2. Теорія самоактуалізації Абрахама Маслоу

Американський психолог А. Маслоу  (1907–1970) – один  із осно- воположників  гуманістичної  теорії,  головною характеристикою


 

особистості вважав  потяг до  самоактуалізації,  самовираження,  до творчості та любові, в основі  яких лежить гуманістична потреба не- сти людям добро. Він стверджував, що людині не властиві природже- ні інстинкти жорстокості й агресії, як вважав З. Фрейд. Навпаки, в них  закладено інстинкт збереження своєї  популяції, що змушує лю- дей допомагати одне одному. Потреба в самоактуалізації своїх мож- ливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою

– видатним людям. Суспільство може процвітати, якщо воно знахо- дить  шляхи розвитку здорових, сильних, розумово повноцінних осо- бистостей. Поступ суспільства відбувається не  революційним шля- хом, не соціальними перетвореннями, а задоволенням гуманістичних потреб людини.

За А. Маслоу, ядро  особистості утворюють гуманістичні  потре- би в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується лю- дина  і які вона може реалізувати за певних умов. Однак, ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише під  час  задоволення інших потреб  і передусім фізіологічних. Більшості ж людей не вдається до- сягти задоволення навіть нижчих потреб. Ієрархія потреб, згідно з Маслоу, охоплює:

•           фізіологічні потреби;

•           потреби в безпеці;

•           потреби в любові  й прихильності;

•           потреби у визнанні та оцінці;

•           потреби в самоактуалізації – реалізації здібностей і талантів.

1. Фізіологічні потреби. Потреби цього  рівня – це потреби фізич- ною виживання: в їжі, воді,  кисневі, сні,  активності, захисті від екс- тремальних температур, сенсорній стимуляції. Це основні, найбільш сильні і  невідкладні  потреби. Якщо  людина не  задовольнить цих потреб  на якомусь мінімальному рівні, вона  не буде зацікавленою в потребах вищих рівнів ієрархії. Окреслені потреби мають і таку ха- рактерну рису: якщо одна з цих  потреб  залишається незадоволеною, вона  дуже  швидко стає  настільки домінуючою, що всі інші потреби відходять на задній план.

2. Потреби безпеки та захисту. До цього  рівня належать потреби в організації, в законі і порядку, в прогнозованості подій, у відсут- ності таких загрозливих сил, як хаос, хвороби, страх. Слід підкресли- ти,  що умови стабільності, надійності, прогнозованості надзвичайно важливі для розвитку особистості дитини. Не менш суттєвими потре- би безпеки є для  дорослих здорових людей. Здорова людина прагне надійності в роботі, умовах зарплати.  Пошуками безпеки мотиво-


 

вані  такі дії людей, як створення накопичувальних рахунків, при- дбання страхових полісів.

3. Потреби належності та любові  Люди  гостро  переживають муки самотності, відсутність друзів і близьких або соціальне відчуження. Для  здорового почуття власної гідності людині дуже  важливо, щоб її визнавали інші та вважали гідною  поваги. Любов є основною переду- мовою  здорового розвитку особистості. Маслоу  зробив висновки про існування суттєвої кореляції між щасливим дитинством та  психіч- ним здоров’ям дорослої людини.

4. Потреби самоповаги. Потреби самоповаги Маслоу поділив на дві групи: самоповага та повага інших.  Особистості важливо усвідомлю- вати, що вона  гідна самоповаги, може справлятися із завданнями та вимогами життя. Другий тип потреб характеризується таким катего- ріями, як престиж, визнання, репутація, статус, оцінка, прийняття у соціальному оточенні. У такому випадку для  особистості важливо знати, що те, що вона робить, визнано та високо оцінюється значими- ми людьми. Задоволення потреб  цього  рівня породжує почуття впев- неності у собі, розвиває почуття власної гідності та усвідомлення, що особистість є корисною та необхідною в цьому світі. Маслоу  підкрес- лював, що здорова самоповага ґрунтується на заслуженій повазі ін- ших людей, а не на славі, лестощах чи соціальному статусі.

5. Потреби самоактуалізації, або потреби особистого самовдоско- налення. Самоактуалізація визначається Маслоу як бажання людини максимально розвинути свої  здібності, цілком розгорнути закладе- ний природою потенціал. У процесі самоактуалізації особистість стає саме такою, якою вона може бути, і досягає вершини своїх можливос- тей.

Одним  із найслабших положень у теорії Маслоу  є те,  що дані  по- треби  знаходяться у заданій ієрархії і «вищі» потреби (наприклад, в самоактуалізації) виникають лише після того,  як задовольняються більш елементарні, наприклад, фізіологічні потреби. Не  лише кри- тики, але  і послідовники Маслоу  доводять, що дуже  часто  потреба в самоактуалізації домінує і визначає поведінку особистості, незважа- ючи на те, що її фізіологічні потреби залишилися незадоволеними.

Самоактуалізації досягає лише невелика кількість людей, вважає

Маслоу. Самоактуалізованій особистості притаманні такі риси:

•           повне схвалення реальності й комфортне відношення до неї (не ховатися від життя, а знати, розуміти його);

•           схвалення інших і себе («Я роблю  своє,  а ти – своє.  Я в цьому світі  не для  того,  щоб  відповідати твоїм  очікуванням. І   ти  в


 

цьому світі не  для  того, щоб відповідати моїм очікуванням. Я

є я, ти є ти. Я поважаю і приймаю тебе таким, яким ти є»);

•           професійне захоплення улюбленою справою, орієнтація на за- вдання, на справу;

•           автономність, незалежність від соціального середовища, само- стійність думок;

•           здатність до  розуміння інших людей, увага, доброзичливість до людей;

•           постійна новизна, свіжість оцінок;

•           розрізнення мети і засобів, зла і добра (не будь-який засіб при- датний для досягнення мети);

•           спонтанність, природність поведінки;

•           гумор;

•           саморозвиток, вияв здібностей, потенційних можливостей, са- моактуалізуюча творчість у роботі, любові, житті;

•           готовність до  розв’язання  нових проблем, до  усвідомлення власного досвіду, справжнього розуміння своїх можливостей. Фундаментальною позицією гуманістичної психології є визнання пріоритетності творчого потенціалу людини. Маслоу  перший висло- вив тезу, що творчість є універсальною характеристикою людини, її невід’ємною сутністю. Творчі здібності притаманні людині від наро- дження. Це природно для  людини такою ж мірою, як птахам літати, а деревам – вкриватися листям. Здатність до творчості закладена в кожному з нас,  для  творчості не потрібні якісь особливі обдарування або навички. Щоб бути  творчими, немає потреби писати книги, кар- тини або компонувати музику. Так  робить лише невелика кількість людей. Творчість – універсальна функція людини, що передбачає всі види  саморозкриття.  Творчими можуть бути  люди  будь-яких про- фесій  у своїй  діяльності та побуті. Однак, більшість людей протягом життя втрачають здатність до творчості. Особливо  руйнівні чинники творчого потенціалу пов’язані з офіційною освітою. Деградації осо- бистості сприяють психологічні і соціальні чинники. Етапи деграда-

ції особистості за теорією Маслоу:

•           формування психології «пішака», глобального відчуття своєї залежності від інших сил (феномен «безпорадності»);

•           створення дефіциту благ, у результаті чого  вони  стають пер- винними потребами в їжі  та виживанні;

•           створення «чистоти» соціального оточення – поділ людей на

«добрих» і «поганих», «своїх» і «чужих», відчуття провини і сорому за себе;


 

•           створення культу «самокритики»;

•           збереження «священних основ»   (заборонено навіть замислю- ватися над провідною ідеологією);

•           формування  спеціалізованої  мови   (складні  проблеми спре- совуються  у  короткі,  надзвичайно прості вирази,  які  легко запам’ятати).

Теорія Маслоу відповідає потребам сучасної людини, її  прагнен-

ням до творчості, до розкриття свого  потенціалу, вона  бере до уваги позитивні аспекти особистого життя і переконує, що кожна людина во- лодіє потенціалом внутрішнього розвитку та самовдосконалення.