3. Психологія свідомості В. Джемса

В.  Джемс (1842—1910) —  видатний американський  психолог, який один  із перших почав  розробляти проблему особистості на на- уковій основі. Під  впливом його  теорії формувалися подальші кон- цепції особистості, різні напрями психології, що досліджували «об- раз  самого  себе»,  «самооцінку», «самосвідомість» особистості тощо. В. Джемс вивчав особистість у межах власної концепції свідомості, центральним поняттям якої є «потік свідомості».

На його погляд, у самосвідомості особистості можна виділити два аспекти — «емпіричне Я» і «чисте Я», або відповідно об’єкт  і суб’єкт, тобто те, що пізнається, і те, що пізнає. «Чисте Я», або те, що пізнає,

— це мислячий суб’єкт, душа, дух,  мислення, трансцендентальне Я. Розглядаючи «емпіричне Я»,  В. Джемс характеризує  особистість як загальну суму всього, що вона може назвати своїм. Аналіз особистості в цьому плані має включати: а) складові елементи; б) почуття та емо- ції, викликані цими елементами (самооцінка); в) вчинки, що спричи- нені цими елементами (турбота про себе та самозбереження).

Складові елементи особистості можуть бути розподілені на три кла- си: фізична особистість, соціальна особистість і духовна особистість.


 

Фізична особистість містить у собі фізичну частину (тіло, тілес- ні потреби і інстинкти) з матеріальним її продовженням (одяг, май- но, батько й матір, дружина і діти  тощо). Так, коли хтось  із старших помирає, то зникає і частина нас  самих. Або нам  соромно за  погані вчинки близьких та друзів, ми хвилюємось за них  так, начебто самі знаходимося на їхньому місці. Далі фізична особистість має включа- ти «домашню оселю», власність людини, витвори її праці тощо.

Соціальна особистість визначається належністю людини до людського роду  і визнанням цього  іншими людьми. За В. Джемсом, людина містить стільки соціальних особистостей, скільки індивідуу- мів або їх груп визнає в ній особистість.

Духовна особистість — об’єднане усвідомлення духовних влас- тивостей і здібностей, інтелектуальні, моральні, релігійні прагнення тощо.

В.  Джемс запроваджує поняття ієрархії  особистостей, у  якій фізична особистість перебуває знизу, духовна — нагорі, а різні види матеріальних і  соціальних  особистостей — у  проміжку між ними. При  цьому соціальна особистість стоїть вище матеріальної. Духовна ж особистість має  бути  для  людини найвищою цінністю: особистість може швидше пожертвувати друзями, добрим іменем, власністю і на- віть життям, аби не зрадити свої духовні принципи.

Почуття та емоції характеризують особистість з боку її самооцін- ки, яка буває  двох  видів: самовдоволення і невдоволення собою.  За цим  стоять два протилежних класи почуттів, що пов’язані з успіхом або поразками, із сприятливим або несприятливим становищем у сус- пільстві. Самовдоволення особистості в житті зумовлене також і тим, як співвідносяться між собою її реалізовані та потенційні домагання. У зв’язку з цим В. Джемс пропонує розглядати самоповагу особистос- ті як відношення, в якому чисельник виражає реальний успіх, а зна- менник —домагання:

Самоповага = Успіх  / Домагання

За  цією  формулою відмова від  домагань дає  особистості таке ж бажане полегшення, як і їх здійснення й досягнення успіху. Отже, самопочуття людини залежить від самої  особистості, її успіхів та до- магань.

З учинкового боку  особистість, за В. Джемсом, характеризують турбота про себе і самозбереження, а саме:  піклування про фізичну особистість (харчування,  захист), про соціальну особистість (друж-


 

ба, кохання, ревнощі, прагнення слави, вплив на інших людей, вла- да над ними тощо)  та про духовну особистість (розумовий, мораль- ний  і духовний прогрес).