5. Теорії особистості у французькій соціологічній школі

Засновником французької соціологічної школи був відомий філо- соф і соціолог Еміль Дюркгейм (1858–1917), який висунув положення про біосоціальну природу людини. Психічні процеси біологічно зумов-


 

лені, проте  визначаються суспільством. «Колективна свідомість», тобто сукупність думок, знань чи явищ духовного життя, формує від народження психіку людини.

Теорія особистості іншого представника цієї  школи П’єра Жане (1859–1947) увійшла в історію психології як «психологія поведінки». П’єр  Жане пояснює причини неврозів, психастенії, істерії, виходячи з єдності еволюції психічних функцій у філо-  та онтогенезі. Основні поняття його  теорії — «активність», «діяльність», «дія», «психічна енергія», «психічна напруга», «психологічні рівні», «психологічний автоматизм», «психічна сила».

За П. Жане, психічні явища є основою поведінки людини. Мислен- ня, почуття – це процеси, які здійснюють регуляцію дії, поведінки лю- дини. Розвиток людської особистості відбувається не лише на основі образу (як вважають гештальтпсихологи) чи мотиву (згідно з погля- дами  К.Левіна), а й через  спілкування. Завдяки спілкуванню реалі- зується соціальний вплив на розвиток психіки.

Поведінковий акт, за теорією П.  Жане, складається з трьох ета- пів:  перший етап  стосується внутрішньої підготовки до дії,  другий – це виникнення зусилля для  виконання дії,  і третій – завершення дії. Психічні процеси регулюють дії від першого до останнього етапу.

Основу  розвитку психічних функцій П. Жане вбачає у різних ви- дах професійної діяльності. Головною ознакою інтелектуальної діяль- ності є не використання речей, а їх виготовлення. П. Жане виокремлює сім рівнів поведінки людини:

•           рефлекторні акти;

•           перцептивні дії;

•           елементарні соціальні акти (наслідування);

•           елементарні інтелектуальні акти;

•           маніпулювання різними об’єктами, що   зумовлює формування інтелектуальних дій;

•           розумова діяльність, мислення;

•           творча, трудова діяльність.

Здатність до саморегуляції, до опосередкованості своєї  поведінки П.  Жане вважав найвищим критерієм розвитку особистості. Процес переходу від нижчого рівня поведінки до вищого здійснюється за до- помогою мови, яка опосередковує процеси регуляції, формує довіль- ність трудової діяльності.

Великого значення П.Жане надає психічній напрузі як домінан- ті  дії  і основи  здатності до «трудового зусилля». Стан  напруги надає особистості можливість регулювати свою поведінку і визначається як


 

активація вищих потреб. Передбачається, що здатність до зусилля є основним критерієм оцінки особистості, а цінність особистості вимірю- ється її здатністю виконувати роботу, що вимагає зусилля. Психічна сила означає певну властивість, що виявляється в швидкості і трива- лості  окремих дій,  а психічна напруга передбачає здатність до  кон- центрації і розподілу сили. Зниження напруги є наслідком важких соматичних захворювань, природженої слабкості нервової системи, несподіваних і важких фрустрацій і стресів. Спад  психічної напруги призводить до «втрати відчуття реальності», і свою нездатність реагу- вати на довколишню дійсність людина переживає як схематизм, нере- альність довколишніх предметів і людей. Різкі коливання психічної напруги можуть призвести до роздвоєння особистості, до утворення двох і більше особистісних систем, кожна з яких функціонує на своє- му рівні напруги,

Розвиток особистості П.Жане розуміє як послідовне формування складних  особистісних утворень — персонажа, «Я», суб’єктивності, індивідуальності, які  формуються у  відповідь на  необхідність удо- сконалювати соціальні стосунки людини з суспільством, з іншими людьми. Замість терміну «роль» висувається термін «персонаж», що передбачає короткочасну стадію розвитку особистості. Особистістю людина стає  лише тоді,  коли зовнішні вимоги до персонажа, стають внутрішніми вимогами самого  суб’єкта — основою  його ініціативної поведінки, що здійснюється без зовнішнього примусу. Вищим рівнем розвитку особистості Жане називає стадію «індивідуальності», яка характеризується  появою у людини відчуття особистої відповідаль- ності, оригінальності і прогресивних тенденцій, прагнення сприяти прогресу і вдосконаленню суспільства.