3. Теорія типів особистості Ганса Айзенка

Англійський учений Ганс  Айзенк (1916–1997) увійшов до істо- рії психології як творець чотирирівневої ієрархічної моделі люд- ської  особистості. Як і Кеттелл, Айзенк користувався для своєї те- орії математичним апаратом факторного аналізу, однак його підхід відрізнявся від підходу Кеттелла. По-перше, він застосовував гіпоте- тико-дедуктивний метод обробки матеріалу, перед тим як використо- вувати факторний аналіз. По-друге, вчений вважав факторний аналіз лише одним  із способів  знаходження відповіді на найважливіші пи- тання, які стосуються теорії особистості. По-третє, він виокремлював не риси, а лише три  біполярних суперфактори: екстраверсія – інтро- версія, нейротизм – стабільність, психотизм – суперего. Екстравер- сія характеризується товариськістю й імпульсивністю; інтро- версія – пасивністю і замисленістю; невротизм – тривожністю і звичками; стабільність – відсутністю таких; пснхотизм – анти- соціальною поведінкою; а суперего – схильністю до співпереживання і співпраці.


 

Айзенк був  глибоко переконаний у тому, що  риси  особистості й типи визначаються насамперед спадковістю. Відповідно до його  тео- рії, вплив навколишнього середовища практично не  важливий для формування особистості. На його думку, генетичні фактори набагато більше впливають на подальшу поведінку, ніж дитячі враження.

Айзенк сформулював концепцію ієрархічної чотирирівневої мо- делі  людської особистості. Нижній рівень – специфічні дії або дум- ки, індивідуальний спосіб поведінки або думки, які можуть бути, а мо- жуть і не бути  характеристиками особистості. Другий рівень звичні дії або думки, які за певних умов повторюються. Третій рівень – риси особистості, а четвертий, вищий рівень організації поведінки, – це рі- вень типів, або суперфакторів.

Айзенк провів детальне емпіричне дослідження психологічних особливостей екстравертів та інтровертів і в світлі його даних можна змалювати їх психологічні портрети.

Екстраверти відкриті,  привітні,  легко налагоджують контак- ти з людьми, мають багато знайомих і друзів. Екстраверти постійно прагнуть нових яскравих вражень і відчуттів, зазвичай проявляють безтурботність та легко відволікаються від життєвих проблем. Екстра- верти активні, рішучі, говорять і діють швидко, не задумуючись. Екс- траверти полюбляють зміни, вони безтурботні й оптимістичні. Для них властиво діяти, а не віддаватися роздумам, вони  проявляють нестри- маність, можуть поводитися агресивно.

Інтроверти уникають надто сильних вражень, контролюють свої почуття, прагнуть спокійного впорядкованого життя. Вони  прагнуть до ситуацій, які добре  знають, уникають надто  різких змін, несподі- ванок. Інтроверти люблять роботу, яка вимагає від них тривалої уваги та зосередженості, їм нелегко відволікатися від своїх  занять та справ. Довго роздумують перед тим, як щось зробити, сказати. Рухаються не- квапливо, рухи сповільнені. Обережні, ризик їм недовподоби.

Айзенк доклав надзвичайно багато зусиль, щоб з’ясувати, які сут- тєві відмінності поведінки визначаються параметром екстраверсія- інтроверсія. Вчений визначив такі відмінності між екстравертами та інтровертами:

1.  Екстраверти  досягають рівня  оптимального функціонування в збуджуючих ситуаціях.  Інтроверти досягають рівня оптимального функціонування за відсутності сильної стимуляції

2. Ймовірність успішності в навчанні для інтровертів вища.

3. Екстраверти почуваються бадьорішими ввечері, а інтроверти – зранку. Екстраверти краще працюють у другій половині дня, а інтровер- ти – в першій.


 

4.  Інтроверти більш терплячі до болю,  ніж екстраверти, вони швидше втомлюються, збудження перешкоджає їхній діяльності. Ін- троверти в роботі  більше орієнтовані на точність, а не на швидкість, на відміну від екстравертів.

5. Екстраверти активніші у сфері  статевих стосунків, розпочина- ють  статеве життя в більш ранньому віці, мають більше партнерів і частіше міняють їх.

6. Екстраверти схильні порушувати правила руху, тому частіше є учасниками аварійних ситуацій, ніж інтроверти.

7. Екстраверти менш ощадливі та схильні щедро витрачати гроші.

8.  Екстраверти схильні до  тих  видів  діяльності, які пов’язані з людьми (торгівля, соціальні служби). Інтроверти надають перевагу теоретичним та науковим видам діяльності (інженерна справа, хімія).

9. Екстраверти краще працюють на початку, а потім ефективність їхньої діяльності знижується. Інтроверти спочатку поступаються екстравертам в ефективності, однак згодом  результативність їхньої роботи  зростає.

10.  Діяльність екстравертів пожвавлюється, якщо вони  очікують винагороди, а інтровертів – якщо їм загрожує покарання.

Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що стає зрозумілим вплив характеру стимулювання на діяльність різних людей. Екстраверта не вдасться мотивувати, загрожуючи покарання- ми (звільненнями, позбавленнями премії), а для  інтроверта не мають великого значення заохочення та винагороди.

Найважливіший висновок, до якого привели дослідження Айзен- ка щодо параметрів екстраверсії та інтроверсії, можна коротко пода- ти  так: екстраверсія-інтроверсія є важливим виміром особистості й визначає багато варіантів її соціальної поведінки.