них  формується уявлення про себе, як про осіб, що створені для того, щоб задовольнити або утихомирити інших. По суті, тут має місце знецінення особистості, явище, що отримало назву в концепції К. Ро- джерса «умова цінності».

Як ви розумієте ці слова  К. Роджерса? Що вони означають для Вас? Як може змінитися позиція вихователя, якщо він буде керуватись цим положенням феноменологічної теорії К. Роджерса?

Завдання 2

Р.Балтес вважає, що  розвиток індивіда протягом життя — це взаємодія 3-х типів факторів. Нормативні вікові фактори — це ті біологічні й соціальні зміни, які, зазвичай, відбуваються в певному віці  (наприклад, вступ  до школи). Нормативні історичні фактори

— це такі історичні події, як війни, економічні спади, епідемії, які


 

практично одночасно зачіпають усю вікову когорту. Ненорматив- ні фактори відповідають тільки особистим подіям у житті людини (втрата роботи, хвороба тощо).

Висловіть Ваше  ставлення до цієї  теорії. Подумайте про ці фак- тори, поясніть їх суть  та наведіть власні приклади їх взаємодії.

Завдання 3

Подумайте, яке, на Ваш  погляд, методологічне значення пробле- ми співвідношення навчання і розвитку. Яку теорію розвитку особис- тості Ви підтримуєте у питанні вивчення психіки дитини? У питаннях її навчання і виховання? Яка теорія не відповідає Вашим поглядам на розвиток особистості? Як, на Ваш  погляд буде змінюватись позиція педагога, який притримується тієї  чи іншої точки зору  на розвиток особистості в дитинстві?

Завдання 4

Поставте замість крапок пропущені слова.

Згідно психосоціальної теорії розвитку Е.Еріксона, на кожній ста- дії розвиток може йти у позитивному або негативному напрямі. Напри- клад, на стадії дитинства формується ...... або ....... до оточуючого світу, на стадії раннього дитинства формується ...... або ......, у дошкільному віці  формується ініціативність або …...., у молодшому шкільному віці формується ....... або відчуття неповноцінності, в підлітковому і юнаць- кому віці відбувається ....... або…….. .

Завдання 5

У Франції одна чотирирічна дівчинка пробула в стані  летаргічно- го сну 18 років. Усі ці роки її штучно годували. Дівчинка прокину- лась фізично розвиненою, дорослою.

Якою  ж  вона  була  за  своїм  психічним розвитком? Обґрунтуйте свою відповідь.

Завдання 6

У сім’ї   Н.  Н.  Ладигіної-Котс разом з дитиною від півтора до чо- тирьох років жив шимпанзе Іоні. Він  мав  у  своєму   розпоряджен- ні  різні іграшки, спав  на  ліжку, їв за  столом разом з усією  сім’єю. Н. Н. Ладигіна-Котс вела спостереження за шимпанзе і дитиною, під- час спостереження були виявлені наступні факти:


 

1.   Один  з них  міг  скласти фігуру з двох-трьох частин тільки у тому випадку, якщо перед  ним знаходилась фігура-зразок, ін- ший  міг виконати завдання і без зразка, з пам’яті.

2.   Особливістю дій  одного  було  те,  що він  зазвичай брав  дві  по- трібні фігурки, необхідні для  конструювання. Часто бувало, що дві фігурки, які він брав, поєднував їх спочатку у повітрі, а потім уже ставив їх на стіл. Інший так  ніколи не робив.

3.   І шимпанзе, і дитина при виборі елементів, які пропонувалися для  конструювання, спокушалися їх  новизною, незвичністю (диск  з очками, блискуча паличка), але  якщо один, обравши непотрібний елемент, не включав його у конструкцію, інший нерідко пробував це зробити, і тільки вказівка експеримента- тора допомагала йому уникнути помилки.

Визначте, які  з  наведених вище фактів  стосуються поведінки шимпанзе і які  – поведінки дитини. Вкажіть ознаки, якими ви ке- рувалися.

ІV. Лабораторна робота

Лабораторна робота 1

Виконання методики «Особистісні чинники професійної ді- яльності» (За: Федоров В. Д. Психологічний тезаурус і стиль педа- гогічної діяльності. – Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002.  – С. 262–265).

Короткі відомості про  методику: Відповідно до типології осо- бистості американського психолога Дж. Холланда розрізняють шість психологічних типів людей: реалістичний, інтелектуальний, соціаль- ний, конвенціональний (стандартний), заповзятливий, артистичний. Кожен тип характеризується певними особливостями темпераменту, характеру тощо. Певному психологічному типу  особистості відпові- дають  професії, у яких людина може досягти найбільшого успіху.

Інструкція:  Припустимо, що  після  відповідного навчання  ви зможете працювати за будь-якою спеціальністю. Але,  якщо б вам до- велося обирати між двома  можливостями, то чому  б ви надали пере- вагу? Позначте обрану вами  відповідь на реєстраційному бланку.

Текст опитувальника:

 

1 (а)

Інженер-технолог

1(б)

Конструктор

2.

Завуч з позакласної роботи

2.

Голова   профспілкового  ко-

мітету


 

3.

Дизайнер

3.

Кресляр

4.

Вчений-хімік

4.

Бухгалтер

5.

Політичний діяч

5.

Письменник

6.

Кухар

6.

Наборщик

7.

Адвокат

7.

Редактор наукового журналу

8.

Вихователь

8.

Художник по кераміці

9.

В’язальник

9.

Санітарний лікар

10.

Нотаріус

10.

Постачальник

11.

Перекладач  художньої  лі-

тератури

11

Лінгвіст

12.

Педіатр

12

Статистик

13.

Завідуючий магазином

13

Фотограф

14.

Філософ

14

Психіатр

15.

Оператор ЕОМ

15

Карикатурист

16.

Садівник

16

Метеоролог

17.

Вчитель

17

Командир загону

18.

Художник по металу

18

Маляр

19.

Гідролог

19

Ревізор

20.

Завідуючий господарством

20

Диригент

21.

Інженер-електрик

21

Секретар-друкарка

22.

Головний зоотехнік

22

Зоолог

23.

Спортивний лікар

23

Фельєтоніст

24.

Водій тролейбусу

24

Медсестра

25.

Копіювальник

25

Директор

26.

Архітектор

26

Математик

27.

Працівник дитячої кімнати

міліції

27

Рахівник

28.

Голова  агрооб’єднання

28

Агроном-рахівник

29.

Біолог

29

Офтальмолог

30.

Науковий працівник музею

30

Скульптор

31.

Стенографіст

31

Логопед

32.

Економіст

32

Менеджер

33.

Науковий працівник музею

33

Консультант

34.

Коректор

34

Критик

35.

Радіооператор

35

Спеціаліст ядерної фізики

36.

Лікар

36

Дипломат

37.

Актор

37

Телеоператор

38.

Археолог

38

Експерт

39.

Закрійник-модельєр

39

Декоратор

40.

Годинникар

40

Монтажник

41.

Режисер

41

Учений

42.

Психолог

42

Поет


 

Обробка результатів: Підрахуємо кількість позначених у ре- єстраційному бланку відповідей по кожному стовпчику окремо. Стовп- чик, який містить найбільшу кількість позначених відповідей, указує на певний тип особистості за Дж. Холландом. Після підрахунку та по- рівняння балів  зробіть висновок про переважаючий тип особистості та його взаємозв’язок із певною професійною сферою.

Ключ до методики:

 

Типи особистості

реалістич- ний

інтелек- туальний

 

соціальний

конвенціо- нальний

заповзят- ливий

артистич- ний

 

За

 

 

 

 

 

 

 

 

96

10а

10б

11а

 

11б

12а

12б

13а

 

13а

14а

14б

15а

 

15б

16б

16б

17а

 

17б

18а

18б

19а

 

19б

20а

206

21а

 

 

216

22а

 

 

22б

23а

 

 

23б

24а

 

24б

25а

256

26а

 

26б

27а

27б

28а

 

28б

29а

29б

30а

 

30б

31а

 

31б

32а

32б

 

 

33а

33б

34а

 

34б

35а

35б

36а

 

36б

37а

37б

38а

 

38б

39а

39б

40а

 

 

40б

41а

 

 

416

42а

 

 

426

 

Інтерпретація даних:

1. Реалістичний тип

«Чоловічий» тип. Характеризується високою емоційною за- лежністю, орієнтований на сьогодення. Надає перевагу конкретним об’єктам та їх використанню. Вибирає заняття, які вимагають мото- рних навичок (постійний рух), вправності. Надає перевагу професі- ям із конкретними задачами: механік, водій, інженер, агроном і т.п. Характерними є  невербальні здібності, розвиток моторних навичок,


 

просторової уяви (читання креслень). Має шанси досягти успіху в таких галузях, як фізика, економіка, кібернетика, хімія, спорт.

2. Інтелектуальний тип

Характерний аналітичний розум, незалежність і оригінальність суджень. Переважають теоретичні й естетичні цінності. Орієнтуєть- ся  на  розв’язання інтелектуальних творчих задач. Найчастіше оби- рає  наукові професії. Структура інтелекту гармонійна: розвинуті вербальні та  невербальні здібності. Характеризується  високою ак- тивністю, але  в діяльності на спілкування не налаштований. У роз- мовах найчастіше — передавач інформації, в основному — інтроверт. Найбільш бажані сфери  діяльності: математика, географія, геологія, творчі професії.

3. Соціальний тип

Відрізняється вираженими соціальними вміннями (уміння спі- лкуватися, прагнення до лідерства), потребами в численних соці- альних контактах. Незалежний від оточуючих, успішно присто- совується до обставин. Емоційний та чутливий. У структурі інтелекту успішно виражені вербальні здібності. Має  прагнення повчати і ви- ховувати оточуючих, здатність до співчуття і співпереживання. Най- більш бажані сфери  діяльності: психологія, медицина, педагогіка.

4. Конвенціональний тип

Надає перевагу структурованій діяльності, роботі за інструкцією, певними алгоритмами. Є здібності до переробки конкретної, рутин- ної  (цифрової) інформації. Підхід до проблем носить стереотипний характер. Риси характеру: консерватизм, підпорядкованість, залеж- ність. У поведінці та  спілкуванні дотримується стереотипів, слідує традиціям. Слабкий організатор і керівник. Найчастіше переважа- ють невербальні (особливо лічильні) здібності. Найбільш бажані такі спеціальності: бухгалтер, фінансист, товарознавець, економіст, діло- вод, друкарка, канцелярський службовець.

5. Заповзятливий тип

Обирає   цілі та  задачі, які  дозволяють виявити енергію, імпу- льсивність, ентузіазм. Рисами характеру є:  прагнення до  лідерст- ва,  потреба у визнанні, заповзятливість, деяка агресивність. Надає перевагу задачам, пов’язаним з керівництвом, особистим статусом. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Не  подоба-


 

ються заняття, які вимагають значної за обсягом праці, ретельності, моторних навичок, концентрації уваги. Найповніше реалізовується в професіях: дипломат, репортер, менеджер, директор, брокер, коопе- ратор.

6. Артистичний тип

У взаєминах з оточуючими спирається на свою уяву та інтуїцію. Притаманний емоційно складний погляд на життя. Риси характеру: незалежність у прийнятті рішень, оригінальність мислення. Зазви- чай  не  живе за  правилами і традиціями. Надає перевагу заняттям творчого характеру: музика,  малювання, діяльність у  сфері  гума- нітарних наук. Добре  розвинуте сприймання й  моторика. Високий рівень екстравертованості. У структурі інтелекту переважають вер- бальні здібності. Найбільш бажані сфери  діяльності: історія, філоло- гія, мистецтво.

Лабораторна робота 2

Виконання методики «Питальник К. Роджерса для  визначен- ня адаптованості / дезадаптованості особистості» (За: Семичен- ко В. А. Психологія педагогічної діяльності: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2004.  – С. 104–108).

Короткі відомості про  методику: Наведений варіант діагнос- тичного питальника К. Роджерса призначений для  виявлення рівня успішності соціально-психологічної адаптації. У пропонованому пе- реліку частина тверджень характеризує особистість як адаптовану, тобто достатньо успішно пристосовану до умов  навколишнього соці- ального середовища. Природно, що це постійний процес, оскільки соціальне середовище весь  час  змінюється. Тому  ознакою адаптації вважають збереження людиною здатності до подальшого розвитку і змін: змінювати звички, формувати нові навички, розвивати вміння, які б могли допомогти в нових умовах.

Така сама кількість тверджень характеризує неадаптованість лю- дини, тобто відсутність певної соціально-психологічної гнучкості при зміні ситуації, в якій вона  перебуває. Така людина продовжує жити так, як жила раніше, незважаючи на те що життя істотно змінилося. Тому  природно, що,  не змінюючись і не бажаючи змінюватись, вона відстає від соціального оточення, відчуває чималі труднощі.

Інструкція: На  всі  запропоновані в основному варіанті питаль- ника твердження слід  відповісти «так» чи  «ні»   залежно від  того,


 

наскільки ці твердження вам  відповідають. Слід прочитати всі твер- дження і дати  відповіді. Тільки тоді результат буде об’єктивним.

1. Я висуваю до себе підвищені вимоги. У мене  великі і серйозні життєві плани. Я прагну постійно вдосконалювати свої знання, фор- мувати якості і вміння, необхідні для досягнення цих  цілей.

2. Я часто сам картаю себе за те, що роблю.

3.  Перед  людьми, які мене  оточують, я ховаю  своє  обличчя під маскою, щоб приховати те, що в мене на душі.

4. Я часто  відчуваю свою меншовартість серед  моїх  однолітків, у спілкуванні з педагогами, колегами, іншими людьми. Мені  здаєть- ся,  що до мене ставляться дещо зневажливо, недостатньо поважають мене, не бачать у мені особистості.

5. У мене  теплі, хороші стосунки з однокурсниками, педагогами, з людьми взагалі. Я майже ніколи не конфліктую з ними. Я доброзич- лива і рівна в спілкуванні людина.

6. У всіх  невдачах, які переслідують мене  в житті, я звинувачую тільки себе.

7.  Я сумніваюся в тому, що  можу сподобатись кому-небудь з ді- вчат (юнаків).

8.  Я  відчуваю, що  мої  зусилля у  навчанні, роботі, спілкуванні марні. Я не можу здійснити тих планів, яких прагну.

9. Я відповідальна людина. На мене можна в усьому покластися.

10. Я можу прийняти більшу частину правил і вимог, яких мають дотримуватися люди.

11. Мені бракує власних переконань і правил

12. У мене часто виникає почуття, нібито я злий на весь світ, усім незадоволений, до всіх чіпляюся, постійно дратуюся, можу зіпсувати настрій тим, хто мене оточує. Важко стримуватися в таких випадках

13.  Я вмію  керувати собою і своїми вчинками, наприклад, цілко- вито  відключатися від багатьох розваг, цікавих і привабливих справ у той  час,  коли потрібно напружено працювати (наприклад, готува- тися до контрольної роботи, іспиту або звіту). Самоконтроль для мене не проблема.

14.  Усі люди, з якими мені  доводилося зустрічатися в житті, як правило, подобаються мені.

15. Мені зараз, у цю хвилину, дуже  не по собі. Хочеться все кину- ти, куди-небудь заховатися.

16.  Я схильний бути  насторожі з тими людьми, хто чомусь пово- диться зі мною більш по-приятельському, ніж я очікую.


 

17. Я завжди дотримуюся своїх  обіцянок, навіть якщо це мені не- вигідно.

18. Я завжди кажу тільки правду.

19. Я ніколи не запізнююсь.

20. Усі свої звички я вважаю хорошими.

21. Я завжди легко, вільно і невимушено висловлюю свої почуття в спілкуванні з дорослими, однолітками, маленькими дітьми. Я роз- кутий, незалежний. Спілкування для  мене  – задоволення; в ньому  я можу розкрити себе, цілковито виявити свою індивідуальність.

22.  Найчастіше я легко знаходжу спільну мову  з тими, хто  мене оточує.

23.  Найчастіше в житті я відчуваю себе не ведучим, а веденим: мені  не завжди вдається думати і діяти самостійно. Є такі люди, які своєю волею здатні підкорити мене собі.

24.  Я відчуваю якусь безпорадність, невпевненість. Мені  потріб- но,  щоб  хто-небудь був  поряд зі  мною, постійно підказував, радив, контролював і підтримував мене.

25. Мені найважче боротися із самим собою.

26.  У душі  я оптиміст і вірю  в краще в усіх  сферах життя – в на- вчанні, в стосунках у колективі, в особистому житті.

27.  Навіть тоді,  коли мені  здається, що мої  рішення самостійні, вони все-таки прийняті під впливом інших людей.

28. Я відчуваю неприязнь, антипатію до того,  що оточує  мене.

29.  Більшість людей, які мене  знають, добре до мене  ставляться, люблять і поважають мене.

30. У мене гарна фігура.

31.  Я вибитий з колії. Не можу зібратися, взяти себе в руки, зосе- редитися, організувати себе для того, щоб моя праця стала ефективні- шою,  давала мені справжнє задоволення.

32. Я відчуваю млявість, апатію на заняттях (на роботі). Спочатку мені  було  на них  цікаво, а тепер  я до них  збайдужів. Я не відчуваю піднесення, натхнення і радості від своєї роботи.

33.   Найчастіше я можу прийняти рішення і  твердо   слідувати йому.

34.  Я всім  задоволений: собою,  стосунками з людьми, успіхами в навчанні.

35. Я не дуже  довіряю своїм відчуттям, інколи вони мене зраджу- ють.

36.  У колі  незнайомих людей мені  досить важко бути  самим со- бою.


 

37. Я врівноважений, спокійний, у мене завжди рівний настрій.

38. Я імпульсивний: поривчастий, нетерплячий, запальний.

39.  Мені  здається, що я бачу  те,  що відбувається зі мною, не зо- всім  так, як воно є насправді. Замість того щоб розважливо глянути фактам в обличчя, тлумачу їх на свій  лад, вигадую зайве, тобто моє сприйняття не можна назвати реалістичним.

40. Я намагаюся ніколи не замислюватися над своїми проблемами.

41. Я розважлива, послідовна людина. Мені здається, що здебіль- шого я поводжуся розумно

42.  Я терплячий у своєму  ставленні до людей і приймаю кожного таким, який він є.

43. Я сором’язливий, легко знічуюся

44. Мені обов’язково потрібні нагадування, підштовхування, щоб довести справу до кінця.

45. Я вважаю себе цікавою, ерудованою людиною, помітною, при- вабливою як особистість.

46. Я честолюбний. Небайдужий до успіхів, похвали. У тому, що я вважаю важливим, мені потрібно бути серед найкращих.

47.  У процесі навчання, роботи  я ні в чому не можу виявити себе, продемонструвати свої здібності, свою індивідуальність, своє «Я».

48. Я відчуваю зневагу до себе зараз.

49. Буває, що я поширюю плітки.

50. Буває, що я говорю  про речі, на яких зовсім не розуміюся.

51. Інколи я люблю  вихвалятися.

52.  У мене бувають такі думки, якими я ні з ким  не хотів би поді- литися.

53. Я діяльний, енергійний, ініціативний.

54. Загалом я ставлюся до себе добре,  яким би я не був

55. Коли  у мене псуються стосунки з кимсь із однолітків, мені не- приємно, що про це стане  відомо  всім.

56. Я довго не можу прийняти рішення, а потім сумніваюсь у його правильності .

57.  Я наполегливий, напористий. Мені завжди важливо наполяг- ти на своєму.

58. Я незадоволений собою

59. Я в якійсь розгубленості, все переплелося, змішалося в мене.

60. Я невдаха. Мені просто  в усьому не щастить.

61. Я приємна, симпатична, приваблива людина.

62.  Я, може, й не дуже  гарний (-а) собою, але подобаюся дівчатам

(хлопцям) як людина і як особистість.


 

63.  Я зневажливо ставлюся до будь-якого спілкування з дівчата- ми (жінками).

64.  Я зневажливо ставлюся до будь-якого спілкування з хлопця- ми (чоловіками).

65. У мене легко і спокійно на душі, немає нічого, що сильно хви- лювало б мене.

66. Я вмію наполегливо працювати, якщо це потрібно.

67. Я часто буваю стривожений, стурбований, напружений і на за- няттях (на роботі), і в спілкуванні.

68.  Щоб змусити мене щось  зробити, треба  як слід наполягти — і я поступлюся, зламаюся.

69.  Я відчуваю, що  змінююсь, росту, дорослішаю. Мої  відчуття стають більш зрілими.

70. Я вважаю себе розумним, таким, що вміє розважливо аналізу- вати  й оцінювати себе та інших.

71. Я відчуваю невпевненість у собі майже завжди і в усьому.

72.  Я часто  змушений захищати себе,  шукати виправдання і об- ґрунтування своїх вчинків.

73. Я прагну покладатися на власні сили, не розраховуючи на чи- юсь допомогу завжди і в усьому.

74. Я відрізняюся від інших людей.

75. Я не поважаю себе.

76.  Я безнадійний. Приймаю рішення і тут  же  їх порушую. Зне- важаю своє безсилля, а вдіяти із собою нічого  не можу. В мене немає волі і немає бажання її виробити.

77. Мені все зрозуміло в собі. Я добре себе розумію.

78. Я товариська і відверта людина, легко сходжуся з навколишніми.

79. Я не дуже  надійний. На мене не в усьому можна покластися.

80. Мені здається, що в колективі мене недостатньо поважають.

81. Мої сили і здібності цілком відповідають тим цілям, які я став- лю перед  собою.

82.  Мої думки занадто займає особиста сфера, яка може серйозно вплинути на мої успіхи у навчанні, роботі.

Обробка результатів:

Ключ до методики:

Шкала             об’єктивності            (відвертості    відповідей):    відповіді

«так» на  твердження 17,  18,  19,  20,  відповіді «ні»  на  твердження

49,50,51,52.  Якщо збіглося більше половини відповідей, то всі інші результати потребують певного коригування щодо  відвертості відпо- відей  з боку тестованого.


 

Шкала адаптованості: ствердні відповіді на  запитання 1,  2,  5,

6,9,10,13,14, 21,  22,  25,26,29, 30,  33,34,37,38,41,42,45,46, 53,54,

57,58, 61, 62, 65, 66, 69, 70, 73, 74, 77,78, 81.

Шкала дезадаптованості: ствердні відповіді на запитання 3,4,7,

8,11,12,15,16, 23,24, 27,  28,31,32,35,36,39,40,43,44,47,48,55,56,59,

60, 63, 64, 67, 68, 71, 72,75, 76, 79,80, 82.

Загальний показник адаптованості визначається відношенням суми ствердних відповідей за шкалою адаптованості до суми ствердних відповідей за шкалою дезадаптованості. Що вище отриманий коефіці- єнт,  то вище рівень соціально-психологічної адаптованості індивіда.

V. Завдання для самоконтролю

1. Згідно якої теорії розвитку особистості початок формування осо- бистості дитини пов’язується з включенням у дію основних життєвих біологічних потреб дитини, виникненням конфлікту між прагненням до їх задоволення і соціально-культурними цінностями

а)   фрейдизм;

б)   неофрейдизм;

в)   теорія рис особистості;

г)   теорія соціального навчання.

2. Яка теорія розвитку особистості розглядає особистісний розви- ток  як набуття людиною певних звичок, умінь і навичок спілкуван- ня  з людьми. Джерелом особистісного розвитку тут  слугує зовні  ор- ганізована система підкріплення (заохочення і покарання). Завдяки їй можна формувати і змінювати особистість дитини протягом усього дитинства.

а)   фрейдизм;

б)   теорія ролей;

в)   теорія рис особистості;

г)   теорія соціального навчання.

3. Дана  теорія велику роль  у розвитку особистості відводить пра- вильно організованому психолого-педагогічному вихованню і під- тверджує, що особистість більше залежить від виховання, ніж від до- зрівання, глибинних потягів або комплексів.

а)   фрейдизм;

б)   теорія рис особистості;

в)   гуманістична теорія;

г) теорія соціального навчання.


 

4. Сенситивним періодом формування первинних мотивів людини і рис її характеру є:

а)   ранній вік;

б)   дошкільне дитинство;

в)   молодший шкільний вік;

г)   підлітковий вік.

5. Головне питання, що ставиться і вирішується у цій  теорії, по- лягає в тому, щоб з’ясувати, як відбувається засвоєння дітьми тих або інших моральних цінностей на різних етапах індивідуального розви- тку залежно від соціальних умов.

а)   фрейдизм;

б)   теорія рис особистості;

в)   гуманістична теорія;

г)   теорія соціального навчання.

6.  Який вік  у розвитку особистості є визначальним етапом для формування самосвідомості і власного світогляду:

а)   дошкільний вік;

б)   молодший шкільний вік;

в)   підлітковий вік;

г)   юнацький вік.

7.  Цілісне уявлення про  себе,  емоційне ставлення до себе,  само- оцінка своєї  зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх переваг і недоліків, визначається поняттям:

а)   свідомість;

б)   самосвідомість;

в)   світогляд;

г)   самоактуалізація.

8. Суперечності, властиві поведінці старшокласників:

а)   між потребою поводити себе як доросла людина і відсутністю досвіду такої поведінки;

б)  підвищені вимоги до дорослих та поблажливе ставлення до власних порушень;

в)   у вчинках співіснують принциповість у великому і безпри- нципність у малому (іноді  зберігаються риси  дитячої пове- дінки);


 

г)  зростання емоційних переживань через  власні невдачі, не- приємності, які іноді гіпертрофуються, переростаючи в справ- жнє  горе.

9. Ознаки розвитку мислення в старшому шкільному віці:

а)   децентрація мислення;

б)   розвиток теоретичного мислення;

в)   розвивається здатність до зв’язного логічного міркування, до високого рівня узагальнення та систематизації знань;

г)   підвищується самостійність, гнучкість та продуктивність мис- лення, його  рефлексивність.

10. Особистісні вади, характерні для старшокласників:

а)   упертість вважають проявом волі;

б)   грубість — доказом сміливості, небажання вибачитись —про- явом  принциповості (моральний формалізм);

в)   відсутність здатності до саморегуляції;

г)   максималізм та  нерозбірливість у  виборі засобів реалізації своєї життєвої мети.

VІ. Практичні  завдання для особистісного самопізнання і само- розвитку

Вправа «Нове ім’я» (За: Семиченко В. А. Проблемы мотивации поведения и  деятельности человека. Модульный курс   психологии. Модуль «Направленность». – К.: Миллениум, 2004.  – С. 116–118).

Коротке пояснення до  вправи: Ім’я, як і будь-яке інше слово, яке часто  вживається, має  на  людину певний мотивуючий вплив. Змінюючи його або додаючи до нього певні  епітети (характеристики), які стають його невід’ємним атрибутом, можна змінити і мотивацію людини. Досить лише в думках називати самого  себе (не обов’язково повідомляти це оточуючим) протягом певного часу  новим ім’ям. На- зиваючи себе новим ім’ям, додаючи до свого імені епітети або харак- теристики, з часом  можна чекати певних змін  в своїй мотивації.

Хід вправи:

1.  Проекспериментуйте з суб’єктивним відчуттям, яке виникає при зміні імені, – що було б, якби вас батьки назвали по-іншому. Спро- буйте  уявити, які зміни сталися б у вашому житті, якби ваші батьки дали  вам: екзотичне ім’я; ім’я, що викликає дивні асоціації; ім’я, що вийшло з використання; ім’я, яке вам подобається більше, ніж ваше


 

власне. Яким чином складалися би контакти з тими, що  оточують, сприяло би це зростанню вашої активності або навпаки?

2.  Якими епітетами ви в думках частіше за  всього  себе називає- те  (ваше суб’єктивне ім’я)? Запишіть  усі,  які зможете пригадати. Проаналізуйте, які з цих  епітетів сприяють вашій активізації, а які, навпаки, блокують вашу активність, конкретні дії.

3. Придумайте собі чотири варіанти імені, яке символізувало б на- полегливість, цілеспрямованість, силу  волі  в досягненні цілі, відпо- відало тим завданням, які ви ставите в житті перед собою, мало б мо- тиваційний вплив на вас. Це може бути як нове ім’я  так і приєднання до власного імені певного епітета.

4.  Серед  придуманих вами  варіантів відберіть і відкиньте ті,  що відображують звичні для вас штампи (наприклад, погляди інших лю- дей) і не викликають позитивних образів і емоцій. Залиште те, що є, на ваш погляд, найбільш позитивним.

5. Уявите декілька ситуацій, пов’язаних з новим для  вас іменем. Бажано, щоб  слово  або характеристика викликали у вас  позитивні емоції.

6. Називайте себе новим ім’ям протягом певного часу  у внутріш- ньому  діалозі, у зверненні до себе. При цьому фіксуйте, скільки разів на день удалося звернутися до себе по-новому і який вплив це мало на вашу мотивацію і активність.

7. Використовуючи нове ім’я, в кінці дня проведіть невеликий са- моаналіз: «Як я, завдяки новому імені, наполегливо працюю і дося- гаю успіхів». Складіть прогноз наступного дня: «Як я завтра працю- ватиму і обов’язково досягну успіху, щоб підтвердити моє нове ім’я».

VІІ. Література

1. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте.

– М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

2. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки дет- ского  психиатра: Книга для  учителей и родителей. – М.:  Просвеще- ние,  1988. – 207 с.

3. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О. В. Скрип- ченко, Л.  В.  Долинська, З. В.  Огороднійчук та  ін.. –  К.:  Просвіта,

2001. – 416 с.

4.  Вікова психологія / За  ред.  Г. С. Костюка. – К.:  Рад. школа,

1976. – 272 с.

5. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. В. Гаме- зо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с.


 

6. Выготский Л. С. Детская психология // Собр. соч.  в 6 т. – М.,

1984. – Т. 4. – 432 с.

7. Дуткевич Т. В., Яцюк В. А. Вікова і педагогічна психологія (курс лекцій та  практикум): Навч. посібник. –  Кам’янець-Подільський: Друк ПП Буйницький О. А., 2006. – 208 с.

8.  Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія (курс  лекцій і практи- кум): Навч. посібник. – К.: Центр учбової  книги, 2010. – 320 с.

9.  Кононенко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Рад. школа, 1998. – 255 с.

10.   Кулагина И.  Ю.,  Колюцкий В.  Н.  Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека: Учебн. пособие для сту- дентов   высших учебных заведений. – М.: ТЦ «Сфера», 2001.

11.  Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подрост- ков. – Л., 1983.

12.  М’ясоїд П.  А. Проблема психології розвитку // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 1. – с. 5–12.