РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ТРАВЛЕННЯ І ПРОЦЕСИ ТРАВЛЕННЯ 2.1. Загальні закономірності процесів травлення

 

Для нормальної життєдіяльності організму необхідний пластичний і енергетичний матеріал, який надходить до організму із їжею. Але тільки мінеральні солі, вода і вітаміни засвоюються людиною у тому вигляді, у якому вони знаходяться у їжі. Білки, жири і вуглеводи по­трапляють до організму у вигляді складних комплексів і для засвоєння їх потрібна складна фізична і хімічна переробка. При цьому компонен­ти їжі повинні втратити свою видову специфічність, інакше вони бу­дуть прийняті системою імунітету як чужорідні речовини. Для цього і призначена система травлення.

Травлення — сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, що забезпечують обробку і перетворення харчових про­дуктів на прості хімічні сполуки, здатні засвоюватися клітинами організму.

Система травлення складається із травного каналу (ротова по­рожнина, стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка, тонкий кише­чник, товстий кишечник) та травних залоз (слинні, шлункові, під­шлункові, кишкові).

Процеси травлення відбуваються у визначеній послідовності в усіх відділах травного тракту (порожнині рота, шлунку, тонкій і товстій кишках за участю печінки і жовчного міхура, підшлункової залози), що забезпечується регуляторними механізмами різного рівня.

Ферменти травних соків розщеплюють білки, ліпіди, вуглеводи та інші сполуки і відповідно класифікуються на:

У протеолітичні: протеази, пептидази (пепсин, трипсин, хемо-трипсин, гастриксин, желатиназа, еластаза, карбоксипептидаза, дипеп­тидаза, амінопептидаза тощо), що розщеплюють білки і проміжні про­дукти розщеплення білків;

ліполітичні: ліпази (ліпаза, фосфоліпаза, холінестераза), що роз­щеплюють жири, фосфоліпіди і стерини;

У амілолітичні: карбогідрази (амілаза, мальтаза, сахараза, лакта­за, глюкозидаза, галактозидаза), що розщеплюють вуглеводи;

У інші: уреази, нуклеази (рибо- і дезоксирибонуклеаза), що роз­щеплюють сечовину, нуклеїнові кислоти та нуклеотиди. Ферменти мають такі основні властивості:

певний фермент діє на конкретний нутрієнт;

невелика кількість ферменту гідролізує велику кількість нутрієнтів;

^ ферменти діють у конкретному середовищі (рН, температура).

Стінки травного каналу складаються із слизової оболонки, яка про­дукує слиз; підслизової оболонки, яка утворює складки і містить нер­вові рецептори та травні залози; м'язової оболонки, що складаються з непосмугованих (гладеньких) м'язів: шлунок має 3 шари м'язової обо­лонки (поздовжній, кільцевий, поздовжній), кишечник — 2 шари (по-здовжний — зовнішній, кільцевий — внутрішній); серозної або сполу­чної (зовнішньої) оболонки.

Система травлення виконує такі функції:

секреторну — полягає у виробленні секреторними клітинами травних залоз секретів (слини, шлункового, підшлункового та кишко­вого соків, жовчі);

моторну, або рухову — здійснюється мускулатурою травного апарату і забезпечує жування, ковтання та просування їжі (хімусу) по травному тракту;

всмоктувальну — здійснюється слизовою оболонкою органів травлення; з порожнини органів травлення у кров та лімфу активно та пасивно проникають продукти розщеплення білків, жирів, вуглеводів (амінокислоти, гліцерин і жирні кислоти, моносахариди), вода, солі, лікарські речовини;

видільну, або екскреторну — полягає у виділенні з організму деяких продуктів обміну речовин та токсичних елементів;

регуляторну — характеризується виділенням регуляторних речовин — гормонів: а) які впливають на функції органів трав­лення (гастрин, гістамін, секретин, панкреозімін та ін.); б) які здійснюють загальногормональний вплив (арентерін, нейротензин та інші);

аналізаторну — полягає в участі рецепторів органів системи травлення в оцінці якості їжі, що надходить до шлунку.

Будова системи травлення показана на рис. 2.1.




Загальну схему процесів травлення можна зобразити у вигляді схеми (рис. 2.2).