5. Основні підходи до дослідження темпераменту

Темперамент вважають найбільш стійкою характеристикою осо- бистості, яка майже не змінюється впродовж життя, виявляється в усіх  сферах життєдіяльності і характеризує індивіда з боку динаміч- них  особливостей його  психічної діяльності, тобто,  за  показниками темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, енергійності, емоційності. Іншими словами, темперамент характеризує не рівень досягнень лю- дини  (люди  різного темпераменту можуть мати однаковий рівень до- сягнень), а спосіб  досягнень. Саме ця  характеристика темпераменту тісним чином пов’язує темперамент із задатками, оскільки характе- ризує динамічну сторону психічної діяльності. Темперамент є харак- теристикою психічної діяльності, оскільки він виявляє себе в усіх  її сферах: емоційній, пізнавальній, вольовій. Залежно від умов  життя і діяльності людини окремі властивості її темпераменту можуть по- силюватися або послабитись.

Розглянемо основні підходи до дослідження темпераменту.

Гуморальні теорії типів темпераменту. Старогрецький філо- соф Аристотель вважав, що причиною відмінностей між людьми є не перевага тієї чи іншої рідини, а склад крові. Він виявив, що час згор- тання крові у різних тварин неоднаковий. Швидке згортання обумов- лене, на його думку, переважанням твердих частинок, сповільнене — рідких. Рідка кров холодна і породжує страх, а кров, багата твердими речовинами, відрізняється теплотою і породжує гнів.

Гіппократ виділив чотири типи співвідношення в організмі осно- вних рідин: крові, жовтій жовчі, чорної жовчі і слизу, кожна з яких має свої властивості (кров  — тепло, слиз  — холод, жовта жовч — су- хість, чорна жовч — вологість). Переважання однієї з них  визначає стан організму, його схильність до тих або інших захворювань.


 

Характеристика  типів темпераменту І. Канта. В кінці XVIII ст.  І. Кант представив у своїй  «Антропології» формальний опис  чо- тирьох типів темпераменту. Він  вважав органічною основою  типів темпераменту якісні особливості крові. І. Кант уперше дав психоло- гічну характеристику типів темпераменту, запропонував класифіка- цію  властивостей темпераменту і характеру людини. Сангвінічний і меланхолічний типи темпераменту Кант розглядає як темпераменти почуття, а холеричний і флегматичний — як темпераменти дії.

П.  Лесгафт розробив оригінальну теорію, згідно з  якою в осно- ві  проявів темпераменту лежать властивості системи кровообігу. На думку вченого, діаметр судин  і товщина стінок визначають швидкість і силу кровоточу, від якого залежить швидкість обміну  речовин в орга- нізмі і, як наслідок, — індивідуальна характеристика темпераменту.

Конституціональний підхід до  темпераменту. Суть  даного підходу полягає в тому, що  існує  зв’язок між будовою  тіла  людини (конституцією) і властивостями темпераменту.

У конституціональній типології Е. Кречмера тип конституції ви- значає психічні особливості людей і їх схильність до психічних захво- рювань. Дослідження Кречмера показують, що кожний тип  статури має певний зв’язок з типом темпераменту, яким він дав такі назви:

Циклотимний темперамент. Їх типові риси  – душевність, добро- сердечність, легкість у спілкуванні. Одні з них  – веселі, з добрим по- чуттям гумору, жваві, емоційні, інші –  тихі, спокійні, вразливі. У разі  захворювання людей даного  типу  виявляється схильність до ма- ніакально-депресивного психозу.

Шизотимний темперамент. Найсуттєвіша характеристика шизо- тиміків – це яскраво виражена спрямованість на своє власне «Я», а також поєднання в різних комбінаціях високої психічної чутливос- ті та емоційної невразливості, холодності. Вони  стримані, замкнуті, надмірно серйозні, позбавлені почуття гумору, важко  пристосову- ються до оточення. У разі  захворювання у цього  типу  проявляється схильність до шизофренії.

Іксотимічний  темперамент. Це  самостійні, діяльні,  впевнені в собі,  спокійні та малочутливі люди, зі стриманими жестами та мімі- кою,  у спілкуванні сміливі та безапеляційні. Їм властивий високий життєвий тонус, вони  люблять пригоди та  ризик. Кречмер вважав, що у разі захворювання люди з іксотимічним темпераментом схильні до епілепсії.

Більшість конституційних теорій ігнорують роль соціальних умов у формуванні психологічних властивостей людини. Соціальні умови


 

розглядаються в них  як фактор, що  викликає початково запрогра- мовані стани та властивості. У контексті конституційних теорій має місце ототожнення рис  темпераменту з особистісними рисами. Такі риси, як любов  до товариства, терпимість чи  відсутність співчуття, вважаються спадковими властивостями, що не відповідає дійсності. Непідтвердженим є переконання,  нібито здорові люди  носять в собі зародок психічного захворювання. Неправомірно виводити і перено- сити  закономірності, виявлені у процесі вивчення хворих людей, на всю популяцію.

Конституціональна типологія У. Шелдона. У основі  уявлень Шелдона лежить припущення про те, що особливості будови тіла є на- слідком розвитку тканин, що походять із трьох зародків: ендоморф- ного,  мезоморфного і ектоморфного. Для  ендоморфного типу  харак- терні м’якість та округлість зовнішнього вигляду, слабкий розвиток кісткової та м’язової систем.  Мезоморфний тип має  міцну м’язову систему, широкі кістки, атлетичність і силу. Ектоморфний тип кон- ституції характеризується витонченістю і тендітністю тіла, відсутніс- тю виразної мускулатури.

Підхід до вивчення темпераменту І. П. Павлова. Павлов пов’я- зував темперамент із функціонуванням центральної нервової систе- ми. Під час вивчення вищої нервової діяльності людини йому вдалось виявити три  основні її  властивості: силу, врівноваженість і рухли- вість. В залежності від  співвідношення цих  процесів були  виділені чотири типи вищої нервової діяльності і  відповідні темпераменти: сангвінічний (сильний, врівноважений, рухливий), флегматичний (сильний, врівноважений, інертний), холеричний (сильний, неврів- новажений, рухливий), меланхолічний (слабкий, неврівноважений, інертний).

Павлов прийшов до висновку про приховування властивостей темпераменту рисами поведінки, набутими протягом життя. На осно- ві цього  припущення було сформоване уявлення про генотип і фено- тип. Павлов підкреслював, що необхідно відрізняти природжену осо- бливість нервової системи (генотип) від характеру (фенотип).

Підхід К. Юнга до виділення психологічних типів. Вчений ви- ділив два  загальних типи — екстравертований та  інтровертований. У кожного з виділених типів є значні індивідуальні відмінності, які Юнг  пояснював впливом основних психічних функцій (мислення, емоції, відчуття, інтуїція). Переважаюча психічна функція визначає відповідний тип  поведінки і утворює вісім  психологічних типів тем- пераменту (див.  табл. 1).


 

Таблиця 1

Типологія К. Юнга

 

Психологічний тип

 

Характеристика

1. Екстраверто- ваний – мисли- тельний

Люди   даного   типу   приймають важливі рішення розсудливо, створюють схеми об’єктивної реаль- ності  і керуються ними в своїй  поведінці, вимага- ючи  того  ж  від  оточуючих; їм  властива неповно- цінність емоційної сфери; вони  рідко співчувають іншим і не цінують дружби, їм  не властиві есте- тичні переживання, тому  вони  не  захоплюються мистецтвом.

2. Екстраверто- ваний – емоцій- ний

Люди  даного  типу  емоційно оцінюють усе,  що  їх оточує; вони  настільки сильно виявляють свої по- чуття, що ті сприймаються як нещирі.

3. Екстраверто- ваний – сенсор- ний

Люди   даного   типу   визначають цінність об’єктів за силою  відчуттів: більш цінується об’єкт, який викликає сильне відчуття; естети, уміють насоло- джуватись життям.

4. Екстраверто- ваний – інтуї- тивний

Люди  даного  типу  володіють надзвичайно розви- неним «чуттям» на  все  нове  і  незвичайне, захо- плюються новими об’єктами, захоплюють і нади- хають інших своїм ентузіазмом.

5. Інтроверто- ваний – мисли- тельний

Люди даного типу|типу| характеризуються мислен- ням, яке не відтворює реальну дійсність, а формує ідеї;  схильні ігнорувати|підбудовувати| факти за- ради ідеї, прагнуть поглибити знання; здаються|на| зверхніми і  зарозумілими,  проте|однак| для  тих, хто  їх  знає  близько|поблизу|, є наївними і непри- стосованими.

6.  Інтроверто- ваний – емоцій- ний

Люди  даного  типу|типу| зовні|зовнішньо| завжди спокійні, навіть індиферентні, їх емоції непомітні| для  оточуючих, але|та|  насправді можуть бути  до- сить глибокими.


 

7. Інтровертова- ний – сенсорний

Люди   даного   типу|типу| орієнтуються  не  на об’єкти,  що  викликають|спричиняють|  інтен- сивні відчуття, а  на  інтенсивність| відчуттів, викликаних|спричиняти| об’єктами, тому  як тільки|як тільки| відчуття виникає, об’єкт  для нього втрачає|розгублює| цінність;

8. Інтровертова- ний – інтуїтив- ний

У людей даного типу інтуїція переважає над інши- ми процесами, і тому самі вони і продукти їх твор- чості для оточуючих дивні і незрозумілі.

 

Підхід до вивчення темпераменту Г. Айзенка. Він запропо- нував розглядати типології темпераменту Е. Кречмера і К. Юнга  як систему з чотирьох координат. Тип  темпераменту, згідно Г.  Айзен- ка, є одним  з чотирьох квадрантів при  перетині двох  ортогональних шкал: 1) екстраверсія — інтроверсія; 2) емоціональна стабільність — лабільність. Перша шкала характеризує індивіда з боку  «відкритос- ті»  зовнішньому світу, друга — з боку  його емоціональної стійкості. Поєднання емоційної стійкості з екстраверсією Айзенк ототожнює з типом сангвініка, емоційної лабільності та екстраверсії — з холери- ком, емоційної стійкості та інтроверсії — з флегматиком, а емоційної лабільності та інтроверсії — з меланхоліком.

Темперамент у теорії В. С. Мерліна. Поняття темпераменту ба- зується азується на особливостях типової поведінки людини у різних життєвих ситуаціях, в зв’язку з якими було виділено декілька стій- ких властивостей людини, названих емоційно-динамічними До них відносяться: сенситивність –    чутливість психіки (яка найменша сила  зовнішнього впливу необхідна людині для виникнення реакції); реактивність – сила  мимовільної реакції людини на зовнішні і вну- трішні впливи; активність – рівень енергійності, з якою людина до- лає перешкоди до мети; співвідношення активності і реактивності

– від чого більшою мірою залежить діяльність людини – від поставле- ної мети  чи від випадкових подразників; темп реакцій – швидкість перебігу різних психічних реакцій і процесів (швидкість рухів, темп мовлення, швидкість запам’ятовування тощо); екстраверсія – за- лежність реакцій і діяльності людини від зовнішніх вражень; інтро- версія –залежність поведінки від власного внутрішнього світу; плас- тичність – ригідність (гнучкий в обставинах чи важко пристосову- ється). В залежності від комбінування даних властивостей виділяють відповідні типи темпераменту:


 

•           Сангвінічний –  підвищені реактивність і активність, внаслі- док  чого він  жваво відгукується на усе нове.  Співвідношення активності і реактивності врівноважене, внаслідок чого він може стримувати свої реакції і прояви почуттів. Темп  реакції високий, що  виявляється у швидких рухах, мовленні, мис- ленні тощо. Ці  люди   енергійні, активні і можуть довго  пра- цювати, не стомлюючись. Екстравертований, швидко входить в контакт з іншими людьми, швидко переключається з одного виду  діяльності на  інший. Схильний до позитивних емоцій. Пластичний.

•           Холеричний – в основі  неврівноважений тип нервової системи.

Характерні висока активність і реактивність, швидкий темп реакцій, реактивність переважає над  активністю. Підвищена збудливість і неврівноваженість. За справу береться з захоплен- ням, але  енергія швидко виснажується. Менш  пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. У спілкуванні холерик запаль- ний, нестриманий, схильний до конфліктів, екстравертований.

•           Флегматичний – спокійний, урівноважений, малорухливий, ригідний, інтровертований. Для  зосередження на  діяльності йому  потрібен час,  рухи повільні, важко переключається ува- га. Відрізняється терплячістю, витримкою і самоконтролем.

•           Меланхолічний – характеризується  високою емоційною чут- ливістю, вразливістю, схильністю до поганого настрою, три- вожністю. З усіх  типів темпераментів найбільш сенситивний. Ригідний. Повільний психічний темп, повільні рухи. Інтро- вертований, схильний до замкнутості. Міміка і рухи у нього невиразні, голос  тихий. Мала  реактивність і  низька актив- ність призводять до того,  що він невпевнений у собі, схильний не доводити розпочату справу до кінця.

Дослідження темпераменту в школі Б.М.Теплова. У лаборато- рії  Теплова склалася певна методологія вивчення властивостей нер- вової  системи і одним  з фундаментальних положень цієї  методології є  вивчення властивостей нервової системи, а не типів вищої нервової діяльності. Виявлено нові поєднання типологічних особливостей, які не можуть бути  віднесені до жодної з варіацій класифікації Павлова і нові властивості нервової системи: лабільність, динамічність, скон- центрованість.

Уявлення Л.  С.  Виготського про  темперамент. До  темпера- менту  вчений  відносив  особливості  складу  всіх   природжених і спадкових реакцій, спадкову конституцію людини. На  його  думку,


 

темперамент — це сфера  особистості, яка виявляється в інстинктив- них, емоційних і  рефлекторних реакціях  людини. Автором були виділені  основні  характеристики   темпераменту:  тілесна  вираз- ність, характер і темп  рухів.