3. Теорія особистісних конструктів Джорджа Келлі

Джордж Келлі  (1905–1965) – один  із засновників когнітивного напрямку у психології особистості вважає,  що  кожна людина – до- слідник, який контролює, розуміє і передбачає свою поведінку, який робить висновок, базуючись на минулому досвіді і передбачає майбут- нє.  Терміни, які люди  використовують для  розуміння один  одного, для опису себе і своєї позиції, одержали назву особистісних конструк- тів.  Особистісний конструкт – це ідея  або думка, яку людина ви- користовує, щоб усвідомити, пояснити чи передбачити свою поведін- ку.  Приклади особистісних конструктів, які людина використовує у повсякденному житті: «врівноважений – неврівноважений», «розум- ний  – безглуздий», «чоловічий – жіночий», «релігійний – атеїстич- ний» тощо.

Таким чином, особистість — це система організованих особистих конструктів, у яких переробляється (сприймається й інтерпретуєть- ся) особистий досвід  людини. Структура особистості у рамках даного підходу розглядається як індивідуально своєрідна ієрархія конструк- тів.  Тобто,  система конструктів людини організується у пірамідаль- ну структуру, де її складові (конструкти) знаходяться або у суперор- динатній, або у субординатній позиції. Наприклад, якщо зустрівши людину, ви відразу оцінюєте її з погляду того,  чи є вона  доброю  або злою, і тільки потім —   охайною або неохайною, то ваш  конструкт

«добрий-злий» є суперординатним, а «охайний – неохайний» — су- бординатним.

Кожний конструкт має  «дихотомію» (два полюси): «спортивний- неспортивний», «стриманий-нестриманий» тощо. Людина вибирає той полюс дихотомічного конструкта, той результат, який має кращу прогностичну цінність. Одні конструкти придатні для   використання


 

лише у вузькому колі подій (конструкт «спортивний-неспортивний»), тоді як інші мають широкий діапазон застосування (наприклад, кон- структ «добрий-злий»).

Відповідно до даної  метафори, Келлі описує людей як учених, ко- трі формулюють гіпотези про навколишній світ у формі особистісних конструктів, потім перевіряють свої припущення на практиці. Якщо конструкт допомагає чітко прогнозувати поведінку, людина збереже його надалі, і навпаки. Отже, дієвість конструкта перевіряється з по- гляду його  прогностичної ефективності, а поведінка людини визна- чається тим, як людина прогнозує майбутні події. Змінити свої кон- структи дуже  важко, іноді неможливо, і тому людина прагне змінити інших людей, щоб ті відповідали її конструктам.

Психічні розлади виникають у людини тоді,  коли не спрацьову- ють  особистісні конструкти  –  людина не  може прогнозувати події, потерпає від невдач. Коли  людина переживає труднощі у прийнятті навіть дріб’язкових рішень – виникає депресія. Задача терапевта – допомогти людям змінити конструкти, апробувати нові  гіпотези, ін- терпретувати ситуацію і стати більш ефективною людиною.

Люди   розрізняються за  змістом і  кількістю доступних їм  кон- структів, за  складністю організації системи конструктів і тим, на- скільки ці системи відкриті змінам. Джордж Келлі виділяє два типи особистостей: когнітивно складна (особистість, у якої є велика кіль- кість конструктів) і когнітивно проста (з невеликою кількістю кон- структів).

Когнітивно прості особистості розглядають інших  людей та довколишній  світ, базуючись на  невеликій кількості конструктів. Когнітивно прості люди  мають усталені погляди щодо  інших людей, ігнорують інформацію, яка суперечить їхнім уявленням. Вони  про- сті  в спілкуванні, володіють бідним репертуаром соціальних ролей. Когнітивно прості суб’єкти не помічають відмінностей між собою та іншими людьми, вони прагнуть знайти підтвердження тому, що інші схожі на них, їхні  соціальні прогнози неефективні.

Когнітивно складними вважають тих  людей, які використову- ють достатньо складну і диференційовану систему конструктів. Вони чітко розрізняють себе та інших, розглядають людей у багатьох раку- сах,  їхні  уявлення про інших складні та диференційовані, вони помі- чають тонкі нюанси поведінки інших людей, не ігнорують різнома- нітні суперечності, їхні  соціальні прогнози значно надійніші.

Когнітівно складна особистість, у порівнянні з  когнітивно про- стою,   відрізняється  наступними характеристиками:  1)  має  краще


 

психічне здоров’я; 2) краще справляється зі стресом; 3) має  вищий рівень самоооцінки; 4) більш адаптивна до нових ситуацій.

Згідно теорії особистісних конструктів, двоє людей схожі одне на одного настільки, наскільки схожі їх системи конструктів. Більшість людей шукають друзів і коханих серед  тих, чия  когнітивна склад- ність відповідає їхнім власним показникам.  З  віком люди   стають більш когнітивно складними, і, відповідно, з віком ускладнюється і Я-коицепція особистості. Когнітивна складність – бажана адаптивна риса, однак вона не є єдиним критерієм адаптивної конструктної сис- теми. Здоровий розвиток особистості спирається на інтеграцію різно- манітних конструктів.

Келлі заклав міцний гуманістичний фундамент своєю  працею, прийнявши центральним положенням те,  що люди  здатні до постій- ного самооновлення. Оскільки люди  конструюють зміст свого життя ще на ранніх етапах індивідуального розвитку, пізніше вони часто не усвідомлюють, що існує  багато способів  змінити себе і своє ставлення до світу. Для  сприймання реальності органічно властива гнучкість. У ній  є місце для  пошуку, творчості й відновлення. У будь-якому віці люди   можуть реконструювати сприймання реальності. Фактично, теорія особистісних конструктів є психологією розуміння розмаїття поглядів особистості – розуміння, завдяки якому можна допомогти людині розв’язати її проблеми.