3.5. ФіЗІОЛОГО-ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

 

Серцево-судинна система складається з серця та кровоносних су­дин різного діаметра.

Серце — це порожнинний м'язовий орган, який складається з пе­редсердя і шлуночків, які перекачують кров по судинах.

Передсердя — верхня частина серця з тонкими стінками; під час його скорочення стулкові клапани відкриваються і кров проходить у шлуночки.

Шлуночки — нижня частина серця з товстими стінками; під час їх­нього скорочення стулкові клапани закриваються, а кров проштовху­ється по судинах.

Стінки серця складаються із:

^ ендокарда — внутрішня сполучнотканинна оболонка серця;

міокарда — серцевий м'яз, найтовстіша оболонка;

епікарда — зовнішня сполучнотканинна оболонка;

перикарда — зовнішня навколосерцева сумка.


Серцеві м'язи мають такі властивості: збудливість, автоматизм, провідність, скорочуваність.

Серце працює ритмічно. Скорочення і розслаблення передсердь і шлуночків взаємоузгоджені і становлять єдиний цикл роботи серця. Тривалість скорочень передсердь 0,1 с, шлуночків — 0,3 с, загальна пауза — 0,4 с. Частота серцевих скорочень індивідуальна і коливаєть­ся від 60 до 80 поштовхів за хвилину.

Роботу серця регулюють нервова і гуморальна системи. Автономна система регулює частоту і силу скорочень серця: симпатична — при­скорює, парасимпатична — уповільнює.

Медіатори гуморальної регуляції: адреналін, норадреналін, а також іони кальцію посилюють і прискорюють серцеве скорочення; ацетил­холін, іони калію — послаблюють їх.

Кровоносні судини поділяються на артерії, вени та капіляри. Вони еластичні, їхня поверхня гладенька. Це забезпечується цілісністю обо­лонок клітин крові.

При осіданні на стінках судин ефірів холестерину та тугоплавких жирних кислот, кальцію, солей сечової кислоти та інших новоутво­рень, вони стають шорсткими, що призводить до пошкодження оболо­нок тромбоцитів, сприяє їх агрегації та утворенню тромбів. Тромб, що відірвався від стінки судини, стає емболом і майже у 100 % випадків призводить до смерті.

НЕРАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Рис. 3.6. Фактори ризику серцево-судинних хвороб


Ефіри холестерину та тугоплавких жирних кислот здатні розсову­вати сполучну тканину крупних судин і утворювати аневризму, розрив якої веде до миттєвої смерті. На розвиток серцево-судинних захворю­вань впливають різні фактори (рис. 3.6).

 

Кров рухається в організмі завдяки серцю і судинам. Кровообіг — рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах. Кров рухається по судинах завдяки різниці тисків на початку і в кінці великого і малого кіл кровообігу.

Велике коло кровообігу (тілесне) починається з аорти лівого шлу­ночка, яка розгалужується на артерії. Вони несуть кров, багату на ки­сень, до голови та шиї, розгалужуються в грудній та черевній порож­нинах, забезпечують кров'ю кінцівки та органи таза. Віддаляючись від аорти артерії поступово зменшуються в діаметрі, перетворюючись на артеріоли, а потім на капіляри. Поступово артеріальні капіляри пере­ходять у венозні, кров яких збагачена вуглекислим газом. Такі капіля­ри, з'єднуючись, утворюють венули, вени. Вся кров від нижніх кінці­вок, органів таза, черевної та грудної порожнин збирається у нижню порожнисту вену, а від голови та шиї — у верхню порожнисту вену. Вени впадають у праве передсердя.

Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка через ле­геневу артерію до легенів. У легеневих капілярах і венулах кров збага­чується киснем і по легеневих венах впадає до лівого передсердя.

Крое — є важливим рідким середовищем у судинній системі й ви­конує такі функції в організмі:

дихальну — перенесення кисню.

трофічну — перенесення поживних речовин.

терморегуляторну — підтримання постійної температури тіла.

еиділення — перенесення продуктів розпаду до нирок, печінки, кишечнику.

гомеостатичну — підтримання гомеостазу.

захисну — забезпечення фагоцитозу, утворення антитіл, зсідання крові.

регуляторну — забезпечення гуморальної регуляції.

Кров складається з плазми та формених елементів: еритроцитів — червоних кров'яних тілець, лейкоцитів — білих кров'яних тілець, тромбоцитів — кров'яних пластинок (рис. 3.7).

У більшості людей в еритроцитах є білкова речовина — резус-фактор. Резус-фактор враховують під час переливання крові. При пе­реливанні несумісної крові за резус-фактором або при вагітності вини­кає резус-конфлікт. В організмі утворюються антитіла, які руйнують еритроцити плоду.

РУХ КРОВІ ТА ЛІМФИ В ОРГАНІЗМІ

 

 

 

ФОРМЕНІ ЕЛЕМЕНТИ клітини крові (40-45%)

КРОВ

1 ш т /

'—

ФУНКЦІЇ І

ЕЛЕМЕНТІВ

 

у          \

'           ПЛАЗМА *

міжклітинна речовина (55-60%)

 

 

 

ЕРИТРОЦИТИ

червоні кров'яні тільця, містять гемогло­бін

ЛЕЙКОЦИТИ

білі кров'яні тільця ТРОМБОЦИТИ

кров'яні пластинки

ЕРИТРОЦИТИ

дихальна захисна гомеостатична

ЛЕЙКОЦИТИ

захисна

ТРОМБОЦИТИ

зсідання крові

вода (92%) білки (7,0%) жири (0,85%) вуглеводи (2,0%) біологічно активні речовини:ферменти, го­рмони, медіатори

мінеральні солі (0,9%) №, Са, К

 

 

Рис. 3.7. Склад та функції елементів крові

Лімфа — прозора рідина, яка утворюється з плазми крові при її фі­льтрації в міжклітинному просторі, звідки надходить до лімфатичної системи і є близькою за складом до плазми крові.

Зсідання крові — захисна реакція, яка запобігає крововтратам. Зсі­дання крові — це складний ферментативний процес, в основі якого лежить перетворення розчинного білка плазми фібріногену на нероз­чинний білок фібрін (відбувається за наявністю у плазмі іонів Са).

 

ІМУНОЗАХИСНІ РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ

 

Імунітет — спосіб захисту організму від генетично чужорідних речовин (антигенів).

Антигени — речовини, які мають ознаки генетично чужорідної інформації (мікроорганізми, хімічні речовини, найчастіше білкової природи) і при введенні в організм викликають імунологічні реакції.

Розрізняють два види імунітету: клітинний та гуморальний. Клі­тинний забезпечується фагоцитами та В-, Т-лімфоцитами. Гумораль­ний забезпечується антитілами та інтерфероном.

Фагоцитоз — це процес поглинання та перетравлення особливими клітинами (фагоцитами) мікроорганізмів, решток клітин. Фагоцити знищують будь-які види мікроорганізмів і чужорідних білків. Фагоци­тарну функцію виконують лейкоцити, клітини печінки, селезінки, лі­мфатичних вузлів і надають неспецифічний імунний захист. Т-лімфо-цити знищують видозмінені, мутантні, пухлинні та трансплантантні клітини. В-лімфоцити — поглинають і знищують бактерійні та інші мікробні клітини.

Виділяють три типи імунітету:

^ інфекційний або антитоксичний, за якого антигенами є мікро­організми або токсини;

протипухлинний — у відповідь на виникнення пухлин;

трансплантаційний — під час пересаджування чужорідних клітин, тканин, органів. Імунітет буває природний та штучний.

Щеплення — введення в організм вакцини (вбитих або ослаблених збудників інфекції) для утворення активного штучного імунітету. Лі­кувальна сироватка містить готові антитіла, створює пасивний штуч­ний імунітет. Алергія — стан підвищеної чутливості організму у від­повідь на дію алергенів. Алергія є передумовою виникнення патоло­гічного імунологічного процесу.

Алергени — речовини, які спричиняють алергічні реакції в органі­змі. Вони поділяються на зовнішні алергени — харчові продукти, хі­мічні неорганічні та органічні речовини, леткі (запах речовини), інфе­кції, лікарські препарати та внутрішні — власні тканини організму з видозміненими властивостями під час опіків, обморожень, іонізуючої та ультрафіолетової радіації.

Синдром набутого імунного дефіциту (СНІД) — захворювання імунної системи, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який знищує лімфоцити.