2. Диспозиційна теорія особистості Гордона Оллпорта

Гордон  Оллпорт (1887—1967) вважав  особистість відкритою системою, розвиток якої здійснюється у взаємозв’язку з іншими людьми. Він виходив з того,  що людина перш за все соціальна, а не біологічна істота і тому  не може розвиватися без контактів з довко- лишніми людьми, з суспільством. Звідси його різке неприйняття по- ложення психоаналізу про антагоністичні, ворожі стосунки між осо- бистістю і суспільством. Оллпорт вважав, що взаємини особистості з суспільством є не прагненням до адаптації, а взаємодією.

Особистість, за  його  визначенням, — це  динамічна організація особливих мотиваційних  систем, звичок,  установок і  особистісних рис індивіда, які визначають унікальність його взаємодії з середови- щем, передусім соціальним. Однак, у цих  стосунках немає рівноваги між довкіллям і людиною. Людина повинна весь час встановлювати нові  стосунки і розвивати наявні. Отже, постійний розвиток особис- тості є основною формою її існування.

Оллпорт стверджував, що  кожна людина неповторна і індивіду- альна, оскільки вона є носієм своєрідного поєднання якостей, потреб, які він  називав рисами. Особистісна риса  – це готовність (диспози- ція) поводитися схожим чином у різних ситуаціях. Особистісні риси визначають схожість поведінки індивіда, незважаючи на плин часу та зміну ситуацій. Зокрема, риса  товариськості означає, що людина буде спілкуватися зі знайомими і незнайомими людьми, на роботі  і в колі  друзів, її сприйматимуть такою друзі дитинства і співробітники. Відповідальність означає, що індивід буде звітувати перед іншими – і у власній родині, і на роботі, і серед пасажирів транспорту.

Риси особистості Оллпорт поділяв на основні та інструментальні. Основні риси  стимулюють поведінку і є природженими, генотипічни- ми,  а інструментальні – формуються в процесі життя людини, тобто є  фенотипічним утворенням. Основні   риси   гармонійно пов’язані з інструментальними, що  й  сприяє  формуванню особистості. Сукуп-


 

ність цих рис і складає ядро особистості, надає їй унікальності й непо- вторності. Хоча  основні риси  й природжені, вони можуть видозміню- ватися, розвиватися протягом життя, в процесі спілкування людини з іншими людьми. Суспільство стимулює розвиток одних рис особис- тості і гальмує розвиток інших.

У подальших працях Оллпорта риси  отримали назву диспозицій, серед яких він виділив три  типи: кардинальні, центральні й вторин- ні.  Кардинальною диспозицією володіє досить небагато людей. Ця генералізована диспозиція так  впливає на  поведінку, що  майже всі вчинки людини можна звести до її  впливу. Особистостями з такою диспозицією є  Дон  Жуан,  Жанна  д’Арк, Альберт Швейцер. Цен- тральні диспозиції є блоками індивідуальності і такими тенденціями у поведінці людини, які легко помітити (пунктуальність, уважність, відповідальність). Вторинні диспозиції — менш помітні, менш стій- кі, менш узагальнені риси  (манера одягатися, улюблені страви, ситу- аційно обумовлені характеристики).

Особистість не є сукупністю розрізнених диспозицій, вона  перед- бачає  єдність, інтеграцію всіх  структурних елементів індивідуаль- ності. Існує  деякий принцип поєднання всіх диспозицій в єдине  ціле, який Оллпорт пропонує називати пропріумом. Пропріум – це певна організуюча і об’єднуюча сила, призначення якої — формування уні- кальності людського життя. Стадії  розвитку пропріуму:

•           відчуття свого  тіла, яке залишається впродовж усього  життя опорою для самоусвідомлення;

•           відчуття самоідентичності, важливим моментом якої виступає усвідомлення себе за допомогою мовлення як певної особи, по- ява відчуття цілісності «Я», пов’язаного з власним іменем;

•           відчуття самоповаги як відчуття гордості з приводу того,  що деякі дії вже виконуються самостійно. Це найважливіше дже- рело підвищення самооцінки впродовж всього дитинства;

•           розвиток самосвідомості, що  виникає, коли діти  усвідомлю- ють,  що їм належить не лише їх фізичне тіло, але й певні  зна- чущі елементи зовнішнього світу, включаючи людей;

•           образ  «Я», коли дитина починає орієнтуватися на очікування значущих близьких, уявляючи собі,  що  таке «Я  хороший» і

«Я поганий»;

•           раціональне управління собою, що є стадією розвитку конфор- мізму, моральної і соціальної слухняності, коли дитина вчить- ся  раціонально вирішувати життєві проблеми, догматично вважаючи, що сім’я і релігія завжди мають рацію;


 

•           пропріативне прагнення –  формування перспективних життє- вих цілей, поява сенсу життя.

Відповідно до теорії Оллпорта, основною суттю  людини є її відпо-

відь  на питання: «Що  ти хочеш робити через  п’ять років?». На думку вченого, особистість вільна від минулого — зв’язки з минулим історич- ні, а не функціональні.

Дозрівання людини — це  безперервний процес становлення, що продовжується все життя. Поведінка зрілих суб’єктів, на відміну від суб’єктів невротичних, функціонально автономна і мотивована усві- домленими процесами. Зрілій  особистості, вважає  Г.  Оллпорт, властиві такі риси, як активна позиція відносно дійсності; усві- домлення досвіду, тобто здатність бачити події  власного життя такими, якими вони  є,  не застосовуючи «психологічного захисту»; самопізнання; здатність до абстракції; постійний процес індиві- дуалізації; функціональна автономія рис;  стійкість до фрустрації. Невротичну особистість, за  Г.  Оллпортом, характеризує наявність таких рис,  як пасивна позиція щодо  світу; застосування різних ви- дів психологічного захисту; обмеженість мислення.