4. Теорія поля Курта Левіна

Курт  Левін (1890–1947) – засновник психологічної теорії поля, яка становить собою  метод  аналізу життєвого простору як окремої людини, так і групи людей. Для  опису  психологічної реальності, по- будови структури особистості і моделювання її поведінки у теорії поля використовуються засоби  топології як розділу математики, що вивчає властивості і взаємне розташування геометричних фігур.

Завдяки дослідженням Левіна та його колег такі поняття, як по- треба, прагнення, когнітивна карта, намір, мотив, мета, когнітивний дисонанс, атрибуція та очікування зайняли гідне  місце в психології. Конструкти теорії поля, які використовують у так званих діючих дослі- дженнях, сприяють осмисленню та розв’язанню найрізноманітніших


 

проблем. Саме тому метод Левіна останнім часом часто використовують в освіті та інших сферах соціального життя.

Життєвий простір є ключовим поняттям у теорії поля Курта Левіна. Зміст цього  терміна містить усю  множину реальних і нере- альних, актуальних, минулих і майбутніх подій, які перебувають у психологічному просторі індивіда на  цей  момент. Загалом, усе,  що може зумовити поведінку особистості. Виходячи з цього, поведінка

– це функція особистості та її життєвого простору на даний момент часу. Левін визнавав наявність впливу непсихічних подій  на поведін- ку людини. Тому навіть неусвідомлювані людиною впливи, пов’язані із   соціально-економічними  та   фізіологічними чинниками, також включаються до аналізу її життєвого простору. Іноді  життєвий про- стір називають психологічним.

Психологічне оточення — це феноменальний світ  особистості, психічна енергія, що  викликається  потребами, переноситься на  до- вколишні об’єкти, які стають валентними і починають притягувати або відштовхувати особистість. Межа між життєвим простором і зо- внішнім світом у теорії поля нагадує швидше легку мембрану, ніж кам’яну стіну. Життєвий простір і  зовнішній світ  тісно  пов’язані. Зміни, що відбуваються у зовнішньому світі, впливають на стан жит- тєвого  простору, а зміни життєвого простору — на зовнішній світ.

Регіони і кордони. Психологічний простір складається з різних секторів, регіонів, які графічно зображають розділеними кордонами. Кордони володіють властивістю проникливості. Факт життєвого про- стору – все, що може усвідомити людина. Подія – результат взаємодії декількох фактів. Кількість секторів визначається кількістю фактів, які є на цей момент у життєвому просторі.

Локомодації. Зв’язок між регіонами здійснюється за допомогою локомодації. Локомодації (дії) можуть відбуватися і в реальному фі- зичному просторі, і в нереальному, уявному. Функція локомодації полягає в регуляції напруження у життєвому просторі людини. Рі- вень напруження одного сектора може регулюватися за рахунок здій- снення локомодації в іншому секторі. Наприклад, мрії  можуть бути ірреальними локомодаціями, пов’язаними з регуляцією напружен- ня, спричиненого потребами, які на цей  момент часу  неможливо за- довольнити у фізичному просторі.

Тимчасова перспектива. Курт  Левін порушив питання про існу- вання одиниць психологічного часу  різного масштабу, зумовленого масштабами життєвих ситуацій, які визначають межі «психологіч- ного поля в цей момент». Це поле містить не лише реальне ставлення


 

індивіда, а й його уявлення про своє минуле та майбутнє – бажання, страхи, мрії, плани та надії. Усі частини поля, попри їхню  хроноло- гічну різночасність, суб’єктивно переживаються як одночасні й одна- ковою мірою визначають поведінку людини.

Валентність. Ще  один  конструкт, який Курт  Левін використо- вує для  аналізу психічних феноменів, це валентність. Під валентніс- тю він розуміє властивість об’єкта притягати або відштовхувати. Тоб- то йдеться про цінності регіону для  людини. Регіон може притягати і мати позитивну валентність, або  відштовхувати і мати негативну валентність. Якщо людина голодна, то їжа матиме для  неї позитивну валентність, а якщо сита, то – нейтральну. Якщо ж  індивід з’їв  за- надто  багато, тоді  їжа викликає у нього  відразу і матиме негативну валентність.

На підставі конструкта валентності Курт  Левін інтерпретує фено- мен внутрішньоособистісного конфлікту. За його словами, конфлікт психологічно можна визначити як протидію приблизно рівних сил поля. Для  рушійних сил  (тобто  для  сил, пов’язаних із позитивною і негативною валентностями) він виокремлює три основних різновиди внутрішнього конфлікту:

1. Людина перебуває між двома  позитивними валентностями. Їй необхідно вибрати між двома  привабливими об’єктами. Сумніви зу- мовлені тим, що після здійснення вибору, мета  може виглядати на- багато менш привабливо, ніж у ситуації конфлікту.

2. Зіткнення з об’єктом, який має одночасно позитивну і негатив- ну валентності («і хочеться, і страшно»). Поведінка людини в цій си- туації має характер «човника»: наближення – віддалення від об’єкта.

З. Конфлікт між двома  негативними валентностями (наприклад, між необхідністю виконання неприємної роботи та загрозою покаран- ня). Енергетичні витрати в такому разі  значно підвищуються, навіть якщо робота досить легка.

Таким чином, відповідно до  теорії Левіна, поведінка людини в конфлікті пов’язана з валентністю об’єктів, розташованих у її психо- логічному полі.