Тема 1 ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

Хід заняття

І. Обговорення  теоретичних питань

1.   Основні  напрями вивчення особистості.

2.   Базові категорії психології особистості: індивід, особистість, індивідуальність.

3.   Основні  етапи історії досліджень особистості.

ІІ. Самостійна робота

Перевірте, чи знаєте Ви основні поняття теми: індивід, осо- бистість, індивідуальність, вікові особливості, статевий диморфізм, індивідуально-типологічні характеристики,  нейродинамічні влас- тивості мозку, особливості функцій великих півкуль, основні періо- ди в розвитку психологічних поглядів на особистість: філософсько-літе- ратурний, клінічний та експериментальний.

ІІІ. Виконання завдань

Завдання 1

Особистість є об’єктом вивчення філософії, історії, психології і соціології. Визначте, проблему якої науки характеризує кожне з  по- даних нижче тверджень про особистість:

1.   У ході  історичного розвитку змінюються не тільки переважа- ючі  соціальні типи особистості, їх  ціннісні орієнтації, але  і самі взаємовідносини особистості і суспільства.

2.   Чим людина може стати? Чи  може людина стати володарем своєї долі, чи може вона «створити» себе і своє власне життя?

3.   Особистість розглядається як інтегруюче начало, яке пов’язує воєдино різні психічні процеси індивіда і надає його поведінці необхідну послідовність і стійкість.

4.   Вихідна точка досліджень особистості – не індивідуальні осо- бливості людини, а та соціальна система, до якої вона включе- на, і ті соціальні функції і ролі, які вона у ній виконує.


 

Завдання 2

Прочитайте  визначення  особистості відомих  психологів.  Зна- йдіть, що у них спільне і принципово відмінне.

 

Автор і рік  написання визначення

 

Визначення особистості

Х. Вольф, 1734

Особистість – це те, що зберігає спогади про самого  себе і сприймає себе як того самого  і раніше, і тепер.

В. М. Бехтерєв, 1923

Особистість – це психічний індивід, який є самодіяльною істотою стосовно навколиш- ніх зовнішніх умов.

Л. С. Виготський, 1931

Особистість є поняття соціальне, вона  охо- плює   надприродне  історичне  в   людині… Вона охоплює єдність поведінки, що відзна- чається ознакою оволодіння.

Г. Оллпорт, 1937

Особистість – це така динамічна організація психофізичних систем індивідуума, яка ви- значає його  унікальний спосіб  адаптації до середовища.

Дж. Гілфорд, 1959

Особистість людини  є  унікальний набір   її рис.

В. М. Мясіщев, 1960

Особистість характеризується  перш за  все як система ставлень людини до навколиш- ньої  дійсності. Ставлення особистості явля- ють собою свідомий, вибірковий, зумовле- ний  досвідом зв’язок з різними сторонами об’єктивної дійсності,  що  проявляється  в її діях, реакціях, та переживаннях. У свою чергу, вони  утворюються і формуються у процесах діяльності.

К. К. Платонов, 1962

Особистість – це людина як носій  свідомос- ті.

Р. Кеттел, 1965

Особистість – це те,  що  дозволяє прогнозу- вати  поведінку людини у будь-якій заданій ситуації.


 

С. Л. Рубінштейн,

1973

Особистість постає як з’єднана в одне систе- ма внутрішніх умов, внаслідок яких зміню- ються усі зовнішні впливи.

Н. І. Рейнвальд, 1974

Особистість – це вершина психічного роз- витку людини і водночас найвищий рівень саморегуляції.

О. М. Леонтьєв, 1977

Особистість створюється  суспільними  від- носинами, в  які індивід вступає у  своїй предметній діяльності.

В. І. Слободчиков, Є. І. Ісаєв, 1995

Особистість є повною само визначеністю лю- дини  у всій сукупності своїх  дій,  відносин з іншими, її устремлінь та орієнтацій.

В. В. Давидов, 1996

Особистістю володіє талановито  діюча  лю- дина, що створює нові  форми суспільного життя.

Л. Первін, 2000

Особистість – це ті характеристики людини, що відповідають за узгоджені прояви її по- чуттів, мислення і поведінки.

В. М. Аллахвердов,

2002

Особистість –  це  таке величне утворення, яке охоплює усе найцінніше в нас.

 

Завдання 3

Розподіліть на групи наступні суб’єктивні явища в залежності від співвіднесення їх  зі структурними компонентами особистості (моти- ваційний, потреби, вольовий, пізнавальний, емоціональний, характер, здібності і самосвідомість): переживання голоду, похмурий настрій, наполегливість, пригадування подій, гордість за  власні досягнення, прийняття рішення, задоволення від  виконаної діяльності, роздуми про власні недоліки, бажання робити добро, переживання гніву, дове- дення теореми, стан  інтересу до чогось, почуття легкості і радості під час виконання діяльності, почуття відповідальності, охайність.

Завдання 4

Відомий дослідник психології особистості О. Г. Асмолов сформулю- вав  таке положення: «Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність  відстоюють». Сформулюйте власне положення,  в якому поставте поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність» у такий взаємозв’язок, який вам здається найбільш обґрунтованим.


 

Завдання 5

Визначте і обґрунтуйте, в яких випадках поведінка є індивідною, в яких – особистісною.

1. Порух голови в сторону неочікуваного різкого звуку.

2. Відповідь під час іспиту.

3. Людина дуже  хоче спати, але встає  з ліжка.

4. Кашель.

5. Відсмикування руки від гарячої поверхні.

6. Пожвавлення немовляти, коли до нього підходить матір.

7. Зажмурювання очей на яскравому світлі.

8. Плач немовляти.

9. Стримування сліз.

10. Виконання небезпечного завдання.

11. Стримування себе під час конфлікту.

12. Мимовільне запам’ятання подій.

Завдання 6

З  життя і літератури відомо, наскільки  несподіваними бувають рішення і вчинки особистості у незвичайних умовах. Люди, які були для  нас  зразком мужності і благородства, виявляються боягузами і егоїстами, і, навпаки, у тих, кого ми вважали посередністю, в певних умовах проявляються неабиякі якості, про які ми і навіть не підозрю- вали. Чим можна пояснити подібні прояви особистості?

Завдання 7

Пригадайте з  власного життєвого  досвіду 2–3  ситуації, у  яких були   актуалізовані  механізми  особистісної регуляції  поведінки. Зверніть особливу увагу на характер ситуації і на особливості власно- го внутрішнього світу: емоційні переживання, бажання, думки, спо- гади, фантазії.

Завдання 8

Розробіть і опишіть конкретні життєві ситуації, пов’язані з наяв- ністю таких індивідних властивостей у дитини дошкільного віку, як: рудий колір волосся, відсутність слуху, дальтонізм, низький об’єм природної пам’яті, дуже  маленький зріст. Встановіть, як індивідні властивості впливають на соціальні умови життя дитини. Опишіть, яким повинно бути  соціальне середовище у дітей  з такими особли-


 

востями. Зробіть прогноз можливих варіантів розвитку особистості у кожному конкретному випадку. Підготуйте психолого-педагогічні рекомендації, спрямовані на  попередження можливих негативних результатів розвитку особистості у конкретних випадках.

ІV. Лабораторна робота

Лабораторна робота 1

Виконання методики «Самооцінка особистості» (Див.: Психо- логія діяльності та  навчальний  менеджмент. Навч. –методичний посібник / за ред. В. А. Козакова. – К.: КНЕУ. – 2003.  – С. 407–410).

Мета: Оволодіння прийомами вивчення самооцінки особистості, умінням аналізувати вплив самооцінки на учбову  діяльність

Хід виконання: Оцініть вказані твердження за  4-бальною шка- лою,   враховуючи, наскільки  правильно вони   відповідають вашим уявленням про  себе:  «Я  думаю про  це дуже  часто» – 4; «Іноді» – 3;

«Зрідка» – 2. «Ніколи» – 0

Бланк до методики « Самооцінка особистості»

 

 

Твердження

Оцінка у балах

1. Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.

 

2. Постійно відчуваю свою відповідальність у навчанні.

 

3.Я  хвилююсь за своє майбутнє.

 

4. Багато хто ненавидить мене.

 

5. Ініціативність в мене менша, ніж в інших

 

6. Я занепокоєний своїм психічним станом.

 

7. Зовнішність інших набагато краща, ніж моя.

 

8.Я  боюся здатися дурником.

 

9. Я боюся  виступати з промовою перед  незнайомою ауди- торією.

 

10. Я часто припускаюся помилок.

 

11. Як прикро, що я не вмію розмовляти з людьми як слід.

 

12. Як прикро, що мені не вистачає впевненості в собі.

 


 

13.  Мені  б хотілося, щоб мої дії частіше отримували схва- лення інших.

 

14. Я занадто скромний.

 

15. Моє життя даремне і марне.

 

16. У багатьох склалася про мене хибна думка.

 

17. Мені ні з ким  поділитися власними думками.

 

18. Люди  очікують від мене занадто багато.

 

19. Люди  не дуже  цікавляться моїми досягненнями.

 

20. Я дуже  сором’язливий.

 

21. Я відчуваю, що чимало людей не розуміють мене.

 

22. Я не відчуваю себе в безпеці.

 

23. Я часто даремно хвилююсь.

 

24.  Я почуваю себе незручно, коли заходжу в кімнату, де вже є люди.

 

25. Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

 

26. Я  себе скутим.

 

27. Я впевнений, що люди  розуміють все легше, ніж я.

 

28. Мені здається, що зі мною повинна трапитися якась не- приємність.

 

29. Мене хвилює, як люди  ставляться до мене.

 

30. Як прикро, що я не дуже  товариський.

 

31.  У суперечках я висловлююсь тільки тоді,  коли впевне- ний у своїй правоті.

 

32. Я думаю про те, чого очікують від мене оточуючі.

 

СУМА БАЛІВ

?

 

Обробка результатів:

Підрахуйте суму балів, яку ви набрали.

0-25 балів: Завищений рівень самооцінки призводить до деякої са- мовпевненості, перебільшення своєї значущості в житті інших.

25-45 балів: Адекватна самооцінка.

45 балів і вище: Низький рівень самооцінки породжує постійні пе- реживання з приводу ставлення до себе оточуючих, сумніви, невпев- неність у собі та власних вчинках.

Зробіть висновок, розглянувши у ньому  такі питання: Яка роль самооцінки у розвитку і самовдосконаленні особистості? Як  впливає неадекватна самооцінка на розвиток особистості?


 

Лабораторна робота 2

Виконання методики «Невідома тварина» (За: Горбатов Н. С. Практикум по психологическому исследованию: Учеб. пособие. – Са- мара: Издательский дом «БАРАХ-М», 2003.   – С. 141–146).

Мета: Виробити у студентів навички дослідження особистісних особливостей за допомогою графічних проективних методик. Досягти усвідомлення студентами причин виникнення вторинної проекції та можливостей її уникнення.

Коротке пояснення до  методики: До початку роботи  студенти ознайомлюються із наступними зауваженнями:

Для  роботи  досліджуваному буде потрібний білий аркуш паперу, простий м’який олівець і гумка. Твердим олівцем, авторучкою і фло- мастером користуватись не дозволяється. Час, відведений на малюван- ня, не обмежується. Звичайно досліджуваному досить 5 – 15 хвилин.

Дана  методика має  орієнтувальний характер. Неприпустимо ро- бити певні  висновки про особистісний розвиток досліджуваного тіль- ки з малюнка. Необхідне комплексне вивчення особистості з допомо- гою інших методів дослідження.

Інтерпретація різних аспектів зображення не повинна бути  кате- горичною. Думка повинна бути  сформульована з максимальною обе- режністю. Недоречне буквальне трактування елементів зображення як вияву окремих рис  досліджуваного. Принцип «так сказано в ін- струкції» у даному випадку недоречний. Ці елементи потрібно лише враховувати у   комплексному дослідженні. Бесіда з досліджуваним після завершення малюнка дозволяє внести необхідні корективи в ін- терпретацію.

Хід роботи : Студентам пропонується намалювати неіснуючу тва- рину  до ознайомлення з основними принципами інтерпретації.

Інструкція:   Придумайте і намалюйте неіснуючу тварину і на- звіть її неіснуючим іменем.

Інтерпретація: Під  час процедури аналізу зображень беруть  до уваги розташування малюнка на папері, належність тварини до пев- ного  типу, співвідношення окремих частин тіла, наявність і вираз- ність окремих деталей, характер ліній, специфіку вибраної назви.

Розташування малюнка на  папері. Розглядається як виявлення самооцінки. У нормі малюнок розташований в центрі аркуша. Розта- шування його ближче до краю трактується як незадоволеність своїм положенням у соціумі, недостатнім визнанням з боку оточуючих (ви- сока  самооцінка). Зображення в нижній частині аркуша (що нижче,


 

тим виразніше), асоціюється з невпевненістю в собі, нерішучістю, не- зацікавленістю в підвищенні свого соціального статусу (низька само- оцінка).

Належність тварини до певного типу. Традиційно зображені тва- рини поділяються на тих, які погрожують (хижаки), нейтральних, та тих, яким погрожують. Тип  тварини інтерпретується як домінуюче у досліджуваного ставлення до свого «Я», уявлення про положення, яке він займає у світі, роль у ньому. Уподібнення тварини до людини, починаючи з надання їй  положення прямоходіння, з опорою  на  дві лапи, людські риси  обличчя, наявність одягу  – усе це пояснюється емоційною незрілістю, інфантильністю.

Співвідношення окремих частин тіла. Збільшений порівняно з іншими частинами тіла  розмір голови – показник високої оцінки до- сліджуваним ерудиції власної та в оточуючих. Рівень надійності опо- рної  частини фігури дозволяє зробити попередні висновки про обду- маність чи поверховість суджень, аналітичність, раціональність чи, навпаки, легковажність, імпульсивність під час прийняття рішень.

Деталі зображення. Наявність значної кількості деталей, різно- манітні доповнення і ускладнення малюнка можуть бути інтерпрето- вані  як підвищена енергійність. Аналогічно озцінюється і відхід від інструкції, розміщення на  площині листа багатьох неіснуючих тва- рин. Відсутність необхідних елементів, об’єднаність деталей, примі- тивність контурів стають сигналами низької енергетики, хронічних соматичних захворюваннях.

Можливі значення деталей голови. Особливу роль  відводять очам. Їх вважають символом страху та тривожності людини. Ця якість під- креслюється помітним виділенням райдужної оболонки. Слід зверну- ти увагу на наявність або відсутність вій. Вияв  цієї  ознаки говорить про  наявність істероїдно-демонстративних рис.  Досить часто  –  ба- жання зацікавити оточуючих зовнішньою привабливістю і манерою одягатись, надання великого значення зовнішній атрибутиці пове- дінки. Розмір вух асоціюється з рівнем зацікавленості в інформації, значимістю думки інших про  себе.  Характеристика роту  тварини. Напіввідкритий рот  у поєднанні з язиком при  відсутності вимальо- вування губ – схильність до великої мовної активності. Те саме з про- мальовкою губ може трактуватись як чуттєвість. Відкритий рот без промальовування язика  і  губ  (особливо заштрихований)  інтерпре- тується як легкість виникнення недовіри, побоювань. Рот  з зубами

– вербальна агресія, зазвичай захисна (відгиркується, захищається, грубить у відповідь на осуд). Пишна зачіска, грива є індикатором чут-


 

тєвості, підкреслюють статеву належність, виявляють орієнтування на статеву роль. Пір’я пов’язані з тенденцією до самоприкрашання чи демонстративності поведінки. Роги – символ захисних чи агресивних потреб. Їх функція уточнюється у відповідності з іншими наступаль- но-оборонними рисами.

Деталі тіла тварини. Надається суттєве значення наявності чи відсутності різного роду  виступів на тілі  (шипів, голок, панцира, щита). Це  характеристика захисних від  оточуючих рис  –  агресив- ності  (переважають гострі кути), тривожності (затемнення чи  своє- рідне  розмазування контурної лінії), підозріловисті (коли виставлені щити, заслони, лінія подвоєна). Спрямованість такого роду  захисту розкриває просторове розташування цих  деталей. А саме:  вгору  – від вищестоящих осіб,  вниз  – від  підлеглих, молодших, в боки  або все- редині тіла  – недиференційований острах і готовність до самооборо- ни у будь-яких випадках. Ступінь агресивності нерідко виявляється і прямими символами – кігті, дзьоб, жало, зуби. Акцентування сек- суальних ознак (вим’я, груди, статеві органи) при  людиноподібній фігурі свідчить про хворобливе ставлення до статі  аж  до фіксації на проблемах сексу. Іноді  зустрічаються випадки «вмонтування» в тіло тварини механічних частин –  постаменту, антен, пропелера тощо. Таке  часто спостерігається у хворих на шизофренію.

Характер з’єднання лап чи  ніг  з корпусом (точне, охайне чи  не з’єднане зовсім) співвідносять з якостями контролю за своїми висно- вками, рішеннями. Однотипність і односпрямованість форми ніг ви- являє конформність суджень, їх банальність, стандартність.

Частини, що піднімаються над  рівнем фігури, можуть бути функ- ціональними чи  для  остраху. Розміри перших пропорційні впевне- ності  в собі,  енергійності, захопленості, допитливості. Другі співвід- носяться з елементами демонстративності поведінки.

Хвости виявляють ставлення до власних дій  або вчинків. Спря- мованість хвостів догори  – позитивний відтінок цього  ставлення. Спрямованість униз  –  негативна, пов’язана з почуттям незадоволе- ності собою, сумніву у правильності своїх вчинків, розкаяння, жаль.

Характер ліній. Слабка лінія (без натиску) має декілька можливих трактувань: потреба в економії енергії, ослабленість організму, наяв- ність хронічного соматичного захворювання. Жирна лінія (з притис- ком)  не має  полярного значення. Скоріше, це вияв тривожності. Осо- бливо  показові у цьому плані різко натиснуті лінії, що  проступають на інший бік  паперу. При  цьому необхідно звернути увагу на те,  яка деталь зображена таким чином, до чого «прив’язана» тривожність.


 

Часті витирання  гумкою обумовлені підвищеною тривожністю, нерішучістю, нерідко виявляють наявність сильної емоційної реак- ції, що асоціюється із значенням даної  деталі зображення.

Специфіка вибраних назв. Традиційно виділяють такі варіанти значень назв  неіснуючих тварин: Раціональне поєднання змістовних частин реальних слів  – конкретність установок під час орієнтування і адаптації. Словотворення з суто науковим, часто  латинізованим су- фіксом – схильність до демонстрації розуму і ерудиції. Поверхневий синтез звуків без усякого осмислення – легковажне ставлення до ото- чуючих, перевага естетичних елементів суджень над раціональними. Іронічно-гумористичні назви – виявляється відповідне ставлення до оточуючих, зазвичай із відтінком зверхності. Об’єднання повторюва- них елементів, що нагадують дитячий лепет – інфантилізм. Непомір- но довга  назва, утруднена для  вимови – схильність до фантазування, часто захисного порядку.

V.  Завдання для самоконтролю

1. Особистість – це:

а)   свідомий індивід, який займає певне  положення у суспільстві і виконує певну  суспільну роль;

б)   людина, яка має тверді переконання;

в)   біологічна істота, яка належить до класу ссавців;

г)   людина, яка має високий соціальний статус.

2. Індивід – це:

а)   окремо взятий представник людського роду;

б)   біологічна істота;

в)   представник певної спільноти;

г)   сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від інших.

3. Світогляд – це:

а)   норма поведінки, що склалася історично;

б)   система знань, уявлень, переконань про світ, дійсність. в)   особливі способи  відображення дійсності;

г)   властивість високоорганізованої матерії.

4. Особистістю людина:

а)   народжується;

б)   формується в процесі взаємодії з соціальним оточенням;


 

в)   формується під впливом навчання;

г)   формується у діяльності.

5. Факторами становлення особистості є:

а)   лише спадковість б)   лише середовище;

в)   спадковість та соціум;

г)   кліматичні умови.

6. Спрямованість особистості – це:

а)   процес безперервного прийняття рішень на основі зважування альтернатив поведінки;

б)   стійке й вибіркове прагнення особистості до життєво значу- щих об’єктів;

в)   прагнення людини досягти певного результату, який би під- твердив особисту першість;

г)   усталена система найважливіших  цільових програм особис- тості, яка стосується діяльності, поведінки та спілкування.

7. Психологічні властивості особистості – це:

а)   вроджені властивості, які мають ситуативний характер;

б)   відносно постійні, стійкі властивості, які формуються в про- цесі індивідуального життя і діяльності;

в)   риси  особистості, які виявляють стійке вибіркове ставлення особистості до навколишнього;

г)   людські задатки, риси  темпераменту і характеру.

8. Система всіх  видів  спонукань (потреби, мотиви, цілі, установ- ки), які регулюють поведінку і діяльність людини, утворюють сферу:

а)   структури особистості;

б)   самосвідомості;

в)   мотивації;

г)   домагань.

9.  Вітчизняна психологія стверджує, що  джерелом активності особистості є:

а)   вроджені інстинкти, спільні з тваринними предками;

б)   потреби, які не є вродженими, а виникають і розвиваються у процесі взаємодії людини з соціальним середовищем;

в)   вроджена потреба у самоствердженні.


 

10. До складу когнітивного компоненту самосвідомості входять:

а)   самосвідомість, уявлення про власні якості, можливості;

б)   амоставлення, самоповага, самолюбство;

в)   самооцінка, саморегуляція.

VІ. Практичні  завдання для особистісного самопізнання і само- розвитку

Вправа «Лист своєму «Я»  За: Семиченко В. А. Психологія педаго- гічної ждіяльності: Навч.посіб. – К.: Вища школа, 2004. – С. 246 –248).

Виконання вправи дозволяє активізувати могутній резерв люди- ни – її несвідоме. Написання листа буває ефективним тоді, коли люди знаходяться в ситуації життєвих змін, переживають почуття невпев- неності, внутрішнього конфлікту, коли їм необхідно прийняти важ- ливе рішення тощо. У листі людина звертаються до тієї своєї внутріш- ньої  інстанції, яка називається по-різному: внутрішнє «Я», самість, несвідоме тощо.

Інструкція. Коли  у нас виникають проблеми, ми можемо зверну- тися по допомогу до нашого внутрішнього єства  (сутності). Щоб зро- бити  це, Ви можете зараз написати листа своєму  «Я». Цим  самим Ви звертаєтесь до свого несвідомого і даєте  йому  знати про те, що готові прийняти його  допомогу. Опишіть свої  проблеми, проаналізуйте всі плюси й мінуси можливих рішень. Опишіть також свої почуття й по- чуття інших людей, які залучені до цих  проблем.

Відповідь може прийти до вас різними шляхами. Іноді  вона  при- ходить уже під час написання листа або одразу після цього. Іноді вона приходить через  декілька днів.  Несподівано ми  розуміємо, що  вже знаємо, що  робити. Буває і  так, що  проблема несподівано для  нас самих втрачає свою значущість. Це  означає, що наше несвідоме по- працювало з нею непомітно для нас. Іноді це відбувається під час сну. Часом відповідь приносить наша спонтанна дія. Часом нам дають від- повідь слова  якої-небудь людини, думка, яка зустрілася в книзі, та чи  інша подія тощо. Усе це діє  як каталізатор на  процеси, які уже відбуваються всередині нас.

VІІ. Література

1.  Фрейджер  Р,  Фейдимен Д.  Личность: теории, зксперименты, упражнения. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2002. – 864 с.

2. Клонингер С. Теории личности: познание человека. – СПб.: Пи- тер,  2003. – 720 с.


 

3. Мадди Сальваторе Р. Теории личности: сравнительньш анализ

/ Пер. с англ. – СПб.: Речь, 2002. – 539 с.

4.  Аверин В. А. Психология личности: Учебное  пособие. – СПб.: Изд-во МихайловаА., 1999. – 89 с.

5. Психология личности. Тексты / Под ред.  Гиппенрейтер Ю. Б.,

Пузьірея А. А. – М.: Изд. МГУ, 1982. – 288 с.

6. Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ро- манова В. Я., Гиппенрейтер Ю. Б. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 320 с.

7.  Психология змоций. Тексты / Под  ред.  Вилюнаса В. К.,  Гип- пенрейтер Ю. Б. – М.: Изд. МГУ, 1984. – 288 с.

8. Психология личности в трудах зарубежных психологов / Сост. и общая ред. Реана А. А. – СПб.: Питер, 2000. – 320 с. (Серия «Хресто- матия по психологии»).

9.  Психология личности в трудах отечественних психологов / Сост. Куликов В. В. – СПб.: Питер, 1999. – 480 с. (Серия «Хрестома- тия  по психологии»).

10.  Основи  психології / За  заг.  ред.  Киричука О. В.,  Роменця В. А. – К.: Либідь, 1995. – 630  с.

11. Немов Р. С. Психология. В двух кн. – Кн. 1. Общие основи  пси- хологии. – М.: Просвещение. 1994. – 576 с.

12. Роменець В. А. Історія психології XIX – початку XX століття. – К.: Вища школа, 1995. – 614  с.