1. Загальна характеристика когнітивного підходу до особистості

У когнітивній психології психіка розглядається як система ког- нітивних реакцій і простежується зв’язок цих  реакцій не лише із зо- внішніми стимул-реакціями, але  і з внутрішніми змінними, напри- клад, з  самосвідомістю, когнітивними  стратегіями,  селективністю уваги тощо. Головним принципом, на  підставі якого розглядається когнітивна система людини, є аналогія з комп’ютером, тобто, психіка трактується як система, призначена для  переробки інформації. Вод- ночас, прихильники когнітивного підходу стверджують, що людина

– не машина, яка сліпо  реагує на внутрішні фактори чи на події  зо- внішнього світу.

Когнітивна психологія не є варіантом концептуального бачення особистості. В когнітивній психології розробляють різноманітні підхо-


 

ди, спільним для яких є спрямованість на вивчення процесів пізнання та інтелекту. Когнітивна психологія підкреслює вплив інтелектуаль- них  процесів на функціонування особистості, але не працює над ство- ренням теорії особистості. Когнітивні психологи вивчають принци- пи  організації пізнавальних процесів та відмінності в тому, як люди сприймають, осмислюють й організовують свій досвід, оцінюють його та користуються ним. Особистість при  цьому цікавить їх  не сама  по собі, а як пояснювальний принцип.

Серед  теорій, що  описують інтелектуальний розвиток, найбільш впливовою в сучасній когнітивній психології є  теорія Жана Піаже. Хоча  останнім часом  виникло багато альтернативних концепцій, тео- рія Піаже є своєрідним відправним пунктом для  орієнтації у складно- му процесі розвитку мислення в онтогенезі. У концепції Піаже широко застосовуються поняття логіки і математики, а інтелектуальний роз- виток подано у вигляді вчення про розвиток логічного мислення у ді- тей від народження до раннього юнацького віку.

У когнітивній психології немає завершеної теорії особистості. Мо- дель особистості, яку пропонував Дж.Келлі у своїй теорії особистісних конструктів, презентує людину як мислителя. Дж.Келлі писав: «За- будьмо... на якийсь час про людину як біологічний організм, як щас- ливу чи нещасливу, і подивімось на людину як на вченого». Дж.Келлі переконував, що  всі  люди  діють  як дослідники, постійно думають, теоретизують, занурюються в творчий процес, прогнозують події. По- дібно до того, як учені провадять свої дослідження та шукають істини, кожна людина також здійснює своє дослідження в масштабах власного життєвого досвіду, обдумує свої гіпотези, прагне передбачити та контр- олювати події свого життя. Хоча зрозуміло, що між діяльністю вченого і життям конкретної людини існує  велика різниця, однак спільним є те, що обидва суб’єкти намагаються зменшити невизначеність. Особис- тість  є діяльною в своєму прагненні осмислити реальний світ досвіду, краще уявити собі майбутнє і творити свою долю. Вона формує теорії та гіпотези про себе та інших людей і може триматися своїх  поглядів, подібно до багатьох учених, які часом  чіпляються за свою теорію, не- зважаючи на те, що натрапляють на свідчення про її неспроможність. Теорія когнітивізму стала підґрунтям для  створення відповідної гіл- ки психотерапії особистості.

Представники когнітивного напрямку вважають, що неправиль- на поведінка людини викликана перш за все ірраціональними думка- ми.  У задачу терапевта входить вивчити мислительні процеси паці- єнта  і довести до його свідомості ірраціональні моменти його думки.


 

Якщо людина буде більш об’єктивно сприймати події, це призведе до пошуку нових форм поведінки, тобто модифікація думки призведе до модифікації поведінки.