4. Особистість в «описовій психології» В. Дільтея й Е. Шпрангера

На противагу «безособистісній психології», що розвивалась у рам- ках гештальтпсихології, асоціативної психології, біхевіоризму, на початку XX ст. виникла так звана «описова психологія». Її засновни- ком  став  В. Дільтей (1833—1911), а яскравим продовжувачем — Е. Шпрангер (1882—1963).

В. Дільтей вважав, що психіку людини не можна вивчати експе- риментальними методами, а можна лише розуміти. Завдання психо- логії  і полягає у розкритті смислового, душевного життя особистості, ціннісних орієнтацій людини. Згідно з Е.  Шпрангером, психологія, що «розуміє», має базуватися на таких основних поняттях: 1) психіч- не розвивається з психічного; 2) психічне зводиться до інтуїтивного розуміння «модулів дійсності життя»; 3) не  варто  шукати якихось об’єктивних причин розвитку людської особистості, потрібно лише співвіднести структуру окремої особистості з духовними цінностями суспільства.

Головне в особистості, за Е. Шпрангером, — це ціннісна орієнта- ція,  за допомогою якої вона  пізнає світ. Ціннісна орієнтація є духо- вним началом, що визначає світобачення і є похідною частиною за- гального людського духу. Тому  краще говорити не  про  «описову», а про  «духовну» психологію. Виходячи з цього, Шпрангер виділив шість форм  пізнання світу, назвавши їх  типами розуміння життя. Ґрунтуючись на  цих  формах, він  запропонував наступну типологію особистостей:

1. Теоретична людина — це така людина, яка тягнеться до піз- нання закономірностей світу, взаємин між людьми. Для  теоретичної людини, незалежно від того,  хто вона  за фахом — науковець, реміс- ник  або лікар, — головна ціннісна орієнтація — це осмислення в тео- ретичному плані того,  що відбувається навкруги та встановлення за- кономірностей;


 

2.  Економічна людина звичайно шукає користь у пізнанні. Для такого типу людини цінність пізнання пов’язана з тим, що приносить користь їй  самій, сім’ї, колективу, людству. Мислення такої люди- ни має прагматичну спрямованість на створення чогось  корисного на основі  природничонаукових знань і техніки.

3.  Естетична людина сприймає довкілля як щось  гармонійне або дисгармонійне,  намагається пізнати світ завдяки естетичним формам, кольору, ритму. Має потяг до самовираження в естетичній формі. Йдеться не лише про професійних художників, скульпторів, композиторів, а й про звичайних людей;

4. Соціальна людина — це та, яка прагне знайти себе в іншій лю- дині, жити заради інших. Вона  тягнеться до всеосяжної любові, лю- бові до людства. В цій  любові  розчиняються межі індивідуальності.

«Я»  особистості, що любить, відрізняється від «Я»  егоїстичної люди- ни. Це «Над-Я», що знаходить себе в служінні іншим;

5. Політична людина тягнеться не до суто адміністративної вла- ди,  а до такої влади, що відповідає вищим духовним вимогам, базу- ється на істинних духовних цінностях і на цій  основі  детермінує мо- тиви  та дії інших людей;

6. Релігійна людина — це тип  людини, ціннісна орієнтація якої полягає у пошуку смислу життя, вищої духовної сили — Божества. Релігійна людина може й не належати до жодної з церков, не вико- нувати обрядів. Головне для  неї — саме пошук вищою смислу, вищої правди, першопричини буття.

У своїй класифікації Е. Шпрангер показав, що люди відрізняють- ся між собою не лише темпераментом, конституцією, поведінкою, а передусім цінностями своєї  духовної орієнтації. Це утворює духовну індивідуальність особистості, її духовну сутність.