1.2. Предмет і завдання спеціальної психології

Психологія людини з обмеженими можливостями розглядається в межах окремої галузі психологічної науки, що вивчає закономір- ності психічного розвитку й особливості психічної діяльності дітей і дорослих із психічними й фізичними недоліками  – спеціальної психології.

Спеціальна психологія – це галузь психологічної науки, яка вивчає своєрідність психічного розвитку  осіб з психофізичними порушеннями [172].

Як окремі  напрямки в неї входять: психологія розумово від- сталих (олигофренопсихологія), психологія глухих і слабочуючих (сурдопсихологія), психологія сліпих і слабозорих (тифлопсихоло-


 

гія), а також почали розвиватися пізніше психологія дітей з недо- ліками мови, психологія дітей із затримкою психічного розвитку, психологія сліпоглухих і ще більше молодий – психологія осіб з недоліками  опорно-рухового  апарата. Спеціальна психологія, у свою чергу, входить як важлива складова частина в дефектоло- гію – інтегративну наукову  область, що охоплює проблеми різно- бічного вивчення, виховання, навчання, підготовки дітей і дорос- лих з порушеннями фізичного й розумового розвитку  до праці й самостійного життя в суспільстві [180,14].

На  думку   провідних   українських вчених  В. М. Синьова, М. П. Матвєєвої, О. П. Хохліної, предметом спеціальної психо- логії:  «… є всі психічні явища, а саме: пізнавальні та емоційно- вольові психічні процеси, психічні стани та психічні властивості, які виявляються у різних формах активності людини – діяльності, спілкуванні, поведінці» [172,13]. Вони також зазначають, що: «… спеціальна психологія вивчає психічний розвиток особи в неспри- ятливих умовах. Порушення  розвитку  під впливом таких умов є стійкою зміною параметрів функціонування психіки та темпів її вікової  динаміки, що достовірно відрізняються від середніх зна- чень, що характеризують певний вік» [172,14–15].

В завдання спеціальної психології входить: вивчення законо- мірностей і особливостей психічного розвитку  дітей і дорослих з різними психічними й фізичними недоліками  в різних умовах, і насамперед в умовах корекційного навчання;  створення методів і засобів психологічної діагностики порушень розвитку; розробка засобів психологічної корекції недоліків розвитку; психологічне обґрунтування змісту й методів навчання й виховання  в системі спеціальних освітніх установ; психологічна оцінка ефективності змісту й методів навчання дітей з недоліками  розвитку  в різних умовах; психологічне вивчення соціальної адаптації осіб з недо- ліками; психологічна корекція дезадаптації. У цей час найбільш актуальним завданням є розробка діагностичних методик, оскільки ця область залишається слабко освітленою [180,15].

Предмет та завдання спеціальної психології дозволяють виділити її структуру:

1. Психологія атипій розвитку (розділ, який присвячений опису та класифікації атипій розвитку). Як зазначає О. М. Усанова: «Під атипією  нами розуміється розвиток,  при якому виникають зміни


 

у вигляді  відхилень чи порушень у функціонуванні когнітивних, емоційних та регуляторних процесів психіки» [196,13].

2. Психологія направленого та спонтанного пізнання при ати- піях  розвитку  (розділ, який присвячений закономірностям пізна- вальної діяльності при атипіях).

3. Психологія соціалізації при атипіях розвитку  (розділ, який присвячений  впливу  атипій  на зміст та якість життя людини) [196].