3. Розвиток і формування самосвідомості

Формування самосвідомості в онтогенезі проходить декілька по- слідовно ускладнюваних стадій, пов’язаних з віковими етапами пси- хічного розвитку людини. Умовно в розвитку самосвідомості можна


 

виділити такі основні онтогенетичні стадії: від народження до одно- го року; від  одного  до трьох років; від  трьох до семи  років; від  7 до

12 років; від 12 до 14 років; від 14 до 18 років. Залежно від індивіду- альних особливостей психічного розвитку ці вікові межі можуть змі- нюватись. На останньому із названих періодів процес розвитку само- свідомості не завершується, він триває далі, набуваючи нової вікової специфіки.

Кожна стадія самосвідомості детермінована не лише відповідним рівнем розвитку психіки й  особистості в цілому, а й  результатами розвитку попередніх, менш складних стадій самосвідомості. Інакше кажучи, між усіма  стадіями самосвідомості завжди зберігається гли- бока внутрішня наступність.

Розглянемо особливості деяких найбільш суттєвих для  розвитку особистості стадій самосвідомості. Розвиток самосвідомості почина- ється на ранніх етапах онтогенезу внаслідок відокремлення дитиною себе від світу  предметів та інших людей. Спочатку вона  не відрізняє себе від  інших, не може вона  відрізнити і свої  рухи, які робить, від тих, що належать їй, але здійснює їх дорослий під час догляду за нею. Під  час перших ігор  дитини — спочатку з власними ручками і ніж- ками, а потім і з предметами зовнішнього світу  — відбувається від- окремлення дитиною себе з простору, в якому вона перебуває.

Суттєвою умовою розвитку самосвідомості є поява в дитини здат- ності до самостійного пересування у просторі. Цей  факт започатко- вує нові форми взаємин з дорослими, що відкриває нові шляхи і дже- рела  пізнання власних можливостей, розширює межі пізнання себе як самостійного суб’єкта.

Особливе  значення у розвитку самосвідомості має  виникнення й розвиток мовлення, що на якісно новому рівні включає дитину в сфе- ру взаємин з дорослими та іншими дітьми.

Третій рік  життя — період  інтенсивного психічного розвитку. Якщо раніше дитина не уявляла себе окремо від звичних умов, від- чувала себе злитою з оточуючими, говорила про себе в третій особі, то в трирічному віці  це злиття дитини з оточенням несподівано зникає. Особистість вступає у той  період, коли потреба в утвердженні та за- воюванні своєї  самостійності призводить до цілої низки конфліктів. Передусім, це протиставлення себе оточуючим, яке здебільшого має негативний характер. Найчастіше дитина не має на меті нічого  пога- ного — вона лише бажає випробувати власну незалежність,

Прояви негативізму в  цей  період можна розглядати як  певне тренування дитини в пізнанні межі своїх  можливостей. Це  період,


 

коли в психічному світі  особистості закладаються моральні норми й комплекси, які в подальшому можуть перейти в стійкі особливості особистості. На  цьому етапі вирішального значення набуває харак- тер взаємин дитини з дорослими. Оскільки в дитини ще немає адек- ватного знання про себе й ставлення до себе,  вона  стихійно приймає ставлення до неї батьків. Отже, витоком первинної самооцінки її осо- бистості стає  прийняте на  віру  ставлення дорослих. Розвиток само- свідомості після трьох років відбувається в напрямку дедалі більшого самоствердження особистості дитини.

У період від 7 до 12 років процес розвитку самосвідомості відбува- ється повільно, без помітних стрибків і криз. Накопичуються психіч- ні резерви, що готують перехід самосвідомості до важливішої її гене- тичної форми в підлітковому віці. У 12 років увагу дитини знову почи- нає привертати власна особистість. Однак, нова криза розвивається в напрямку, ніби-то протилежному до ранньої. Якщо трирічна дитина намагається наслідувати дорослого, то підліток, навпаки, прагне від- різнятися від нього, протиставляти себе дорослим, бути самостійним. Якщо у трирічної дитини самостійність стверджується у здійсненні якихось практичних дій,  то в підлітків прагнення до самостійності виявляється в усвідомленні своєї причетності до дорослих, хоча інко- ли подібне  усвідомлення суперечить їх можливостям.

Основними причинами, що  впливають на виникнення новоутво- рень  у самосвідомості підлітка,  є, насамперед, соціальні умови його життя, що  висувають нові  вимоги до його  поведінки й діяльності в навчанні, в системі взаємин з дорослими тощо. Вперше в розвитку особистості окремі прояви самосвідомості — самоспостереження, самопізнання, ставлення до себе, саморегулювання діяльності та по- ведінки — стають необхідними потребами. Інтерес до себе, бурхливе зростання самоусвідомлення мають вигляд вибуху. Здається, що вони виникають раптово. Проте, психологічні дослідження свідчать, що інтерес підлітка до свого  внутрішнього світу, роздуми про  себе,  про свої  стосунки з іншими, своє  місце в колективі виникають на  осно- ві його  інтересу до інших людей і передусім одноліток. Розвиток ін- тересу до інших зумовлений новими формами спілкування підлітків між собою, що будується на спільних цікавих справах, обговореннях тощо. Встановлюються глибші особистісні взаємини, пов’язані з різ- номанітними почуттями (симпатії, дружби, кохання та ін.)

У поступовому процесі пізнання власних якостей у підлітка зали- шається та ж послідовність, що й при пізнанні якостей іншого, – спо- чатку виділяються зовнішні, фізичні характеристики, потім якості,


 

пов’язані з виконанням якихось видів  діяльності, і, нарешті, особис- тісні  якості, більш приховані особливості внутрішнього світу.

Результати самоспостереження й самоаналізу, до яких підліток звертається досить часто, фіксуються в  його  самооцінці. Розвиток самооцінки підлітка — складний і суперечливий процес. самооцінка підлітка нерідко коливається, вона  нестійка і загалом неадекватна. Він або недооцінює, або, навпаки, переоцінює себе, рівень його дома- гань  часто  не відповідає реальним досягненням. Така неадекватність є віковою нормою, вона  цілком закономірна і є джерелом самовихо- вання особистості та її подальшого розвитку.

Підлітковий етап  генезису самосвідомості мас  особливу значу- щість для розвитку особистості, оскільки саме на цій стадії вона піді- ймається на якісно новий рівень, що знаменує початок зрілості. Від- тепер  самосвідомість не тільки відображає особливості формування особистості, а й сама  значною мірою  впливає на весь процес подаль- шого її становлення. Тому підліткова стадія самосвідомості визначає не лише шляхи її подальшого розвитку, а й значною мірою психічний розвиток особистості в цілому.

Отже, при переході від однієї стадії розвитку особистості до іншої відбуваються послідовне ускладнення, розширення сфери  діяльнос- ті й підвищення ролі  самосвідомості в процесі загального психічного розвитку особистості.


Тема 2.3. Розвиток і формування особистості

 

129