Тема 6 ТЕОРІЇ ОСОБИСТОСТІ ПСИХОЛОГІВ США І ЕВРОПИ

Хід заняття

І. Обговорення  теоретичних питань

1. Соціально-когнітивна теорія особистості Альберта Бандури.

2. Теорія соціального научіння Джуліана Роттера.

3. Психологія свідомості Вільяма Джемса.

4.  Особистість в «описовій психології» Вільгельма Дільтея та

Едуарда Шпрангера.

5. Теорії особистості у французькій соціологічній школі.

6. Транзактний аналіз Еріка Берна.

ІІ. Самостійна робота

Перевірте, чи знаєте Ви основні поняття теми: научіння, са- морегуляція, самоконтроль, самоефективність, непряме підкріплен- ня, потенціал поведінки, очікування, цінність підкріплення, локус контролю, інтернали, екстернали, потік свідомості, фізична особис- тість, соціальна особистість, духовна особистість, ціннісна орієнта- ція, саморегуляція, психічна сила, психічна напруга, життєвий про- стір, психологічне оточення, локомодації, регіони, кордони, его-ста- ни «Батько», «Дитина», «Дорослий».


ІІІ. Виконання завдань


Завдання 1


 

Виберіть особистість персонолога, чиї  теоретичні ідеї  вас  найбіль- ше зацікавили. Поясніть, якою мірою теорія особистості, створена цим


 

персонологом, відображає власні переживання і обставини життя теоретика, наскільки вплинули на його психологічні погляди умови його життя, сімейний, науковий, релігійний статус, отримана освіта, характер професійної діяльності, спілкування з колегами, наставни- ками, іншими людьми.

Завдання 2

Виберіть найбільш цікаву власне для Вас і найбільш переконливу те- орію особистості, порівняйте їх: чим зумовлена привабливість і чим зу- мовлена переконливість теорії особистості? Який вплив мають ці теорії на Ваше особисте життя? Наведіть приклади.

Завдання 3

Враховуючи те,  що  теорії особистості народжуються і поширю- ються в певному історичному, соціальному і культурному оточенні, спробуйте визначити, зімпровізувати, як можуть виглядати, форму- люватися сучасні, зовсім нові  теорії особистості щодо  головних тем теорії особистості. Яка теорія особистості може стати популярною в найближчому майбутньому? Яку  вона могла б мати назву? Які  відпо- віді вона даватиме на основні персонологічні питання?

Завдання 4

В. Джемс вирізняв три  аспекти у структурі особистості: фізична особистість, соціальна особистість та духовна особистість. Визначте, який аспект особистості охарактеризував В.Джемс у наведених ниж- че висловлюваннях:

1. «...у найширшому значенні людське Я – це сума всього того, що людина може назвати своїм: не тільки її тіло і психіка, а також її одяг та житло, сім’я, діти, предки, родичі й друзі, коні, яхта та рахунок у банку. Все це викликає у людини приблизно однакові емоції. Якщо все перелічене процвітає, людина відчуває себе переможцем, а якщо занепадає, це  засмучує і пригнічує людину. Не  обов’язково емоції будуть  однаково сильні щодо  кожного елементу, але  за самою  суттю вони схожі».

2. «Із мого досвіду… цілком зрозуміло, що …. є континуум косміч- ної свідомості, від якої наша індивідуальність відділена тонкими пе- регородками і в якій наші індивідуальні свідомості знову  заглиблю- ються, як у безмежне море».


 

3. «Якщо б тільки це було можливим, то ніхто з нас не відмовився б від того,  щоб бути  водночас красивим, здоровим, гарно одягнутим чоловіком, великим силачем, багатієм зі щорічним мільйоном дохо- ду, дотепником, бонвіваном, підкорювачем жіночих сердець і водно- час  філософом, філантропом, державним діячем, воєначальником, дослідником Африки,  модним поетом і  святою людиною. ...  Зовні такі різні характери ніби справді можуть поєднатись в одній  людині. Однак, варто  розвинути одну  з властивостей характеру, як вона  од- разу  ж пригнічує інші».

Завдання 5

Проаналізуйте висловлювання К. Левіна та П. Жане, у яких вони розкривають своє  розуміння психічної напруги. Знайдіть спільне і відмінне у їх поглядах.

•           Основою динаміки особистості є психічна енергія, яка виникає від нерівноваги різних компонентів особистості (регіонів). Не- рівновага ж виникає від напруження в одній чи декількох час- тинах системи. Тобто,  напруження – це стан  внутрішньоосо- бистісного регіону відносно інших внутрішньоособистісногих регіонів. Напруження зростає у момент виникнення потреби (наприклад: голод, спрага тощо). Урівноважити внутрішньоо- собиствсне напруження можна за допомогою процесів мислен- ня, сприйняття, пам’яті, дії (К. Левін).

•           Здатність до зусилля є основним критерієм оцінки особистос- ті,  а цінність особистості вимірюється її здатністю виконува- ти роботу, яка потребує зусилля. Психологічна сила  є певною властивістю, яка виявляється у швидкості і тривалості окре- мих  дій,  а напруження передбачає здатність до концентрації і розподілу сили. Якщо напруження падає, відбуваються різні порушення у функціонуванні особистісної системи, що  при- зводить до неврозів. Значне зниження напруження є наслід- ком  тяжких  соматичних захворювань, фрустрації та  стресу (П. Жане)

Завдання 6

Е. Берн вважає, що у різних життєвих ситуаціях, перш за все,  у процесі спілкування з іншими людьми, особистість знаходиться в од- ному  із  трьох Его-станів: «Батько», «Дитина», «Дорослий». Визна- чте,  яку позицію займає студент у  кожній із наведених ситуацій. До


 

яких наслідків, на думку Е. Берна, може призвести поєднання двох Его-станів, чи точніше «зараження» одного стану іншим у однієї осо- бистості?

Студент, що не підготувався до заняття, може відмовитись відповіда- ти з різних позицій. У його відмові можуть бути закладені різні рольові значення. Фраза «Я сьогодні не можу відповідати, тому що не готовий» з позиції «………» має вигляд прохання до викладача зрозуміти його і про- бачити, не караючи поганою оцінкою. Фраза зазвичай супроводжується певними «сигналами» — запобігливою посмішкою, загляданням в очі, відповідною інтонацією. За цим стоїть добровільна відмова претендува- ти на рівні стосунки, визнання своєї слабкості і нездатності відповідати за ситуацію. Контекст: «Я зазвичай хороший, пробачте мені».

З позицій «………..» ця ж фраза може означати небажання зізнатися в своїй  неправоті, певний виклик, вимогу зрозуміти, що у нього  були об’єктивні причини не підготуватися і залишити його  нарешті у спо- кої. Зрозуміло, що будь-яке покарання він сприйме як несправедливе, тому що не вважає себе винним. А якщо викладач почне  його відчиту- вати, буде щиро  обурений. Контекст цього  обурення: «Я врешті-решт вже  далеко не дитина, сам здатний за себе відповідати, а до мене  від- носяться як до маленького». Тон зазвичай досить зухвалий.

Нарешті, як «…………» студент усвідомлює, що повністю заслуго- вує  з боку  викладача певної санкції і погоджується з нею,  приймає відповідальність за недовиконання своїх  обов’язків і гарантує їх ви- конання в майбутньому.

Завдання 7

Виберіть специфічний аспект вашої поведінки, який ви  б хотіли змінити –  дещо, що  ви  хотіли б почати робити (наприклад,  фізичні вправи), чи, навпаки, припинити (палити, лінуватись, багато їсти). Ба- зуючись на теорії соціального на учіння Джуліана Роттера опишіть, як Ви могли б використати п’ять основних кроків самоконтролю для того, щоб викликати позитивні зміни у вашій поведінці. До кожного кроку наведіть конкретні приклади.

ІV. Лабораторна робота

Лабораторна робота 1

Виконання методики «Діагностика локусу контролю особис- тості за методикою РСК (рівень суб’єктивного контролю)» (За:


 

Дуткевич Т. В., Яцюк В. А. Вікова і педагогічна психологія (курс лекцій та  практикум):  Навчальний  посібник. –  Кам’янець-Подільський: Друк ПП Буйницький О. А., 2006.  – С. 176–181).

Короткі відомості про  методику: Питальник для  діагностики інтернальності-екстернальності локусу контролю розроблено на осно- ві шкали локусу контролю Дж. Роттера. Відомий американський психо- лог Дж. Роттер ввів поняття локусу контролю до психологічної термінології та запропонував розрізняти людей між собою у відповідності до того, як вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Будь-який  індивід займає певну позицію на відрізку, заданому двома полярними типами локу- су контролю – інтернальним та екстернальним.

Інструкція: Оцініть ряд  тверджень, що стосуються певних жит- тєвих ситуацій. На кожне запитання можна дати  відповідь «так» чи

«ні». Працюючи з опитувальником слідкуйте, щоб номер  вашої від- повіді збігався з номером твердження. Довго  не розмірковуйте, да- вайте відповідь за вашим першим враженням.

Текст опитувальника:

1. Просування по службі більшою мірою залежить від вдалого збі- гу обставин, ніж від здібностей та зусиль людини.

2. Більшість розлучень спричинені тим, що люди не захотіли при- стосовуватися один до одного.

3. Хвороба — це випадок, якщо вже судилося захворіти, нічого  не вдієш.

4. Люди  стають самотніми тому, що самі  не виявляють інтересу і приязності до оточуючих.

5. Здійснення моїх  бажань часто залежить від талану.

6. Даремно докладати зусилля для  того,  щоб завоювати симпатію інших людей.

7. Зовнішні обставини, родичі та добробут  — впливають на сімей- не щастя не менше, ніж стосунки подружжя.

8. Я часто  відчуваю, що маю малий вплив на те, що відбувається зі мною.

9. Як правило, керівництво виявляється більш ефективним, коли ціл- ком контролює дії підлеглих, а не покладається на їхню самостійність.

10. Оцінювання в школі моїх успіхів найчастіше залежали від збі- гу випадкових обставин (наприклад, від настрою вчителя).

11. Коли я щось планую, то я вірю, що можу здійснити свої плани.

12.  Люди  часто  думають, що  їм  таланить, але  насправді, це  ре- зультат тривалих цілеспрямованих зусиль.

13.  Гадаю, що правильний спосіб  життя може більше допомогти здоров’ю, ніж лікарі та ліки.


 

14.  Якщо люди  не підходять одне  одному, то,  як би вони  не на- магалися налагодити сімейне життя, вони  все одно не зможуть цього зробити.

15. Те добро, що я роблю, як правило, гідно  поціновують інші.

16. Діти  виростають такими, якими їх виховують батьки.

17. Гадаю, що випадок та доля  не відіграють великої ролі в моєму житті.

18.  Я намагаюся не планувати далеко вперед, тому  що багато за- лежить від того,  як складуться обставини.

19.  Мої оцінки в школі здебільшого залежали від моїх  зусиль та рівня підготовки.

20. В сімейних конфліктах я частіше звинувачую себе, ніж проти- лежну сторону.

21. Життя більшості людей залежить від збігу обставин.

22.  Я віддаю перевагу такому керівництву, при  якому можна са- мостійно визначати, що і як робити.

23. Гадаю, що мій спосіб життя жодною мірою не є причиною моїх хвороб.

24. Як правило, саме несприятливий збіг обставин заважає людям досягти успіху у своїй справі.

25.  У решті-решт, за погане керівництво організацією відповіда- ють ті люди, які в ній працюють.

26.  Я часто  відчуваю, що нічого  не можу змінити у стосунках, що склалися в сім’ї.

27. Якщо я дуже  захочу, то зможу привернути до себе будь-кого.

28. На підростаюче покоління впливає так багато обставин, що зусил- ля рідних, спрямовані на його виховання, часто виявляються марними.

29. Те, що зі мною трапляється — це справа моїх  рук.

30.  Складно буває  зрозуміти, чому  керівники вчиняють так, а не інакше.

31.  Людина, яка не змогла досягти успіху в своїй  роботі, найімо- вірніше, не докладала достатніх зусиль.

32. Найчастіше я можу домогтися від членів моєї родини того, що я хочу.

33.  У неприємностях і невдачах, які були  у моєму  житті, частіше були винні інші люди, а не я сам.

34.  Дитину завжди можна вберегти від застуди, якщо дбати  про

неї і правильно одягати.

35.  У складних обставинах я волію  почекати, поки проблеми ви- рішається самі по собі.


 

36.  Успіх  є результатом наполегливої праці і мало  залежить від випадку і талану.

37.  Я відчуваю, що  від  мене, більш ніж від  будь-кого, залежить щастя моєї родини.

38. Мені завжди було складно зрозуміти, чому я подобаюся одним людям і не подобаюся іншим.

39. Я завжди волію  прийняти рішення і діяти самостійно, а не по- кладатися на інших людей та долю.

40.  На  жаль, заслуги людини часто  залишаються невизнаними, незважаючи на всі її старання.

41.  У сімейному житті бувають такі ситуації, які неможливо ви- рішити навіть при дуже  сильному бажанні.

42.  Здібні люди, які не спромоглися реалізувати свої можливості мають звинувачувати в цьому лише самих себе.

43.  Багато моїх  успіхів були  можливими лише завдяки допомозі інших людей.

44.  Більшість невдач у моєму  житті сталося внаслідок невміння, незнання або лінощів і мало  залежало від неталану чи талану.

Обробка результатів:

1. У відповідності з «ключем» до методики (таблиця) опрацюйте отримані результати. Для  цього  підрахуйте суму  набраних балів, надаючи один бал за кожний збіг вашої відповіді з «ключем». У та- кий спосіб визначте показник загальної інтернальності, а також по- казники інтернальності у різних сферах життя.

«Ключ»  до опитувальника

 

 

Шкала

 

Від- по- віді

Рівень прояву

 

Високий

Се- ред- ній

 

Низький

 

Загальна інтер- нальність

 

Так

 

2,4,11,12,13,15,16,17, 19

20,22,25,27,29,32, 36,  37,

39,42,44

 

31-44

 

22-30

 

1-21

 

Ні

 

1,3,5,6,7,8,9,10,14,18, 21,

23,24,26,28, 30,33,35, 38,

40, 41,43


 

Інтернальність у сфері досягнень

Так

12,15,27,32,36,37

 

8-12

 

6-7

 

1-5

Ні

1,5,6,14,26,43

Інтернальність у сфері невдач

Так

2,4,20,31,42,44

 

8-12

 

6-7

 

1-5

Ні

7,24,33,38,40,41

Інтернальність у

сімейних стосун- ках (Іс)

Так

2,16,20,32,37

 

7-10

 

5-6

 

1-4

Ні

7,14,26,28,41

Інтернальність у

виробничих від- носинах (Ів)

Так

19,22,25,42

 

6-8

 

4-5

 

1-3

Ні

1,9,10,30

Інтернальність у

міжособистісних стосунках (Ім)

Так

4,27

 

3-4

 

2

 

1

Ні

6,38

Інтернальність

стосовно здоров’я і хвороб  (Із)

Так

13,34

 

3-4

 

2

 

1

Ні

3,23

 

2.  Встановіть рівень загальної інтернальності та  інтернальності у різних сферах життя, порівнявши отримані показники з нормами, записаними у табл.

3. Прочитайте і коротко законспектуйте опис певних типів локусу контролю (як  загального, так  і в окремих сферах життя).

4. Пригадайте приклади, що підтверджують або спростовують цей результат, і зробіть висновок про відповідність отриманих результа- тів власним уявленням про себе.   Проаналізуйте можливі  перешко- ди у  взаємодії з  іншими людьми, спричинені проявом притаманного вам типу  локусу контролю. Намітьте шляхи самовдосконалення.

Коротка характеристика типів локусу контролю:

1. Загальна інтернальність (Із)

Високі показники відповідають інтернальному, або високому рів- ню суб’єктивного контролю над  значущими ситуаціями. Такі люди вважають, що більшість подій  їх життя є результатом їх власних дій і що вони можуть керувати ними, а відповідно, відчувають свою влас- ну  відповідальність за  ці  події  і за  те,  як складається їхнє  життя в цілому.

Низькі показники  відповідають екстернальному, або  низькому, рівню суб’єктивного контролю. Такі люди  не бачать зв’язку між сво- їми  діями та значущими подіями в їхньому житті, не вважають себе


 

здатними контролювати їх розвиток та вважають, що більшість подій і вчинків є результатом випадку чи впливом інших людей.

2. Інтернальність у сфері досягнень  (Ід)

Високі показники  за  цією   шкалою  відповідають інтернально- му,  чи високому, рівню суб’єктивного контролю над  емоційно пози- тивними подіями чи ситуаціями. Такі люди  вважають, що самі  дося- гли всього значущого, що було в їхньому житті, що саме вони здатні з успіхом досягати свої цілі і в майбутньому.

Низькі показники по шкалі Ід свідчать про те, що людина пояснює свої успіхи, досягнення, радощі зовнішніми обставинами — щаслива доля  чи допомога інших людей.

3. Інтернальність у сфері невдач (Ін)

Високі показники за шкалою Ін свідчать про інтернальний, чи ви- сокий, суб’єктивний контроль негативних подій чи ситуацій, що про- являється в схильності звинувачувати самого  себе в різних невдачах, неприємностях та стражданнях.

Низькі показники притаманні екстерналам, які схильні припи- сувати відповідальність за подібні події  іншим людям чи вважати їх результатом невдалих обставин.

4. Інтернальність у сімейних стосунках (Іс)

Високі показники за шкалою Іс свідчать про інтернальний, чи ви- сокий, суб’єктивний контроль в сімейних стосунках. Людина з таким показником вважає себе відповідальною за події в сімейному житті.

Низькі показники вказують на  те,  що  суб’єкт покладає відпові- дальність за сімейну атмосферу та різні ситуації на членів своєї сім’ї.

5. Інтернальність у виробничих відносинах (Ів)

Високі показники в сфері  виробничих, чи ділових, відносин свід- чать  про  інтернальний, чи  високий, суб’єктивний контроль, який проявляється в тому, що людина вважає свої дії важливим фактором в організації власної участі у виробничій діяльності, стосунках у ко- лективі, побудові кар’єри.

Низькі показники означають, що  людина схильна приписувати більш високе значення зовнішнім обставинам — керівництву, допо- мозі друзів, везінню-невезінню.

Інтернальність у міжособистісних стосунках (Ім)

Високі показники в сфері міжособистісних стосунків свідчать про інтернальний, чи високий, суб’єктивний контроль. Людина з такими


 

показниками вважає себе спроможною контролювати свої формальні чи неформальні стосунки з іншими людьми, викликати до себе пова- гу, симпатію.

Низькі показники свідчать, що  людина не  в змозі активно фор- мувати коло свого спілкування та схильна вважати свої міжособистісні стосунки результатом дій партнерів.

7. Інтернальність стосовно здоров’я і хвороб (Із)

Високі показники за  шкалою стосовно здоров’я та  хвороб  свід- чать  про  інтернальний, чи  високий, суб’єктивний локус контролю. Люди  з такими показниками вважають себе відповідальними за своє здоров’я, надають великого значення профілактичним заходам та здоровому способу життя.

Низькі показники означають, що  людина вважає, нібито хворо- би — це щось неминуче, і в своєму  одужанні вона покладається на дії лікарів.

Лабораторна робота 2

Виконання методики «Транзактний аналіз спілкування» (За: Рогов Е. И. Психология общения. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС,

2004.  – С. 314–316).

Пояснення до методики: Відповідно до концепції транзактного аналізу Е. Берна, у поведінці людини, в її загальному світосприйнят- ті та самовідчутті час від часу переважають три якісно різних его-ста- ни: маленька дитина, її батьки (чи інші люди, які здійснювали вихо- вання), та доросла особа,  що безпосередньо і неупереджено аналізує обставини, взаємодіє зі світом. Ці складові особистості у кожного різ- ні.  Якщо переважає суворий «Дорослий», то людина живе у полоні норм, правил, обов’язків. Якщо — «Дитина», то вона  підкоряється власним примхам, імпульсам, що  бувають непередбаченими.  Най- краще, якщо існує  рівновага, де «Дорослий» приймає відповідальні та зважені рішення.

Інструкція: Спробуйте визначити, як поєднуються усі три «Я»  у Вашій поведінці. Для  цього  оцініть наведені висловлювання в балах від 0 до 10.

Текст опитувальника:

1. Мені часом  бракує витримки.

2. Якщо мої бажання заважають мені, то я вмію їх приборкувати.

3. Батьки, як зрілі люди, повинні влаштовувати сімейне життя своїх дітей.


 

4. Я іноді перебільшую свою роль у якихось подіях.

5. Мене обманути нелегко.

6. Мені сподобалося би бути вихователем.

7. Буває, мені хочеться попустувати, як маленькому.

8. Думаю, що я правильно розумію всі навколишні події.

9. Кожний повинен виконувати свій обов’язок.

10. Часто я роблю не так, як треба, а так, як хочеться.

11. Приймаючи рішення, я намагаюсь продумати його наслідки.

12. Молодше покоління повинне вчитися в старших, як йому тре- ба жити.

13. Я, як і багато хто з людей, буваю вразливим.

14.  Мені вдається бачити в людях більше, ніж вони  говорять про себе.

15. Діти  повинні безумовно виконувати вказівки батьків.

16. Я — людина, схильна до захоплення.

17. Мій основний критерій оцінки людини — об’єктивність.

18. Мої погляди непохитні.

19.  Буває, що я не поступаюся в суперечці лише тому, що не хочу поступатися.

20. Правила виправдані лише доти, доки  вони корисні.

21.  Люди  повинні дотримуватись усіх  правил незалежно від  об- ставин.

Обробка результатів: Підрахуйте суму  балів  окремо за вислов- люваннями.

Висловлювання 1,4,7,10,13,16,19 — це позиція дитини (Д). Висловлювання 2,5,8,11 ,14,17,20 — позиція дорослої, зрілої лю-

дини   (3).

Висловлювання 3,6,9,12,15,18,21 — це позиція батьків(Б).

Інтерпретація даних: Розташуйте результати в  порядку змен- шення й  запишіть формулу своїх соціальних ролей.

ЗДБ,  ЗБД у вас розвинене почуття відповідальності, ви в міру  ім- пульсивні й  не  схильні до  нотацій та повчань. Вам  можна побажа- ти  лише зберегти ці  якості й  надалі. Вони допоможуть убудь-якій справі, пов’язаній із спілкуванням, колективною працею, творчістю.

БДЗ, БЗД Гірше, якщо на першому місці стоїть Б. Категоричність і самовпевненість протипоказані, наприклад, педагогові, організа- торові  словом усім  тим, хто в основному має  справу з людьми, а не з машинами. Наприклад, БДЗ  може ускладнити життя тому, для  кого характерна ця  формула. «Батько» з дитячою безпосередністю ріже

«щиру правду», ні в чому не сумніваючись і не дбаючи про наслідки.


 

Але й тут немає приводів для засмучення. Якщо вас не приваблює ор- ганізаторська робота, галасливі компанії й ви віддаєте перевагу робо- ті наодинці з книжкою, за кульманом чи етюдником, то все гаразд. Якщо ж  ні,  і ви захочете пересунути своє  Б на  друге  й навіть третє місце, то це бажання цілком здійсненне.

ДБЗ, ДЗБ цілком прийнятний варіант, скажімо, для  наукової ро- боти. Ейнштейн жартівливо пояснив причини своїх наукових успіхів тим, що він розвивався повільно й над багатьма питаннями задумався лише тоді,  коли люди звичайно вже перестають про них думати. Але, дитяча безпосередність позитивна тільки  до  певного рівня.  Якщо вона починає заважати справі, потрібно почати контролювати власні емоції.

V. Завдання для самоконтролю

1.  На  відміну від  радикальних біхевіористів Альберт Бандура вважає, що особистість формують усі нижче перераховані чинники, окрім:

а)   поведінка людини;

б)   індивідуальні характеристики;

в)   спадковість;

г)   вплив навколишнього середовища.

2.  Якщо людина переконана, що  її  успіхи і невдачі регулюють- ся  зовнішніми чинниками, такими як доля, успіх, щасливий випа- док,  впливові люди  і непередбачувані сили оточення, то,  за теорією Дж. Роттера, її локус контролю:

а)   екстернальний; б)   інтернальний; в)  позитивний;

г)   негативний.

3. В. Джемс пропонує розглядати самоповагу особистості як від- ношення, в якому чисельник виражає реальний успіх, а знаменник:

а)   очікування;

б)   домагання;

в)   успіхи в минулому;

г)   уміння, навички.

4. Відповідно теорії Е. Шпрангера, першочергове завдання психо- логії  полягає у виявленні:


 

а)   неусвідомлених потягів та переживань;

б)   ціннісних орієнтацій людини;

в)   первинних дитячих травм;

г)   особливостей нервової діяльності.

5.  Із  поданих понять виберіть ті,  які належать лише до «теорії поля» К. Левіна:

а)   психологічне оточення, валентність, непряме підкріплення, потенціал поведінки;

б)   психологічне оточення, валентність, регіони, кордони, життє- вий простір;

в)   регіони, кордони, життєвий простір, локус контролю.

6. Людина, мислення якої спрямоване на створення чогось  корис- ного на основі природничонаукових знань і техніки, для якої цінність пізнання пов’язана лише з тим, що приносить користь їй самій, сім’ї, колективу, людству у типології Е. Шпрангера названа:

а)   теоретичною людиною; б)   економічною людиною; в)   політичною людиною; г)    соціальною людиною.

7. Автором соціально-когнітивної теорії особистості є:

а)         А. Бандура;

б)         К. Левін; в)    В. Джемс; г)   П. Жане.

8. Визначте, який аспект особистості охарактеризував В. Джемс у наведеному нижче висловлюванні: «Людське Я – це сума всього того, що людина може назвати своїм: не тільки її тіло і психіка, а також її одяг та житло, сім’я, діти, предки, родичі й друзі, коні, яхта та раху- нок у банку»:

а)   фізична особистість;

б)   соціальна особистість;

в)   духовна особистість;

г)   соціальна особистість.

9.  Будь-яка зміна у поведінці людини під  час  спостереження за

«моделлю» відповідно до  того,  схвалюється чи  засуджується пове-


 

дінка «моделі» (наприклад, дитина стримує сльози, коли бачить, що мама сварить братика за те, що він плаче) у теорії А.Бандури має на- зву:

а)   самопідкріплення;

б)   непряме підкріплення;

в)   саморегуляція;

г)   самоконтроль.

10. Термін, який використовує К. Левін для характеристики оцін- ки  особистістю власних  здібностей і  можливостей та  очікування у майбутньому такої їх реалізації, яка б задовольнила плани і запити особистості має назву:

а)   особисті цінності;

б)   рівень домагань;

в)   ціннісні орієнтації;

г)   риси  особистості.

VІ. Практичні  завдання для особистісного самопізнання і само- розвитку

Вправа «Рефреймінг сенсу і рефреймінг контексту» (За: О’Коннор Дж., Сеймор Дж. Введение  в нейролингвистическое программи- рование. — Челябинск, 1998. — С. 150.)

Пояснення до  вправи: Люди  завжди і в усьому шукають сенс. Проте  сенс деякої події  залежить від ваших уявлень про навколиш- ній  світ  і про  себе.  Коли  змінюється уявлення, сенс  також стає  ін- шим. Коли  стає  іншим сенс,  ваші реакції і поведінка також зміню- ються. Здатність сприймати події  по-іншому дає людині більше сво- боди і розвиває її можливості. «Рефреймінг» є поняттям, що визначає трансформацію сенсу  події, тієї  або іншої форми поведінки, вчинку, стану, настрою тощо.

Рефреймінг — це не засіб для того, щоб бачити світ у рожевих оку- лярах так, щоб усе навколо стало  насправді чудовим. Ваші проблеми просто  так  не зникнуть, з ними все одно прийдеться щось робити, але у вас буде більше можливостей інакше сприйняти проблему і це допо- може легше її вирішити.

Існують два основних види  рефреймінгу: рефреймінг контексту і рефреймінг сенсу. Рефреймінг контексту передбачає пошук того кон- тексту, у якому дана  поведінка є   адекватною. Наприклад, людина говорить: «Я  дуже  балакуча». «Але  тобі  не доводиться слухати без- глузде базікання інших». Ви дуже  соромливі, мляві, емоційні? Тоді


 

запитаєте себе,  в яких ситуаціях ці якості будуть  вам  корисні? Реф- реймінг сенсу  полягає у розвитку можливості змінювати напрямок своєї  уваги. «У цьому житті все жахливо. А я схожа на потяг, який ніяк не може зрушитись з місця», — говорить психотерапевту жінка.

«Але  що поганого в тому, що потяг, попереду якого багато різнома- нітних доріг, на мить  замислиться, перш ніж визначить, в якому на- прямку йому рухатися далі», — запитує терапевт.

Хід вправи: Виберіть собі  в партнери людину з  вашої групи, з якою ви спілкуєтесь вкрай рідко, сядьте поряд. Візьміть аркуш па- перу. Кожен із вас на своєму  аркуші повинен написати ту якість, яка вам  у собі не подобається і дуже  вас непокоїть. Почніть фразу слова- ми: «Я дуже». Наприклад: «Я дуже  балакуча», «Я дуже  соромлива»,

«Я дуже  вимоглива до інших» тощо. Дайте свій  аркуш партнеру. На аркуші вашого партнера, відразу після слів  «Я  дуже...», запишіть:

«Але...». А далі  сформулюйте твердження, яке дозволило б побачити негативну якість вашого партнера у позитивному сенсі.

Далі ви повинні підійти до трьох одногрупників і попросити на- писати їх для вашого партнера рефреймінг. Той, хто приймає з ваших рук  аркуш має  запропонувати свій  варіант рефреймінга. Після того, як на аркуші буде записано чотири варіанти рефреймінга, ви повер- таєтеся до  свого  партнера. Сідаєте. Ваш  партнер проголошує свою фразу. А ви у відповідь зачитуєте йому перший варіант рефреймінга. Він проголошує фразу другий раз. А ви, у свою чергу, зачитуєте йому другий варіант рефреймінга. І так  чотири рази. Тепер  поміняйтеся ролями. Ви клієнт, а ваш партнер — консультант.

Питання для  обговорення у групі:

Як на Вас вплинула дана вправа? Як змінилося ваше  ставлення до якості, яку Ви досі сприймали як недолік?

VІІ. Література

1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человечес- ких взаимоотношений: Пер.с англ. – М.: Прогресс, 1988. – 238 с.

2. Берн Э. Люди, которые играют в игры. Психология человечес- кой судьбы: Пер.с англ. – М.: Прогресс, 1988. – 209 с.

3. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия: Пер.с англ. – СПб.: Братство, 1992. – 224 с.

4.  Джемс  В.  Научные основы психологии: Пер.с англ. –  СПб.: Ювента, 1902. – 370 с.

5. Джемс У. Психология. – М.: Педагогика, 1991. – 368 с.


 

6. Жане П. Неврозы и фиксированные идеи: Пер.с франц. – СПб.: Ювента,, 1903. – 428 с.

7. Левин К. Теория поля в социальных науках: Пер.с англ. – СПб.: Ювента, 2000. – 406 с.

8.  Мэй Р. Искусство психологического консультирования: Пер.с англ. – М.: Класс, 1994. – 144 с.

9. Мэй Р. Любовь и воля: Пер.с англ. – К.: Ваклер, 1997. – 334 с.

10. Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Ме- щерякова. – М.: Педагогика-Пресс, 1996. – 440 с.

11. Психология. Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Яро- шевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

12.  Современная западная социология: Словарь. – М.:  Политиз- дат,  1990. – 432 с.