5. Екзистенційна психологія Ролло Мея

Ролло Мей (1909–1994) провідний представник екзистенційної психології у США.  За  останні півсторіччя цей  напрям, започаткова- ний  у філософії другої половини XIX  і першої половини XX століт- тя, поширився у всьому світі. Представниками екзистенційної психо- логії   здійснюється феноменологічний аналіз  актуального людського існування шляхом дослідження проблем життя і смерті, свободи  і ви- бору,  сенсу  буття. Не випадково сама  назва походить від англійського слова  exzistence – існування, буття. Існуванню надано перевагу перед


 

сутністю, розвиток і зміни вважаються важливішими, ніж стійкі й нерухомі характеристики, процес має переваги над результатом.

Теорія Р. Мея  базується на  клінічних  експериментах. Людина живе сьогоденням, для неї актуально насамперед те, що відбувається тут  і тепер. У цій  єдиній справжній реальності людина формує себе сама  і відповідальна за те,  ким  вона  врешті-решт стає. Прослідкову- ючи докорінні відмінності між психічно здоровою, повноцінною лю- диною  і психічно хворою, Р. Мей  дійшов до висновку, що  багатьом людям бракує хоробрості зустрітися віч-на-віч зі своєю долею. Спро- би уникнути подібного зіткнення призводять до того,  що  люди  на- магаються втекти від  відповідальності, заявляючи про  споконвічну несвободу своїх  дій.  Не бажаючи робити вибір, вони  втрачають здат- ність бачити себе такими, якими вони  є насправді, і переймаються почуттям власної незначущості й відчуженості від  світу. А здорові люди, навпаки, кидають виклик своїй долі, цінують, оберігають свою волю  і живуть справжнім життям, чесно  щодо  себе та  інших. Вони усвідомлюють неминучість смерті, але  їм вистачає сміливості жити в сьогоденні. Мей вважав, що воля приходить до людини, коли вона протистоїть своїй  долі  і розуміє, що  смерть або небуття можливе в будь-який момент. Людина може бути  внутрішньо вільною, навіть якщо вона фізично перебуває у в’язниці.

У своїй  концепції особистості Р. Мей особливо підкреслював уні- кальність особистості, вільний вибір  і усвідомлений цільовий аспект поведінки. Як  і інші екзистенціалісти, Мей вважає, що:  1) існуван- ня  передує сутності (важливіше, що люди  роблять, а не хто  вони  є);

2) люди  поєднують у собі риси  як суб’єкта, так  і об’єкта (люди  є іс- тотами, які і думають, і діють) 3) люди  прагнуть знайти відповіді на найважливіші питання щодо  сенсу життя; 4) воля і відповідальність завжди врівноважують одна  одну,  тому  жодна з них  не  може бути присутня у людині окремо від  іншої; 5)  жорсткі теорії особистості схильні дегуманізувати людину і перетворювати її на об’єкт  або пред- мет для дослідження.

Екзистенціалісти застосовували феноменологічний підхід до ви- вчення особистості, наполягаючи на тому, що людину найкраще мож- на зрозуміти в її власних координатах. Єдність людини та її феноме- нологічного світу  виражено терміном «буття-в-світі». Є три  форми буття-в-світі: 1) наші відносини зі світом зовнішніх об’єктів або речей,

2) наші стосунки з іншими людьми; 3) стосунки з власною особистіс- тю.  Здорові люди  живуть у всіх  цих  трьох світах одночасно. Якщо людина усвідомлює своє буття-в-світі, вона також усвідомлює можли-


 

вість  небуття, або неіснування. Життя стає  для  нас більш значним, коли ми стоїмо  перед фактом неминучості смерті або небуття.

Визнання небуття сприяє розвиткові почуття тривоги, що  зрос- тає, якщо людина розуміє, що її наділено волею вибору і навантажено відповідальністю за свої дії.  Нормальну тривогу переживає кожен із нас.  Вона  пропорційна загрозі. Невротична тривога більша за загро- зу,  викликає придушення і реакцію самозахисту. Почуття провини, як і почуття тривоги, є нормальним для людини.

Досліджуючи таке складне людське почуття, як любов, Р. Мей зробив висновок, що любов  також повинна викликати турботу і ви- магає почуття відповідальності. Мей виокремлював чотири види  лю- бові:

•           секс, що є фізіологічною функцією;

•           ерос, що прагне до тривалого союзу з коханою людиною;

•           філія – дружба,  що не має  вираженої сексуальної спрямова- ності;

•           альтруїстична любов, що не вимагає нічого  натомість.