4. Особистість у йоготерапії Віктора Франкла

Австрійський психолог і психіатр В. Франкл (1905–1998) вважав, що рушійною силою  людської поведінки і розвитку особистості є по- шук Логосу, сенсу життя, що має здійснюватися конкретною люди- ною за її власною потребою. Екзистенційна теорія Франкла склада- ється з трьох частин: учення про прагнення до сенсу, про сенс життя і про свободу волі.

Основна  теза  вчення про  прагнення до  сенсу свідчить: людина прагне знайти сенс і відчуває екзистенційну фрустрацію або вакуум, якщо її  спроби  залишаються нереалізованими. Прагнення до сенсу Франкл розглядає як природжену мотиваційну тенденцію, властиву всім людям і основною рушійною силою  поведінки і розвитку особис- тості. Відсутність сенсу породжує у людини стан екзистенційного ва- кууму, що є причиною неврозів.

Головна теза  вчення про сенс  життя  — життя людини не може позбутися сенсу  ні за яких обставин; сенс  життя завжди може бути знайдений. Відповідно теорії Франкла, сенс не суб’єктивний, людина


 

не вигадує його,  а знаходить у навколишній дійсності, у тому, що є для  неї цінністю. Вчений виділяє три  групи цінностей: творчості, почуття і ставлення. Сенс життя можна знайти в будь-якій із цих цінностей. Тобто,  немає таких обставин і ситуацій, в яких людське життя втратило б свій сенс.

Основна  теза  вчення про свободу волі свідчить, що людина спро- можна знайти і реалізувати сенс життя, навіть якщо її свобода  обме- жена об’єктивними обставинами. Свобода, за теорією Франкла, тісно пов’язана з відповідальністю людини за правильний вибір  і реаліза- цію сенсу свого життя.

Франкл підкреслював, що відсутність сенсу  життя або неможли- вість його реалізувати приводить до неврозу, породжує у людини стан екзистенційної фрустрації. Неврози нерідко виникають тоді,  коли людина усвідомлює беззмістовність свого життя, порожнечу існуван- ня.  В основі  таких поширених явищ, як депресія, правопорушення, алкоголізм, наркоманія, агресивність, моральні падіння, лежить від- сутність смислу життя, що може бути  частково компенсовано люди- ною потягом до влади, сексу, бажанням грошей.

Досліджуючи можливості корекції поведінки, представники гу- маністичної психології орієнтуються на  розвиток у людей усвідом- лення своєї  відповідальності за  власну поведінку, яка базується на усвідомленні себе і свого місця в світі. Так, Роджерс вважає, що «по- трібно допомогти людям упоратися зі  щоденними вимогами, допо- могти їм зрозуміти, що вони  не безпорадні жертви, вони  мають вибір і повинні бути  відповідальними за  свої  вчинки навіть тоді,  коли не здатні змінити ситуацію».